Мова творiв В.Пелевiна в психолiнгвiстичному и лiнгвокультурному аспектах

 

Дніпропетровський національний університет

імені Олеся Гончара

 

 

 

Акімова Наталія Володимирівна

 

 

 

 

 

УДК  81’23’42’161.1’Пелевін

 

 

 

 

Мова творів В. Пелевіна

в психолінгвістичному і лінгвокультурному аспектах

 

 

10.02.02 – російська мова

 

 

 

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ –  2011

 

Дисертація є рукописом.

 

Робота виконана на кафедрі  перекладу та загального мовознавства Кіровоградського державного педагогічного  університету імені Володимира Винниченка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

 

Науковий керівник:	доктор філологічних наук, професор Семенюк Олег Анатолійович, Кіровоградський державний  педагогічний університет імені  Володимира Винниченка, завідувач кафедри перекладу та загального мовознавства
Офіційні опоненти:	доктор філологічних наук, професор Підмогильна Наталія Василівна, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, завідувач кафедри видавничої справи та міжкультурної комунікації
	кандидат філологічних наук, доцент Дорофєєв Юрій Володимирович, Таврійський національний університет імені  Володимира Вернадського, доцент кафедри російського, слов’янського і загального мовознавства

 

Захист відбудеться "16" березня 2011 року о 13⁰⁰ на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.05 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 72, ауд.1306.

 

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара (49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8).

 

Автореферат розісланий «14» лютого 2011 р.

 

Вчений секретар            кандидат філологічних наук,

спеціалізованої вченої ради            доцент Н. В. Левун

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Останніми роками в русистиці спостерігається тенденція до досліджень художнього тексту методами не лише лінгвістичних, а й соціальних (культурологія, психологія, соціологія) наук. Інтерес мовознавців до художнього тексту легко пояснити, враховуючи антропоцентричну спрямованість гуманітарних розробок і тенденції сучасної філософії, що розглядають літературу як спосіб розуміння духовного життя й історії. У такій ситуації особливо важливим стає детальне й багатоаспектне вивчення мови художніх творів, оскільки тільки у мові літератури внутрішньо людське набуває свого найголовнішого, вичерпного та об'єктивно зрозумілого вияву.

З огляду на це, увагу вчених все частіше привертає постмодерністський текст. Постмодернізм як специфічне соціокультурне явище, що значною мірою визначає загальний стан у сфері духовності останньої чверті ХХ – початку ХХІ ст., приніс із собою новий спосіб світовідчуття й світобачення. Особливої значущості тема постмодернізму набуває в українській і російській науці, адже у ній підкреслюються зміни філософсько-естетичної парадигми духовного розвитку, актуалізуються трансцендентні параметри культурного мислення, виявляються нові форми національного та індивідуального духовно-творчого буття (за Т. К. Гуменюк).

Теорію постмодернізму розробляли культурологи, мистецтвознавці, літературознавці, філософи – Р. Барт, Ю. Крістева, П. Рікер, Ц. Тодоров, М. Фуко, М. Гайдеггер, У. Еко і ін.

Інтерес мовознавців до текстів постмодернізму активізувався в кінці ХХ – на початку ХХІ ст. У цьому контексті слід відзначити дисертаційні дослідження українських і російських учених: О. М. Алтухової,  Н. Г. Бабенко, О. В. Барабан, О. П. Гололобової, Д. В. Гугунави, І. Ю. Дітковської, В. О. Кузнєцової, Т. Є. Литвиненко, О. М. Лучинської, Н. С. Олизько, Ю. О. Старостіної, К. В. Толчеєвої, О. В. Тринкової,  А. Б. Підгорної, В. Є. Холмогорової  К. В. Шаповалової та ін. Проте в їхніх роботах увага сконцентрована, в основному, навколо проблем інтертекстуальності та прецедентності, а психолінгвістичний і лінгвокультурний аспекти в них практично не розглянуто.

Зацікавленість лінгвістів мовою постмодернізму пояснюється багатоаспектністю напряму. З одного боку, представники цього стилю розвивають класичні сюжети, з іншого – за допомогою нетипових для літератури лексичних одиниць і конструкцій надають абсолютно нового сенсу, який залежно від культурної компетенції по-різному сприймається кожним реципієнтом. У таких умовах читач стає співавтором твору, а вчений замислюється над мовними особливостями, які обумовлюють багатозначність прочитання. Така особливість постмодерністського тексту стала предметом наукових досліджень культурологів і літературознавців, проте мовознавцями вона практично не розглядалася.

