Шпаргалка по "Истории Украины"

У 1874 р. розпочалося масове « ходіння в народ» демократичної  інтелігенції.

Соціал – демократичний рух.

Розчарування частини  народників у ставці на революційний потенціал селянства призводить наприкінці 19 ст. до поширення ідеології  марксизму, на базі якої сформувалася соціал – демократична течія суспільно  – політичного руху. В основі марксистського світобачення лежали послідовний матеріалізм, вчення про діалектичний розвиток, віра у всесвітньо – історичну революційну роль пролетаріату , творця нового , комуністичного суспільства.

Ліберальний рух.

В основі ліберальної альтернативи суспільного розвитку лежала ідея побудови економіки  за законами вільного ринку , конкуренції. Держава мала стати  правовою,  оберігати демократичні права особи і мінімально втручатися в економічну сферу. Ідеальною формою правління ліберали вважали конституційну  монархію. Не визнаючи революційних  форм  і методів боротьби, в  основу своєї діяльності вони поклали  тактику пошуку компромісів з  урядом.

Національний рух.

Колишні члени Кирило –  Мефодіївського товариства у 1859 р. створили у Петербузі першу укр.. громаду  – культурно – освітню організацію, яка мала на меті сприяти розвитку народної освіти, свободі літературного  слова, поширенню національної ідеї, формуванню національної свідомості.

22. охарактеризувати соціально  – економічний  розвиток України  в першій половині 19 ст.

На початку 19 ст. переважна  частина укр.. земель належала Рос. Імперії. У цей час сільське господарство було головним сектором економіки , в  аграрній сфері домінувало поміщицьке землеволодіння – 75 % усієї землі  , посилюється експлуатації селян, низький рівень організації праці, зниження прибутків. Селянство поділялося на дві основні групи – поміщицькі ( Сх. Укр.)  та державні ( вільні) . Страждали селяни ще й від  прогресуючого обезземелення , яке підривало  їхні господарства, на це впливали рутинний стан техніки та технологічно відстала традиційна система землеробства – головні чинники прогресуючого падіння врожайності.  Ситуацію в с\ г. ускладнювали ще й неврожайні роки .Від 1799 р. до 1856 р. у Сх. УКр. Було 28 неврожаїв. Прогресуюче обезземелення , руйнація індивід. Господар. Зумовили появу надлишків робочої сили в аграрному секторі . спробою  знайти вихід із скрутного становища було переселення селян у Саратовську та  Астраханську губернії, на Кавказ.

У першій половині 19 ст. почалося суттєві зрушення в аграрному  секторі : поступова руйнація натур. Господарства та еволюційний перехід  господар. Діяльності на рейки товарності та підприємства.

Суть перевороту (середина 30- років) полягала в поступовому  переході від феод. Мануфактури до капіталістичної фабрики.

23. обґрунтувати необхідність реформ 60-70 –х років 19 ст. в Росії , визначити їх спрямованість і  наслідки для України.

Каталізатором реформаційного процесу в Росії  стала Кримська війна. Вона засвідчила занепад господарства, кризу організації праці, наростання соціальної напруженості. Російські реформи 60-70-х років здійснювалися за моделлю наздоганяючої модернізації, якій притаманні ініціювання реформ « згори» , вибіркове запозичення світових досягнень, пріоритетний  розвиток окремих галузей , збереження багатоукладності в економічній сфері, поглиблення суспільних протиріч та посилення соціального напруження.

Земська реформа( 1864) передбачала  створення виборчих місцевих органів  самоуправління – земств.- вони контролювали місцеве господарство, народну освіту, медичне обслуговування , благоустрій, шляхи сполучення.

Судова реформа( 1864) базувалася на запровадженні низки прогресивних принципів: без становості судочинства, гласності судового процесу.

Військова реформа , мала на меті створити сучасне боєздатне  військо. Скоротила термін військової служби до 6-7 років, заборонила тілесне  покарання.

Недоліки реформ.

• Аграрна реформа, урізавши майже на 20% сел.. наділи, водночас збільшила повинності селян та віддавала їх  у довгострокову кабалу державі.
• Зміцнення общинних порядків  , що проголошувалася реформою, вступало в суперечність  з утвердженням громадян. Прав селянства.
• Демократична практика всестанової виборності до земств вступало у протиріччя з пануючим авторитарним режимом.
• Самодержавство виходило за межі моделі створюваної ним правової держави.
• Незавершеність , половинчастість реформ зумовили протиріччя  між носіями влади та практично всіма верствами суспільства.
• Панування багатоукладності в економіці робило стан суспільства нестабільним , створювало грунт  для контрреформ.

24. Охарактеризувати соціально  – економічний розвиток України в другій половині 19 ст.

