Історія грошей України

 Між 24 і 26 квітня  Центральна Рада була замінена  консервативним українським урядом  на чолі з гетьманом Павлом  Скоропадським.

Під час правління П.Скоропадського нові гроші для нового уряду друкували  в Берліні. Емісія нових грошей була проведена 31 травня 1918 р., ці гроші (для  швидкості) доставлялися в Київ аеропланами. Гетьман Скоропадський устиг  за недовгий період свого перебування  при владі вжити серйозних заходів щодо оздоровлення фінансової системи. Так, 14 серпня 1918 р. з метою захисту товарного ринку ним було прийнято рішення про обмеження ввезення в Україну російських грошей. Міністерству фінансів гетьман надав право вилучати без відшкодування російські купюри і грошові сурогати. Німці для Міністерства Фінансів передали свої окупаційні гроші – ост-карбованці (треба зазначити, що ост-карбованці фактично були в обігу на території України і  до цього, німці розплачувалися ними, хоча офіційно це було заборонено).

Перемога Директорії, принаймні  теоретично, мала означати перехід  від авторитарних методів правління  гетьмана до ідеалів української  революції. 30 березня 1918 р. Центральна Рада оголосила про випуск знаків державної скарбниці номіналом  у 5, 10, 25, 50 карбованців  зі строком  дії до 1 березня 1924 р. Населення Києва  вперше побачило 25 карбованців, дещо пізніше  з’явилася купюра у 50 карбованців, а 5 та 10 карбованців не було випущено.

Але небагато з поставлених  завдань вдалося здійснити урядові. Нездатність знайти спільну мову з Антантою і невдоволення широких  верств населення кризою, що не минала, похитнули становище Директорії. Наказ від 17 січня 1919 р. про здачу  срібла й золота для потреб забезпечення золотого наповнення українських грошей не сприяв популярності нового українського уряду.

Директорія провела кілька символічних демонстрацій суверенітету. 22 січня 1919 р. була проголошена і  урочисто відсвяткована злука УНР  та ЗУНР. Були випущені власні гроші  номіналом 10, 25, 100, 250, 1000 крб. (у Кам’янець-Подільському).

При друкуванні банкноти у 5 гривень (у Станіславі) стався прикрий  випадок: на деяких купюрах літеру “р”  було пропущено. Браковані купюри зійшли з друкарського верстата як “5 гивень”. Існує припущення, що це була не  помилка, а факт саботажу. До загальної кризи додалася непродумана політика випуску номіналів грошей (в обігу були тільки великі купюри, котрі неможливо було розміняти). Станом на 1 травня 1919 р. Директорія випустила грошей на загальну суму 5,195 млн. крб. Гривні було замовлено для друку в Берліні, але через падіння Директорії вони виявилися непотрібними. За деякими даними, 1919 р. в Берліні було знищено українських грошей на суму близько 4 млн.  

3.2. Як називалися  перші  українські паперові  гроші

Слово купюра означає те, на що можна накупити  краму. Проте воно утворено не від дієслова купити. У французькій мові є дієслово couper , що перекладається як «різати, стригти, кроїти, перетинати», від нього утворився іменник coupure, що означає «поріз, розріз, газетна вирізка». Звідси розвинулося значення «частина цінних паперів». Українська мова засвоїла це слово в ХІХ ст. у трьох різних лексичних значеннях: «паперові гроші»; «цінний папір певної номінальної вартості»; «скорочення, вирізка, зроблена в тексті». Той самий французький корінь наявний у словах купон «відрізний талон цінного паперу» та купе «відділення в пасажирському вагоні», буквально – «відрізана, відокремлена частина».

Поява національних грошей у період визвольних змагань –  подія величезного значення.  Наявність власної грошової системи, окрім свідчення про певний ступінь матеріального розвитку, означає появу власної держави і є важливою складовою державотворчого процесу будь-якої країни.

Проект грошового знака, блискуче розроблений видатним графіком-маляром Г.Нарбутом, став першою ластівкою української валюти в карбованцях. Хоча еталон, з якого друкувався знак, був створений яскравими фарбами, через низький рівень поліграфії та відсутність відповідних барвників карбованець вийшов з друку блідим і невиразним. Та це  в жодному разі не позначилось на значенні появи власних українських грошей. Уперше в українській історії були випущені національні паперові гроші.  

Саме на українських 100 карбованцях  за 52 дні до офіційного прийняття  тризуба як Державного Герба України  з'явився цей знак княжої доби Київської  Русі.  

