Шпаргалка по "Истории Украины"

Після Мюнхенського договору 30 вер. 1938 – складне міжнародне становище  Чехословаччини і боротьба укр. населення  за політ права примусила Чехосл. уряд надати Карпатській Україні  статус автономної республіки.

8 жов 1938 – перший  автономний уряд на чолі з Бродієм.

22 листоп. 1938 уряд ухвалив  конституційний закон про автономію  Карпатської України.

Але Карпатська України  прагнула до незалежності.

12 лют. 1939 – вибори  до сейму Карпатської України.

15 бер. 1939 – сейм проголосив  повну самостійність Карпатської України.

Прийнята парламентом  конституція Карпатської України, визначено державну назву, устрій (през-респ), мову.

Але в ніч з 13 на 14 бер 1939 Угорщина, підтримувана  гітлерівською  Німеччиною розпочала війну проти  Карпатської України, в якій здобула перемогу.

 

99. Українське  питання в політиці держав  Європи напередодні Другої світової  війни (вересень 1938 – вер. 1939)

Напередодні Другої світової війни чітко визначилося три  групи країн, зацікавлених у вирішенні  укр. питання.

Перша група — СРСР, Польща, Румунія, Чехословаччина — країни, до складу яких входили українські землі. їх основна мета — втримати вже підвладні землі й приєднати нові.

Друга група — Англія, Франція і частково США (тобто  країни — творці Версальсько-Вашингтонської системи), які своїм втручанням у вирішення українського питання або, навпаки, дипломатичним нейтралітетом задовольняли свої геополітичні інтереси.

Третя група — Німеччина, яка, борючись за «життєвий простір», претендувала на українські землі, і  Угорщина, яка, будучи невдоволеною умовами Тріанонського мирного договору 1920 р., домагалася повернення Закарпатської України. Драматизм ситуації полягав у тому, що багатомільйонний український народ самостійно не міг вирішити українського питання.

Ініціатором рішучих  дій у вирішенні українського питання напередодні другої світової війни стала Німеччина. Відкрито висувається вимога про передачу гітлеровцям України “для раціонального використання цієї родючої території”.

З проголошенням автономії  Карпатської України Гітлер використовує укр.пит.як засіб тиску і шантажу у відносинах як з противниками, так із потенційними союзниками. В Німеччині в цей час ведеться пропоганда про створення “Великої Укр." Таким чином, через низку обставин “українське питання” наперердодні 2 св.в займало одне з центр.місць у міжнар.політиці.

Коли почалася друга  світова війна (1 вересня 1939 року), укр.пит.знову  виявилося в центрі європ. проблем.

 

100. Українські  землі у військово-політичних  планах Німеччини та СРСР. Наслідки  реалізації німецько-радянських домовленостей стосовно України.

На початку війни  серед гітлерівської верхівки не було одностайності щодо долі України.Існували такі точки зору щодо використання укр.земель:

-після розгрому СРСР  і повалення більшовицького режиму  створити нову Російську державу,до складу якої увійшла б і Україна;

-сприяти створенню  автономної української держави,виходячи  з тактичних міркувань та інтересів  Німеччини;

-перетворити Україну  на нім.колонію,джерело сировини,трудових  ресурсів,родючих земель(саме цю  думку поділяли А.Гітлер і Г.Гіммлер).

Отже, на початку війни проти СРСР у німецьких планах щодо України відбулося не просто зміщення акцентів з політичних на економічні, а фактично трансформувалася сама модель майбутнього розвитку українських земель. Якщо в довоєнний період планувалося утворення бодай маріонеткової держави — «Великої України», то вже на початку агресії проти Радянського Союзу українські землі розглядалися як бездержавний сировинний придаток, джерело продовольства і робочої сили, з перспективою після знищення значної частини населення, онімечення та колонізації. Ця трансформація не випадкова, вона пояснюється гранично утилітарним, прагматичним підходом німецьких політиків до долі українських земель. Саме тому в планах фашистів у довоєнний період ці землі — козир у дипломатичній грі; у воєнний — матеріальна база і зручний плацдарм для ведення бойових дій; у повоєнний — одне з кращих місць для розгортання німецької колонізації.

 

101. Радянізація   західноукраїнських земель (1939-1941 рр.).

Радянізація-це система заходів,спрямованих на установлення рад.влади,побудову соціалістичного сусп. за екон.та пол. Моделлю СРСР у західноукр.землях.

