Виховний, розвиваючий, освітній потенціал уроку іноземної мови

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Кафедра методики викладання іноземної  мови

 

 

 

 

Курсова робота

із методики викладання іноземної  мови на тему:

 

Виховний, розвиваючий, освітній потенціал  уроку іноземної мови

 

   студентки ІІІ курсу

групи ІМ-31

Вівень Н.В.                                                      

 

       Керівник: канд.пед.наук,

доцент Грижук Л. В.

 

                                     Національна шкала________________

                                                      Кількість балів__________Оцінка ECTS

 

                                             Члени комісії_____________________

_____________________      

 

 

 

 

 

 

Рівне - 2013

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………3

Розділ  1. Урок іноземної мови…………………………………………………..…5

1. Вимоги до уроку іноземної мови………………………………………...…..5
2. Структура і типи уроків іноземної мови………………………………..….10

Розділ 2. Реалізація виховного, розвиваючого, освітнього потенціалу уроку іноземної мови…………………………………………………………………..….15

2.1. Реалізація виховної мети на уроці іноземної мови через ігрові технології....................................................................................................................15

2.2. Автономія учня у оволодінні іноземною мовою як освітня мета…………..16

2.3. Розвиваючий потенціал уроку іноземної мови……………………………....20

2.4. Робота з  країнознавчим матеріалом як  фактор розвиваючого навчання.….22

Висновки………………………………………………………………………..….30

Резюме…………………………………………………………………………..…..31

Список використаних джерел………………………………………………..….32

Додатки………………………………………………………………………….....36

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

    Актуальність дослідження. Одним із пріоритетних напрямів реформування сучасної освіти є досягнення якісно нового рівня у вивченні базових навчальних предметів, у тому числі і іноземних мов. Опанування цього навчального предмета розглядається як необхідний компонент загальнокультурного розвитку школяра, його рівня освіченості, прилучення до світової культури і загальнолюдських цінностей. Адже, володіння іноземною мовою нині є важливим чинником прискорення соціально-економічного розвитку суспільства.

     Сучасний  етап розвитку теорії та практики  викладання іноземної мови характеризується  інтенсивним пошуком шляхів формування  мотивів учіння як умови досягнення  суттєвого підвищення ефективності опанування учнями іноземної мови.

     Вільне  володіння іноземною мовою залежить  від багатьох чинників: уміння  сприймати мовлення на слух, правильно  оперувати граматичним матеріалом  тощо. Першорядного значення набувають  лексичний запас, ерудованість та мовленнєве багатство потенційного учасника комунікативного процесу.

     Урок іноземної  мови розглядається як соціальне  явище, де класна аудиторія  – це певне соціальне середовище, в якому вчитель і учні вступають  у певні соціальні відносини один з одним, а навчальний процес – це взаємодія всіх присутніх. При цьому успіх у навчанні – це результат колективного використання усіх можливостей для навчання.

     Уроки іноземної  мови набувають все більш дослідницько-експериментального  характеру. Адже готуючи людину майбутнього, принципово важливо сформувати в неї вміння орієнтуватися в науках, самостійно знаходити в літературі, довідниках потрібну інформацію.

     Об’єктом дослідження є навчальний процес на уроці іноземної мови в загальноосвітній школі.

     Предметом даної курсової роботи є виховний, розвиваючий, освітній потенціал уроку іноземної мови в загальноосвітній школі.

     Мета полягає у реалізації виховного, освітнього, розвиваючого потенціалу уроку іноземної мови.

     Поставлена мета обумовлює вирішення наступних завдань роботи:

       1) дати характеристику уроку іноземної мови;

2) простежити виховний вплив ігрових технологій на розвиток учня;

3) знайти шляхи розвитку  зацікавленості школярів до вивчення  іноземної мови;

4) проаналізувати важливість автономії учня у оволодінні іноземної мови;

       5) розробити план-конспект уроку з англійської мови в школі як фактор розвиваючого, виховного навчання.

     В даній роботі використано наступні методи дослідження: вивчення педагогічної та методичної літератури, аналіз і синтез досліджуваного матеріалу, метод нагляду, порівняльний метод, бесіди з учнями, вивчення досвіду вчителів.

