Мова творiв В.Пелевiна в психолiнгвiстичному и лiнгвокультурному аспектах

Тенденції розвитку соціуму вирізняються також при аналізі переосмислення стереотипів й еталонів (18,6 % прикладів з вибірки). У постмодерністському тексті вони фігурують для демонстрації стандартів сучасної культури (наприклад: стереотип деградації суспільства створюється за допомогою вербальних образів, що підкреслюють домінування закордонних цінностей та падіння рівня вихованості: «Навстречу выплывали таблички с надписью «обмен валюты», изрезанные перочинными ножами скамейки и огромное количество пустых банок, свидетельствующих о том, что новое поколение в своей массе выбирает все-таки пиво») і руйнування стереотипів, зокрема за допомогою таких прийомів:

гіперболізації (так, стереотип ідеального життя, нав'язаний рекламою, нівелюється за рахунок надмірної емоційної забарвленості фрагменту, що створюється за допомогою лексичних одиниць: «тайный ужас» замість нейтральної лексеми, наприклад «плохо»; «нет нигде» замість «нет почти нигде»): «Знаешь, в чем тайный ужас здешней жизни? Когда ты покупаешь себе кофточку, или машину, или что-то еще, у тебя в уме присутствует навеянный рекламой образ того места, куда ты пойдешь в этой кофточке или поедешь на этой машине. Но такого места нет нигде, кроме как в рекламном клипе…»;

мовних контрастів (стереотип поділу суспільства на два класи – крутих і лохів – підкреслюється у порівнянні: «золото-джинсовая куртка» та «телогрейка», модель і колишній солдат): «Роскошно одетый в золото-джинсовой куртке человек прохаживается в витрине магазина, другой – одетый в телогрейку швыряет в бронированное стекло кирпич, выкрикивая «Под Кандагаром было круче!» Enjoy the Gap»;

зміни акцентів (стереотип героя руйнується перенесенням акцентів з праці в екстремальних умовах (лексеми «африканские джунгли», «Вьетнам») на безладні статеві стосунки, які, як правило, має такий персонаж): «Он только и делал, что туманным утром бросал заплаканных женщин в гостиничных номерах…Чтобы его напряженная половая жизнь обрела необходимую романтическую полноту, вокруг иногда возникали то африканские джунгли…, то Вьетнам…»;

іронії (ефект створюється за рахунок вживання наукової термінології, яку зазвичай використовують для підвищення авторитету реклами, в незвичному контексті): «Дамы и Господа! За этими стенами вас никогда не коснется когнитивный диссонанс! Поэтому вам совершенно незачем знать, что это такое» чи «мультимедийного героя Пидормена. Он был одет в трико с буквой Q на груди и розовый плащ с галунами, а на его лице была дивной красоты венецианская маска»;

створення нового змісту (зокрема, переосмислення типових написів на одязі з урахуванням комунікативної логіки): «На его черной водолазке в районе живота оказался рисунок – изогнутый найковской загогулиной сперматозоид с подписью: «Just do it» та ін.

Еталони в мові В. Пелевіна підкреслюють такі константи, як західний фаворитизм, сексуалізованість культури, захопленість віртуальною реальністю, специфічність розуміння моди та краси, гіперавторитетність кіно тощо.

Дослідження мовних особливостей репрезентації символів (6,6 % прикладів з вибірки) дозволило встановити чотири їхні основні культурні функції: створення сучасної символіки (наприклад, символ масової культури вербалізує образ «надувной женщины»), іронічне переосмислення традиційних символів у руслі сучасних тенденцій (зокрема, така жаргонна інтерпретація Бога: «Может не потому Бог у нас вроде пахана с мигалками, что мы на зоне живем, а наоборот – потому на зоне живем, что Бога себе выбрали вроде кума с сиреной» і подібне), критики використання традиційних символів для підвищення авторитету патогенних елементів масової культури (наприклад, реклами: «Жизнь – это одинокое странствие под палящим солнцем. Дорога, по которой мы идем, ведет в никуда. И неизвестно, где встретит нас смерть. Когда вспомнишь об этом, все в мире кажется пустым и ничтожным. И тогда наступает прозрение. Туборг. Подумай о главном») і відновлення престижу традиційних символів за допомогою доповнення їх новим змістом (зокрема, в цій пародії на рекламу символом російської державності виступає дорогий автомобіль, а не традиційний герб: «Золотой двуглавый орел с короной. Над головами висящий в воздухе. Под ним – черный лимузин с двумя мигалками, под головами орлов фон-триколор. «Mercedec-600. Стильный державный»).

