Виховний, розвиваючий, освітній потенціал уроку іноземної мови

У сучасній педагогічній літературі вже давно піднімається питання про необхідність посилення ступеня автономії учнів шкіл та вузів (Dr.Albert J.M.Friebel, David Nunan, А.А.Леонтьев). Е.Н.Соловова пов'язує рівень автономії учнів з наступними ключовими концептами: ефективність навчання і планування власної діяльності, інтеграції знань, рефлексія і самооцінювання. Як показали дослідження в ряді європейських країн, при переході із середньої школи до університету від 20% до 60% школярів не справляються з університетськими навчальними завданнями і показують незадовільні результати в першу екзаменаційну сесію. Основною причиною даної ситуації є те, що в школі учні звикли бути «веденими» вчителем, а в університеті їм необхідно самим визначати і планувати своє навчальне життя, а саме:

- вибирати що, коли, в якому обсязі вивчати;

- дотримуватися терміну здачі тестів та іспитів;

- справлятися з великим обсягом текстової інформації;

- визначати головне і другорядне, а потім вибірково використовувати для складання власних конспектів, тез, доповідей, тощо;

- проводити самооцінку ефективності своєї навчальної діяльності.

Одним з важливих загально-дидактичних принципів навчання іноземних мов є принцип особистісно-орієнтованої спрямованості навчання. В даний час принципова новизна цього принципу зумовлена ​​кількома обставинами, серед яких - розуміння учня як інтелектуального (мислячого) і автономно (самостійно) діючого індивіда, коли його мовна діяльність перебуває під впливом його загального, постійно мінливого мовного досвіду, а також особистого індивідуального досвіду в засвоєнні мови, культури та спілкуванні на мові, що вивчається. Н.Д.Гальскова і Н.І.Гез розкривають основний зміст цього принципу: навчання іноземним мовам має бути спрямоване на формування автономії учня у навчальній діяльності з оволодіння конкретної мови. Даний принцип обумовлений необхідністю актуалізації діяльності учнів по засвоєнню іноземної мови. При цьому важливі не дисципліна і старанність, а прояв учнем власної (розумової, мовленнєвої) активності, наявність радості і задоволення від спілкування.

Основне завдання вчителя  при реалізації даного принципу полягає в тому, щоб допомогти кожному учневі усвідомити свій індивідуальний шлях засвоєння мови. Важливим фактором успішності засвоєння іноземної мови є автономність учня як в конкретній навчальній ситуації, так і в контексті подальшого безперервного навчання. Дана особистісна якість пов'язана з формуванням в учня готовності та звички самостійно працювати з мовою, приймати власні незалежні рішення і брати на себе відповідальність за них в ході навчання. Тому процес навчання має мотивувати кожного учня до самостійного і активному здійсненню навчальної діяльності, до усвідомленої оцінки свого мовного досвіду і у випадку необхідності усвідомлення його корекції. Цьому сприяють такі технології навчання, які надають учням можливість опановувати найбільш зручними і ефективними для кожного з них навчальними стратегіями і використовувати їх як на занятті, так і при самостійній роботі над мовою. Творчі завдання, проектна робота, ситуації, в яких учневі необхідно брати на себе відповідальність за результати та якість виконання загального групового завдання, створюють сприятливий контекст для формування в учнів здібності до автономного навчання і спілкування іноземною мовою.

В даний час зростає  інтерес до самонавчання іноземними мовами. Торкаючись трактування поняття «самонавчання» зазначають, що сучасне розуміння сутності самонавчання все частіше пов'язується з когнітивними процесами, коли навчання розглядається не як продукт впливу навколишнього світу, а як процес активної взаємодії людини з навколишнім середовищем. Це «взаємодія» у студентів відбувається на різних когнітивних рівнях: на рівні переробки конкретної інформації, оволодіння окремими розумовими операціями, стратегіями і на метакогнітівному рівні, коли здійснюється оволодіння основними метакогнітівними процесами - плануванням, самоорганізацією, самоконтролем. Ті студенти, які виходять у своєму інтелектуальному розвитку на метакогнітівний рівень, тобто можуть самостійно ставити перед собою цілі, виробляти власну тактику і стратегію їх реалізації, здійснювати проміжний і підсумковий самоконтроль, досягають рівня справді автономного самонавчання. Це відбувається шляхом поступового розвитку компетенції самонавчання. [11, с. 12-13].

Необхідно звертати увагу і на основні організаційні принципи самонавчання, з якими повинні ознайомитися учні, щоб правильно побудувати процес вивчення мов і стати «independent learners».

