Самостоятельная работа по «Країнознавству»

Охорона природи та екологічна ситуація. Найважливішими природно-заповідними територіями Угорщини є заповідники Барч (медьє ПІомодь), Мартей (медьє Чонград), Пуштакочі-Моґарак (медьє Сольнок-Яс-Надькун), національні парки Кішкуншаг (медьє Бач-Кішкун), Бюкк (медьє Гевеш та Боршод-Абауй-Земплен), Аґтелек (медьє Боршод-Абауй-Земплен) та Гортобадь (медьє Гайду-Бігар). У національному парку Агтелек (північний захід медьє Боршод-Абауй-Земплен) особливо цінною є Північно-Боршодська карстова височина із знаменитою системою сталактитових печер. Національний парк Гортобадь (захід медьє Гайду-Бігар) — це величезне заповідне пасовище — "пушта"(степ).

РОЗДІЛ 5. Народонаселення.

Станом на 1 жовтня 2011 року чисельність  населення становила 9 981 865 осіб. Це на 2,1% менше, ніж 10 років тому. Щороку, починаючи з 1990 року, природне скорочення населення (різниця між народжуваністю і смертністю) складало 33 тис. осіб, а після 2000 року прискорилося до 35 тис. у рік.

Щороку, починаючи з 1990 року, природне скорочення населення (різниця між  народжуваністю і смертністю) складало 33 тис. осіб, а після 2000 року прискорилося до 35 тис. у рік.

Середня щільність населеності  країни складає 109 осіб на кв. км. 64,98 відсотки угорців мешкають у містах та містечках. Територіальний розподіл населення  складався залежно від індустріалізації і пов'язаною з нею внутрішньою міграцією робочої сили. У містах і агломераціях, що виникали навколо, а також у деяких промислових районах заселеність дуже висока. У районі Ніршег щільність населення через природній приріст - вищий за середній по країні.

За національністю населення країни поділяється: 90 відсотків - угорці, 10 відсотків - цигани (400-600 тисяч), німці (200-220 тисяч), словаки (110 тисяч), хорвати (80 тисяч), румуни (25 тисяч), поляки (10-15 тисяч), греки (6 тисяч), серби (5 тисяч), словенці (5 тисяч) інші. У 800 з 3000 населених пунктів мешкають люди, які відносять себе до національних меншин. Конституція забезпечує їм абсолютну свободу, повне рівноправ'я і право на користування рідною мовою.

Угорські німці мешкають у західній прикордонній смузі, у Задунайському Середньогір'ї, околицях столиці, районі гір Мечек. Південні слов'яни (серби, хорвати, словенці, шокаци, буневаци) зосереджені у південно-західній прикордонній смузі, румуни - у південно-східній. Словаків можна зустріти на південному сході області Бекеш і в районах, прилеглих до Будапешту.

За статевою ознакою населення  Угорщини поділяється наступним  чином: чоловіків - 47,5 відсотків, жінок - 52,5 відсотки.

Поділ населення за віковою ознакою:

0-14 років - 16,3%,

15-59 років - 63,1%,

понад 60 років - 20,6%.

Рідною мовою для 96,6 відсотків  населення Угорщини є угорська. Близько 5 мільйонів угорців мешкають за межами країни; більшість - у румунській Трансільванії.

Трудові ресурси. У повоєнний період основною структурною зміною в системі трудових ресурсів став перетік робочої сили з сільського господарства (в якому в 1949 році працювала понад половина всіх зайнятих країни) у промисловість.

У 1949-1983 роках число зайнятих в  гірничодобувній і обробній промисловості  зросло до 857 тис., тоді як в сільському господарстві поменшало до 1,113 тис. чоловік. Зареєстроване в 1992 число зайнятих розподілялося таким чином: 29% - в промисловості; 15% - в охороні здоров'я, соціальній інфраструктурі і культурі; 14% - в сільському і лісовому господарстві; 13% - в торгівлі; і 9% - на транспорті і в сфері телекомунікацій. Іншою важливою зміною в структурі зайнятості стало збільшення частки жінок; в 1949 році вони становили тільки 25% зайнятих, але в 1994-му ця цифра становила 52,8%. Відповідна тенденція дещо сповільнилася у другій половині 1990-х, в результаті частка жінок в числі зайнятих знизилася до 49,8%.