Архетипи, міфологеми і  ритуали (8,1 % прикладів з вибірки) як важливі елементи мови письменника виконують три основні функції в текстах В. Пелевіна: віддзеркалення переосмислення традиційних міфологем і ритуалів масовою культурою (наприклад, міфологема спокутування переосмислюється за допомогою кінообразів і жаргонної лексики: «Ты третьего «Крестного отца» смотрел? Помнишь там дона Карлеоне? Он, чтоб от своих внутренних ментов отмазаться, шестьсот лимонов грин в Ватикан перевел. И со всей своей мокрухой на внутренний условняк отбился»); деструкції штучно створених міфів і ритуалів за допомогою сучасної фоново-культурної інформації, прецедентних феноменів, семантичних і словотворчих трансформацій, контрастних конотацій і комбінації цих засобів (наприклад, для руйнування радянського міфу: «Магия преследует нас с детства. Сначала нас украшают маленькой пентаграммой из красной пластмассы с портретом кудрявого покровителя всей малышни. При этом мы получаем первое из магических имен – «октябрята» – и узнаем, что «так назвали нас не зря – в честь победы Октября»); створення алюзій та інтертекстів (за допомогою використання прецедентних онімів і ситуацій: «Он нам первым делом покровительницу нашел. Святую великомученицу Георгину, умученную от нехристя. Ее в языческом цирке колесницей раздавили. В самый раз для ГАИ, верно?»), звертаючись при цьому до таких архетипних структур, культурних домінант і свідомих орієнтирів, як розуміння Бога, гріха, пекла, раю, спокутування та ін.

Висновки

В ході дослідження зроблено такі висновки:

1. Специфіка психолінгвістичного підходу до інтерпретації художнього тексту передбачає декодування значень мовних одиниць за допомогою аналізу проекцій і «лакун» з урахуванням феноменів сприйняття й лінгвістичних маніпуляцій. Лінгвокультурний аналіз дає змогу зосередити увагу на певних елементах мови художнього тексту, що репрезентують культурну інформацію: прецедентних феноменах, ключових словах епохи, прагматонімах, ергонімах, символах, стереотипах, еталонах, міфологемах тощо. 

2. З урахуванням специфіки психолінгвістичного й лінгвокультурного підходу текст слід розглядати як скупчення знаків і шуму, яке набуває сенсу тільки у присутності інтерпретатора (за О. О. Залевською). Художній текст – це специфічно авторське віддзеркалення світу у формі неконкретизованих мовних висловів, що навмисно допускають безліч трактувань. Порівнюючи поняття «художній текст» і «твір», позначимо, що твір характеризується цілісністю та завершеністю та є одним з можливих варіантів прочитання художнього тексту, близьким конкретному інтерпретатору в конкретний момент часу. Художній текст, як і будь-який інший текст, має потенційну безліч варіантів прочитання.

3. При аналізі постмодерністського тексту важливо враховувати стилістичні особливості конкретного твору та манеру письменника. Так, у прозі В. Пелевіна інтертекстуальність і прецедентність поєднують відразу кілька культурних кодів; цитатність реалізується через трансформації поширених штампів; іронія й пародія засновані на мовній грі з текстом і читачем; інтерес до несвідомого виражається через інтерес до змінених станів свідомості та чинників, що їх викликають; гіперрецептивність, нон-селекція й нон-ієрархія виявляються у здатності його текстів сприймати і переосмислювати будь-які явища масової культури, включаючи жаргон, інвективну лексику й порнотексти, а специфічні радянські та пострадянські декорації дозволяють відбивати найбільш значущі аспекти сучасної культури.

4. За допомогою комбінації психолінгвістичних, лінгвокультурних і власне лінгвістичних методів була визначена група фрагментів (865 домінант), що найяскравіше виражають специфіку мови творів В. Пелевіна. В основу відбору цих фрагментів покладена теорія мовних домінант А. В. Моклиці. У В. Пелевіна мовні домінанти представлені фрагментами-пародіями на атрибути сучасної масової культури. Саме ці фрагменти тексту концентрують основний ідейний сенс і є унікальною рисою його стилю.