На аверсі купюри центральне місце займав головний декоративний елемент - восьмикутний картуш з тризубом білого кольору, середній зуб якого  було увінчано хрестом. Якщо зважити  на те, що основним елементом герба  є щит визначеної форми, то в даному випадку картуш може умовно виконувати роль такого щита.. Тож на першій купюрі національної валюти України зображення тризуба можна вважати за центральну фігуру герба. Одночасно з ним  обабіч картуша у двох овалах ліворуч  зображено ще раз тризуб, а праворуч - лук-самостріл - центральна фігура старовинного герба м. Києва.  

У своєрідний спосіб було оздоблено  центральний картуш та замкнуте в  рамку поле банкноти. Рослинний орнамент, за основними елементами схожий до традиційної вишивки на українському жіночому одязі, утворює надзвичайної краси візерунок. Саме  через цей  малюнок гроші в народі одержали назву «горпинок». У спогадах тих років зауважували, що малюнок нагадує оздоблення на жіночих фартухах.  

Основні зображення в дизайні  аверса - листя примхливої форми (ознака українського бароко), квіти (стилізовані), звивисті стебла. Весь малюнок - одноколірний: на жовтуватому тлі світло-коричневим наведено зображення. До речі, через жовте тло, у народі купюру охрестили ще одною влучною назвою – «яєчня».  

Безпосередньо біля центрального картуша бачимо ще один картуш, який утворено в стилі бароко - з листя, подібного до акантового, двох розеток  з чотирипроменевими пелюстками квіток (стилізація під «черняхівську  зірку»), у яку вписано  ще кілька колосків злаків, очевидно, пшениці. Україна  здавна - сільськогосподарська країна, через те символом її є хлібний  колос.

Цілком закономірно з'являється  його зображення колоса і на національній валюті, яка у свій спосіб засвідчила основний напрямок господарського спрямування держави. Завершують композицію зібрані у сніп колоски та звивисті рослинки, що створює враження вази із живописним вмістом.  

Не менш цікаво виглядає зворотній бік купюри: на коричневому  тлі, який створює малюнок «килим», по центру з вази (на вигляд плетеної) неначе виростають дві гілки (чорна  окантовка), які обвивають середній нуль з цифри 100. Подібні до цього  малюнка і дві гілки (техніка  виконання та сама), які розташовані  над середньою частиною зовнішньої рамки. Такі ж орнаментальні гілки  розміщено вгорі, обабіч виступаючого з горішньої рами половини картуша  та над узятим у рамку текстом  про забезпечення валюти державним  майном республіки.  

Досить своєрідно доповнює загальний дизайн малюнок, виконаний  зеленою фарбою. Він заповнює половини бічних картушів (контур останніх виконано чорною фарбою), половинки горішнього та нижнього картушів. Великі  цифри  номіналу «100» неначе вигаптувані  білим, що досить оригінально виглядає на зеленому тлі.

Випущена купюра досить вдало  репрезентувала нову державу, подальші паперові грошові знаки значною  мірою наслідували ідеї цієї першої банкноти.

Наступним кроком на шляху  фінансової незалежності України стало  емітування купюр вартістю в 25 та 50 карбованців. Закон «Про негайне емітування Державною Скарбницею УНР легко циркулюючих платіжних засобів» передбачав термінове введення в обіг двох знаків, проекти яких розробив графік О. Красовський. Купюри введених в обіг 6 квітня 1918 p. знаків мали однаковий дизайн та розмір. Вони різнилися тільки кольором та номіналом. Перша була жовто-помаранчева, друга - зеленувато-синя. Головний елемент оформлення звороту становили два профілі - чоловічий та жіночий, які розміщувалися в картуші в центрі реверса. Власне, вони символізували спадковість традицій державності: чоловічий уособлював козацьку Україну, а другий, жіночий профіль - нову, молоду, відроджену державу. У лівому (геральдичному) куті розміщено тризуб (уже без хреста на середньому зубці), паралельно йому - віньєтка з цифрами "25" та "50" відповідно.

Знаки Державної Скарбниці 25 та 50 карбованців на основному  тлі купюри, навколо центрального картуша містили відповідно до нього  намальований більш інтенсивною  фарбою орнамент. За технікою виконання  він набагато простіший від нарбутівського. Проте в загальному дизайні відчувається вплив Г. Нарбута, зокрема в  шрифтах, що виконаних під впливом традиції старовинного українського письма. У  рожевій віньєтці реверсу знака 50 карбованців відсутня цифра номіналу.  

