Мова творiв В.Пелевiна в психолiнгвiстичному и лiнгвокультурному аспектах

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням, усі статті написані автором одноосібно.

Апробація результатів дослідження. Положення дисертації обговорювалися на засіданні кафедри перекладу та загального мовознавства й звітніх наукових конференціях викладачів (2009, 2010, 2011 р.) Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка. Результати дослідження оприлюднені в доповідях на міжнародних конференціях: «Мови і світ: дослідження та викладання» (Кіровоград, 2008 р., 2010 р.); «Східнослов’янська філологія: від Нестора до сьогодення» (Горлівка, 2008 р.,); «Лексико-грамматические инновации в современных славянских языках» (Днепропетровск, 2009 г.); «Антропоцентрическая парадигма в русистике» (Харьков, 2009 г.); «Крымский лингвистический конгресс» (Ялта, Крым, 2009 г.); «Лінгвістичний опис художнього тексту в структурній та антропоцентричній наукових парадигмах (на матеріалі української та російської мов)» (Харьков, 2010 р.); «Лінгвістичні та методичні проблеми навчання мови як іноземної» (Полтава, 2010 р.); «Межкультурные коммуникации: научные школы и современные направления лингвистических исследований» (Алушта, Крым, 2010 г.); «Русский язык и литература в школе и в вузе: проблемы изучения и преподавания» (Горловка, 2010 г.); «Второй международный крымский лингвистический конгресс «Язык и мир»» (Ялта, Крым, 2010 г.), та на всеукраїнській конференції: «Лингвистика текста: теория и практика» (Херсон, 2009 р.).

Публікації. Основні положення дослідження висвітлені у 12 статтях, загальним обсягом 4,7 д.а. (9 з них надруковано у виданнях, перелік яких затверджений Вищою атестаційною комісією України), і 2 тезах.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного, загальних висновків, списку використаних теоретичних джерел (240), довідкових і лексикографічних джерел (11), списку джерел ілюстративного матеріалу (11) і додатку. Загальний обсяг роботи становить 203 сторінки (обсяг основного тексту –  161 сторінку). Основний зміст доповнюється однією схемою й однією таблицею.

ОСНОВНИЙ  ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано тему та актуальність дослідження, визначено об’єкт  і предмет роботи, сформульовано її основну мету й завдання,  подано опис матеріалу та застосованих методів, окреслено теоретико-методологічні засади дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про апробацію та публікацію результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретико-методологічні принципи вивчення мови постмодерністського твору в лінгвокультурному й психолінгвістичному аспектах» визначені ключові теоретичні поняття: текст, художній текст, твір, мова художнього твору, патогенний текст, постмодерністський текст та ін., описані методи й методологія дослідження. Стисло розглядається історія питання про зв'язок мови, мислення і культури. Сьогодні важливі аспекти цієї проблеми розробляються в межах психолінгвістики та лінгвокультурології за допомогою нових методів і концепцій, що виникли на стику лінгвістики, психології та культурології.

У дисертації увагу приділено сучасним підходам до розуміння тексту, окреслено різницю між текстом і дискурсом, художнім текстом і твором, мовою художнього твору й мовою доби. Зазначено, що текст у нашій роботі розуміється з урахуванням психолінгвістичної концепції як скупчення знаків і шуму, яке набуває сенсу тільки у присутності інтерпретатора (за О. О. Залевською). Також розглянуто кілька важливих форм тексту, зокрема художній текст і патогенний текст.

