Шпаргалка по "Истории Украины"

22 листоп на МайдНезалежн  зібралось до 100 тис. громадян. В.  Ющенко, Ю. Тимошенко, О. Мороз  виступили перед громадянами  з вимогою відстояти втрачену  перемогу, використовуючи передбачені  Констит форми протесту проти  дії влади. З телезверненням до народу виступив В. Янукович, запевняв, що нове керівництво країни зробить все необхідне для збереження єдності сусп-ва, і піддав опозицію критиці за її заклики  вийти на барикади.

   Верх.Суд визнав  за необхідне проведення повторного голосування. 8 грудня Верховна Рада приймає без обговорення три закони про політичну реформу і відставку УВК. Була сформована нова УВК

Підсумки: за Ющенка – 51,99% від кількості виборців, які взяли  участь у голосуванні; за Януковича  – 44,2%. Дострокові парлам.виб:30 вересн 2007р-Парт.рег.34,37%,БЮТ30,71%,блок«Наша Укр»14,15%,КПУ,Блок Литвина.Голова ВР-Арсен.Яценюк.Утвор.Демократ.коаліція у складі блоку«Наша Укр»та БЮТ.

Вибори Презид.Укр. 2010 спочатку були призначені ВР Укр.на 25 жовтня 2009 р--дата була оскаржена чинним Президентом, В.Ющенком, у Конституц. Суді. Конституц. Суд визнав таке рішення протиправним-ВР призначила вибори на 17 січня 2010р.

Використ-ся система абсолютної більшості. У разі відсутності кандидата, що набрав абсолютну більшість від  числа тих, що взяли участь у виборах, передбачався 2-й тур, у якому змагалися  двоє, що набрали найбільше голосів. Але у 2-му турі для перемоги досить було набрати голосів більше, ніж у суперника. Вибори-2010 коштували державному бюджету Укр 1 млрд. 532 млн. грн. Підсумок Президентських виборів в Україні 2010, перший тур 17 січня: Янукович В. Ф. – 35,32%, Тимошенко – 25,05%, Тігіпко С. Л. – 13,06%, Яценюк А.П. – 6,96%, Ющенко В. А. – 5, 45%, інші кандидати набрали менше 5% голосів. Другий тур виборів відбувся 7 лютого. За результатами обробки 100% протоколів перемагає лідер опозиції Віктор Янукович – 48,95%,Ю.Тимошенко – 45,47%. Проти обох кандидатів проголосувало 4,36% громадян. 25 лютого 2010 р. відбулася інавгурація нового Презид Укр – В. Ф. Януковича.

 

139 У 2008 році спостерігалося бурхливе зростання іноземних інвестицій в економіку України, зокрема у фінансовий сектор виросли в 2,3 раза і подвоїлися в будівництві, добувній промисловості і металургії. При цьому найшвидше росли інвестиції з Кіпру (у 2,2 рази) і Росії (на 71%).

Є всі підстави вважати, що криза української економіки  характеризуватиметься верхнім  рівнем негативних наслідків і більшою тривалістю в порівнянні з середньосвітовими показниками.

Значна внутрішня загроза  для економічної безпеки України  – це зростання „тіньової” економіки  та посилення її криміналізації. За розрахунками, тіньовий сектор складає 40-60% ВВП.

Одним з найнебезпечніших наслідків розвитку тіньової економіки є її негативний вплив на зростання корумпованості та криміналізації суспільства. За оцінками експертів втрати держави від тінізації доходів щорічно перевищують 12-13 млрд.грн.

Україна не відноситься  до країн, які мало залежать від зовнішньої кон’юнктури, тому гіпотетично її економіка може істотно постраждати від фінансової кризи. Рівень зовнішнього боргу нашої країни (комерційного, банківського та урядового) щодо ВВП досить високий — 60%, левова частка якого припадає на приватний сектор. Наступного року банки і компанії тільки за єврооблігаціями мають погасити $1,4 млрд. Деякі корпоративні позичальники залучали великі кредити на досить короткий термін (2-3 роки), сподіваючись на рефінансування боргів, коли настане час їх погашати. Однак світовий фінансовий ринок закритий, отримати нову позику за кордоном проблематично і дорого, тому наступного року компаніям доведеться спрямувати на погашення боргів значну частину власних коштів. Позичальники без фінансового резерву в найкращому разі шукатимуть стратегічного інвестора, у найгіршому — оголосять себе банкрутами. У зону ризику передусім потрапляють ритейлери і девелопери.