Основні заходи радянізації:

-поширення рад.законодавства;-репресії  щодо місцевого населення,депортація  у сх.райони;-утиски церкви;

-українізація освіти,преси;-уніфікація  адмін.-тер.устрою;-направлення переважно  російськомовних кадрів;

-націоналізація пром.підприємств;-поч.примусової  колективізації;запорона всіх пол..партій  та ін.організацій,

дозволено діяльність лише КП(б)У,комсомолу,рад.профспілок;

-уведення безкоштовного  навч.,мед.обслуговування;командно-адмін.методи  впровадження рад.політики.

Результатом радянізації з одного боку, стало покращення рівня життя найбідніших прошарків нас.,розвиток екон.краю,а з ін.-зростання незадоволення репресивними методами влади,підтримка серед населення ідеї ств.сам.Укр.держави,вступ до загонів оунівців.

 

102. Напад фашистської  Німеччини на СРСР. Причини поразок  Червоної Армії у перші місяці  війни. Оборонні бої в Україні  1941-1942 рр.

Плани вторгнення в СРСР почали обговорюватися в німецьких  військових штабах незабаром після  поразки Франції. У грудні 1941 р. була підписана директива «Барбаросса», яка передбачала блискавичний розгром  Радянського Союзу (максимум протягом 5 місяців), швидку окупацію найважливіших районів країни, захоплення Москви і вихід на лінію Архангельськ — Астрахань. Операції проти Великобританії було вирішено відкласти до повного розгрому СРСР. 22 червня 1941 р. фашистська Німеччина і її союзники завдали по Радянському Союзу величезної сили удару — 190 дивізій (5,5 млн. чоловік), понад 3 тис. танків, бл. 5 тис. літаків. Для ведення війни проти СРСР була створена коаліція, основою якою став «Антикомінтернівський пакт», а потім Берлінський пакт (т. зв. Троїстий), підписаний у 1940 р. Німеччиною, Італією і Японією. До активної участі в агресії були залучені війська Румунії, Фінляндії, Угорщини. З метою військово-економічного забезпечення походу проти СРСР використовувалися ресурси майже всіх європейських держав. Крім того, у бойових діях на радянсько-німецькому фронті брали участь італійські війська, іспанська дивізія, хорватські, словацькі, французькі частини, підрозділи добровольців з інших окупованих Німеччиною країн. Радянський Союз не був готовий до відсічі фашистського нашестя. Червона Армія перебувала в стадії реорганізації. Вищий командний склад напередодні війни був репресований. 
Радянський уряд (передусім Й. В. Сталін) допустив прорахунки у визначенні термінів початку війни. Побоювання спровокувати Німеччину призвело до того, що армія і флот своєчасно не були приведені в бойову готовність. Літо і осінь 1941 р. були найбільш критичними для Радянського Союзу. Німецько-фашистські війська вторглися в межі країни на глибину від 850 до 1200 км. Мільйони людей загинули на фронтах, опинилися в окупації або в гітлерівських таборах. Однак Німеччині не вдалося досягнути своїх стратегічних цілей, захопити Ленінград і Москву. Червона Армія у важких боях вимотала сили ворога. Промислові підприємства евакуйовувалися на схід. У тилу противника розгорталася партизанська війна. Знекровивши угруповання вермахта, радянські війська в ході битви під Москвою перейшли 5—6 грудня 1941 р. в контрнаступ. Ворог був відкинутий на захід на 100—350 км. Перемога Червоної Армії зимою 1941—1942 pp. була початком корінного перелому у війні. Народи окупованих країн активізували боротьбу проти завойовників. США Великобританія здійснювали значне військове постачання в СРСР. Протокол про постачання був підписаний на спільній конференції СРСР, США і Великобританії в Москві в жовтні 1941 р. США надавала військову продукцію СРСР на підставі закону про ленд-ліз.

Головною військово-стратегічною подією літньо-осінньої кампанії 1941 року стала оборона столиці України  Києва. Вона тривала з 11 липня по 26 вересня. Більш 100 тисяч чоловік втратили гітлеровці в боях за Київ, але після прориву Південно-Західного фронту захисники опинилися перед загрозою оточення і вимушені були залишити столицю України.

Важливе значення в перші  місяці війни мала і оборона Одеси,5 серпня 1941-16 жовтня 1941 року  , та битва за Кримський півостров на початку 1942 року. Під Одесою загарбники втратили близько 200 тис. чоловік вбитими, пораненими і полоненими, багато техніки. Обороняючи Одесу, радянські війська сковували туги понад 18 дивізій противника. Це полегшило відхід  військ Південного фронту за Дніпро й організацію там оборони.

