Навчання іноземної мови дітей молодшого шкільного віку

Водночас ігрова діяльність як засіб формування та удосконалення знань, умінь і навичок у процесі навчання іноземної мови має бути спрямована на формування та удосконалення не тільки аспектів мови, а й мовленнєвих механізмів (уміння говоріння, аудіювання, читання та письма).

Наступною допомогою  учителю буде роздавальний матеріал – основний компонент навчально-методичного комплексу для I, II и III класів. Він представляє собою набір предметних, сюжетних, тематичних картинок, малюнків, що призначаються для роботи як в класі, так і вдома. Цей набір має бути у кожного школяра. Мислення у дітей конкретне, тому важливо новий матеріал ілюструвати. Ілюстративним матеріалом і будуть малюнки, іграшки, предмети, листівки. Тут спрацьовує метод наочності.

2.1 Формування фонетичних навичок

 

Досвід вчителів доводить, що одним з ефективних прийомів забезпечення інтересу дітей до навчання, їх активності та працездатності є використання прислів’їв та приказок.

На початковому етапі  можна звертатися до прислів’їв та приказок для роботи на фонетичному рівні. Вони допомагають у вимові окремих складних голосних та приголосних, особливо тих, що відсутні в рідній мові. Замість окремих слів та словосполучень можна запропонувати спеціально підібрані прислів’я та приказки, які впродовж двох-трьох уроків повторюються, чим корелюється вимова відповідного звука. Такий вид роботи є також розрядкою для дітей. Наприклад, можна взяти такі прислів’я та приказки для тренування звука [w]:

 

Where there is a will there is a way.

Watch which way the cat jumps.

Which way the wind blows.

 

Під час розвитку фонетичних навичок і тренування правильної вимови та артикуляції, виконуючи фонетичні вправи, учні готуються до слухового сприйняття певних звуків, слів, словосполучень, диференціації та виокремлення певних звуків та їх звукового відтворення. Ці вправи стають першою ланкою в розвитку навичок аудіювання.

Так, під час  вивчення голосних, можна запропонувати учням вибрати з трьох слів те слово, в якому вони почують вивчений звук. Така вправа є тренуванням селективного слухання. Наприклад:

 

Photo – volley – water [w];

See – zoo – thank [θ];

Goose – cat – house [h].

 

Методом виокремлення потрібного звуку може служити оплеск після правильного слова. Або, навпаки, діти мають плескати в долоні один раз, якщо чують неправильний звук, а при вимовлянні потрібного – позначати голосними оплесками. Таким чином дитина відволікається, атмосфера змінюється, переходячи в гру. У той же час дитина почуває себе одним із членів колективу, у неї з’являється відчуття спільності, згуртованості.

Наступним способом урізноманітнити цей вид діяльності - ігрові вправи, які відомі учням з раннього дитинства. Наприклад «Зіпсований телефон» (“Chinese whispers” або “Telephone game”). Діти намагаються якомога чіткіше вимовляти пошепки почуте слово, щоб воно дійшло до останнього гравця і зберегло свою первинну форму [23,275]. Тренувальні вправи «пошепки» корисні для тренування сприйняття та артикуляції.

Можна запропонувати  ще одну вправу, яку виконують парами. Для цього групу поділяють  на дві команди. Члени команд стають один проти одного так, щоб кожен мав пару, відстань між парами не повинна бути занадто малою. Один учень вимовляє слово, словосполучення, коротке речення (залежно від віку) якомога тихіше, але чітко артикулюючи. Його напарник повинен вимовити це слово вголос. За правильну відповідь команда одержує бал. Для збільшення відстані можна поставити партнерів по діагоналі, а після відповіді вони поступаються місцем наступному гравцеві і переходять в інший кінець класу.

Матеріал для роботи над фонетичними засобами спілкування міститься в римовках та пісеньках. Аспект вимови може відтворюватись у римовці. Наприклад, в німецькій мові довгий звук [i:]:

 

Lie – lie –  Liese

Liese, komm und spiele [1,27].

 

Обов’язковим для роботи на уроках іноземної мови є використовування технічних наочних засобів [16,27]. Звукозапис дає змогу дітям чути мову в оригіналі. А оскільки у дітей молодшого віку гарно розвинута здібність до імітації, це впливає на їхню вимову та на вміння сприймати мову на слух. Використання касет доцільне як на уроках, так і вдома. Це створює умови для роботи кожного учня індивідуально. Одному учню треба прослухати та повторити один раз чи два, а іншому 5 - 6 разів.

