Фонова лексика на позначення ендемічної флори та фауни Великобританії

Shetland Wren – маленький птах сімейства кропив’яних. Є підвидом Євразійського Рена, ендемічного для Шотландського архіпелагу в Шотландії. Шотландській Рен відрізняється більш темнішим і рудішим кольором коричневого забарвленням у порівнянні з метериковою формою. Нижня частина птаха забарвленна у друбну клітинку. Птах сильніше і більше материкового виду, і має сильніші ноги.

Fair Isle Wren - маленький птах сімейства кропив’яних, підвид Єврахійського Рена, ендемічний для острова Феір та Шотландських островів. Вперше він був описаний Кеннетом Вільямсон в 1951 році. Цей птах темніший і більший ніж материковий підвид, хоч і не має такого темного окрасу як острівний підвид Шотландського Рема.

St Kilda Wren – це маленький птах сімейства кропив’яних. Цей птах відрізняється від материкової форми більшим розміром та вагою, а також майже повністю попелястим і менш рудим забарвленням. Його оперення значно довше, що дозволяє йому здійснювати довші перельоти.

Mountain hare also known as blue hare, tundra hare, variable hare, white hare, snow hare, alpine hare and Irish hare - заєць, що в значній мірі адаптований до полярних і гірських місць проживання. Заєць-біляк великого розміру, хоча і менше, ніж Європейські види зайців. Він виростає до довжини у 45-65 см, з хвостом 4-8 см, і масою 2-5.3 кг, самки трохи важчі наж самці. Влітку у всієї популяції гірських зайців, шерсть різних відтінків коричневого. Під час підготовки до зими більшість популяції линяють до  білого (або в значній мірі білою) волосяного покриву. Хвіст залишається повністю білий круглий рік, що відрізняє гірськийх зайців від Європейських зайців (Заєць еігораеіз), який має чорну верхню смугу вздовж хвоста.

"Scottish" Wildcat – деякі науковці виділяють Європейську дику кішку та Шотландську дику кішку у два різні види. Отже, Шотландський лісовий кіт набагато масивніше, ніж Африканська дика і домашня кішки, хоча його вага близька до ваги середньої домашньої кішки.  Самці цього виду важать в середньому 5 кг. і самки 3,5 кг. з сильним сезонним коливанням ваги до 2,5 кг. Все тіло покриває густе хутро. Зазвичай дику кішку можна сплутати з домашньою.  В основному веде нічний спосіб життя, однак  дика кішка активна і в денний час за відсутності втручання людини.

St Kilda field mouse - підвид лісової миші, що є ендемічним для Шотландського архіпелагу Святого Кіда, що в 40 милях на захід від Бенбекала на Зовнішніх Гебридських островах, за 160 км від материкової Шотландії. Унікальна для островів, миша, вважається, прибула на човнах вікінгів поселенців понад тисячоліття тому. Її не слід плутати з видом домашьної мишї, який до теперішнього часу зник. Миша має чорні очі, маленькі гострі вуха, і досить однорідне за кольором: в основному коричневе, з більш світлим відтінком хутро на його нижній стороні. Як правило, в два рази важче польових мишей, знайдених на материку, з масою від 50 г. і 70 г, і має довшу шерстьі довший хвіст. Еволюція до більшого розміру відбулася завдяки відсутності хижаків у її острівному середовищі існування, що дозволило миші вирости більшою, щоб зберегти тепло і збільшити накопичення жиру. Миша може мати максимальну довжину близько 17 сантиметрів.

Orkney vole - Оркнейська полівка це вид звичайної полівки, знайдений на Оркнейських островах, біля північного узбережжя Шотландії, Великобританії. Оркнейські полівки більше, ніж полівки з інших популяцій звичайної полівки. Зазвичай ця полівка не водиться в інших місця на Британських островах.

Skomer vole – є ендемічним підвидом рудої полівки на острові Скумер, що у Уельсі. Полівка, ймовірно, були введена під час останнього льодовикового періоду людиною. Це один з чотирьох видів дрібних ссавців на островахСкумер. Зараз на сотрові нараховується популяція у розмірі близько двадцяти тисяч особин. Основним природнім ворогом полівок є сови. Проте, канюк і сокіл-сапсан також полюють на цих мишей. Тривалість життя полівки недовга - близько 18 місяців в кращому випадку. У величині вони приблизно 12 сантиметрів в довжину і важать максимум 40 грамів.

Gwyniad – прісноводна риба, ендемічна для озера Бала у північному Уельсі. Популяції загрожує зникнення через погіршення якості води і йоржа, риби впущеної в озеро у 1980-х, яка їсть ікру ендеміка.

Schelly – біла прісноводна риба, яка водиться в Англійському Озерному краї Камбрія. Живе близько року, що імовірне визначається рівнем води під час її нересту у січні-березні та інкубаційним переіодом.

Vendace – прісноводна біла риба, що живе у глибоких, холодних озерах, і вживає планктонні креветки та водорості у вигляді головного джерела їжі.Риба не мігрує і живе близько шести років. Зараз це один із найрідкісніших видів риби Великобританії.

Pollan or Irish pollan – прісноводна біла риба, котра водиться лише у п’яти озерах у Великобританії.

Powan – прісноводна сигова риба, ендемік двох озер в Шотландії, Лох-Ломонд та Лох-Екк. Зараз стоїть на межі зникнення через забруднення води та введення у їх природнє середовище існування йоржа.

Gray wolf – британський підвид сірого вовка, котрий зник на території Великобританії.