Характерним для постмодернізму є прагнення автора наблизити свій твір до аудиторії, її культури та свідомості, що дозволяє аналізувати мову постмодернізму з позицій віддзеркалення не тільки психології автора, але й реципієнтів одночасно, розкриваючи ціннісні культурні домінанти сучасної епохи. Вивчення репрезентації цих домінант у мовній структурі художнього тексту – спільне завдання лінгвокультурології та психолінгвістики, а з урахуванням закріплення антропоцентричної парадигми, й інших лінгвістичних наук, що є ще одним аргументом на користь актуальності цього дослідження.

Актуальність дисертації мотивована, таким чином, по-перше, відсутністю подібних досліджень, по-друге, зростанням інтересу лінгвістів до лінгвокультурології та психолінгвістики (ці концепції дозволяють по-новому поглянути на мовні явища) і, по-третє, популярністю та соціальною значущістю творів В. Пелевіна, що підтверджується великими тиражами його книг і багатьма критичними відгуками.

Постмодерністські тексти (у тому числі й твори В. Пелевіна) аналізувалися вченими і раніше, але як предмет дослідження не розглядалися мовні особливості цих текстів, що зумовлюють специфіку розуміння твору й віддзеркалення культурних домінант епохи, попри очевидну значущість даного аспекту.

Об'єкт дослідження – культурний і психологічний аспекти мови творів постмодернізму.

Предмет дослідження – мовні особливості творів В. Пелевіна, що зумовлюють специфіку розуміння його текстів і віддзеркалюють культурні тенденції епохи.

Використання як матеріал дослідження текстів В. Пелевіна пояснюється, з одного боку, властивостями постмодерністського тексту: суміщати авторську та читацьку свідомість і відбивати навколишній світ «крізь лупу» (постмодернізм не прагне до реалістичного й правдоподібного опису дійсності, для нього характерні перебільшення / зменшення певних аспектів залежно від бачення ситуації, авторський суб'єктивізм, що дозволяє продуценту виділяти значущу для нього проблему з контексту інших, моделюючи її причини і наслідки); а з іншого – широкою популярністю книг письменника в сучасному російськомовному співтоваристві. У творчості В. Пелевіна акцентується проблема впливу масової культури на індивідуальну свідомість. У дисертації подані приклади з творів різних жанрів – від романів до есе, які були опубліковані як в окремих книгах, так і в різних збірках (32 твори, з яких 6 романів, 4 повісті, 22 оповідання й есе, загальним обсягом близько 3400 сторінок), а також на «Сайті творчості В. Пелевіна», що дозволяє ширше розглянути весь спектр мови письменника. Для порівняльного аналізу і з метою об'єктивного опису в роботі використані тексти засобів масової інформації, комерційної та політичної реклами, які є прецедентними стосовно пародійованих В. Пелевіним, і позалінгвістичні коментарі. Загальна картотека ілюстративного матеріалу налічує 865 контекстних фрагментів з творів цього автора.

Мета дисертації – розглянути особливості мови творів В. Пелевіна, що зумовлюють специфіку інтерпретації його текстів, в лінгвістичному, психологічному й культурному аспектах.

Відповідно до мети були визначені такі завдання:

1. Узагальнити сучасні погляди на взаємозумовленість мови, свідомості та культури у психолінгвістичному й лінгвокультурному контекстах.

2. Виявити специфіку термінів «текст», «художній текст», «твір», «мова художнього твору», «мова письменника» в межах лінгвокультурного і психолінгвістичного дослідження.

3. Розглянути особливості мови постмодернізму, виділити найбільш характерні елементи стилю В. Пелевіна.

4. Проаналізувати можливості психолінгвістичних і лінгвокультурних методів у лінгвістичному дослідженні постмодерністських текстів.

5. Прослідкувати особливості рецепції творів В. Пелевіна, виділити мовні одиниці, що зумовлюють специфіку розуміння цих текстів.