У другій половині 19 ст. під  впливом буржуазних реформ в Україні  відбулися значні зміни в соціально -   економічній  сфері. В аграрному  секторі сформувався досить високий  рівень концентрації землі , було здійснено  докорінний  перерозподіл земельної  власності, що йшов по лінії переходу від становості до без становості; у  сільськогосподарському виробництві  значного поширення набули застосування техніки, використання вільнонайманої праці, поліпшення структури посівів  тощо. Ці зміни дали можливість  Україні  перетворитися на потужний центр  виробництва сільськогосподарської  продукції не тільки імперського , а  й  світового значення. У 60-80 –  ті  роки 19 ст. завершився промисловий  переворот. Розвиток укр.. промисловості характеризувався більш швидкими порівняно із загальноімперськими темпами розвитку; високим рівнем концентрації виробництва; структурною та територіальною диспропорційністю; побудовою промислових об’єктів на принципі незавершеності тощо. Внаслідок буржуазних реформ  та завершення промислового перевороту ускладнилася соціальна структура суспільства: активно відбувалася диференціація в межах традиційних класів феодального суспільства – дворянства та селянства , крім того, виникли нові класи – буржуазія та пролетаріат , дедалі помітну роль почала відігравати інтелігенція.

25. Охарактеризувати суспільно  – політичний розвиток на західноукраїнських  землях у 19 – поч.. 20 ст.

У другій половині 19 – на початку 20 ст. в західноукраїнських землях  відбувається поступовий перехід  до капіталістичних форм господарювання . Зростає товарність сільського господарства, ширше використовується вільнонаймана  праця, поліпшуються знаряддя праці, частіше  застосовується техніка. Проте водночас з позитивними зрушеннями зберігає свої панівні позиції поміщицьке землеволодіння; завдяки перебуванню  сервітутів  - під поміщицьким  контролем юридично вільні селяни фактично потрапляють в економічне кріпацтво; загострюється проблема аграрного  перенаселення. Через це в аграрній сфері західноукр. Земель накопичується  комплекс протиріч, які заважали поступальному розвиткові. Ці протиріччя значною мірою були зумовлені колоніальним характером економіки краю.

Динаміку суспільного  руху  визначали укр.. – польське протистояння та невщухаюча боротьба між москвофілами (староруська або  русофільська течія) , народовцями та радикалами.

Москвофільська течія:

• Протиставлення польській мові «язичія»
• Обстоювання тези про єдиний «руський» , або ж «пан руський» народ.
• Захист таких формальних ознак руської ідентичності , як візантійська літургія, юліанський календар, кириличний алфавіт.

Народовська  політична  течія. Основною метою стали розвиток укр.. літератури на народній основі, створення  єдиної літературної мови, піднесення рівня народу західноукраїнського  краю . згуртування національних інтелектуальних  сил.

Радикальна течія  – шлях європеїзації, модернізації та демократизації( І . Франко, М. Павлик) 1890 р. – Русько – укр.. радикальна партія.  Це політичне об’єднання було першою  загальною українською політичною партією європейського типу і водночас першою в Європі селянською партією, що стояла на соціалістичній платформі.

26. дати оцінку подіям в Україні  в період революції 1905 – 1907  рр.

Різке загострення економічних , політичних , соціальних та національних проблем, посилене поразкою царизму  в російсько – японській війні 1904 – 1905 рр. , призвело до стихійного вибуху народного незадоволення  - першої російської революції. Початком революції  стали події 9 січня 1905 року в Петербурзі. Саме цього дня була розстріляна  за наказом уряду 150 – тисячна  мирна робітнича демонстрація, учасники якої намагалися передати цареві петицію  про свої потреби. Ця революція пройшла  у своєму розвитку кілька фаз

1 фаза – «піднесення» ( січень – жовтень 1905 р.)

• Наростання масової боротьби, посилення її політичного характеру;
• Політизація народних мас;
• Поширення хвилі зворушень серед селян та армії;
• Активізація процесу самоорганізації суспільства.

2 фаза – «кульмінація» ( жовтень  – грудень 1905 р.)

• коротка  стабілізація в країні та певне розмежування політичних сил після публікації царського Маніфесту 17 жовтня;
• активне формування багатопартійної системи;
• організація лівими силами хвилі збройних повстань у грудні 1905 р.

3 фаза – « спад»  ( січень 1906 – червень 1907 р. ):

• посилення репресій ;
• помітне зменшення масштабів та інтенсивності робітничих страйків та селянських виступів;
• перехід більшості партій у підпілля;
• спроби опозиції продовжити антифеодальну , антиімперську, антикапіталістичну боротьбу парламентськими методами у стінах Державної думи;
• перехід реакції у наступ.

