Самостоятельная работа по «Країнознавству»

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 21 Апреля 2013 в 15:30, контрольная работа

Описание работы

Державний герб – являє собою розділений вертикально надвоє геральдичний щит. Права (для глядача ліва) частина щита розділена на вісім горизонтальних червоних і срібних смуг, що чергуються. У лівій частині щита в червоному полі срібний шестикінечний хрест, який стоїть на увінчаному золотою короною середньому з трьох зелених горбів (дане зображення є дещо зміненим гербом Словаччини, яка тривалий час входила до складу Угорщини). Щит увінчаний короною святого Стефана.

Содержание работы

РОЗДІЛ 1. Загальні відомості..........................................................................3
РОЗДІЛ 2. Географічне положення.................................................................7
РОЗДІЛ 3. Історія та політична ситуація.........................................................8
РОЗДІЛ 4. Природа........................................................................................11
РОЗДІЛ 5. Народонаселення..........................................................................14
РОЗДІЛ 6. Господарство................................................................................15
РОЗДІЛ 7. Культура.......................................................................................19
РОЗДІЛ 8. Проблеми та перспективи розвитку............................................27
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.................................................29

Файлы: 1 файл

Угорщина. готово.doc

— 373.00 Кб (Скачать файл)

В Угорщині відносно добре  розвинений трубопровідний транспорт. Магістральних нафтопроводів два. Нафтопроводом "Дружба" транзитом через Україну надходить російська нафта. З Хорватії в Угорщину прокладений нафтопровід "Адрія", яким транзитом через Хорватію надходить нафта з країн Близького Сходу. Також з України в Угорщину прокладені транзитні газопроводи "Союз", "Прогрес" та ін. По них до країни надходить російський газ. Для постачання до Угорщини румунського газу діє ряд газопроводів з Румунії.

Річковий судноплавний транспорт розвинений перш за все на Дунаї, озері Балатон та річці Шіо, що сполучає Балатон з Дунаєм. Річковий транспорт функціонує також на р. Тиса. Частка річкового транспорту у перевезеннях вантажів не перевищує 5%, а у перевезеннях пасажирів становить близько 1%. По Дунаю перевозиться, зокрема, частина імпортної залізної руди і кам'яного вугілля.

В авіаційному транспорті Угорщини існує тільки міжнародне сполучення. Найбільшою національною авіакомпанією  є "Малев". Міжнародний аеропорт розташований у Будапешті (Пешті). Внутрішні авіарейси через їх нерентабельність і добрий розвиток сухопутних видів транспорту були у 1960-х роках ліквідовані. "Малев" обслуговує численні міста Європи, Близького Сходу, Африки та Північної Америки.

Сфера послуг. Угорщина відрізняється від ряду сусідніх країн відносно високим рівнем розвитку сфери послуг. Найважливішими центрами сфери послуг є, як правило, провідні економічні центри. Загальна і безкоштовна освіта існує для дітей віком від 6 до 16 років. Обов'язковою є восьмирічна основна школа. Середню освіту (12 років) отримують у гімназіях та середніх професійних навчальних закладах.

Для Угорщини важливе  значення має міжнародний туризм. У 1999 р. країну відвідало 29 млн. чужоземних туристів. Це майже у три рази більше, ніж населення Угорщини. Доходи від обслуговування чужоземних туристів — важлива стаття бюджетних надходжень країни (9 %). Туристів приваблюють як природна, так і культурна спадщина Угорщини. Це, зокрема, Будапешт і курорти Балатону, а також курорти Північного Середньогір'я, центри єпископатів, колишні столиці, літні королівські резиденції тощо.

 

РОЗДІЛ 7. Культура.

 

Угорська мова - один з  небагатьох неіндоевропейскіх мов  сучасної Європи зі значною кількістю  мовців. Близько 900-1000 рр.. н. е. угорські племена, які переселилися з Сибіру і Уралу, заселяють Середньодунайської рівнини, а також Прикарпаття ( Трансільванію), де осідають близькі угорцям секеі і чангоші. На відміну від мігрували по рівнині за три-чотири століття до цього слов'янських племен, угорське вторгнення було відносно пізнім і носило досить войовничий характер, здійснюючи в умовах гострої конкуренції за ресурси з слов'янами (з півночі і півдня), з німцями (на заході) і румунами (волохами) на сході. У ході контактів з цими народами угорці, як і румуни, перейняли багато слов'янських лексичних елементів, які складають близько п'ятої частини всієї лексики. У XII-XIII століттях Угорське королівство остаточно підпорядковує ряд словацьких, хорватських, румунських та русинських земель. Починається поступова мадяризації частини поміщиків даних національностей. У період між 1541 - 1699 значна частина угорців проживає в умовах турецького панування. Тюркське вплив в угорській мові, де вже до цього був потужний тюркський субстрат, стає ще більш помітним.

Після включення до складу Австрійської імперії угорську мову відчуває сильний німецький вплив, але поступово відновлює панівні позиції в якості єдиного офіційного мови Транслейтаніі (угорської частини Австро-Угорщини). Період між 1867 - 1918 рр.. по праву можна вважати золотим століттям угорської мови, коли він виконує функцію лінгва франка на великих просторах Центральної Європи від Карпат до Адріатичного моря. Помітно збільшується частка володіють угорським як у якості першого, так і другої мови (серед неугорських народів показник володіння ним виріс з 5,6% в 1880 р. до 15,3% в 1915). Багато міст Трансільванії стали практично повністю угорськомовних (наприклад, Клуж-Напока або, по-угорськи, Коложвар). На угорську мову перейшли багато словаки, румуни і навіть німці в Угорщині, в тому числі трансільванські сакси, а також євреї і навіть цигани.