6. Дослідити мову творів В. Пелевіна в контексті теорії патогенного тексту; позначити субтексти масової культури, що містять патогенні елементи, проаналізувати шляхи їхньої нейтралізації у творчості письменника.

7. Встановити мовні акценти лінгвокультурного аналізу текстів В. Пелевіна.

Методологія дослідження. Останнім часом учені все частіше звертаються до антропоцентричної парадигми. За визначенням багатьох мовознавців, ідея антропоцентризму є ключовою в сучасній лінгвістиці. Подібну думку відстоюють у своїх дослідженнях В. А. Гурєєв, В. А. Маслова, К. І. Мізін, Л. О. Ставицька та інші. Ґрунтовна теоретична й методологічна бази дозволяють обрати антропоцентризм як визначальну парадигму нашого дослідження.

Мета і завдання роботи передбачають використання адекватних методів: описового (прийоми логіко-психологічних й опозиційних інтерпретацій, словарної дефініції, компонентного аналізу та ін.) для збору мовного матеріалу; соціолінгвістичного (експериментального дослідження й корелятивного аналізу) для класифікації відібраних мовних фактів; психолінгвістичного (асоціативного та рецептивного експерименту, доповнення, непрямого дослідження семантики, методик прямого тлумачення слів) і лінгвокультурного (контекстуально-інтерпретаційного аналізу, позалінгвістичних і лінгвокультурних коментарів) для перевірки висунутих теоретичних гіпотез щодо специфіки впливу масової культури на свідомість та устрій суспільства і віддзеркалення цих явищ у постмодерністському тексті; а також елементів математичного методу (кількісного аналізу) для цифрової обробки даних.

Наукова новизна  дисертації. Вперше розглянуто мовні особливості авторського тексту з урахуванням культурного й психологічного чинників; продемонстровано, яким чином мова творів В. Пелевіна відображає домінанти свідомості та культури автора і реципієнта, зокрема їхні найбільш деструктивні складові (патогенний текст); також вперше визначені специфічні для постмодернізму способи нейтралізації патогенного тексту. Вдосконалено методи лінгвістичного аналізу художнього тексту стосовно творів постмодернізму. Подальшого розвитку набули питання співвідношення художнього тексту й твору, мови художнього твору, мови письменника і мови епохи. Продовжено вивчення моделей сприйняття тексту, теорії патогенного тексту, культурного аспекту прецедентних феноменів, ключових слів епохи, прагматонімів, ергонімів, еталонів, стереотипів і символів. Розглянуто культурну специфіку функціонування елементів архетипів, міфологем і ритуалів у мові постмодерністського тексту.

Теоретичне  значення дисертації визначається розробкою таких лінгвістичних проблем, як розуміння тексту, вивчення мови художніх творів з позицій психолінгвістики й лінгвокультурології, виділення текстових домінант. У дослідженні доповнено теорію патогенного тексту, зроблено спробу вдосконалення методів аналізу тексту, зокрема постмодерністського. Результати роботи мають значення для подальшого розвитку психолінгвістики й лінгвокультурології, вивчення теорії патогенного тексту, його форм і особливостей впливу на реципієнтів різних вікових і соціальних груп. Проаналізовані в нашій роботі проблеми сприятимуть розвитку лексикології російської мови, психолінгвістики, лінгвокультурології, лінгвістики тексту, прагмалінгвістики, лінгвістичної інтерпретації, когнітивної лінгвістики та ряду нелінгвістичних наук, таких, як літературознавство, психологія, культурологія, соціологія і медіаекологія.

Практичне значення дисертації. Результати дослідження мають практичне значення й можуть бути використані у викладанні курсів лексикології та стилістики російської мови, культури російської мови, загального мовознавства, психолінгвістики, лінгвокультурології, соціолінгвістики, соціальної комунікації, психологічних дисциплін у вищій школі та різних спецкурсів, а також при складанні словника мови В. Пелевіна. Розуміння специфіки сприйняття постмодерністського тексту буде корисне на уроках літератури у школі та ВНЗ. Застосування запропонованої методики лінгвокультурного аналізу дозволить з певною часткою вірогідності реконструювати культурні домінанти епохи створення цих текстів, що може бути цінним у культурологічних дослідженнях.