 

2.2. Формування  лексичних навичок

 

При формуванні лексичних навичок педагог повинен, перш за все, на початку навчання дуже вдумливо підійти до добору лексики в процесі спілкування з дітьми: вона має бути конкретною та максимально зрозумілою учням. Основне завдання тут – допомогти дітям усвідомити, що лексика потрібна їм для спілкування. Значення нового мовного знаку слід розкривати за допомогою різноманітних наочних засобів [23,280]. Подаючи на заняттях певний матеріал, бажано кожне нове слово пов'язувати з конкретним образом. Такий підхід зумовлений особливістю мислення молодших школярів: у малих дітей воно конкретне. Іноземну мову, як і рідну, дитина запам'ятовує у два способи: прямим – безпосереднім зіставленням значення та звучання слова з предметом (явищем, дією) реальної дійсності, що його цим словом названо, та непрямим – через здогадку про значення слів та словосполучень на основі базових знань. Причому в другий спосіб дитина оволодіває значно меншим обсягом лексики, і процес цей триваліший. Вживання цих слів та зворотів розраховано не на заучування, а на розуміння їхніх значень після багаторазового повторення в однакових ситуаціях протягом кількох занять. Поступово дитина починає сприймати і розуміти їх не лише в контексті, а й поза ним, а потім і вживати в своєму мовленні (пасивна лексика поступово стає активною) [22,35]. Так, непрямим шляхом дитина засвоює привітання та накази вчителя, пов'язані із заняттям чи грою.

Нова лексика  може вводитися лише на основі відомої  лексики. У ході вивчення іноземної лексики педагог має допомагати дітям знаходити зв'язок між уже відомою та новою лексикою.

Як вже зазначалось, на початковому етапі опанування мовою діти засвоюють її переважно наочним шляхом, коли водночас і чують нове слово, і спостерігають відповідний предмет, явище чи дію. Тому методика навчання молодших школярів лексики нерідної мови ґрунтується здебільшого на предметній чи картинній наочності. Завдяки цьому автоматично зникає потреба в перекладі іноземної лексики, що прискорює процес навчання, привчає дитину «мислити» відразу іноземною мовою, сприяє вільному та легкому засвоєнню нових слів. Крім того, це дає можливість багато разів повторювати нову лексику, вводити її у власне мовлення (використовувати у відповідях на запитання, під час вивчення віршів, переказів, бесід або ігор).

Отже, для успішного засвоєння лексичного матеріалу необхідно ознайомлення дітей не з ізольованими словами, а з групами слів, зв’язаних семантичною чи фонетичною асоціацією; формування мотиву для ознайомлення зі словами даної семантичної групи; інтеріоризація лексики через систему ігор, а не механічне запам’ятовування слів за списком; включення нових слів у систему відносин, яка склалася між відомим дітям словами та їх групами; узгоджене знайомство з лексичним матеріалом та граматичними операціями, які дозволяють ввести його в мовну діяльність (Додаток 1).

 

2.3. Навчання  граматики

 

Комунікативна методика припускає навчання граматики на функціональній та інтерактивній основі. Це означає, що граматичні явища вивчаються не як «форми» та «структури», а як засоби відображення певних думок, відносин, комунікативних намірів.

Прихильники прямих методів вважають, що багатократне повторення одних і тих же фраз у відповідних ситуаціях формує в решті решт здатність не допускати граматичних помилок у мовленні. Прислів’я та приказки якнайкраще сприяють автоматизації та активізації даних граматичних форм і конструкцій [22,37]. Наприклад, наказовий спосіб виконує у спілкуванні спонукальну функцію, і з його допомогою можна виразити прохання, пораду, пропозицію, побажання, дозвіл, заборону, застереження, які містяться в прислів’ях та приказках:

 

Don't burn your bridges behind you.

What is done can't be undone.

One link broken, the whole chain is broken.

Better late than never.

The best fish swim in the bottom.

Never put off till tomorrow what you can do today.

When pigs can fly.

You can't eat your cake and have it [7,57].

 

Проте дітям це може швидко набриднути, якщо це буде просто механічне  запам’ятовування тексту.

Відомо, що тренування учнів  у використанні граматичних структур, яке потребує багатократного їх повторення, стомлює дітей своєю одноманітністю, а затрачені зусилля не приносять швидкого задоволення. Зробити нудну роботу більш цікавою допоможуть ігри (Додаток 2).

Сприйняття та запам’ятовування полегшується для учнів при використанні віршів та римовок. Пісні також являються невід’ємною частиною у вивченні граматики на початковому етапі.

Граматика на початковому етапі не пояснюється. Граматичні конструкції вводяться у вигляді мовних прикладів. Діти заучують їх, а потім використовують в мовленні за аналогією. Проте на наступному етапі такі пояснення вже включаються в навчальний процес у ігровій формі. Вони максимально прості та короткі. У цьому віці діти не сприймають тривалих пояснень вчителя і просто відключаються.

При вивченні граматики використовується принцип аналогії з рідною мовою там, де аналізуються подібні явища. Пояснення будуються в цікавій та доступній для дітей формі (граматичні казки, історії та пригоди мови, вірші тощо). У тих випадках, коли вивчаються явища, не властиві рідній мові, потрібно використовувати казки та історії, елементи наочності, побудовані на тому чи іншому граматичному явищі, яке слугує для дитини свого роду дискусійним сигналом, що дозволяє мислити і в подальшій роботі пам’ятати це явище [3,28]. Наприклад, використовується граматична гра «Город» (можна грати лише один раз).

Вчитель звертається до дітей:

«Діти, скажіть, чи може одна дитина засадити один город в нашому садку, поливати його та збирати врожай?»