На думку М.А.Аріяна, навчання школярів іноземної мови може стати механізмом соціального розвитку тільки за умови їх включення в процес активної самостійної та творчої діяльності. Це пов'язано з перерозподілом ролей в системі «учень - учитель», де останній стає все більшою мірою партнером по спілкуванню, ненав'язливим помічником, здатним підтримати учня, вселити віру у власні сили. У міру зростання повноважень учнів у визначенні цілей, плануванні змісту, виборі навчальних завдань, мовного партнера, розширюються. Завдання формулюються як проблемні, що вимагають творчої розумової діяльності учнів. На перший план виступають завдання «відкритого» характеру (з не визначеним заздалегідь результатом), завдання, виконання яких дозволяє учням діяти відповідно до власних життєвих орієнтацій. [5, с. 43].

Необхідність прийняття обґрунтованих рішень, досягнення взаєморозуміння з мовними партнерами загострює прагнення мобілізувати власний соціально-комунікативний досвід, що актуалізує потребу в його розширенні.

Підводячи підсумки, можна  констатувати, що в даний час навчальна автономія розглядається в якості особистісної характеристики (якості особистості) учня, в якості характеристики принципу особистісно-орієнтованої спрямованості навчання або як мета (самонавчання іноземними мовами), вона дуже тісно пов'язана зі ступенем самостійності навчальної праці учнів, визначена діяльнісними і особистісними параметрами, має свої рівні і умови реалізації у навчальному процесі. Орієнтовна програма для викладання іноземних мов (для немовних вузів і факультетів) будується з урахуванням декількох педагогічних та методичних принципів, один з яких - принцип автономії студентів.

Обмеження або повна відсутність автономії студента суперечить новій парадигмі освіти, глобальним тенденціям розвитку сучасного світового співтовариства, де одним з основних постулатів є вимога до формування готовності випускників до вирішення різних проблем, поряд з посиленням ступеня соціальної відповідальності за свою долю. Обмеження автономії або її відсутність не сприяє і оптимізації праці викладача, який не може забезпечити бажаний результат у контексті сучасної парадигми освіти і виховання.

Таким чином, автономію навчального праці можна розглядати сьогодні в якості основи сучасного освітнього процесу.

 

2.3. Розвиваючий потенціал уроку іноземної мови

         На сучасному етапі розвитку педагогічної науки будь-яке навчання за своєю суттю є створенням умов для розвитку особистості, отже, воно є розвивальним, особистісно-орієнтованим. Проблема полягає в тому, як розуміти особистість, де шукати джерела її розвитку. Реалізація особистісно-орієнтованої системи навчання вимагає суттєвої зміни пріоритетів: від навчання як нормативно побудованого процесу до учіння як до індивідуальної діяльності школяра, її корекції та педагогічної підтримки. Саме в цьому і полягає сучасна технологія навчання.

         Реалізація особистісно-зорієнтованої системи навчання можлива через формування ключових компетенцій учнів на основі використання методів активного навчання, зокрема методу проектів.

         Ефективність уроку багато в чому залежить від готовності учителя працювати з дітьми, знання їхніх індивідуально-психологічних особливостей, розуміння їхніх проблем.

         Кожного вчителя цікавить, що важко дається учням, що легко, яким діти бачать урок іноземної мови. Учням подобаються нетрадиційні форми навчання. Діти готові вчити пісні, розігрувати ситуації, готувати презентації, проекти. Вони бажають, щоб уроки проводилися на природі, в ігровій формі, а спілкування відбувалося лише іноземною мовою. Останнє побажання можна врахувати під час планування Тижня іноземних мов.

          Ставлячи за мету практичне застосування учнями знань, навичок і вмінь, учителю слід звертатися до новітніх технологій, використовувати метод проектів, інсценізації, драматизації, рольові ігри, проводити бінарні, інтегровані уроки, використовувати диспути тощо. Педагог не повинен задовольнятися низьким рівнем знань учнів, коли дитина лише запам’ятовує інформацію, факти. Він має прагнути, щоб учні досягали вищого рівня, тобто умінь застосовувати знання, аналізувати, систематизувати, оцінювати, мати свою точку зору, відстоювати її, виділяти головне.

         Тому, коли вчитель ставить перед учнем завдання розказати тему, наприклад «Моє місто», – це низький рівень, а презентувати цю тему у фільмі, живому диспуті, діалозі, подорожі – це вищий рівень.

          В умовах використання проектної методики значно поліпшуються навички і вміння спілкування учнів, розвиваються розумові здібності, ініціатива, уява, самодисципліна, усувається інтелектуальна пасивність учнів, підвищується інтерес до вивчення іноземних мов. Мета проектної роботи полягає в тому, щоб кожна дитина проявила себе, свій талант, здібності, позбулася багатьох комплексів, навчилася чути думку інших і поважати її. Проектна робота – це метод розвитку креативності учнів, залучення дітей до дослідної, пошукової творчої діяльності.