Крім того, в цьому  розділі названо найхарактерніші особливості постмодернізму, які отримали специфічну інтерпретацію в текстах В. Пелевіна, сформувавши унікальний стиль цього письменника, де інтертекстуальність і прецедентність поєднують відразу кілька культурних кодів; цитатність реалізується через трансформації поширених штампів; іронія та пародія засновані на мовній грі з текстом і читачем; інтерес до несвідомого виражається через інтерес до змінених станів свідомості та чинників, що їх викликають, таких, як психоделіки, комп'ютерні ігри, високі інформаційні технології; гіперрецептивність, нон-селекція й нон-ієрархія виявляються у здатності текстів сприймати і переосмислювати будь-які явища масової культури, включаючи жаргон, інвективну лексику й порнотексти; а специфічні радянські та пострадянські декорації, створені за допомогою різних мовних засобів, дозволяють відбивати найбільш значущі аспекти сучасної культури. Враховуючи ці риси, запропонована методика для вивчення особливостей мови творів В. Пелевіна, що ґрунтується на поєднанні методів і досягнень лінгвістики, психології та культурології. Вона дозволяє розглядати мову художнього тексту з позицій віддзеркалення в ній авторської та читацької свідомості й виділити ряд мовних домінант (за теорією А. В. Моклиці), що розкривають специфіку свідомості й культури суспільства певного історичного періоду, а також продемонструвати закономірності реалізації зв'язку мови, свідомості та культури в конкретному тексті.

Другий розділ «Специфіка психолінгвістичного дослідження  мови творів В. Пелевіна» присвячений вивченню мовних особливостей розуміння творів В. Пелевіна та їх тлумаченню в контексті теорії патогенного тексту. Для того, щоб прослідкувати характер впливу мовних одиниць на специфіку рецепції (сприйняття) творів В. Пелевіна, на особливості віддзеркалення в його текстах свідомих орієнтирів епохи, розроблена схема психолінгвістичного аналізу. Згідно із запропонованою процедурою основна увага приділялася лексемам, що створюють проблеми для сприйняття й інтерпретації тексту. Встановлено, що на початковому етапі важливу роль грають поверхневі та глибинні опори, а також асоціативні зв'язки. Другий, інтерпретаційний етап реалізується шляхом побудови первинної та вторинної проекцій російського тексту, тут важливі перцептивні механізми і ступінь емоційної ідентифікації з автором. Схематично розуміння домінанти твору може виглядати таким чином (мал. 1).

Мал. 1. Специфіка рецепції трансформованого лозунгу «Банки грязи не боятся»

Отже, на прикладі аналізу мовних домінант творів В. Пелевіна доведено, що специфіка розуміння постмодерністського тексту залежить від його мовних особливостей, які зумовлюють своєрідність побудови асоціативних зв'язків, первинної та вторинної проекцій, використання перцептивних механізмів і ступеня емоційної ідентифікації з автором.

Аналізуючи твори В. Пелевіна в контексті теорії патогенного тексту, помічено, що патотексти претендують сьогодні на роль свідомих орієнтирів (у текстах В. Пелевіна ми нарахували більше 380 звернень до патотекстів), структуруючи індивідуальну й суспільну свідомість певним чином. Результати впливу патогенного тексту виявляються в незвичайних асоціаціях (реклама, жаргон тощо), вказуючи на нестандартні орієнтири і цінності. У прозі В. Пелевіна представлені різні способи нейтралізації патотексту. Висміюється реклама, що апелює до класики й народної творчості. Її патогенний вплив послаблюється завдяки зіставленню російських і запозичених слів (зокрема іншомовних прагматонімів), наприклад: «Я в весеннем лесу,/ Пил березовый Спрайт», «Пусть нету ни кола и ни двора. Спрайт. Не-кола для Николы». Постійно акцентується шаблонність, претензійність і фонетична дефектність слоганів, зокрема: «Дисконт на гаражи-ракушки!», «Жить не по лжи. LG» та ін. Пародіюється недоречне вживання певних мовних одиниць:

• жаргонізмів (завдяки використанню письменником стилістично несумісних лексем, наприклад: «Мы каждый день становимся во много раз духовно круче», «На это время вы можете считать мой ум со всеми его мыслями нашим интеллектуальным общаком», переосмисленню значень поширених сленгових слів: «потому что знали – за базар придется ответить вискозой, фланелью и шелком на собственной груди»);
• семантично перевантажених прізвиськ («Калининградский вор Костя Варяг, звавшийся так не из-за своей нордической внешности, как ошибочно думали многие, а потому, что украинская братва несколько раз приглашала его смотрящим в Киев, как когда-то Рюрика», «Мэр Петроплаховска Александр Ванюков, больше известный в городе под кличкой Шурик Спиноза… Кстати, эту кличку он получил вовсе не из-за своих увлечений философией, а потому, что в самом начале своей карьеры убил несколько человек вязальной спицей» та ін.);
• прислів'їв і слоганів з елементами ненормативної та інвективної лексики («Чужую беду на пальцах разведу», «Мы с Иваном Ильичом / Работали на дизеле./ Я м…ак, и он м…ак, / У нас «Дизель с…дили!» і подібні).

