Роман Шухевич. УПА 1943–1950 рр.

Що стосується радянської сторони, то, аналізуючи перебіг подій за листопад-грудень 1947 p., Управління з перевірки партійних органів ЦК КП(б)У, хоч і відмітило активізацію боротьби з ОУН і УПА, але було вимушене визнати успішні дії українських повстанців у Дрогобицькій, Львівській, Рівненській, Стані-славській і Тернопільській областях. Особливу занепокоєність влади викликала ліквідація збройним підпіллям у грудні 1947 р. 13 голів і секретарів сільських рад, 12 кандидатів у депутати місцевих рад і 10 інших радянських працівників. Отож, невипадково 17 грудня 1947 р. другий секретар ЦК КП(б)У Д.Коротченко надіслав до обласного керівництва телеграму з вказівками посилити боротьбу з ОУН і УПА.

Напружена праця в 1946–1947 pp., дуже часте перебування у підземних сховищах, психічне перевантаження суттєво позначилися на стані здоров'я такої фізично загартованої людини як Р.Шухевич. Вже у червні 1947 р. було організовано медичне обстеження «Тура» ульвівського лікаря М Лотовича. Його діагноз був невтішний: «пацієнт страждає на послаблення серцевих м'язів, катар шлунку, ревматизм суглобів». У 1948–1949 pp. P.Шухевич із своєю зв'язковою Г.Дидик нелегально пройшов курс лікування на курортах Одеси.53

1948

Навесні 1948 p. Р.Шухевич був занепокоєний тривалими суперечками в керівництві ОУН на ПЗУЗ (Волинь — Полісся) між крайовим провідником «Смоком» — «Чупринкою» (М.Козак) та провідником Східного краю ОУН «Одеса» С.Янішевським («Далекий», «Юрій»). Останній ще з кінця 1944 р. звинувачував «Смока», котрий в гой час був референтом СБ ОУН на ПЗУЗ, у безпідставному знищенні націоналістичних кадрів начебто за підозрою у співпраці з НКВС. Ця справа довгий час розслідувалася референтурою СБ Проводу ОУН і дії «Смока» були в цілому визнані правильними, а «Далекого» закликали до організаційної дисципліни, але він не виходив з конфлікту, продовжуючи ворогувати зі «Смоком».

Тоді «Тур» вирішив направити на ПЗУЗ колишнього політичного референта проводу ОУН Закерзонського краю В. Галасу («Орлан», «Зенон»). Останній в травні 1948 р. зустрівся в Ілівському лісі недалеко від Львова з Р.Шухевичем. Як показав на допиті в МДБ В.Галаса, він був призначений делегатом Проводу ОУН на територію Волинської і Рівненської областей і отримав завдання ліквідувати конфлікт між «Смоком» та «Далеким», зайнятися підбором кваліфікованих оунівських кадрів на ПЗУЗ, вжити заходів до покращення конспірації структур ОУН і активізувати їх діяльність.

Водночас Р.Шухевич дав вказівки В.Галасі «активізувати оунівську діяльність у північних районах Житомирської і Київської областей» та погодити це питання з «Лемішем» (В.Кук), котрий здійснював загальне керівництво працею ОУН в Східній Україні.55

Однак ліквідувати конфлікт на ПЗУЗ виявилося нелегко і лише арешт МДБ у жовтні 1948 р. «Далекого» нормалізував там ситуацію. А після загибелі в лютому 1949 р. «Смока», Василь Галаса обійняв у повному обсязі керівництво діяльністю ОУН на ПЗУЗ.

В середині 1948 р. обидві сторони — самостійники і більшовики — ретельно готувалися до продовження боротьби. 1 червня цього ж року Політбюро ЦК КП(б)У ухвалило розлогу постанову «Про поліпшення масово-політичної роботи, подальший розвиток колгоспного будівництва і ліквідацію залишків банд українсько-німецьких націоналістів у західних областях УРСР». Цей документ мав на меті втягнути в радянське будівництво через колективізацію сільського господарства українське село і остаточно ліквідувати масову базу визвольно-революційного руху та підірвати його матеріальну базу.

Водночас перед органами МДБ і МВС ставилось завдання активізувати всі форми боротьби з ОУН і УПА, зосередивши основну увагу на "розробці і знищенні членів і функціонерів так званого «Центрального провода ОУН», а також « виявити і повністю ліквідувати бандгрупи та їх ватажків».

1-15 червня 1948 р. на базі керівника Львівського крайового проводу ОУН «Федора» (З.Тершаковець) Р.Шухевич провів нараду з членами Проводу ОУН за участю «Петра» (Р.Кравчук), «Леміша» (В.Кук), «Лицара» (О.Гасин), «Шелеста» (В.Сидор). На ній було розглянуто два питання: про політичне і міжнародне становище, стан та завдання підпілля ОУН.

Як показав на допиті в МДБ вже згадуваний «Шпак» (3.Благий), по підсумках наради була складена таємна інструкція, яка надсилалась лише членам Проводу ОУН, а вони мали в усній формі довести її зміст до всіх керівних ланок підпілля.