Система поселень. Серед географічні та природні причини в Угорщині склалося три типи поселень: хутори, села, міста. За останні десятиріччя прискорився процес урбанізації. Якщо у 1949 році у 50 містах мешкало 37,5 відсотків населення, то у 1998-му населення 218 міст складало вже понад 63 відсотків.

Тенденція до зменшення чисельності  населення, що дала про себе знати  на початку 1980-х років, зараз стосується також і міст. Починаючи з 1985 року число мешканців збільшилося лише у 75 містах.

Дві п'ятих населення зосереджено  в селах, які раніше спеціалізувалися на виробництві сільськогосподарських  продуктів. Це визначило як їх формування, так і розміщення в них різних об'єктів. Так звані гніздові села Альфьольда, де вулиці, розходячись від центру, ведуть до пасовищ, забудовувалися без усілякого плану.

У пагорбній і гористій місцевості поширені села з головною вулицею, де будинки розміщені обабіч долини чи магістралі. Система поселень за схемою шахівниці стала типовою для південного Альфьолду. Про існуючий ще в першій половині ХХ століття світ хуторів, що почав зникати мірою масового утворення сільськогосподарських кооперативів (1960-1961), нагадують тепер лише випадково збережені будинки та інші споруди.

Для південної частини  Задунайського краю характерним  є велика кількість мілких сіл  та селищ. У Кішальфьольді села - середньої величини, у ось в Альфьольді - крупні. Навколо Балатону і в горах Матра сформувалися курортні селища, у той час як навколо великих міст і в передмістях Будапешту виникли так звані "сплячі поселення".

РОЗДІЛ 6. Господарство.

Упродовж 1990-х років Угорщина провела кардинальні економічні реформи, особливістю яких було широке залучення чужоземного капіталу, зокрема у сфері приватизації. Валовий національний продукт (ВНП) на одного мешканця становить — $ 4,5 тис. Економіко-географічне положення країни за цим показником своєрідне. На заході Угорщина межує з високорозвиненою Австрією (ВНП на одного мешканця — $ 27,9 тис.). На південному заході — з розвиненою Словенією (9,8 тис. $). Північні і південно-західні сусіди Угорщини — Словаччина та Хорватія — мають подібні показники, відповідно 3,7 і 4,1 тис. доларів США. Східні та південно-східні сусіди країни — Україна, Румунія та Югославія — є менш розвиненими, показники — відповідно 1,0 , 1,4 та 1,0 тис. доларів на одного мешканця. У структурі національного продукту на промисловість припадає 30%, сільське господарство — 7%, сферу послуг — 63%: Грошова одиниця Угорщини — форинт, який поділяється на 100 філерів.

Промисловість. У 1990-х роках середні темпи росту у промисловості становили 3,4%, зокрема, у машинобудуванні — 23,5%, електроенергетиці — 4,3%. Невеликий ріст спостерігався у гірничовидобувній промисловості і промисловості будівельних матеріалів. Випуск продукції харчової промисловості був стабільний. Виробництво у решти галузях скоротилось. На Будапешт припадає близько половини промислового виробництва країни. Спостерігаються великі регіональні диспропорції у розміщенні промисловості. Близько 4/5 промислового потенціалу країни сконцентровано на півночі Угорщини.