Нейтралізація текстів порнографічного характеру досягається за допомогою мовних засобів, що формують у свідомості реципієнта стійкі асоціації з користю й обманом (за допомогою градацій (звичайна підписка, підписка на золотий рівень і под.) та аналогій пародіюється типова манера спілкування з користувачем порносайту: «Если ты хочешь увидеть все остальное, подпишись на наш сайт», «Нет, тайное место только на золотом уровне», «Что значит – та же фотка вверх ногами? Послушай, ЙЦУКЕН, а когда ты переворачиваешь свою Машу Порываеву со спины на живот, у нее что, вырастает там что-то новое…»), демонструють вульгарність зображення сексуальних елементів і аналогій (за допомогою розмовних слів, не характерних для реклами, та виразів, що підкреслюють комерційний підтекст (силиконовый протез, $), наприклад, в іронічному сценарії рекламного кліпу: «Silicon Graphics: большие сиськи – новая эмблема. Вместо снежинки – контур огромной сиськи, как бы раздутой силиконовым протезом (небрежно прочерченный пером, т.к. graphics). В динамике (клип) – из соска выползает кремнийорганический червяк и сгибается в виде $»), порушення комунікативної логіки («Изящный, чуть женственный Гамлет (общая стилистика – unisex)… Вид сзади – крупный план упругих ягодиц с буквами СК… Слоган: JUST BE. CALVIN KLEIN (Просто будь. Кельвин Клайн (англ.).)»). Увага звертається на  примітивність, двозначність і незв'язність порнотекстів (за допомогою графічних трансформацій та поєднання стилістично несумістних лексем: ««Passion»: Мал, да уд ал», «Такой изысканно-утонченный кавалер, наверное, не встречал отпора ни на одном порносайте» і под.), створюється емоційний фон роздратування і нав'язливості. Основними механізмами пародіювання стають гіперболізація, гротеск, мовна гра (на семантичному й графічному рівнях), десемантизація, аналогії та ін.

Акцентування засилля текстів, що пропагують насилля, та ослаблення їх відбувається шляхом опису найбільш типових ситуацій, в яких агресію вже багато хто вважає нормою: мовної специфіки азартних і комп'ютерних ігор («Я убью, если еще раз карты смешаете!», «Саша испытал острую ненависть к неизвестному идиоту, вздумавшему отвлекать его разговорами в такую минуту [під час комп'ютерної гри]»), деяких фільмів («Я – скромный джедай Леонид Лебедкин. Можно просто Леон»), реклами («Сюжет клипа был довольно примитивным – ночная перестрелка… а в последнем кадре появляются ноги в кроссовках «Адидас», освещенные сиянием сигнальной ракеты, в кадре – бородатое лицо поверженного врага и дымящийся ствол автомата. Дальше шел монтаж – три смотанных автолентой автоматных рожка – три полосы на кроссовках – три сигнальные ракеты в небе. Это был первый ролик под новый слоган для стран СНГ: «Адидас. Горькая радость победы» (впоследствии этот слоган был заменен другим – «Адидас». Три сбоку, ваших нет»)») і преси («Заголовки. 16 мая: Медсестры заклеивали брошенным младенцам рты. Застрелившийся милиционер сжигал коллег в печурке. Тайна кладбища секс-рабынь: главный сутенер убил и закопал в лесу собственную дочь»); а також за рахунок викриття сучасного міфу «виправданого насильства», критики його примітивності, аморальності (за допомогою аналогій і лексичних похибок: «Боевое искусство вампиров предельно аморально и за счет этого эффективно. Его суть в том, что вампир сразу же применяет самый подлый и бесчеловечный прием из всех возможных…»), лжепрецедентності й псевдоміфологічності («А это так называемая «стрельба по-кандагарски». Такой дервиш, короче, начинает крутиться, входит в транс, вынимает стволы, руки в стороны…»), тісного зв'язку з сексуальністю (за допомогою використання сексуалізованої лексики: Гомосексуалистов из ГАИ ждало огненное погребение») та маніпулятивного призначення. Дефектність такого патотексту демонструється через звернення до мовних резервів: конотацій, сатіації, лексичних помилок і стилістичних засобів (гіперболізації, аналогій, мовної гри тощо).