В оцінці міжнародного становища учасники наради виходили з того, що загострення відносин між США і Радянським Союзом повинно в перспективі привести до війни між ними, а тому український самостійницький рух має бути готовим до захоплення влади в Україні на випадок поразки більшовиків.

Характеризуючи стан визвольно-революційного підпілля, члени Проводу ОУН відмітили нестачу кадрів, здатних вирішувати основні завдання активної збройної боротьби з радянською владою та вести роботу серед населення західних областей в цьому напрямку. Було відзначено, що підпілля щоденно втрачає найбільш загартовані та перевірені кадри, а поповнення його лав в умовах конспірації та протидії більшовиків йде з великими труднощами. З кожним днем слабшає підтримка ОУН з боку населення, а серед окремих керівних працівників спостерігається падіння «бойового духу», що відмітив сам «Тур».

З огляду на зазначене пропонувалося забезпечити рівномірне розміщення керівних кадрів з тим, щоб охопити всі терени західних областей досвідченими організаторами з високими моральними якостями, здатними вести роботу серед населення і зміцнювати моральний стан учасників визвольно-революційного підпілля. Було також вирішено посилити вимогу до конспірації учасників підпілля.

Особливу увагу було звернуто на зміцнення структур СБ, залучення до них найкращих членів підпілля. Місцевим провідникам заборонялося переміщувати співробітників СБ без дозволу на це їх ділових зверхників. Поряд з цим референти СБ зобов'язувалися інформувати керівників підпілля з питань проникнення в їх середовище агентури МДБ.

Принципове значення мало вирішення питання про створення легальної мережі ОУН з учнівської та студентської молоді, котра після проходження націоналістичного вишколу мала поповнювати лави революційного підпілля.

Учасники наради зайняли жорстку позицію щодо колективізації сільського господарства: організаторів колгоспів та активістів, а також матеріальну базу таких господарств пропонувалося знищувати, а селян — закликати до активної протидії заходам колективізації.

Члени Проводу ОУН зійшлися на необхідності різко посилити націоналістичну діяльність в східному регіоні Україні: виявити серед членів ОУН жителів цього регіону і надіслати їх туди для роботи; організувати активну пропагандистську роботу серед мешканців східних областей, котрі працюють в західному регіоні, з метою залучення їх до лав ОУН.56

Питання, розглянуті і схвалені членами Проводу ОУН 115 червня 1948 p., звичайно, мали б зміцнити лави визвольно-революційного підпілля і посилити його відпорність тоталітарному режиму, але останній з кожним днем нарощував зусилля по боротьбі з ОУН і УПА. При цьому більшовики не обмежувались лише силовими акціями проти повстанців і підпільників. їх постійним об'єктом було й населення західних областей, котре вони у різний спосіб намагалися відвернути від допомоги ОУН і УПА.

В середині літа 1948 р. Бюро Інформації УГВР опублікувало інтерв'ю свого кореспондента з Головою Генерального Секретаріату УГВР «Р.Лозовським». Серед питань, на які давав відповіді Р.Шухевич, особливе значення мало роз'яснення ним причин переходу трьох груп вояків УПА із Закерзоння через територію Чехословаччини до американської зони окупації Німеччини в травні-жовтні 1947 p., так як в колах української еміграції ширились чутки, що зазначені факти свідчать про згортання збройної боротьби ОУН і УПА.

«Р.Лозовський» категорично відкинув звинувачення у «капітуляції» перед ворогом чи втечі на еміграцію українських повстанців, а пояснив згаданий перехід неможливістю далі вести боротьбу в Закерзонні через спільні дії польських комуністів і радянської влади проти ОУН і УПА. При цьому він підкреслив, що «основна частина відділів УПА та революційних кадрів із-за так зв[аної] лінії Керзона літом 1947 р. перейшла до так зв[аної] Української РСР, щоб тут продовжувати свою визвольно-революційну боротьбу за визволення України з-під панування окупантів».

У своєму інтерв'ю Р.Шухевич також наголосив на позиції УГВР, визвольного руху у зв'язку «з посиленням більшовицької колективізаційної акції на західноукраїнських землях», що стало відчутним в 1948 р. При цьому «Р.Лозовський» зауважив, що «український визвольно-революційний рух» бореться проти «більшовицької колгоспної системи» не тільки тому, що вона «є знаряддям варварської економічної й фізичної експлуатації українського селянства», але й з причин того, що «ця система є також засобом політичного підкорення українських селянських мас більшовицькій імперіалістичній кліці».

В останньому випадку мова йшла про те, що керівні кола ОУН і УПА гостро усвідомлювали прямий зв'язок між колективізацією сільського господарства в західному регіоні та продовженням боротьби визвольно-революційного руху з більшовицьким режимом, адже чільні представники останнього вважали, що «при індивідуальному господарстві» українським націоналістам «легше триматися».

