Історія грошей України

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ І ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

Факультет технології виробництва  і переробки продукції тваринництва

 

Кафедра Менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

 

 

 

Реферат

на тему: «Історія грошей України»

 

 

                                                                          

 

 

 

                                                                           Виконала:

                                                                            студентка групи 21-Т

                                                                            Климчук А.Л.

 

                                                                            Викладач:

                                                                            Левченко О.О.

                                                                           

 

 

 

Вінниця 2013

ЗМІСТ

Вступ.

1. Назви найдавніших українських  грошей.

1.1. Античні монети на території  сучасної України та їхні назви.

1.2. Як називалися гроші  в Київській Русі.

2. Назви грошей  в Україні  за часів козацтва.

2.1. Грошова система України  часів іноземного панування.

2.2. Гроші в Запорізькій  Січі та їхні назви.

3. Назви українських грошей  часів визвольних змагань 1917-1920 р.р.

3.1. Заходи України щодо оздоровлення фінансової системи.

3.2. Як називали перші  українські паперові гроші.

4. Назви сучасних українських  грошей.

Висновки.

Література.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 Гроші є найважливішим атрибутом ринкової економіки. Від того, як функціонує грошова система, багато в чому залежить стабільність економічного розвитку країни. Вивчення природи і основних функцій грошей, процесу еволюції грошовий систем, організації і розвитку грошового обігу, причин, наслідків і методів боротьби з інфляцією необхідно для подальшого аналізу особливостей функціонування всієї фінансової системи.

           Гроші – одне з найдавніших явищ суспільства, що відіграє важливу роль у господарській діяльності людини. За допомогою грошей здійснюється облік вартості, обмін, платежі, накопичення. Вони є більш значущими ніж інструмент, що сприяє розвитку економіки.

Незважаючи на багатовікові дослідження і велику кількість  теоретичних концепцій грошей, людство  до сьогодні не має однозначної й  остаточної відповіді на питання, що таке гроші.

Суть грошей змінюється адекватно  характеру суспільних відносин. Тому для визначення суті грошей необхідно  з’ясувати питання і про їхнє походження, і про причини, що зумовлюють виникнення та існування грошей в  житті суспільства. Паралельно виникають  питання, чому за грошима закріплювалися ті чи інші назви, чому якісь із них  змінювалися, а якісь зберігалися  упродовж століть.

Історія походження назв грошей в Україні так само, як і розвиток економічної системи України  загалом, має свої специфічні особливості, пов’язані з тривалим періодом бездержавності України, пануванням інших держав на території нашої країни. Тому нині, на 16-ому році незалежності України, питання, пов’язані з історією походження назв власне українських національних грошей набувають особливої значущості, допомагаючи глибше зрозуміти ті політичні й економічні процеси, у вирі яких перебувала Україна впродовж свого нелегкого історичного  шляху, усвідомити витоки української  самобутності, здобутої у запеклій боротьбі багатьма поколіннями українських  патріотів.

Завдання нашої роботи – дослідити, яким чином історичні  події впливали на закріплення за грошима певних назв, на зміну таких  назв або тривале закріплення  назв за грошовими одиницями.

Щоб дати науково достовірне тлумачення назв українських грошей, потрібно звернутися до  такого розділу  науки про мову, як  етимологія. Саме етимологія досліджує походження, первісну форму, вихідне значення слова, що визначають при зіставленні його зі спорідненими словами тієї самої або інших мов.

Крім дослідження походження найменувань власне українських  грошей, у роботі висвітлено  питання, пов’язані з назвами грошових одиниць інших держав, адже перебування  України під владою чужоземних володарів  є важливою частиною історії і  потребує як ґрунтовного історичного  дослідження, так і відповідної  історичної оцінки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Назви найдавніших  українських грошей

1.1. Античні монети  на території сучасної України  та їхні назви

Починаючи з кінця VІІ ст. до н.е. причорноморські землі стають ринком для рабовласницьких міст-держав.

Грецькі купці, знаходячи  для пристаней зручні затоки або  гирла рік, вступали  в торговий обмін із місцевим населенням. Для  торгівлі греки привозили керамічні  вироби, металевий посуд, вино, зброю, дорогі тканини й прикраси, вивозячи сушену і в’ялену рибу, шкіру, віск, вовну, хліб.

