Історія грошей України

7 листопада 1992 р. Президент  України підписав указ «Про  реформу грошової системи України», за яким купоно-карбованець було  впроваджено і у сферу безготівкового  обігу. Функції рубля в грошовому  обігу на території України  припинилися, і український купоно-карбованець  отримав статус тимчасової національної  валюти. Так завершився в Україні  перший етап грошової реформи.  В 1993 р.були випущені купюри в 2000, 5000, 10000, 20000, 50000, на цих купюрах уперше з’явився символ князівських часів – тризуб.  30 грудня 1993 р. Кабінет Міністрів України своєю постановою прийняв рішення про вилучення з обігу купюр номіналом 1, 3, 5 купоно-карбованців (з 1 січня 1994 р.). З 1 червня 1995 р. довелося вилучити також 10, 25 купоно-карбованців, а влітку 1995 – 100 і 500. В 1994 р. були надруковані купюри номіналом 100 000, 200 000, 500 000. А 12 травня 1995 р. – купюра номіналом 1000 000 000 купоно-карбованців. Уживши заходів щодо жорсткої монетарної політики, уряд зміг подолати гіперінфляцію, що створило передумови для запровадження твердої валюти. 25 серпня 1996 р.

Президент Л.Д. Кучма підписав Указ «Про грошову реформу в Україні». Відповідно до указу Президента грошова  реформа в державі проводилася  від 2 до 16 вересня 1996 р. За встановленим курсом було перераховано у гривні ціни, тарифи, оклади, стипендії, пенсії. Протягом 15 днів у готівковому обігу  одночасно використовувалися як гривні, так і карбованці. Після 16 вересня 1996 р. приймання карбованців  було припинено і єдиним законним засобом платежу на території  України стала гривня та її розмінна монета – копійка.

Головним досягненням  реформи є те, що вдалося утримати стабільність на грошовому, споживчому і валютному ринках. У той час  Україна не мала необхідної сировини і технологічної бази для виробництва  гривні, тому було вирішено виготовляти  гривню тимчасово за кордоном. За кордоном були виготовлені банкноти номіналом вартістю гривня, 1,2,5,10,20 гривень в Канаді. А банкноти номінальною вартість 50, 100 та 200 гривень -  у Великобританії. Розміні монети - копійки карбувалися на Луганському верстатобудівному заводі та на монетному дворі Італії.

 Назву копійка пробували виводити з тюркського „копак” – «собака». Пояснювали це так: на монетах, карбованих за часів Тимура, був зображений гордий і величний лев – символ влади, царювання. Народи Сходу левів не знали, тому зображених на монетах звірів сприймали за собак, саме тому монету назвали „копак”(собака). Проте, більшість дослідників схиляється до того, що копійка – слово слов’янське. Пробували виводити його й від слів копити, копа – «60 снопів», «велика купа». Проте й таке пояснення не витримало критики: воно побудоване «задом наперед» - до готового слова добираються підхожі відповідники.

Є й інше пояснення. На старовинних  монетах Русі зображували великого князя (царя) верхи на коні зі списом (коп’єм) у руках. Ось що записано в Новгородському літописі 1535р.: «А при великом князе Василе Ивановиче (йдеться про батька Івана Грозного) бысть знамя (зображення) на деньгах: князь великий на коне, а имел меч в руке. А великий князь Иван Васильович (Грозный) учини знамя: князь великий на коне, а имел копие в руке – и оттоль прозвалися деньги копейные». Ці монети чеканилися до 1719 р. Потім було змінено зображення на монеті, її розмір, матеріал, зберігалася лише назва й вартість (одна сота карбованця). 

1991 р. почалося будівництво  власного   Банкното – монетного  двору Національного банку України. 22 березня 1994 р. у день запуску  першої друкарської лінії в  книзі відгуків почесних гостей  з’явився перший запис «З великим  задоволенням і хвилюванням відкриваємо  фабрику національної валюти».  Фабрикою ХХІ ст. називають Банкното-монетний  двір. На сьогоднішній день Україна  має досить стабільну валюту. 