     Матеріалом для дослідження послужили наукові статті відомих вчителів-методистів (передусім Круківська І.А., Рогова Г.В., Пассов Е.І.), надруковані у наукових та науково-методичних журналах «Іноземні мови», «Иностранные языки в школе», «Англійська мова та література», «Іноземні мови в сучасній школі», а також методична література (Ніколаєвої С.Ю., Гапонової С.В., Скляренко Н.К.), присвячена даній проблемі.

     Практична значущість курсової роботи полягає в можливості використання її матеріалів під час навчання іноземної мови на уроках у середніх загальноосвітніх навчальних закладах України.

    Структура курсової роботи: робота складається з вступу, двох розділів, висновків, резюме, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 36 сторінок.

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  1. Урок іноземної мови

1.1 Вимоги до  уроку іноземної мови

Основною організаційною одиницею навчального процесу у школі є урок іноземної мови. У ньому взаємодіють усі елементи системи навчання: цілі, зміст, методи, способи, прийоми, засоби навчання. Результативність уроку залежить від його планування і раціонально побудованої системи занять над мовою, яка охоплює класну, лабораторну, домашню роботу учнів і вчителів. З огляду на специфіку уроку іноземної мови – мовленнєву спрямованість – його планування підпорядковується вимогам комунікативності, цілеспрямованості, виховної наповнюваності, мовленнєвої та розумової активності учнів, мотивованості навчально-комунікативної діяльності учнів, сприятливої емоційної атмосфери класу, динамічності уроку, інтенсивності навчальних дій учнів класу, ведення уроку іноземною мовою.

Педагогічна наука розглядає процес навчання як свідому й цілеспрямовану сумісну діяльність учителя та учнів. В сучасній школі ця діяльність здебільшого проходить в рамках уроку, який доповнюється самостійними заняттями вдома, позакласною роботою та факультативними заняттями з предмета.

Урок іноземної мови як основна організаційна одиниця  навчального процесу є його частиною і водночас самостійною, цілісною ланкою. Основою його побудови є врахування всіх загально дидактичних і методичних принципів навчання. В ньому синтезуються закономірності навчання, органічно взаємодіють цілі, зміст і методи. Він реалізує методичну концепцію, покладену в основу навчання. Тому проблеми уроку звичайно розглядають разом з питаннями методики та організації циклу уроків.

Розглянемо вимоги до уроку іноземної мови, що випливають з цілей, змісту та технології навчання цього предмета у школі.

Мовленнєва  спрямованість уроку ІМ. Визначення мовленнєвої діяльності як основного об'єкта навчання передбачає формування чотирьох видів цієї діяльності - слухання, говоріння, читання, письма на уроці ІМ. Для досягнення таких цілей необхідна, по-перше, практична орієнтація уроку, тобто переважання вправляння у спілкуванні над повідомленням знань та їх осмисленням. Кожен урок повинен мати конкретні практичні цілі, спрямовані на формування мовленнєвих навичок та вмінь. По-друге, мовленнєва спрямованість уроку означає комунікативний характер вправляння. Такі вправи як повторення за вчителем, переклад, складання речень за зразком, переказ тексту і т.п. мають бути також підпорядковані комунікативним цілям.

Комунікативне вправляння - це завжди мовленнєва діяльність в нових ситуаціях з певною метою. Виконуючи комунікативну вправу, учень вирішує поставлене учителем розумово-мовленнєве завдання, його мовлення пов'язане з конкретною природною або створеною штучно ситуацією спілкування.

Комунікативна атмосфера  повинна пронизувати весь урок, починаючи  з повідомлення вчителем завдань уроку (сьогодні ми поговоримо про те, як можна відпочити на канікулах, прочитаємо казку, навчимося виражати прохання англійською (французькою, німецькою, іспанською) мовою і закінчуючи підсумком уроку, коли вчитель оцінює роботу учнів, наголошуючи на їх досягненнях саме в оволодінні комунікацією.

Комплексність уроку ІМ. Ця особливість уроку зумовлена природою мовлення: у мовленні всі види діяльності взаємодіють, сприяють формуванню один одного.

 Отже, на уроці ІМ всі аспекти мови - фонетичний, лексичний, граматичний - вивчаються взаємопов'язано; взаємозумовленим є й навчання видів мовленнєвої діяльності. Так, кожна доза мовного матеріалу повинна опрацьовуватись в усіх видах мовленнєвої діяльності. Наприклад, засвоюючи структуру активного граматичного мінімуму, необхідно передбачити вправи у вживанні та розумінні цього явища в усіх видах мовленнєвої діяльності.