Лицевий бік нічим видатним не відрізняється. На сітчастому, «хрестиком»  тлі аверса (він нагадує один із мотивів народних вишиванок) уміщено по центру великий продовгуватий картуш із тризубом угорі. Тризуб неначе розриває віньєтку картуша, «проростаючи» зубцями вгору. Не можна віднести до вдалих, з погляду художнього виконання, спробу автора дизайну зобразити обабіч картуша постаті чоловіка й жінки. Це теж символи, які мали передати працьовитість українського народу як національну рису його характеру. В оточенні невибагливого орнаментального рослинного плетива стоїть на весь зріст чоловік, стрижений «під макітру». Одна його рука на поясі, іншою, лівою, він тримає приставлену до ноги лопату. На чоловікові вишита по коміру сорочка, штани-шаровари заправлені в чоботи, поверх них - свитка (гунька) довжиною до колін.  

Деякі фахівці вважають, що рисами обличчя чоловік подібний до Григорія Сковороди - видатного мандрівного  українського філософа. Саме через  наявність у малюнку лопати в  народі ці купюри прозвали «лопатками».  

Навпроти чоловічої постаті, з іншого боку картуша зображено  постать жінки на три чверті зросту, бо ніг її не видно, їх оповив орнамент. На голові у жінки очіпок, на шиї - чотири низки коралів. Одяг важко  класифікувати за формою, бо він  має чітко виписану манжету і  закруглені обшлаги. У лівій руці жінки серп, правої не видно за зображенням  колосків пшениці (можливо, це сніп), які нерівномірно виростають з орнаменту. Окремі дослідники схильні бачити в цій жіночій постаті образ великої дочки українського народу, видатної поетеси Лесі Українки. Можна припустити, що аргументом на  користь такого висновку слугувала схована рука жінки, адже відомо, що у Лесі Українки вона була хворою. Риси обличчя зображеної на купюрі жінки настільки не виразні, що тільки за наявності великої фантазії її можна ідентифікувати як образ поетеси. Над головою жінки зображено сонцеподібну квітку, від якої обабіч відходять гілочки-промені.  

Жодного художнього навантаження не несуть орнаментальні заставки у  середині картуша, що нагадують стилізовані  троянди (українські «ружі» - мальви) із видовженими гілочками, рясно вкритими листям, оточені звивистими рисками, які нагадують елементи розчерків  старовинного українського письма.  

Звичайно, образи, подані на  купюрах, можна трактувати як символи  селянської та робітничої України, як символи народної влади.

Українські паперові гроші  через графіку малих форм змогли своєрідно передати ідейний зміст  нової влади, що задекларувала себе спадкоємицею традицій великих пращурів козацької України з її демократичними, республіканськими традиціями, з  її прагненням до свободи, до самостійного розвитку.

Назви сучасних українських  грошей

Після проголошення незалежності на початку 90-х років ХХ ст. Україна  взяла на себе зобов»язання фінансового забезпечення функціонування вітчизняної економіки. За станом на 1990 р. економіка республіки перебувала у жорстокій кризі, основним проявом якої на той час був товарний дефіцит. Виникла потреба захистити вітчизняний ринок, тому Національний Банк України ввів в обіг купони багаторазового використання. З введенням купонів у готівковому обігу в Україні одночасно функціонували дві валюти – радянські рублі та українські купоно-карбованці.

Слово французького походження купон означає «простий, без особливих умов та додаткових елементів».

Купони були введені з 3 листопада1990 р. Усім робітникам і службовцям віднині разом зі звичайними грошима  видавали лист відрізних купонів. При  купівлі товарів разом зі сплатою  певної суми у карбованцях треба  було віддати продавцю і купон (купони) на таку ж саму суму. Касир обліковував  купони так само, як і гроші, у  кінці дня сплачені купони повинні  були записуватися до спеціальної книги  і здаватися до банку. Ця система  виявилася дуже незручною, тому в 1991 р. урядом були замовлені нові купони, функції яких теоретично залишалися ті самі – захист товарного ринку, але вони були багаторазові, ними можна  було розплачуватися як грошима. Фактично це були перші гроші Української  держави в новітній період її розвитку. Купони були введені в обіг з 1 січня 1992 р. Певний час вони існували паралельно з радянськими грошима. Радянські  карбованці можна було використовувати  для сплати за побутові послуги, купівлю  білетів на культурно-масові видовища та ін. З 10 січня 1992 р. карбованці були замінені купоно-карбованцями як основним засобом  платежу. Перші купоно-карбованці були виготовлені у Франції, вони не мали серйозних засобів захисту від  підробок (номерів, складних захисних малюнків), оскільки вважалися лише тимчасовою ланкою в грошово-кредитному обігу. Були випущені купоно-карбованці вартістю 1, 3, 5, 10, 25, 50 і 100. Але в зв’язку з інфляцією  1992 р. були випущені додаткові купюри номіналом 100, 200, 500, 1000).