У 2009-му внаслідок дефіциту коштів українські банки ще більше посилять кредитну політику. Це означає, що зростання внутрішнього споживання у країні істотно сповільниться (протягом останніх 2-3 років кредити населенню стимулювали внутрішній попит і, як результат, підвищення ВВП).

До кризи одним із потужних драйверів зростання ВВП  був приплив прямих іноземних інвестицій. У січні — серпні ПІІ в Україну становили $8 млрд. Загалом за рік, згідно з прогнозами економістів, у вітчизняну економіку увіллють приблизно $9 млрд. Однак у 2009-2010-му приплив іноземних інвестицій зменшиться у кілька разів у зв’язку зі світовою фінансовою кризою: більшість іноземних компаній скасують плани експансії на нові ринки і скуповування конкурентів.

Унаслідок дефіциту позикових  ресурсів і в Україні, і за кордоном різко зменшиться обсяг інвестицій компаній в основний капітал. Це означає, що їм доведеться не лише згорнути програми з розширення потужностей і виходу на нові ринки, а й відкласти капіталовкладення у підтримку наявного обладнання — на це, найімовірніше, бракуватиме грошей. Як наслідок — конкурентоспроможність вітчизняних виробників, переважно металургів, машинобудівників та хіміків, на світовому ринку знизиться. При цьому з подорожчанням газу імпорт в Україні тільки зростатиме, що істотно сповільнюватиме темпи підвищення ВВП. За прогнозами МВФ, у 2009 році українська економіка сповільниться з нинішніх 7% до 2,5% на рік.

Утім, у кризі є й  позитивний момент: наступного року можливе  різке зниження інфляції з прогнозованих  МВФ цього року 21,4% до 14,7% у 2009-му. Разом зі сповільненням економіки  різко впадуть темпи зростання доходів населення і внутрішнього попиту, які зазвичай підганяють інфляцію. За прогнозами аналітиків, зростання номінальних доходів українців може знизитися з нинішніх 43,3% (за січень — серпень порівняно з аналогічним періодом 2007-го) до 15-25% на рік: не виключено, що в умовах дефіциту коштів роботодавці заморозять підвищення зарплат

 

 

 

140. Вітчизняні  політики перед виборами поливали  один одного брудом, як ніколи  раніше. 
Перед президентськими виборами електорату розказували про депутатів-педофілів. Лякали, що до влади рветься кримінальний кандидат і ще цікавіше - претендент на головну посаду приховує свою справжню національність. 
Одним із найгучніших скандалів стала справа про зґвалтування в «Артеку». Хвиля педофільського скандалу накриває Україну... незадовго до президентських виборів. 
Голова комітету виборців України заносить справу артеківських педофілів в один ряд із розслідуванням убивства Гонгадзе. 
Поки слідчі не поспішають ставити крапку - резонансна справа служитиме знаряддям у руках політтехнологів. 
Янукович зі слуховим апаратом обіцяє почути кожного, тут-таки - псевдо бігборди Юлії Тимошенко і - замість Арсенія на плакатах Онаній. Виборця збивають із пантелику підробні газети і замовні публікації. 
У ВІктора Федоровича перед виборами гучно відбирають резиденцію Межигір’я, яку він нібито привласнив корупційним шляхом. Поки триває слідство, у штабі кандидата Януковича "ударом нижче пояса" називають згадування давно знятих із лідера судимостей. 
Де-юре для звинувачень Віктора Федоровича уже немає підстав, де-факто - про участь регіонала у пограбуваннях тижнями розказували в роликах на телебаченні і в межах агітації на радіо. 
В Усіх ЗМІ проти усіх кандидатів було 1,5 тисячі замовних матеріалів. З них 980 – про Яценюка.. 
Лідер "Фронту змін" - рекордсмен за кількістю вилитого на його репутацію бруду. 
Питання національності кандидата у президенти першим порушує міський голова Ужгорода - одразу після бійки з дівчиною-агітатором. Відтоді ксено-ініціативу підхоплюють інші політичні гравці. За кілька тижнів до виборів навіть з’являється книга - українця Яценюка записують у 50-ку знаменитих євреїв. 
Як показали ці вибори – чим більше ти поливаєш брудом когось, тим більше на тобі плям, які теж важко відчистити.. 
Брудні піар-технології уже не спрацьовують - запевняє голова комітету виборців України. Рейтинги кандидатів не змінюються, адже народ звик - після гучних звинувачень завжди настає тиша, а всі поважні фігуранти скандалів не те що за ґрати, - з посад не злітають.

 

1. Предмет і завдання  курсу «Історія українського суспільства». Його роль у підготовці фахівців  економічного і юридичного профілю.