          До цієї роботи потрібно залучати всіх без винятку дітей, тому що тут найважливіший момент – процес роботи. Роль учителя особливо важлива на першому етапі. Учитель дає поштовх до творчості, і надалі головне – не обмежувати потенціал дітей.

           Застосовуючи проектну роботу, диспути, вчитель має можливість ближче познайомити дітей з історією, традиціями та звичаями країни, мову якої вони вивчають. Тематика може бути різноманітною. Перед початком вивчення нової теми потрібно повідомити, які проекти заплановані, тоді діти матимуть час продумати можливі форми презентації. Після презентації, обговорення варто запитати в учнів, чи сподобалося їм працювати над цим проектом, висловити вдячність за вдало і вчасно виконану роботу. Це обов’язково надихне на творчі злети, нові й неординарні ідеї.

         Отже, щоб ефективніше здійснювати розвиток учнів в ході навчання іноземної мови, необхідно, як указують психологи і дидакти, включати учнів «в такі види діяльності, які розвивають у них сенсорні сприйняття, рухову, інтелектуальну, вольову, емоційну і мотиваційну сфери». Так, указується, що для інтенсивного розвитку мислення слід забезпечувати викладання на високому рівні трудності, в швидкому темпі, усвідомлення що вчиться своїх учбових дій. Розвиток же зв'язаний не тільки з мисленням, але і з емоціями і іншими сферами особистості. [15, с. 96].

 

2.4. Робота з  країнознавчим матеріалом як  фактор розвиваючого навчання

Опрацювання країнознавчих  матеріалів, що стосуються звичаїв і традицій англійського та американського народів, сприяє комплексній реалізації завдань загальноосвітнього і розвиваючого характеру в середній школі. У процесі навчання здійснюються міжпредметні зв’язки: англійська мова – географія, англійська мова – історія, англійська мова – народознавства, тощо. Як правило, такі уроки проводяться в нетрадиційній формі, що, у свою чергу, сприяє розвитку інтересу учнів до вивчення іноземної мови.

Особливу цікавість  у учнів викликає тема “Holidays in England” (Christmas, St. Valentine’s Day, Halloween, All Fools’ Day, etc.).

Розглянемо  урок у 7 класі загальноосвітньої школи, присвяченого різдвяним традиціям в Англії.

Тема: Різдвяні традиції в Англії.

Мета:

Практична: навчити учнів вести бесіду про Різдво в Англії, активізувати вживання в мовленні раніше засвоєних лексичних одиниць та ознайомити з новими.

Освітня: поглибити знання учнів про вже відомі їм традиції та ознайомити з новими.

Розвиваюча: сприяти розвитку уваги, пам’яті, мислення.

Виховна: виховувати інтерес до вивчення іноземної мови.

Обладнання: магнітофон, малюнки до теми “Різдво”, паперові папірці Англії та України, музична листівка з мелодією “Jingle Bells”, оцінювальні картки, сигнальні картки, різдвяні дзвоники, “магічна” скринька, гілочка омели.

 

Хід уроку:

І. Організаційна частина.

Після привітання учитель демонструє учням “магічну” скриньку. У скриньці знаходиться музична листівка з мелодією “Jingle Bells”. Діти вгадують, які предмети знаходяться у скриньці, використовуючи лише загальні запитання. Такий початок уроку зацікавлює дітей у подальшій роботі, відбувається нетрадиційна мовленнєва зарядка, повторюється структура запитань. Робота повинна вестися у швидкому темпі.

 

T: I have brought something interesting for you in this box. What, do you thing, is it? You may ask me only general questions.

P: Is this a toy?

T: No, it isn’t.

P: Is it big?

T: No, it isn’t. It’s small.

P: is this a book?

T: No it isn’t.

P: Is this a picture (postcard)?

T: Yes, it is!

Учитель відкриває музичну  листівку і учні декілька секунд слухають мелодію.

T: Do you know what song it is? It’s a traditional English Christmas song “Jingle Bells”. Listen to it and find the picture which corresponds to the song.

Учні слухають пісню  у звукозаписі.

Jingle Bells

John S. Pierpon

 

1. Dashing through the snow, in a one-horse open sleigh,

    Over the fields we go, laughing all the way.

    Bells on bob-tails ring, making spirits bright,

    What fun it is to ride and sing a sleighing song tonight?

Chorus:                       Jingle bells, jingle bells, jingle all the way!

                                   Oh! What fun it is to ride in a one-horse open sleigh.

2. A day or two ago, I thought I'd take a ride

     And soon Miss Fanny Bright, was seated by my side;

     The horse was lean and lank, misfortune seemed his lot;

     He got into a drifted bank and we got upsot