Лексико-граматичні особливості американського варіанта англійської мови

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ ………………………………………………………………………………………3

1 Лінгвістичний аспект та лексикографічне відображення американського стандарту англійської літературної мови…………………………………………………...4

2 Лексико-граматичні особливості американського варіанта англійської мови..…..6

2.1 Розходження у фонетиці американського і британського варіантів англійської мови…………………………………………………………………………..……….7

2.2 Розходження у лексиці американського і британського варіантів англійської мови……………………………………….…………………………………………..9

2.3 Основні розходження в орфографії американського і британського варіантів англійської мови…………………………………….………………….…………..15

2.4 Граматичні розходження  між американським і британським  варіантами англійської мови………………………………………………………………………17

Висновки …………………………………………………………………….…………...20

Список використаних джерел ………………………………………………….……….21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Американський варіант  англійської мови охоплює усе  більшу кількість проблем і суперечливих положень, набуваючи поширення у  світі. Намагаючись відповісти на запитання „Чи існує американська мова?”, дослідники фокусують увагу на лексичних, граматичних і особливо фонетичних розходженнях між американським та британським варіантами англійської мови.

Темою даної курсової роботи є особливості американського варіанта англійської літературної мови. А зокрема, лексичні, орфографічні, фонетичні і граматичні розходження між американським та британським варіантами англійської мови.

Актуальність досліджуваної  проблеми полягає в тому, що зараз  все частіше можна зустріти відхилення від стандарту англійської літературної норми. Ці відхилення, під впливом діалектів, викликають лексичні, орфографічні, фонетичні і граматичні змiни. А це в свою чергу з часом призводить до появи особливої мови, яка істотно відрізняється від первинного стандарту.

Об’єктом дослідження  є лексичні, орфографічні, фонетичні  і граматичні розходження.

Предметом дослідження  є територіальні особливості  вживання лексичних, граматичних, орфографічних  і фонетичних розходжень між американським  та британським варіантами англійської мови.

Мета даної роботи полягає у необхідності виявлення  лексичних, граматичних, орфографічних  і фонетичних розходжень між американським  та британським варіантами англійської  мови, виявлення існування національного  варіанта англійської мови та його вплив на саму мову.

Для досягнення цієї мети було поставлено наступні завдання:

а) розглянути вже існуючі  розбіжності між американським  та британським варіантами англійської  мови;

б) визначити особливості вживання цих розбiжностей.

Практичне значення цієї роботи полягає у можливості її використання у відповідних навчальних дисциплінах. У результаті доказу існування американського варіанта англійської мови можна говорити у найближчому майбутньому про появу американської мови з характерними правилами написання і вимови.

 

 

 

 

 

 

1 Лінгвістичний аспект та лексикографічне відображення американського стандарту англійської літературної мови

 

Останнi десятиріччя характеризуються бурхливим розвитком нового напрямку в мовознавстві - соціолінгвістики. Радянська лінгвістична наука вже в 20-30-х рр. нашого сторiччя приділяла велику увагу до соціологічного вивчення мови, тобто розгляду мови в ii взаємодії із суспільством, зокрема в зв'язку з різними формами його існування (діалект, напівдіалект, літературна мова), у їхньому відношенні до різних соціальних груп суспільства. Великий внесок у цьому напрямку зробили великі вчені - Е.Д. Полiванов, Л.П. Якубiнський, Б.А. Ларін, В.М. Жирмунський та інші. Слід зазначити, що на сучасному етапі розвитку соціолінгвістика являє собою якісно новий напрямок у мовознавстві, що розвивається на основі останніх досягнень лінгвістичної науки, і розглядає явища мови і суспільства у взаємозв'язку, як явища з ознаками системної організації. Одне з провiдних місць у сучасній соціолінгвістиці займає проблема соціальної стратифікації мови. В.М. Жирмунський писав: “Вивчаючи мову, необхідно враховувати соціально-класове розшарування суспільства”. [5] Гетерогенність структури мови виявляється в існуванні цілого ряду перехресних підсистем, тобто горизонтальної і вертикальної диференціації. Говорячи про горизонтальну диференціацію (варіювання мови в просторовій проекції), А.Д. Швейцер відзначав: “Вона лежить в основі розподілу мови на територіальні діалекти, напівдіалекти і варіанти” [17]. Одним з найважливіших напрямків у цій області при дослідженнях, проведених соцiолiнгвiстами, стало вивчення функціонування мови в тих умовах, коли та чи інша мова використовується в двох чи декількох країнах, тобто декількома самостійними національними носіями. Так, французька мова використовується у Франції, Бельгії, частині Швейцарії, є одною з державних мов у Люксембурзі, Канаді; португальська - у Португалії і Бразилії; голландська - у Нідерландах і в Бельгії (фламандська); іспанська - в Іспанії й у більшості латиноамериканських країн; німецьку мову використовують в ГДР, ФРН, Австрії, на більшій частині території Швейцарії, у державі Ліхтенштейн, вона також є одною з державних мов у Люксембурзі; італійська мова використовується в Італії і частині Швейцарії (кантон Тичино); шведську мову вживають у Швеції і Фінляндії. Особливо широко розповсюджена англійська мова: сфера ii використання охоплює Велику Британію, США, Австралію, Нову Зеландію, Ірландію, Канаду і ПАР.