Енергетичні потреби  країни менше ніж наполовину забезпечені власними ресурсами. Переважно це малоякісне буре вугілля (близько 90% видобутку). Виділяються три райони видобутку бурого вугілля — Північно-Дунантульський (коло Татабані), Центрально-Дунантульський (коло Балатону) та Північно-Середньогірський (Мішкольц). Кам'яне вугілля видобувається на півдні, у медьє Бараня (Комло). Головним районом нафто - і газовидобутку в Угорщині є південний схід — район м. Сегед. Основна частина нафти імпортується з Росії та країн Близького Сходу, газу — з Росії та Румунії. У виробництві електричної енергії Угорщини домінує теплоенергетика. Найпотужніша ТЕС — в Сазхаломбатті (південніше Будапешта). Інші великі ТЕС концентруються в районах вуглевидобутку. Потужна АЕС діє в Пакші (медьє Толна). Виділяються тільки дві малопотужні ГЕС на Тисі.

У металургії країни провідне місце належить кольоровій металургії. Чорна металургія практично повністю працює на імпортній сировині. 3/4 всієї  продукції виробляють старі підприємства в Озді і Мішкольці (медьє Боршод-Абауй-Земплен) та новий комбінат в Дунауйвароші (медьє Феєр). Із руд кольорових металів особливе місце належить бокситам. За їх запасами Угорщина займає провідне місце в Європі і в світі. Видобуток досягає 3 млн. т. на рік. Брак енергоресурсів зумовив різні масштаби розвитку стадій алюмінієвого виробництва. Найбільше розвинено виробництво глинозему, найменше — виплавка алюмінію. Видобуток бокситів зосереджений на північ від озера Балатон (височини Баконь і Вертеш). Виробництво глинозему поряд, у містах Айка (медьє Веспрем), Мошонмадяровар (Дьор-Мошон- Шопрон) та Алмашфюзіте (Комаром-Естергом). Виплавка алюмінію в містах Айка, Варпалота (Веспрем) і Татабаня. У Секешфегерварі випускається алюмінієвий прокат.

Серед галузей машинобудування  провідними є радіотехнічна, електротехнічна, оптична, приладобудівна, електронна, автомобільна. Головний центр машинобудування — Будапешт. Інші важливі центри — Дебрецен, Мішкольц, Сеґед, Дьор, Секешфегервар. Потужності з виробництва автобусів "Ікарус" зосереджені у Будапешті (головне підприємство) і Секешфегерварі та Сегеді (філіали). У Секешфегерварі став до ладу завод американської корпорації "IBM".

Основними галузями хімічної індустрії є виробництво добрив для сільського господарства та фармацевтична  промисловість. Азотні добрива виробляються на північному сході — Казінцбарціка, Тисауйварош (Боршод-Абауй-Земплен) та північному заході — Варпалота (медьє Веспрем). Найбільший центр з виробництва фосфорних добрив — Сольнок на сході країни. Фармацевтичні фабрики "Гедеон Ріхтер" сконцентровані в основному у Будапешті. У хімічній промисловості створено ряд підприємств з залученням чужоземних інвестицій, зокрема, голландських, німецьких та швейцарських.

Угорщина має високорозвинену  харчову промисловість, яка практично  повністю базується на власній сировинній базі. Велика частка продукції харчової промисловості експортується. Існує регіональна спеціалізація окремих експортних видів харчової продукції. Наприклад, більшу частину експорту твердокопчених ковбас (угорська "салямі") виробляють у південному медьє Чонґрад. Харчова промисловість характеризується високим рівнем приватизації. Частка держави в ній становить тільки 43%, приватних угорських підприємців — 17%, чужоземних інвесторів — 40%.

Сільське господарство. Угорщина виділяється в Європі і світі як важлива сільськогосподарська країна. Вона замикає п'ятірку європейських країн — чистих експортерів сільськогосподарської продукції, поступаючись Нідерландам, Франції, Данії та Ірландії. Для потреб сільського господарства використовують 3/4 території країни. Воно є інтенсивним. У межиріччі Дунаю і Тиси практикують штучне зрошення. Системи зрошення охоплюють більше 7% сільськогосподарських угідь. За вартістю продукції незначно переважає рослинництво.