У засвоєнні структури пасивного граматичного мінімуму необхідна практика в читанні чи аудіюванні. Це не означає, що на уроці в однаковій мірі розвиваються всі види мовленнєвої діяльності, а один чи два з них будуть переважати над іншими.

 Іноземна мова - мета і засіб навчання. Це положення пов'язане з використанням засобів мовної наочності для оволодіння діяльністю на ІМ, що реалізується завдяки мовленню вчителя. Мовлення вчителя виконує дві важливі функції. [31, с. 37-40].

По-перше, воно використовується для організації вчителем навчання і виховання на уроці. Отже, воно повинно бути виразним, переконливим грамотним, економним.

По-друге, мовлення вчителя ІМ на відміну від вчителів інших предметів є засобом навчання, тобто зразком для наслідування, опорою котру може використати учень, стимулом, що спонукає до мовлення. Тому воно має бути зразковим, тобто нормативним; автентичним, тобто саме так у даній ситуації сказав би носій мови; адаптивним, тобто відповідати можливостям мовленнєвому досвіду учнів; різноманітним за засобами вираження думки.

Створення іншомовної атмосфери  на уроці має стати одним із завдань учителя ІМ, тому він повинен прагнути вести урок; доцільно перекладати учням свої розпорядження на рідну мову, часом обмежити її використання тільки найнеобхіднішими ситуаціями. Мовлення вчителя не повинно займати більше 10%. Решта часу повинна бути віддана мовленню учнів.

Висока  активність розумово-мовленнєвої діяльності учнів. Ефективність уроку визначається ступенем розумово-мовленнєвої активності учнів, і завдання вчителя полягає у залученні їх до активної внутрішньої розумової та зовнішньої мовленнєвої діяльності і підтриманні її протягом уроку. До факторів, що стимулюють розумово-мовленнєву діяльність, відноситься використання змістовного та інформативного навчального матеріалу, що відповідає інтелектуальному розвитку учнів; постановка цілей, що спонукають учнів у вирішенні комунікативних завдань, до висловлювання власних думок; застосування прийомів навчання, що дають можливість кожному учню брати безпосередню участь у мовленнєвій діяльності та максимально збільшують активний час на уроці (самостійна робота, колективні форми навчання тощо).

Стимулювання активності учнів має бути пов'язане з розвитком у мовленнєвій ініціативі. Це означає, що домінувати на уроці повинен учень, а не вчитель. Така вимога відповідає особистісно-діяльнісному підходу, згідно з  яким у центрі навчання знаходиться суб'єкт-учень

Різноманітність форм роботи учнів. З огляду на сучасну тенденцію навчання  учень розглядається як суб'єкт навчальної діяльності, актуальним є

застосування таких  її форм, котрі інтенсифікують навчання, спонукають до активної роботи кожного учня і разом з тим дають йому можливість самому регулювати темп та умови виконання діяльності.

Вимога різноманітності форм роботи є особливо важливою для навчання усного мовлення, адже на відміну від аудіювання і читання, які легко організувати як синхронну діяльність, усне мовлення потребує взаємних контактів, які й повинен забезпечити вчитель на уроці.

Особливий ефект у цьому смислі дає поєднання індивідуальних форм роботи з колективними.

До індивідуальних форм відносять  роботу у фронтальному режимі (відповіді учнів по черзі), опитування окремих учнів, індивідуально-масове тренування (самостійне синхронне виконання завдань з аудіювання, читання, письма, а також говоріння у режимі "учень-диктор", проговорювання або читання хором за вчителем чи диктором).

Колективні форми роботи охоплюють  колективно-масове тренування в парах без змін або із зміною партнерів (напр., прийоми "шеренги", "натовп") та в малих групах від трьох до п'яти учасників (самостійне синхронне виконання вправ учнями у двійках, трійках і т.п.), хорове реплікування в режимі група - група, група - один учень, один учень - група.

Колективні форми роботи учнів є перспективними для навчання спілкування. Вони не тільки збільшують активний час діяльності учнів, але й знижують стан тривожності, допомагають подолати боязнь помилок, формують в учнів почуття колективізму.