 

 

Висновки

 

Українські гроші, як і  Українська держава, пройшли тривалий шлях становлення й розвитку. Гроші  є не лише засобом здійснення розрахунків, загальним еквівалентом і елементом  базису економічної системи будь-якої країни. Вони великою мірою є символом держави, її історичного розвитку і  поступу, її здобутків чи навіть  і розчарувань. У цьому сенсі  гроші України становлять собою  історичне джерело, значення якого  важко перебільшити. Вони – свідки історії, що протягом багатьох років, століть, а то й тисячоліть несуть нам інформацію про своїх творців,  їхні плани  і мрії, перемоги й поразки.

У роботі стисло розглянуто історію походження назв грошей в  Україні. Історія назв грошей супроводжується  коментарями з історії економіки  і політики відповідного періоду. Інформація про  назви грошей в Україні  починається дослідженням грошового  обігу в містах-державах Північного Причорномор’я. Існування грошей в  античних містах-полісах сприяло  становленню прогресивної економічної  свідомості, ознайомленню з прогресивними  надбаннями грошової системи того часу.

У роботі розглядається питання  грошового обігу за часів козацтва. Більшість дослідників на сьогоднішній день схиляється до думки, що Богдан Хмельницький не карбував власних грошей, спроби інших гетьманів (Виговський, Мазепа) запровадити власну монету також  не здійснили істотного впливу на економічну систему тогочасної України. З цієї причини в дослідженні  в основному розглядається питання  про обіг іноземної валюти в Україні  того часу. Навіть ті гроші, що карбувалися  тоді на території України, не можуть вважатися власне національними  грошима України.

Питання запровадження грошових одиниць у період визвольних змагань 1917-1920 р.р. розглядається в контексті драматичних політичних подій, що розгорталися в тогочасній Україні. Доводиться констатувати, що, на жаль, жоден з українських урядів не спромігся досягти стійкості української національної валюти. Для економіки того періоду характерна натуральна форма розрахунків, занепад грошової системи, гроші цього часу можна розглядати скоріше як декларацію про наміри, свідчення бажання впроваджувати державницькі тенденції, обирати свій шлях, будувати самостійну Українську державу.

Останній розділ роботи дає  стислу характеристику історії назв грошей України в новітній історії.

На основі опрацьованого  матеріалу можна зробити такі висновки:

1. Українські гроші мають  багатовікову історію, яка є  частиною загальнолюдської історичної  спадщини.

2. Історія походження  назв грошей України так само, як і історія України, відображає  споконвічне прагнення народу  України до вільного життя  на своїй землі, ідеалів національної  гідності і самосвідомості.

3. Побудова Україною ринкової, прогресивної, легітимної економіки  базується на багатовіковому  історичному досвіді і є законним  та логічним продовженням економічної  історії нашої держави, у якій  значне місце займає історія  походження назв грошей, а також  історія  власних грошей. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. Дмитрієнко М., Литвин В., Ющенко В., Яковлева Л. Гроші в Україні: факти і документи. – К., 1998.
2. Дорофєєва Н.В., Комаринська З.М. З історії грошей України. – Львів, 2000.
3. Кондуфор Ю.Ю., Клоков В.І., Кульчицький С.В., Лещенко М.Н., Лихолат А.В., Сарбей В.Г., Сергієнко Г.Я., Сохань П.С. Історія Української РСР. – К., 1981.
4. Котлер М.Ф. Грошовий обіг на території України доби феодалізму. – К., 1971.
5. Ніколенко Ю.В та інші. Політична економія : Підручник — К.: Центр учбової літератури, 2009.
6. Пустовіт Л.О., Скопненко О.І., Сюта Г.М., Цимбалюк Т.В. Словник іншомовних слів. – К., 2000.
7. Рябцевич В.Я. О чём рассказывают монеты. – Минск, 1968.
8. Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1992.
9. Тхоржевський Р.Й. Нариси історії грошей в Україні. – Тернопіль, 1999.
10. Тхоржевський Р.Й. Нариси історії паперових грошей України. – Донецьк, 1993.
11. Янин В.Л. Денежно-весовые системы русского средневековья. – М., 1956.