До осені 1941 року становище  в Україні для Червоної Армії  склалось досить тяжке. Наприкінці серпня ворог захопив Дніпропетровськ. Одночасно німецькі танкові групи вийшли в район Чернігова, 25 жовтня після жорстоких боїв гітлерівці вдерлися у Харків. На кінець 1941 року німці окупували майже всю Україну, крім східних районів Харківської, Сталінської та Ворошиловградської областей, які обороняли війська Південно-Західного та Південного фронтів.

У травні-червні 1942 року фашистським загарбникам вдалось  завдати серйозної поразки військам Кримського фронту. Німцям вдалося  захопити весь Керченський півострів, у тому числі і м.Керч.

Початком звільнення території України від окупантів стала Сталінградська битва. Уже 18 грудня 1942 р. в ході контрнаступу радянських військ було звільнено перший український населений пункт – с. Півнівку Ворошиловградської області.

 

103. Всенародна  боротьба проти німецько-фашистських  окупантів на території України. Партизанський і підпільний рух. Внесок українського народу у становлення радянського тилу в роки Великої вітчизняної війни.

Нацистський «новий порядок» викликав хвилю обурення в Україні. Однією з найпоширеніших форм боротьби з окупантами був саботаж. Робітники працювали абияк, часто не виходили на роботу, виводили з ладу верстати і обладнання, зривали виконання замовлень. Селяни також відмовлялися виходити в поле, псували хліб та інше продовольство, саботували його поставку до Німеччини. Поступово пасивні форми опору переростали в активні: антигітлерівське підпілля і партизанський рух.

Факти свідчать, що в антигітлерівському русі Опору було дві течії, перша  з яких справді керувалася радянськими  гаслами, а друга орієнтувалася  на створення незалежної української держави.

До 1941 р. сталінське керівництво  СРСР, розраховуючи в майбутній війні  вести боротьбу  на ворожій території, не подбало про підготовку організаторів  підпілля і партизанської боротьби. Ця робота розгорнулася в ході війни, велася поспішно і не завжди кваліфіковано.

Організація підпільної та партизанської боротьби була покладена  на більшовиків та комсомольські  комітети, яких зобов'язували діяти  в контакті з військовими.

Форми боротьби партизанського та підпільного руху:

-диверсії на комунікаціях ворога,знищення ліній зв’язку,доріг,мостів;-розгром ворожих штабів,гарнізонів,комендатур тощо;-збір розвідувальних даних;-розповсюдження листівок,газет із закликами до боротьби проти окупантів;-рейди в тил ворога.

У результаті партизанський та підпільний рухи перетв.на важливий чинник перемоги над ворогом.

Оунівський рух,у якому  в 1940 р.відбувся розкол на ОУН(М)на чолі з А.Мельником та ОУН(Б) на чолі з  С.Бандерою.Члени ОУН не зійшлися в поглядах на методи досягнення мети-ств.незалежної України:бандерівці робили ставку на власні сили й активні методи боротьби,а мельниківці покладали великі надії на Німеччину.

Форми боротьби:-ств.органів  місцевого самоврядування;-ств підпільних,партизан. та регулярних військ.структур;-участь у ств.та діяльності укр. преси,культ-освітніх закладів.

Одним із важливих історичних наслідків перемоги над фашистською  Німеччиною та її союзниками було завершення об’єднання українських земель. Питання  про повоєнні кордони України  ставилось ще на Тегеранській (1943 р.) та Кримській (1945 р.) конференціях глав держав  антигітлерівської коаліції:  СРСР, США і Великобританії. Другим важливим наслідком війни було те, що 26 квітня 1945р. на конференції в Сан-Франціско Україна увійшла до складу ООН як один із засновників, тобто Україна завоювала авторитет на міжнародній арені, адже вона зробила величезний внесок у досягнення перемоги над нацистською Німеччиною та Японією.   Український народ, який став одним із переможців у цій кривавій бійні, сподівався, що після війни все буде інакше, що тоталітаризм – то вчорашній день людства. Однак ці надії виявилися марними.

 

 

104. Створення  та діяльність в роки Другої  світової війни ОУН-УПА.

Укр.повстанська армія(УПА)-військ-пол.формування,що діяло в Україні в 1942-1950-х рр.;у  ході війни вела боротьбу як проти фашистської Німеччини,так і проти рад.військ.

14 жовтня 1942р.-офіційна  дата народження УПА. Згодом  запроваджено цей день як свято  українського війська , приурочене  до дня покровительки війська  Запорізького Пресвятої Богородиці.

УПА діяла на Волині , Поліссі, в Галичині.

Боролася як проти  німців , так і проти радянських партизанів. ЇЇ командиром був Роман  Шухевич ( Тарас Чупринка).На початку 1944р. вона налічувала 30-40тис.бійців.