Що стосується перспектив визвольно-революційної боротьби, то Р.Шухевич дивився на них з оптимізмом. Він вважав, що хоч більшовики завдали революційному підпіллю «значних утрат у людях», але вони не зуміли «ні розбити нашу підпільну організацію, ні скільки-небудь серйозно підірвати її силу, не добились ніяких результатів на фронті ідейно-політичного поступу на український визвольний рух».

«Р.Лозовський» дав високу оцінку «революційним повстанським кадрам», котрі в «своїй сьогоднішній боротьбі спираються на величезний бойовий, конспіративний, організаційний і політичний досвід, що його вони здобули впродовж чотирьох років своєї боротьби в умовинах більшовицького режиму, а зокрема, на досвід боротьби з МВД і МГБ». Він також висловив сподівання, що «сприятливим для справи нашого визволення буде й розвиток міжнародних подій» і наголосив, що український народ «не може послаблювати своєї боротьби тоді, коли, можливо, година його національного визволення вже не так то далеко».57

Звичайно, наведений вище матеріал, який розраховувався на широке оприлюднення за кордоном, був надмірно опти-мізований і це прекрасно розумів Р.Шухевич, котрий знав реальний стан справ, де шальки терезів у боротьбі схилялися на бік більшовиків, а визвольний рух ніс непоправні втрати кадрів.

4 листопада 1948 р. органами МДБ був вбитий провідник ОУН Львівського краю «Федір» (З.Тершаковець), на цей час один з найталановитіших керівників визвольно-революційного підпілля. З його діяльністю більшовики зв'язували активні диверсійні й терористичні дії ОУН і УПА в 1947–1948 pp. на території Львівської області, а також у північних частинах Дрогобицької та Станіславської областей. При цьому вони відмічали, що «Федір» був призначений на посаду Провідника ОУН Львівського краю «особисто Шухевичем». '

Роман Шухевич і Осип Дяків. 1940-ві

За свідченням Г.Дидик, коли стало відомо про загибель «Федора», то Р.Шухевич був цим сильно занепокоєний і якось на конспіративній квартирі в с. Білогорщі сказав: "Нікого нема, залишився тільки «Цвсчек»,58 тобто Осип Дяків, котрий заступив "Федора

А незабаром ще одна кадрова втрата вразила «Тура»: 10 листопада 1948 р. спецгрупа МДБ знищила керівника СБ Львівського краю ОУН ЯДякона («Мирон»). Засвідченнями Ольги Гасин, дружини шефа ГВШ УПА, Р.Шухевич вважав Я.Дякона «одним з самих обдарованих молодих керівників СБ крайового проводу ОУН».

Від початку 1949 р. тоталітарний режим продовжував наносити удари по силах визвольно-революційного руху і цю обставину прекрасно розумів Р.Шухевич. 12 січня 1949 р. на конспіративній квартирі у Львові відбулася розмова Головного Командира УПА з шефом ГВШ УПА О.Гасиним. Як показала на допиті в МДБ дружина О.Гасина Ольга, під час згаданої розмови мова йшла про можливість «виникнення війни між англосаксами та Совєтським Союзом», а також про стан кадрів націоналістичного підпілля.

За словами Ольги Гасин, Р.Шухевич критикував її чоловіка зате, що він ще з 1944 р. постійно прогнозував збройне зіткнення між бувшими союзниками по антигітлерівській коаліції, але з його думкою «ніхто не рахується і війну не оголошує». Сам «Тур» так виклав свою гочку зору: «Війна… між Совєтським Союзом і англосаксами може виникнути тоді, коли Америка і Англія підготують свій народ у ворожому наставленні, спрямованому проти Совєтського Союзу, а для цього необхідний тривалий період часу для перероблення свідомості людей, котрі в 1944-1945 pp. разом билися проти фашистської Німеччини та її васалів». Крім того, він вважав, що таку війну можна чекати лише через 5-7 років, а на цей час, на його думку, «нікого з підпільників на українських землях не залишиться».

Під час розмови Р.Шухевич та О.Гасин зійшлись на думці, що «націоналістичному підпіллю в умовах совєтської дійсності з кожним днем стає все важче працювати». Вони, за словами Ольги Гасин, також визнали, що з часу повернення радянської влади «на території західних областей знищені всі основні керівні кадри оунівського підпілля» і «особливо оунівському підпіллю колосальні збитки нанесені в 1948 p.». і це були, на жаль, не останні кадрові втрати ОУН і УПА.

1949 — початок 1950

З огляду на кадрові втрати і постійно зростаючу перевагу противника, керівне середовище визвольно-революційного руху дійшло висновку про доцільність згортання діяльності УПА як збройної формації. На підставі рішення УГВР від 29 серпня 1949 р. Головний Командир УПА Р. Шухевич видав 3 вересня 1949 р. наказ 4.2, згідно з яким усі підвідділи і штаби УПА тимчасово припиняли свою діяльність як бойові одиниці і органи управління. Від цього часу основний тягар боротьби з тоталітарним режимом покладався на підпілля ОУН, до якого увійшли військовики УПА, а бойові акції поступово відходили на другий план.