У третьому розділі «Лінгвокультурні особливості мови творів В. Пелевіна» розглянуто мовні одиниці, що містять культурну інформацію й відбивають сучасні культурні тенденції: прецедентні феномени, ключові слова епохи, прагматоніми, ергоніми, еталони, стереотипи, символи і міфологеми. Спочатку представлено найбільшу групу мовних одиниць, що містять культурну інформацію – прецедентні вислови (41,5 % прикладів з вибірки, що складається з 484 фрагментів тексту). Вони зазвичай виконують функції пародіювання сучасних культурних і політичних явищ (наприклад: «Что день грядущий нам готовит? Парламент. Неява», «Mediis tempustatibus placidus. Спокойный среди бурь. Лефортовский кондитерский комбинат» та ін.), при цьому активно використовується їхній прагматичний, парольний, естетичний, експресивний, репрезентативний потенціал, а також можливості мовної гри й додаткової інформативності для демонстрації специфіки переосмислення масовою культурою традиційних цінностей. Ознаки прецедентності властиві й ключовим словам епохи (11,6 % прикладів з вибірки). Їхнє культурне значення можна охарактеризувати як відбиття зміни цінностей і орієнтирів певного суспільства у всіх сферах життя (за рахунок переосмислення у сучасному руслі традиційних виразів: «Существует также шизофрения словосочетаний (товарищ командующий и прочие оксюмороны) и предложений (почти любой лозунг на крышах домов). Есть даже шизофрения кавычек: газета «Правда», газета «Известия»…» чи трансформації популярних раніше лозунгів: «Продавать самое святое и высокое надо как можно дороже, потому что потом торговать будет уже нечем»). Культурну інформацію повідомляють також такі мовні одиниці, як ергоніми і прагматоніми (13,6 % прикладів з вибірки). У текстах В. Пелевіна вони зазвичай використовуються для акцентування найбільш характерних рис сучасної комерційної ономастики й водночас демонструють гіпертрофований вплив ринку на суспільство, зокрема іронічний слоган «Umom Russiju nye ponyat, V Russiju mojno tolko vyerit. «Smirnoff» чи ергоніми бутик «ХайТризон», бутик «Lovermarks», «ГКЧП», ресторан «Гламурный вертеп «Лобковое Место» та ін.

Мовні репрезентації деяких концептів (таких, як «краса» і «спілкування») підміняються модними словами «гламур» і «дискурс», значення яких залишаються неясними для більшості мовців. Відзначаючи цей феномен, В. Пелевін пропонує власні образні дефініції: «гламур» – «что-то шикарное и дорогое», «все, что ты видишь на фотографиях (в глянцевых журналах)», «секс, выраженный через деньги…или, если угодно, деньги, выраженные через секс», «переливающаяся игра беспредметных образов, которые получаются из дискурса при его выпаривании на огне сексуального возбуждения»; «дискурс» – «что-то умное и непонятное», «столбики из букв, которые между фотографиями (в глянцевом журнале)», «все, что человек говорит», «секс, которого не хватает, выраженный через деньги, которых нет», «мерцающая игра бессодержательных смыслов, которые получаются из гламура, при его долгом томлении на огне черной зависти», «гламур духа» та ін., підкреслюючи при цьому домінування зовнішніх ознак, відсутність глибини розуміння, впливовість орієнтирів масової культури.