5. За допомогою аналізу мовних домінант творів В. Пелевіна можна описати характер впливу лексичних одиниць на специфіку рецепції. Серед лінгвістичних чинників найбільш значущими для сприйняття художнього тексту виявилися такі, як полісемія, конотації (у текстах В. Пелевіна найчастіше іронічна), лексичні помилки, прийоми мовної гри (на семантичному і графічному рівнях), гіперболізації, контрастів, гротеску, десемантизації, аналогій тощо.

6. При дослідженні творів В. Пелевіна в контексті теорії патогенного тексту було встановлено, що автор віддзеркалює реальну комунікативно-психологічну ситуацію, в якій патотексти претендують на роль свідомих орієнтирів й активно використовуються в мові молоді. У прозі цього письменника представлені різні способи нейтралізації патотексту (залежно від форми), їхня різноманітність підводить до висновку, що ці тексти є ефективним засобом ослаблення негативної дії масової культури на суспільство й особистість.

7. Особливості сучасної культури (західний фаворитизм, сексуалізованість, поверхневість і деградацію культури, захопленість віртуальною реальністю, специфічність розуміння моди та краси, гіперавторитетність кіно, престижність паління, неважливість знань, домінування комерційних цінностей тощо) розкриваються при аналізі культурного коду художнього тексту, зокрема, при вивченні деяких лінгвістичних одиниць, що містять культурну інформацію: прецедентних феноменів, ключових слів епохи, прагматонімів, ергонімів, еталонів, стереотипів, символів і міфологем.

Отримані результати можуть бути використані надалі при  аналізі інших типів художнього тексту, в лінгвокультурних і психолінгвістичних розробках, при вивченні лінгвістичних  дисциплін у школі та ВНЗ, а також у культурологічних роботах.

Як перспектива дослідження розглядається порівняльне вивчення мовних одиниць російського й українського постмодерністських текстів, що зумовлюють своєрідність сприйняття художнього твору, специфіку реалізації в таких текстах культурної інформації; опис національно-специфічних особливостей фіксації культурних і психологічних домінант у мові російських й українських постмодерністських текстів.

Основний зміст дисертації викладено у таких публікаціях:

1. Труфанова Н. В. Модель исследования концептов (на примере концептов «добро» и «зло») / Н. В. Труфанова // Наукові записки. Серія : Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград : РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2008. – Випуск 75 (4). – С. 326–330.
2. Труфанова Н. В. Специфика употребления прецедентного текста в рекламе / Н. В. Труфанова  // Восточнославянская филология. – Горловка : Изд-во ГГПИИЯ. – 2008. – Вып. 14. Языкознание. – С. 222–227.
3. Труфанова Н. В. Особенности функционирования ключевых слов советского периода в современной художественной литературе (на примере произведений В. Пелевина) / Н. В. Труфанова // Русская филология. Украинский вестник : Республиканский научно-методический журнал. – Харьков, 2009. – № 1 (38). – С. 24–27.
4. Труфанова Н. В. Нейтрализация текстов, пропагандирующих порнографию, в литературе постмодернизма (на примере произведений В. Пелевина) / Н. В. Труфанова // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Лінгвістика» : Збірник наукових праць. Випуск ІХ. – Херсон : Видавництво ХДУ, 2009. – С. 112–116.
5. Труфанова Н. В. Эргонимы в текстах литературы постмодернизма: лингвокультурный и лингвопсихологический анализ (на примере произведений В. О. Пелевина) / Н. В. Труфанова // Культура народов Причерноморья. – 2009. – №168. Т. 2. – С. 309–311.
6. Труфанова Н. В. Функционирование и адаптация жаргонных инноваций в современном дискурсе в контексте теории патогенного текста / Н. В. Труфанова // Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Мовознавство». – 2009. – № 11. Вип. 15. Т.2. – С. 150–154.
7. Труфанова Н. В. Особенности лингвокультурного и лингвопсихологического анализа концептов на материале текстов литературы постмодернизма / Н. В. Труфанова // Русская филология. Украинский вестник : Республиканский научно-методический журнал. – Харьков, 2009. – № 3 (40). – С. 41–43.
8. Труфанова Н. В. Специфика влияния текстов массовой культуры на психологические и культурные ориентиры молодежи (по результатам ассоциативного эксперимента) / Н. В. Труфанова // Наукові записки. Серія : Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград : РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2010. – Випуск 89 (5). – С. 98–103.
9. Труфанова Н. В. Роль эталонов и стереотипов в текстах постмодернизма / Н. В. Труфанова // Ученые записки Таврического национального университета им. В. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». – 2010. – Т. 23 (62). № 2. Ч. 1. – С. 224–229.
10. Труфанова Н. В. Специфика отражения языкового сознания в постмодернистском тексте / Н. В. Труфанова // Психолінгвістика : [зб. наук. праць ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»]. – Переяслав-Хмельницький : ПП «СКД», 2010. – Вип. 5. – С. 142–147.
11. Труфанова Н. В. Функционально-прагматический потенциал прецедентных текстов в литературе постмодернизма // Лінгвістичні та методичні проблеми навчання мови як іноземної : матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції / За ред. В. К. Зернової. – Полтава : Полтавський літератор, 2010. – С. 500–502.
12. Труфанова Н. В. О роли символов в постмодернистском тексте / Н. В. Труфанова // Функциональная лингвистика : сб. науч. работ / Крымский республиканский институт последипломного педагогического образования; науч. ред. А. Н. Рудяков. – Симферополь, 2010. – Том № 2. – С. 285–287.
13. Труфанова Н. В. Функционирование и адаптация жаргонных инноваций в современном дискурсе в контексте теории патогенного текста // Лексико-грамматические инновации в современных славянских языках : материалы IV Международной научной конференции (Днепропетровск, 9-10 апреля 2009 г.) / Составитель Т. С. Пристайко. – Д. : Пороги, 2009. –  
    С. 354–356.
14. Труфанова Н. В. О некоторых особенностях понимания постмодернистского текста / Н. В. Труфанова // Русский язык и литература в школе и вузе : проблемы изучения и преподавания : [сб. науч. тр.]. – Горловка : Изд-во ГГПИИЯ. – 2010. – С. 327–329.