«Ні!» - відповідають діти.

«А хто може?»

«Усі!» - відповідають діти.

Вчитель продовжує: «Правильно, усі, тобто усі ми. А ми вміємо говорити по-англійськи: I plant (я саджаю), I water flowers (Я поливаю квіти), You, and We... Що ж робити? Можливо, треба навчитися говорити «Ми саджаємо», «ми поливаємо»? Українською мовою ми говоримо «Я саджаю», а по-англійськи I plant, «ми саджаємо» − we plant».

Таким чином: оволодіти  іноземною свідомістю означає вміти  сприймати та розуміти мовні ситуації з точки зору людини, що говорить на цій мові. Недостатня продуктивність старих методик була пов’язана, перш за все, з тією обставиною, що учню пропонувалося здійснити прямий перехід від мовних форм рідної мови до форм іноземної мови, виключаючи ключовий момент іноземної мовної свідомості.

В першу чергу  необхідне формування розуміння розбіжностей аспектів в українській та англійській мовах. Як правило, навчання видо-часовим формам зводиться до заучування конкретних правил конкретних граматичних форм та моделей. Засвоєння системи видо-часових форм розтягується на роки, на що, звичайно, витрачається багато навчального часу. Використання різноманітних прийомів сприяє формуванню та розвитку граматичних навичок під час навчання іноземної мови на початковому етапі.

На початковому етапі також допомагають таблиці [15,56]. Вони слугують своєрідним підґрунтям для використання правил, сприяють виробленню навичок вжитку конкретного граматичного явища у мовленні, сприяють узагальненню та систематизації вивченого матеріалу. Щоб зробити матеріал таблиці більш наочним, використовують кольори. Так, допоміжні дієслова виділяються червоним кольором, а основні дієслова – синім. Окрім кольору ці ж завдання виконують схеми. Таким чином, вчитель може попередити деякі помилки, характерні учням. Наприклад, для позначення основних синтаксичних видів речень можна використовувати геометричні фігури, кожна з яких відповідає одному з членів речення.

 позначає підмет,           позначає присудок, а              – дієслівну зв’язку. Символіка в таблицях грає важливу роль, бо сприяє кращому засвоєнню порядку слів у реченнях різного типу.

Спочатку треба проводити рідною мовою вступні бесіди, пояснювати елементарні граматичні завдання. Але необхідно враховувати той факт, що в учнів обмежені можливості чути оригінальну мову, тому під час уроку вчитель повинен максимально використовувати іноземну мову.

При вивченні граматики можна також широко вживати граматичні сценки, казки.

 

2.4.  Формування навичок орфографії.

 

На ранньому етапі, і особливо на першому році вивчення іноземної мови, бажано враховувати  труднощі орфографії. У кінці півріччя, коли учні вже набули певного запасу знань, можна провести нетрадиційний урок іноземної мови, наприклад, урок-конкурс з різноманітними загадками, ребусами, змаганнями з виставленням балів та призів. Це дозволяє залучити до підготовки уроку іноземної мови максимальної кількості учнів, створити позитивний фон та стимулювати інтерес до іноземної мови, внести дух змагання в навчальний процес. Бажано, щоб участь брали два класи однієї паралелі, можна запросити гостей (старшокласників, батьків) [18,78].

Одним із завдань  може бути таке. Школярі читають буквосполучення ck, ch, th, ar, or, ir, er, oo з використанням знаків фонетичної транскрипції. Після цього діти згадують слова з даними буквосполученнями, наприклад: neck, black, bench, they, three, park, yard, for, her, book. Учитель записує їх на дошці для подальшого підбиття підсумків. Наступне завдання полягає в тому, що учні складають слова з літер, записаних вчителем на дошці, наприклад, а, е, о, d, g, h, m, n, r, t, або із літер даного їм слова, наприклад, demonstration.

Далі школярам пропонується дописати слова після вказаних перших літер. Тут можуть роздаватися картки або показується одна спільна табличка. Потрібно затратити якомога менше часу. Слова читаються по черзі. За кожне слово даються бали. Ще одним завданням може бути таке. Учні складають ланцюжок зі слів. По черзі з кожної команди діти називають слово. Кожне наступне слово має починатися буквою, якою закінчується попереднє слово. Наприклад:  bear – rose – eye – end – dog – green – neck…

Наведені завдання можна використовувати також для тренування орфографічних навичок на звичайному уроці.

Отже, на початковому  етапі діти засвоюють мову переважно  наочним шляхом, коли водночас і  чують нове слово, і спостерігають  відповідний предмет, явище чи дію. Для формування фонетичних навичок  молодших школярів використовуються спеціальні римовки, казки, що допомагають засвоїти той чи інший звук. Методика навчання молодших школярів лексики нерідної мови ґрунтується здебільшого на ознайомленні дітей не з ізольованими словами, а з групами слів, зв’язаних семантичною чи фонетичною асоціацією. Щодо засвоєння граматики, найефективнішим вважається комунікативний метод, під час реалізації якого діти проговорюють кожну дію.