Наталія Плотська-Василенко: жизнь и творчество

Окреме місце серед  творів емігрантської доби займають статті-спогади, присвячені видатним українським діячам — А.Кримському, М.Грушевському, М.Василенку, Л.Старицькій-Черняхівській, С.Єфремову, М.Слабченку, М.Зерову, В.Козловській, С.Томашівському, П.Дорошенку, Д.Олянчину, В.Королен-ку, О.Оглобліну та ін.     Наталія Дмитрівна дуже тонко відзначала ті характерні риси й деталі життя та праці своїх сучасників, про які не писав ніхто. Тому її спогади в ряді випадків мають значення першоджерела. Спеціально слід відзначити брошуру, в якій Полонська-Василенко не лише як дослідниця, а й як свідок послідовно описує процес «Центру дій», суд над М.Василенком та іншими звинувачуваними. Подібною є стаття про цензуру на Україні.

Велику цінність становлять мемуари Полонської-Василенко, які  охоплюють 1884-1918 рр. Вони, як ми знаємо, були написані в липні-серпні 1945 р. у  Трасфельдені, остаточно ж відредаговані  у 1966 р. Спогади складаються з  кількох частин: «Дитинство», «Студентські часи», «Перші кроки на науковому шляху (1911-1913)», «Наукова праця (1913-1918)». Машинопис твору був переданий авторкою до архіву УВАН. В одному з листів Наталія Дмитрівна зауважувала, що довела спогади до 1924 р. і, крім того, написала статтю «Мої перші кроки на шляху вивчення Південної України», однак доля їх залишається невідомою. Як уже вказувалося, спомини Полонської-Василенко лише частково були опубліковані за кордоном.

Науковий доробок ученої на еміграції досить великий, він значно більший за все, що було зроблено у Києві, і тому потребує серйозного узагальнення та аналізу.

Найбільшим пам'ятником  Наталії Дмитрівни Полонської-Василенко  є її двотомна «Історія України» - результат  багаторічної професорської діяльності вченої в Українському вільному університеті.

Авторка уклала договір  на видання цієї праці з мюнхенським  «Українським видавництвсм» ще 1960 року, коли тяжко хворів О.Моргун і потрібні були гроші. Рукопис був підготовлений  у 1964 р. Однак видавництво змогло розпочати друкування праці лише 1966 року, а закінчило його аж через 10 років (перший том побачив світ у 1972 р., другий - у 1976р.).

  Праця Полонської-Василенко відображає досягнення історіографії свого часу.

ВИСНОВКИ

Девізом Наталії Дмитрівни було: «Ще не вмерла Україна, якщо живуть і діють українки!» Не випадково дослідниця вивела цілу галерею героїчних, жертвенних жінок, що горіли «найвищою в світі красою» — патріотизмом. Біографи Полонської-Василенко залучали до цієї галереї і саму дослідницю. Полонська викривала байдужих, безсторонніх міщан, різко виступала проти неправди, підлості. Вона говорила: «Юд, Каїнів, злодіїв не так багато, і вони зникли б, а наше життя було б прекрасне... якби не мільйони нейтральних, байдужих боягузів, обережних страхополохів. В історії, в житті велику роль відіграють особи, і горе тій нації, де одиниці відважних патріотів потопають в каламутному морі егоїстичного, обережного міщанства».

Полонська-Василенко засуджувала ворожнечу між емігрантами, відкрито висловлюючи свій осуд (чим наживала «нечисленних, але запеклих ворогів»), і закликала до спільної боротьби за Україну, бо «не високими товстими мурами борониться місто, а відвагою його громадян».

З іншого боку, Наталія  Дмитрівна зовсім не була «черствим  сухарем». Вона любила танцювати, їздити верхи, була закохана в поезію, тонко  відчувала живопис, музику, театр. Гадаємо, що О.Моргун був об'єктивним, коли писав: «...це справді чарівна людина, і  що більше пізнаєте ви її, то ширше і глибше відкриваються привабливі властивості чарівної природи її. Де вона не проживала б, хата її притягає інтелектуальну українську еліту... Ні, не синя панчоха, не цвібак Полонська-Василенко!»

В останні роки свого  життя Наталія Дмитрівна часто хворіла. Тоді вона думала про своє минуле, підбивала підсумки зробленого, сумувала за Києвом, згадувала рідні місця, друзів, знайомих і ... сподівалася, лаштувала нові плани, задуми. Так було до самого кінця. 8 червня 1973 року в німецькому містечку Новий Ульм на дев'яностому році життя Наталії Дмитрівни Полонської-Василенко не стало.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ

1. Верба І.В. Н.Д. Полонська-Василенко / І. В. Верба // Київська старовина. – 1993. – №5. – С. 25-40.
2. Верба І.В. Н.Д. Полонська-Василенко: сторінки життєвого та творчого шляху / І. В. Верба // Український історичний журн. -  1993. - №7-8. – С.70-84.
3. Верба І.В. Життя і творчість Н.Д.Полонської-Василенко (1884 - 1973).– К., 2000. – 340 с.