АНОТАЦІЯ

Акімова Н. В. Мова творів В. Пелевіна в психолінгвістичному і лінгвокультурному аспектах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата  філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 – російська мова. – Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара – Дніпропетровськ, 2011.

У дисертації, що присвячена проблемі вивчення психолінгвістичного і лінгвокультурного аспектів мови творів В. Пелевіна, вперше розглянуті мовні особливості авторського тексту з урахуванням культурного й психологічного чинників; зроблена спроба показати, яким чином мова творів В. Пелевіна відбиває домінанти свідомості та культури, зокрема їхні найбільш деструктивні складові (патогенний текст); також визначені специфічні для постмодернізму способи нейтралізації патогенного тексту. Водночас удосконалено методи лінгвістичного аналізу художнього тексту стосовно творів постмодернізму. Культурній аспект мови творів В. Пелевіна розкрито при дослідженні прецедентних феноменів, ключових слів епохи, прагматонімів, ергонімів, еталонів, вербальних стереотипів і символів, елементів архетипів, міфологем і ритуалів.

Ключові слова: художній текст, твір, постмодернізм, В. Пелевін, психолінгвістика, лінгвокультурологія, прецедентний текст, еталон, стереотип, символ, міфологема.

АННОТАЦИЯ

Акимова Н. В. Язык произведений В. Пелевина в психолингвистическом и лингвокультурном аспектах. – Рукопись.

Диссертация на соискание  ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 – Русский язык. – Днепропетровский национальный университет имени Олеся Гончара. − Днепропетровск, 2011.

В диссертации, посвященной проблеме исследования психолингвистического и лингвокультурного аспектов языка произведений В. Пелевина, впервые рассматриваются языковые особенности авторского текста с учетом культурного и психологического факторов; показано, каким образом язык произведений В. Пелевина отражает доминанты сознания и культуры общества, в том числе их наиболее деструктивные составляющие (патогенный текст).

Психолингвистический  аспект произведений В. Пелевина изучается посредством декодирования значений языковых доминант текста с помощью анализа проекций и «скважин» с учетом феноменов рецепции и языковых манипуляций. Согласно предложенной процедуре основное внимание уделяется проблемам восприятия и интерпретации текста. На этапе рецепции важную роль играют поверхностные и глубинные опоры, а также ассоциативные связи. Интерпретационный этап реализуется путем построения первичной и вторичной проекций русского текста, здесь важны перцептивные механизмы и степень эмоциональной идентификации с автором. С помощью предложенной методики установлено, что среди лингвистических факторов наиболее значимыми для восприятия произведений В. Пелевина оказались  полисемия, коннотации, лексические ошибки, приемы языковой игры, гиперболизации, контрастов, гротеска, десемантизации, аналогий и др.