Д. Брозович пише: "було б нематеріалістично і недіалектично вважати, що мова, яка обслуговує одну націю, суспільство, одну національну культуру і цивілізацію, одну науку і літературу, може мати ту ж природу, що і мова, яка розподіляє ті ж функції між двома націями". [2]

Неідентичність мови при наявності двох чи більш національних носіїв призвела мовознавство до визнання варіативності такої мови, що, у свою чергу, виявило необхідність визначення цієї системи як національних варіантів мови. Слід особливо зазначити внесок у рішення проблеми національних варіантів мови Г.В. Степанова, А.Д. Швейцера, В.Г. Гака, Е.А. Реферовського, М.А. Бородіної, А.И. Домашнєва, Д. Брозовича й ін. Резюмуючи розгорнуту характеристику національних варіантів мов, дану Г.В. Степановим, можна сказати, що національним варіантом мови є форма пристосування єдиної літературної мови як до традиції, так і до сучасних потреб нації, тобто національний варіант є особливою формою функціонування єдиної мови. Необхідно зазначити, що важливою стороною визнання суверенності національного варіанта літературної мови є його фіксація, тобто виявлення і кодифiкація національної норми літературної мови, і насамперед шляхом лексикографічного відображення стану норми даної літературної мови в умовах даного соціуму.

Особливий інтерес викликає американський варіант літературної англійської мови. Велику увагу проблемам дослідження розходжень американського і британського варіантів англійської мови приділили у своїх працях цілий ряд радянських лінгвістів, зокрема В.Н. Ярцева, И.Р. Гальперiн, А.В. Кунiн, Л.П. Ступiн, Т.И. Бєляєва, И.А. Потапова, Г.Д. Звiададзе.

 На думку А.Д.  Швейцера, інтерес, що виявляється  до цієї проблеми, визначається  насамперед тим, що вона має  велике значення не тільки для англiстики, але й у колі таких проблем загального мовознавства, як природа мови і ii територіальної варіативності, співвідношення між варіантами літературної мови й ін. [17].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 Історія формування американського варіанта англійської мови

На початку  сімнадцятого сторіччя колоністи з Англії почали приносити свою мову в Америку. Перше поселення англійців у Північній Америці було засновано в 1607 р. – це було місто Джеймстаун на території сучасного  штату Віргінія. У листопадi 1620 р. пуритани, якi прибули на кораблі «Мейфлауер», заснували місто Плімут.

Жителі цих  двох поселень мали різні мовні традиції. Колоністи Джеймстауна «прибували головним чином із західної частини Англії, з таких графств, як Сомерсет і Глостершир, з характерною для цих місць вимовою (одзвiнчення звуку [s], тобто назву Сомерсет вони вимовляли як Зомерзет, і  розкотиста вимова звуку [r] після голосних)»[11]. Плiмутскi колоністи прибували зі східних графств Англії (Лiнкольншир, Ноттiнгемшир, Ессекс,  Кент) і Лондона, де говори були трохи іншого роду – так, звук [r] після голосних там був відсутній. Ці звукові розходження продовжували зберігатися і надалі. Носії різних діалектів розселялися на захід і південь. І хоча картина поширення діалектів ніколи не була чіткою через постійну міграцію населення з півночі на південь і в зворотному напрямку і припливу емігрантів з різних країн світу, розходження на рівні діалектів продовжують зберігатися в США і сьогоднi.

У XVII – XVIII ст. потоки емігрантів постійно зростають, приносячи з собою розмаїтість мов і  діалектів. Наприклад, штат Пенсільванія заселявся головним чином квакерами, що походили, як правило, з середньої і північної частин Англії.

На формування мови колоній впливала не тільки Англія. Вже в XVIII ст. у Північну Америку линула хвиля емігрантів з Ірландії. На Захiдних і Південно-Захiдних областях сучасних Сполучених  Штатів головною була іспанська мова. Уздовж ріки Св. Лаврентія селилися вихідці з Франції. У Нью-Йорку, який спочатку мав назву Новий Амстердам, головною була голландська мова. У Пенсільванії розселялися німці. Крім того, у південні райони завозилася велика кількість негрів, якi стали об'єктом работоргівлі. Усі ці нові мешканцi  Північної  Америки (не варто забувати  також корінних жителів - індіанців) робили свій внесок у формування діалекту колоній.