На зернові припадає 60% посівної площі. Дві основні культури угорського землеробства — пшениця і кукурудза. Пшениця вирощується повсюдно, основні масиви знаходяться на чорноземних ґрунтах Альфьольду. Подібно ж широко розповсюджена кукурудза, головні райони вирощування якої — південь і схід Альфьольду, а також долина Дунаю на південь від Будапешта. Урожайність цих двох культур висока, пшениці — близько 40 ц/га, кукурудзи — близько 50 ц/га.

Серед інших сільськогосподарських  культур важлива роль належить цукровому  буряку, люцерні і різноманітним  овочам. До останніх належить знаменитий червоний перець (угорська "паприка"). Найкращий сорт цього перцю, так званий благородний червоний перець, вирощується на півдні країни, в районі міст Сеґед і Калоча (медьє Бач-Кішкун). Найкращий сорт цибулі вирощується також на півдні, в районі міста Мако (медьє Чонґрад). Околиці Будапешта — район вирощування високоякісних сортів капусти, помідорів та спаржі.

Великим попитом користуються угорські фрукти: яблука, абрикоси, персики, сливи, груші, черешні та ін. Основних районів вирощування три — південний захід, межиріччя Дунаю і Тиси та північний схід. В останньому вирощується знаменитий угорський сорт яблук "джонатан". Найбільш якісні абрикоси вирощують у межиріччі Дунаю і Тиси. З них, серед іншого, виробляють знаменитий ароматний спиртний напій "барацкпаленка". Основні райони вирощування персиків — прибалатонські височини та околиці Будапешта.

Головна галузь угорського тваринництва — свинарство, воно розвинене  повсюдно і дає основну частину  м'яса, що споживається у країні та надходить  на експорт. Простежується тенденція збільшення поголів'я свиней і скорочення поголів'я великої рогатої худоби. Головні регіони розведення великої рогатої худоби — менш засушливі райони Дунантулю, Північного Середньогір'я і околиць Будапешта. Зростає також поголів'я птиці. За рівнем розвитку птахівництва Угорщина займає одне із перших місць у світі.

Транспорт. Із всіх видів транспорту найбільше значення для континентальної Угорщини мають залізниці та автомобільні дороги. Протяжність залізниць — 7,8 тис. км. Найбільш вантажонапружені лінії електрифіковані (1,8 тис. км.). Мережа залізниць (як і автомобільних доріг) має радіальну конфігурацію. Можна виділити шість основних напрямів, які представлені окремими лініями. Північ: Будапешт~Вац і далі у Словаччину. Північний схід: Будапешт-Мішкольц-Ніредьгаза-Загонь-Чоп (Україна). Схід: Будапешт-Сольнок-Пюшпьокладань-Добрецен; Пюшпьокладань-Береттьоуйфалу і далі в Румунію; Сольнок-Бекешчаба і далі в Румунію. Південний схід: Будапешт-Кішкунхалаш і далі в Югославію. Південний захід: Будапешт-Капошвар і далі в Хорватію; Будапешт-Секешфегервар-Надькані- жа і далі в Хорватію. Захід: Секешфегервар-Веспрем-Сомбатхей і далі у Австрію; Будапешт-Татабаня-Комаром-Дьор-Мошонмадяровар і далі в Австрію; Комаром-Комарно (Словаччина). На залізничний транспорт припадає близько 2/3 вантажообороту та 1/5 перевезень пасажирів, питома вага яких з року в рік скорочується.

Останнім часом за перевезенням вантажів і пасажирів  на перше місце вийшов автомобільний  транспорт — більше половини всіх вантажів і близько 60% пасажирів. Загальна довжина автомобільних доріг Угорщини — близько 30 тис. км. Найважливішою автомагістраллю є ділянка трансєвропейської траси Братислава-Будапешт-Белград. Вона перетинає країну з північного заходу на південь. Іншими двома важливими автомагістралями є Будапешт-Сольнок-Орадя (Румунія) та Будапешт-Сегед-Арад (Румунія). Запроектовано будівництво нової транзитної автомагістралі напряму південний захід — північний схід: Любляна-Будапешт-Львів-Київ.