Поступово місця причалів перетворювалися на торгові пункти, у яких греки створювали тимчасові  стоянки, склади. У таких місцях виникали поселення, які греки називали емпіріями. З часом емпірії перетворювалися в міста-поліси, міста-держави.

Першими могутніми центрами Північного Причорномор’я стали  Ольвія, Тіра, Херсонес.

Уже в V ст. до н.е. Ольвія виливає  бронзові  монети – «аси» круглої  форми із зображенням Афіни Паллади та дельфіна. На зворотній стороні монети – колесо. Вага таких монет спочатку становила 276,6 гр., пізніше зменшилася, а малюнок став інший. На лицевій стороні карбували голову Горгони, на зворотньому боці - текст «АРІХ» та зображали орла на дельфіні. Ці монети обслуговували внутрішній ринок, тоді як для зовнішньої торгівлі ольвійська знать використовувала золоті монети – статери.

Назва монета походить  з часів Стародавнього Риму. Як оповідає легенда, якось богиня Юнона (покровительниця дівчат, шлюбів і потомства), побачивши, що римляни готуються до бою з вояком Пірром, пообіцяла їм щедру грошову винагороду, якщо бій буде справедливим. Богиня виконала обіцянку, й римляни назвали її Монетою (Juno Moneta), що в перекладі з латини означає «порадниця; застережлива». Звідси начебто й пішло: монета – те, що дає богиня Юнона.

      Про походження  слова монета існує й більш реалістична версія, так само пов’язана з Юноною-Монетою. Поряд з храмом цієї богині, на Капітолійському пагорбі, стояв монетний двір, саме тому те, що там карбувалося, тобто металеві гроші, почали називати монетами.

     До нас слово монета прийшло з латини через польську мову. Закріпилося воно і в англійській мові, проте із загальним значенням «гроші». Це всім відоме англійське money.

Першими товарами, які виконували в Ольвії роль грошей, були невеликі мідні стріли, саме вони трансформувалися пізніше в монети-дельфіни. Під  час розкопок на місці стародавньої Ольвії було знайдено велику кількість  монет-рибок (дельфінів). Вони відігравали  роль розмінної монети стосовно іншої  монети, яка звалась “асу”).

У 30-40 рр. ΙV ст. до н.е. в Ольвії була проведена грошова реформа, замість асів почали карбувати монети з міді з зображенням бога ріки Дніпра - Борисфена. Почали карбувати  також срібну і золоту монету – статер, що замінила старі електрові (зі сплаву золота і срібла) статери -кізінкіни. Випуск монет Ольвії тривав з перервами до ΙΙ ст. до н.е.

Монети-стріли випускали  також Керкінітида (сучасна Євпаторія) та інші міста Північного Причорномор’я.

На правому березі Дніпровського  лиману в кінці VΙ ст. до н.е. греки  заснували місто Тіру. Мешканці Тіри займалися землеробством,  рибальством, скотарством, виноградарством. Усе це знайшло своє відображення на монетах – на них карбувалися тунець, бик або кінь, виноградна лоза, колос.

Антична Ніконія була заснована у VΙ ст. до н.е. на лівому березі Дністровського лиману. Вона почала випускати монети-стріли в кінці VΙ ст. до н.е.   Найбільш відомі монети з зображенням сови і написом “ЕКГ”, на зворотній стороні монети бачимо колесо з трьома-чотирма спицями.

Херсонес був заснований пізніше, у кінці V ст. до н.е., біля сучасного  Севастополя. З розвитком ремесла  й торгівлі було започатковано і  випуск власної монети (ΙV ст. до н.е.). На лицевій стороні херсонеських монет – голова Діви з коротким волоссям, на зворотній стороні –  текст “ХЕР” та бик на палиці, унизу – риба. Період незалежності, що підкріплювався існуванням власних металевих грошей, тривав до ΙΙΙ ст. до н.е. Пізніше Херсонес підпав під владу Боспорського царства, а згодом – римлян.

Отже, першими грішми, з  якими познайомилися племена  Північного Причорномор’я,  були грецькі  монети. Саме ці грошові одиниці  сформували   перші поняття  про вагу, рахунок, цінність грошей. Про це, зокрема, свідчать знайдені археологами підроблені гроші, прикрашені «несправжніми» написами і малюнками.

Є відомості про те, що скіфський цар Атей у першій половині ΙV ст. до н.е. випустив власну монету. На її лицьовій стороні була зображена голова Геракла, на зворотній був напис “АТАΙА” (Атей).