Надзвичайно важливо,  що в процесі розгортання  революційних подій виникли нові суспільно  – політичні явища та тенденції, які надалі суттєво вплинули на долю України:  поєднання та взаємовплив  робітничого, селянського та національно – визвольного рухів; виникнення широкомасштабних народних виступів; усвідомлення народними масами  ефективності  та результативності спільного натиску на самодержавство; посилення настроїв нестабільності та вагань селянства й армії; суттєве розширення внаслідок проголошення царського  Маніфесту  меж  легальної політичної  та культурної діяльності, помітне її пожвавлення та урізноманітнення ; активізація процесу  масової самоорганізації суспільства ( утворення політичних партій . рад, профспілок ); поява в опозиційних сил легального офіційного каналу впливу на владу – думської трибуни.

27. Вказатипередумови ,зміст та  наслідкиСтолипінськоїреформи.

Після поразки революції 1905 -1907 рр. розпочався широкомасштабний наступ реакції, складовими частинами  якого були запровадження на значній  території України стану посиленої  охорони , масові арешти , свавільне  судочинство, погроми прогресивних суспільних організацій,Заборона демократичних  видань, посилення національного  гніту , різке звуження вживання укр.. мови . Піднесення  реакційної хвилі  зумовило тотальне насильницьке закриття укр.. клубів , наукових товариств, культурно  – освітніх організацій. У 1910 р. побачив  світ циркуляр П . Столипіна , у якому  «інородцям» ( до них належали українці та інші пригноблені народи) взагалі  заборонялося створювати будь – які  товариства, клуби, видавати газети рідною мовою. П. Столипін хотів створити потужну, централізовану , монолітну імперію, повернути царизмові колишню владу та вплив. Важливе місце в стратегічних розрахунках прем’єр – міністра займала аграрна реформа.  Комплекс реформ , розпочатих указом 9 листопада 1906 року , був логічним продовженням модернізаційних процесів у Росії середини 19 ст.. У  його основі лежало три основні ідеї : руйнування селянської общини , дозвіл селянину отримати землю в приватну власність ( хутір чи відруб) , переселення селян у малозаселені райони Сибіру, Середньої Азії, Північного Кавказу. Стрижнем столипінської аграрної реформи була ставка на особисту ініціативу та конкуренцію , які протиставлялися традиційній общинній рівності в бідності.

Через певні причини ( протидія селян, недостатнє фінансування та погана організація реформаційних заходів, відсутність широкої соціальної бази, загибель основного ідеолога та рушія реформ П. Столипіна) аграрні реформи початку 20 ст. не реалізували повністю свого потенціалу і не досягли поставленої мети. Водночас , відкривши шлях до приватного селянського землеволодіння, стимулюючи розвиток агрокультури, зробивши ставку на особисту ініціативу та конкуренцію , вини прискорили процес переходу укр.. села на індустріальну основу.

28.Назвати причини , цілі та  характер першої світової війни  . Висвітлити особливості участі  в цій війні України. 

Ця війна розпочалася  в серпні 1914 р.,завершилася в листопаді 1918 р. ця війна була збройним протистояння двох воєнних блоків : Четверного союзу (Німечинна , Австро – Угорщина, Туреччина, Болгарія) і Антанти ( Англія, Франція , Росія), але поступово у її орбіту було втягнуто 38 з 59 держав світу ,3\4 населення земної кулі. Ворогуючі сторони ставили перед собою одні й ті ж цілі: ствердження власного домінування у світі, загарбання чужих територій, встановлення контролю за ринками збуту  та джерелами сировини , послаблення хвилі народних виступів за соціальне та національне визволення  , знешкодження опозиційних політичних сил, концентрація народної уваги не на внутрішніх проблемах , а на зовнішній загрозі.

Українські землі в  стратегічних планах ворогуючих держав набули важливого значення. Напередодні  Першої світової війни вони знаходились  у складі Австро – Угорської та російської імперій.  З початку  війни укр.. землі перетворилися  на арену воєнних дій, а самі укр.. мусили воювати за чужі інтереси  і брати участь у братовбивчому  протистоянні, адже в російській армії  перебувало 3,5 млн. укр.., у австро-угорській  – 250 тис.

З початком війни укр.. громадкість Галичини утворила організації з метою визначення позиції укр.. щодо війни. Організації ці набули назви «Головна укр.. рада» та « Союз визволення України».

Війна зумовила глибокий розкол національного руху, принесла укр.. землям руйнацію господарства, гальмування  поступального розвитку, деформація структури виробництва, посилення  залежності від іноземного капіталу. 

29. З’ясувати причини і характер Лютневої революції в Росії.

Кінець лютого 1917 р. став для  російського царизму фатальним. Стихійна хвиля народного невдоволення, швидко набираючи силу, переросла  в революцію. Протягом надзвичайно  короткого часу (з 23 лютого до 2 березня) самодержавство впало, Микола 2 відрікся від влади і фактично в країні встановився республіканський лад. Така блискавичність перемоги над царизмом пояснюється насамперед кризовим станом в імперії, гостротою політичних, соціально –економічних та національних проблем, зростаючою активністю політичних сил, падінням авторитету та слабкістю реально існуючої влади. Могутнім каталізатором подій стала Перша світова війна.