2. Методологічні засади, джерела вивчення курсу «Історія  українського суспільства».

3. Історичні та етнокультурні  витоки формування східнослов’янської  спільноти на території України.

4. Східнослов’янські  племінні княжіння на території  України в V – VIII ст. н.е. Започаткування  державності.

5. Утворення Київської  Русі. Роль в цьому процесі  варязького і слов’янського чинників. Норманська теорія і її сучасні  оцінки.

6. Етапи розвитку Київської Русі, їх специфіка та особливості.

6. Перші київські князі:  Аскольд, Олег, Ігор, Ольга, Святослав.  Їх внутрішня і зовнішня політика.

8. Політичний устрій  Київської Русі за князів Володимира  і Ярослава. Роль князя, дружини.  Боярська рада.

9. Економічне життя  Київської Русі в ХІ – першій  половині ХІІ ст.

10. Соціальна структура  суспільства Київської Русі в  ХІ – першій половині ХІІ  ст.

11. Юридично-правові засади  функціонування суспільства Київської  Русі. «Руська правда». «Правда  Ярославичів».

12. Міжнародні зв’язки  Київської Русі за князів Володимира  і Ярослава.

13. Формування феодальних  соціально-класових відносин, їх  вплив на тенденції розвитку  Київської Русі.

14. Релігійне життя  Київської Русі. Історичне значення  прийняття християнства. Роль монастирів

15. Суспільно-політичні  рухи. Ідеологія правителів Київської  Русі.

16. Централізація Київської  Русі за часи Володимира Мономаха.

17. Причини та  наслідки  феодальної роздробленості Київської  Русі.

18. Зародження передумов  формування української народності.

19. Культура, освіта Київської  Русі.

20. Історичний вплив  держави Київська Русь на формування  європейської цивілізації.

21. Історичні та політичні  обставини утворення Галицько-Волинської  держави. Князь Роман Мстиславич.

22. Внутрішня  і зовнішня політика князя Данили Галицького.

23. Культура Галицько-Волинської  держави.

24. Причини занепаду  Галицько-Волинської держави. Роль  Галицько-Волинської держави в  історії Європи ХІІ- першій  половині ХІV століть.

25. Початок, основні  етапи та наслідки захоплення Литвою територій давньоруських удільних князівств.   Роль і місце в Литовській державі українських земель.

26. Польська експансія  на українські землі. Унії. Політичний, соціально-економічний та правовий  статус українських земель у  складі Речі Посполитої.

27. Процес остаточної інкорпорації українських земель до складу Речі Посполитої. Передумови на наслідки Люблінської (1569 р.) унії.

28. Господарське життя  на українських землях під  владою Польщі. Особливості суспільного  та економічного життя українських міст. Магдебурзьке право.

29. Соціально-класова  структура українського суспільства  у складі Речі Посполитої. Процес  закріпачення селянства. Литовські  статути.

30. Берестейська (1596 р.) унія  та  її вплив на подальший  розвиток українського суспільства. Утворення братств. Їх роль і місце у збереженні національного етносу.

31.  Виникнення козацтва  та утворення Запорозької Січі. Життя та побут запорозьких  козаків.

32. Організація реєстрового  козацтва. Його роль у суспільно-політичному  житті українського народу.

33. Визрівання кризових  відносин між українським суспільством  та польською адміністрацією  наприкінці  XVI  - початку XVII с.

34. Повстання 1591-1596 рр. під проводом К. Косинського  та С. Наливайка.

35. Національно-визвольні  повстання українського народу 20-30 рр. XVII ст.

36. Розвиток культури, освіти, книгодрукування в Україні  в ХVI – першій половині XVII ст.

37. Причини, характер, рушійні сили, періодизація Української  національної революції.

38. Підготовка та початок  визвольної війни під проводом Б.Хмельницького. Воєнні події 1648 р. та їх суспільно-політичні наслідки.

39. Воєнні та політичні  передумови утворення Української  гетьманської держави. Державницька  концепція Б.Хмельницького.

40. Політико-адміністративний  устрій, органи влади і управління гетьманської держави Б.Хмельницького.

41. Воєнно-політичні події  на українських землях протягом 1651-1653 рр. та їх наслідки.

42. Основні напрями  зовнішньої політики Б.Хмельницького.

43. Історичні обставини  та хід Переяславської ради. Українсько-російський договір та його оцінки в сучасній історичній літературі.

44.Суспільно-політичні  причини та обставини розгортання  громадянської війни та поділу  козацької України на два гетьманства  (вересень 1657р. – червень 1663р.). Українське суспільство в умовах «великої руїни».