Essex Emerald – міль сімейства п’ядаків. Поширеній по всій території Європи. Британській підвид останній раз бачили 1991 році. Розмах крил 27-35 мм. Існувало одне доросле покоління в рік з повноцінними крилами з середини червня до середини липня. Личинки живляться полином і Деревієм.Личинки, у стані якої цей вид зимував, можна було знайти з липня по червень наступного року.

St Kilda house mouse – це був підвид домашньої миші, котрий можна було знайти лише на островах архіпелагу Святого Кіда, на північному-заході Шотландії. Миша мала чорні очі, маленькі гострі вуха, і досить однорідне за кольором: в основному коричневе, з більш світлим відтінком хутро на його нижній стороні. Декілька зразків зараз можна знайти в музеях.

Висновки

Кожна мова включає в себе слова, котрі відображають особливості ареалу, життя та культури народу. Це можуть бути не лише характерні для мови слова, а й фонова лексика, запозичені слова, слова-символи.

До  безеквівалентної лексики відносяться слова і словосполучення, які не мають ні повних, ні часткових еквівалентів серед одиниць іншої мови. Її поділяють на власні імена та реалії – слова, що позначають предмети, поняття, ситуації, які не властиві практичному досвіду людей, що розмовляють іншою мовою; вони не мають відповідників у лексичному складі інших мов. Вони виникають у мові мимоволі та відображають національну специфіку, що завдає великих труднощів перекладачам. Існує декілька класифікацій реалій. У історико-семантичному плані їх поділяють на власне реалії та історичні реалії. У історичному плані – на реалії-одночлени, реалії-полічлени номінативного характеру та реалії фразеологізми. Існують такі способи трансляційного перейменування реалій: транскрипція, гіперонімічне перейменування, дескриптивна перифраза, комбінована реномінація, калькування, міжмовна транспозиція на конотативному рівні, метод уподібнення, контекстуальне розтлумачення реалій.

Фонова  лексика – це прошарок слів з  неповноеквівалентністю фонів, тобто  значення слів фонової лексики відображають явища і предмети позалінгвістичної  дійсності. І хоча в іншій мові може існувати еквівалент якого-небудь слова, це зовсім не означає однозначності  цих слів. Найважливішими в таких  словах виявляються позалінгвістичні плани, які можна зіставити.

У сучасній лінгвістиці іноземна мова розглядається як відображення культури відповідного народу. Тому ті, хто вивчають іноземні мови, окрім того, що здобувають іншомовні навички та вміння, також ознайомлюються з культурою країни, її традиціями, історією, сучасністю через мову. І саме лінгвокраїнознавство, в аспекті методики викладання іноземних мов, відбиває національно-культурний компонент мовного матеріалу. Практично лінгвокраїнознавство спрямоване на навчання спілкуванню, бо без прищеплювання норма адекватної мовної поведінки неможливо підготувати тих, хто вивчає іноземні мови, до іншомовного спілкування та сформувати комунікативну здатність. Для більшої ефективності навчання іноземній мові, у процес повинні включатися елементи країнознавтсва, але оскільки відомості зі сфери національної культури поєднуються з мовою, - це називають лінгвокраїнознавчим викладанням. З одного боку, предметом лінгвокраїнознавства є факти мови, що відбивають особливості національної культури, з іншого боку, лінгвокраїнознавство розглядається як культурологія, але вона має філологічну природу, діє через мову і в процесі її вивчення. У цьому і полягає зв’язок лінгвокраїнознавства та лінгвокультурології. Мова є частиною культури народу.

Отже, предметом вивчення лінгвокультурології  є не тількі іноземна мова, а в  якомусь роді, те, чим вона підкріплюється, тобто середовище, в якому живе та розвивається суспільство носіїв мови. Повноцінне володіння мовою  неможливе без певного об’єму фонових знань котрі складаються з данних про культуру, реалії, оточення та соціальні особливості народу, мова якого вивчається.

Використана література

1. Великобритания. Лингвострановедческий словарь. «Русский язык-Медиа», 2003, Адриан Р. У. Рум.
2. Верещагин Е.М., КостомаровВ.Г. Язык и культура. Лингвострановедениев преподавании русского языка как иностранного. Учебное пособие филологических специальностей. – М., изд-во Московского ун-та, 1990. - 247 с.
3. Гумбольдт В. фон. Язык и философия культуры. Сборник: Пер. с нем. М.И. Левиной и др. – М.: Прогресс, 1985. –452 с.
4. http://www.bank.orenipk.ru/Text/t27_7.htm
5. Зорівчак Р.П.  Реалія і переклад.  Львів. 1989
6. Влахов С., Флорин С.  Непереводимое в переводе.  Москва. 1986
7. Маслова В. А. Лингвокультурология. М., 2001.
8. Тер-Минасова С.Г. Язык и межкультурная коммуникация. Учебное пособие – М, Слово, 2000.
9. Телия В.Н. Русская фразеология: семантический, прагматический и лингвокультурологический аспекты – М, Школа «Языки русской культуры», 1996.
10. Мазина Р.Р. Язык и общество. http://www.ibci.ru/konferencia/page/statya39.htm)
11. Польшина Ю.А. Актуализация национально-культурного компонента в тексте театральной рецензии: автореф. Дис. …канд. филол. наук, - Владивосток, 2003. – 27с.
12. Шафиков С.Г. Семантические универсалии в лексике/ Под. ред. Р.З. Мурясова. – Уфа: Башкирский ун-т, 1996. – 196с.
13. Голев Н.Д. Экспертиза конфликтных текстов в современной лингвистической и юридической парадигмах. (http://philopsy.wallst.ru/stat12.html)
14. Лингвистический структурализм: претензии и результаты. (http://lib.userline.ru/book)
15. Никитин М.В. Основы лингвистической теории значения. – М.: Высшая       школа, 1988. – 168 с.