 

1.2. Як називалися  гроші в Київській Русі

 

В результаті відокремлення  ремесла від сільського господарства, розширення виробництва і зародження початкових форм спеціалізації окремих  районів у Київській Русі намітилося  пожвавлення торгового обміну. Торгівля слугувала економічному об’єднанню руських земель.

Розвиток торгівлі потребував появи певного еквіваленту торгового  обміну, тобто грошей. Спочатку роль такого еквіваленту виконувала худоба (корови, бики, вівці), згодом в якості грошей використовували хутра лісових  звірів (соболя, куниці, білки). Хутро  використовувалося як гроші з  тієї причини, що шкірки куниці, білки  були престижним одягом знаті в Київській  Русі. Ліси ж були багаті на пушного звіра. Простий народ також використовував хутра, хоч і значно скромніше, для виготовлення одягу.

Відомо декілька видів  хутра, що їх розрізняли в Київській  Русі. Цікаво, що пізніше назви видів  хутра або частин тіла пушних тварин були частково перенесені й на грошові одиниці: куна, біла (білка, біль), вевериця, ногата, резана, любки, мордка, ушки. Найбільш високо цінувалася куна – спинка з передніми лапами. Слово куна зустрічається в пам’ятках церковнослов’янської писемності (в значені назви куниці). Воно дало початок назві грошової одиниці – куни, грошову ж систему тих часів часто називають “кунною грошовою системою”.

Отже, можна зробити висновок, що грошова одиниця за вартістю приблизно  відповідала шкурі куниці – одного з найпоширеніших товарних предметів  того часу. Слово куна аж до ХІІ ст. зберігалося в слов’янських мовах у значені «гріш».

 Крім куни,  використовувалася  шкурка, вирізана через черевце  з задніми частинами, яка мала  назву  резана. Значення слова резана походить від дієслова «різати» (мабуть так називали частину різаної шкури). Спочатку резаною називали залишки і відрізки поширеної на Русі арабської дирхеми. У ХІІ ст. резана була прирівняна до куни і взяла її назву.

 Цілий соболь з чотирма  ногами звався “ногата”. Слово ногата трапляється в багатьох російських, лівонських і прусських пам’ятках ХІІІ-ХІV ст. У зв’язку з цим походження слова пов’язують з естонським  (nahat) – хутро. Вважається, що спочатку ногата була назвою хутра якоїсь пухнастої тварини.

Історично першими запозиченими грошима в традиційному розумінні  цього слова в Київській Русі були арабські дирхеми, європейські динари та візантійські соліди.

Дирхем (дирхам) назва монет і взагалі грошових одиниць в основному в арабських країнах. Назва походить від грецького „драхми”. Драхма - назва монет у Греції, починаючи з античних часів, що походить від грецького слова драхма – «жменя» і сходить до часів, коли на території Греції грошима служили металеві прутини – оболи, жменя яких з 6 штук і складала драхму.

Динарій - старовинна срібна римська монета, що послужила основою для створення різноманітних типів монет в Європі і Близькому Сході. Назва походить від вартості монет в 10 ассів (по-латинські denarius – десяток).

Руські майстри переплавляли іноземні монети на злитки, котрі отримали назву “гривні”. Спочатку гривнями називали прикраси, що носилися на “загривку” – звідси, ймовірно, й походить назва. У давні часи іменник «гривна» мав кілька значень: «оздоба» (якою нагороджували), «кільце, обруч», «подать, мито» та ін. Згодом назву прикраси «гривна» почали відрізняти у вимові й написанні від «гривні» - назви грошової одиниці. Отже, «гривна» і «гривня» стали різними за значенням словами, які не слід сплутувати.

Термін “гривня” відомий не тільки східним, але й західним та південним слов’янам, відомий він полякам, чехам, литовцям. Термін “куна” відомий на Балканах, так називали грошові одиниці хорвати. 

Таким чином, давньоруські джерела  називають п’ять видів грошей:

1. гривна;

2. куна;

3. ногата;

4. різана;

5. вевериця.

Більшість учених додержують думки, що вага гривні мала дорівнювати  204,756 г. Той факт, що знайдені на сьогодні гривні мають меншу вагу (середня вага коливається в межах від 197,30 гр. до 198,21 гр.) пояснюється відповідним «угаром» срібла, що його не можна було уникнути за тогочасної технології обробки металу.