Масова еміграція в нову державу – Сполучені  Штати  Америки  –продовжувалася в XIX – XX ст. При цьому, незважаючи на безліч  мов і культур новопоселенців, основною  мовою  як і раніше  залишалась  англійська. «Завдяки природному процесу асиміляції більшість родин емігрантів починали говорити англійською мовою протягом життя одного-двох  поколінь»[13]. Простим людям з різних країн, що вирушали до Америки в пошуках щастя, потрібен був такий же простий засiб спілкування. Рафінована мова англійської аристократії зовсім не підходила для цiєї мети. Та й мало хто з переселенців володів нею. До основи американського варіанта лягла розмовна англійська, мова торговців, буржуазії. Новiй нації був потрібний поєднуючий елемент, що допоміг би побороти національні розходження. Таким елементом і стала перетворена англійська мова. Вона неминуче повинна була стати простіше на письмі, в вимові, граматиці. І так само неминуче ввібрати до себе елементи інших мов. Полікультурний  характер  Сполучених  Штатів  неважко помітити.  Зокрема, полікультурність висловлена на рівнi антропоніміки: «В антропономiконi США зустрічаються Власнi імена, що зберегли свої національні риси: іспанські – Rodolfo, Dolores та ін., італійські – Antonio, Niccolo, Paolo і ін., португальські – Mario, Manuel, Raul та ін., німецькі – Rupert, Rudolf та ін.»[9].

Однак англійська мова північноамериканських колоній була істотно збагачена за рахунок запозичень. Поселенці запозичали  слова  з  індійських мов для позначення незнайомих їм рослин (наприклад, hickory – рід ліщини, чи persimmon - хурма) і тварин (raccoon – єнот, woodchuck – лісовий бабак). З  французької мови запозичені слова chowder – різновид юшки, prairie – прерія; з голландськоi – слова scow – шаланда, ялик, sleigh – сани. Багато нових слів  з'явилося шляхом комбінації уже відомих, наприклад, backwoods – глухомань, глушина, bullfrog – жаба-бик (вид жаби). Багато англійських слів одержали  нове значення, наприклад, lumber у знач. «мотлох» ( що вживається в англійській мові в більш вузькому значенні – ганчірки, шмаття); corn у значенні «кукурудза» (в Англії це слово раніше позначало будь-яке зерно, як правило, пшеницю).

Очевидно, що нові слова з'являлися остільки, оскільки в житті колишніх  європейців тепер з'являлася безліч нових реалій, для позначення яких в англійській і інших мовах слів не було.

Часто висловлюється думка, що якби колонізація відбулася двома-трьома сторіччями раніше, американський варіант англійської так само сильно відрізнявся б від британської, як сучасна французька – від італійської, тобто замість різних варіантів однієї мови з'явилися б різні мови.

 

 

2.1 Розходження у фонетиці 

До недавнього часу в англійських словниках американiзми або взагалі не приводилися, або розцінювалися як відхилення від норми. Останнім часом, однак, ситуація змінилася. Зокрема, існування американського стандарту нарешті визнано навіть словниками Оксфорда, в тому числі словником А.С. Хорнбi "Oxford Advanced Learner's Dictionary of Current English".

Контрасти між американським і  англійським стандартами англійської мови виявляються досить часто й у різних сферах системи мови, що і було підтверджено при аналізі вищезгаданого словника з наступним зіставленням відповідних слів у словниках "Webster's New Collegiate Dictionary" і "Webster's New World Dictionary".

При повному аналізі частини роздiлу, відведеного словам, що починаються з лiтери "s" виявилося, що велика кількість розходжень відноситься до слів, що мають подібну морфологічну структуру, семантику й орфографічне оформлення, але вiдрiзняються фонетично.

Цiлу групу слів складають слова, в яких відбувається своєрідна зміна фонетичної структури в наслiдок переходу від [ju:] до [u:], чи елімінація звуку [j]. Наприклад, слово stew має в словнику дві транскрипції: [stju:] (англійський варіант) і [stu:] (американський варіант). Це ж явище було відзначено в наступних лексичних одиницях: studio, studious, studiously, studiousness, subdue, stupefy, stupendous, stupid, stupor, stupefaction, stupidly, stupidity, student. У двох випадках (sterile, sterilization) відзначається перехід голосної цих словоформ із дифтонга в монофтонг: ['sterail] (англ.) - ['sterel] (амер.). У двох інших випадках відзначається перехід від довгого звуку [a:] в англійському варіанті до дифтонгу [ei] в американському (іменник stratum, дієслово strafe): ['stra:tem] (англ.) - ['streitem] (амер.), [stra:f] (англ.) - [streif] (амер.). Єдина для двох варіантів форма steadfast має характерне розходження у вимові - перехід від [a:] до [ae] в американському варіанті: ['stedfa:st] (англ.) - ['stedfaest] (амер.). У фонетичній реалізації слова submersion в американському варiантi спостерігається одзвiнчення звуку [sh]. Словоформа strontium несе в собі наступні розходження у вимові: ['strontiem] (англ.) - ['stronshiem] (амер.). При фонетичній реалізації словоформи subleutenant відзначена заміна звуку [e] на довгий [u:]. Відзначено розходження у фонетичній реалізації слова strong (зміна довготи голосного).