І все ж асиміляція даних народів була утруднена  складністю угорської мови. До кінця XIX століття посилюються асиміляційні тиск і гоніння на місцеві національні  мови меншин королівства з боку угорської верхівки. Тріанонський договір завершив довгу боротьбу неугорських народів за національне самовизначення і призвів до значного скорочення власне угорській території. Після 1918 р. в цілому спостерігається значне скорочення використання угорської мови за межами Угорщини.

Релігія. Найбільш поширеним релігійним напрямком в Угорщині є католицизм, католиками за даними загальнонаціонального перепису 2001 вважають себе 5558901 чоловік або 54,5% загального населення країни. Більшість угорського католицького населення належить до латинським обрядом, до грекокатоликів себе зарахувало 268 935 чоловік (2,6% населення).

Друга за поширеністю  релігія - протестантизм (головним чином, кальвінізм). Протестанти налічують 19,5% населення країни.

Серед релігійних меншин - православні (головним чином, етнічні серби, румуни, українці та русини), іудеї, мусульмани та ін Число послідовників релігій, що не відносяться до католицтва і протестантства не перевищує в сумі 0,5%. Число атеїстів і агностиків, згідно з даними перепису, 1483369 чоловік (14,5%). Близько 10% громадян Угорщини відмовилося відповідати на питання про релігійну приналежність.

Католицька церква в  країні включає в себе 4 архиєпархії - митрополії і 9 єпархій (одна з них  візантійського обряду). Примас Угорщини очолює архиєпархію-митрополію Естергом - Будапешт. В даний час титул | Примаса Угорщини належить кардиналу Петеру Ерде. В Угорщині організований військовий ординаріат, призначений для опіки військовослужбовців-католиків (14 священиків). Абатство Паннонхалма має статус незалежного територіального абатства. Угорська греко-католицька церква складається з двох незалежних структур - єпархії Хайдудорога, яка суффраганам по відношенню до митрополії Естергом-Будапешт і самостійного апостольського екзархату Мішкольц. У країні існує також невелика громада вірмен-католиків.

Протестантизм з історичних причин поширений на сході країни (особливо в районі Дебрецена), де є  найчисельнішою релігією. Більше 90% угорських  протестантів - кальвіністи, є також  лютерани, баптисти та інші.

Архітектура. Стильові напрями Архітектури Угорщини формуються з приходом угорських кочових племен у 895 році. Протягом своєї історії Угорщина не раз, і досить суттєво, змінювала межі своєї території. У часи найбільшого розширення в ХП - ХV століттях вона включала території сучасних Словаччини, Закарпатської України, Трансільванії і Хорватії з виходом до Адріатиці. Враховуючи це, деякі пам'ятки угорської архітектури можуть розглядатися в контексті розвитку архітектури інших країн.

Угорські кочові племена, що прийшли зі сходу в 895 році, на рубежі IX - X століть осіли в долинах річок Дунаю і Тиси, на території колишньої римської провінції Паннонії, створивши тут свою державу. На цих землях вони застали слов'янське, аварське населення, представників племен германців, а також держава, що називалося Великий Моравією. У всіх з них угорці часто запозичували прийоми в будівництві і архітектурно-містобудівну культуру, засновану на римському спадщині. Однак, навіть коли угорські міста виростали на руїнах римських ( Шопрон, Дебрецен), або поблизу них ( Буда), вони не відтворювали старої розпланованим структури. Основні міста - Вишеград, Шарошпатак, Буда - мали замки, центральні площі нерегулярного плану з собором і кладовищем, були оточені зовнішніми оборонними стінами. Першими королівськими столицями були Естергом, Секешфехервар, а з середини XIII століття - Буда.

Близько 1000 року при королі Стефане I (Іштваном) Угорщина прийняла християнство. Кочові угорці в той  час не мали містобудівних та архітектурних  традицій. Тому в країну запросили Бенедиктинський чернечий орден, який взяв у свої руки не тільки духовно-освітні справи, але і сферу архітектури. Саме бенедиктинські будівельні артілі ввели в Угорщині розвинений тип католицького храму - трехнефную базиліку з західним фасадом, фланковані двома баштами. Крім того, Угорщина як наступниця Моравської держави стала спадкоємицею його архітектурних традицій, зокрема в будівництві центричних храмів - ротонд і тетраконхов.

Музика й танці. Угорщина — країна музики й танців. Тут виникла запальна су­міш самобутньої угорської музики з ледь уловимим відтінком при­страсних циганських мотивів. Мелодика народної угорської музики простежується у творчості багатьох провідних європейських компози­торів: Гайдна, Бетховена, Шуберта, Брамса. Музика Угорщини XIX ст. передусім пов'язана з іменами Ф. Ліста, видатного композитора- романтика, та Ф. Еркеля, автора національного гімну і творця угор­ської національної опери. Початок XX ст. відзначений творчістю відо­мого угорського митця, «короля оперети» І. Кальмана.

Танець «чардаш» —  душа угорського народу

Чардаш — традиційний  угорський народний танець. Його назва  в перекладі з угорської озна­чає «заїжджий двір», «трактир». З'явившись в Угорщині, чардаш був поширений  циганськими музичними ансамблями і в інших країнах: Сло­ваччині, Словенії, Хорватії, Чехії.

Відмінною ознакою чардашу є  значна варіа­ція його темпу. Починаючись  із повільного лірич­ного вступу танцю  по колу (ласо), він завершуєть­ся  у вкрай стрімкому ритмі парного  танцю (фриш).

Чардаш танцюють і чоловіки, і жінки. До темати­ки чардашу зверталися у своїй творчості такі ком­позитори, як В. Монті, Й. Брамс, П. Чайковський,

Й. Штраус, Ф. Ліст та ін.

Творчість Імре Кальмана — «короля оперети»

Музика Кальмана не має  аналогів в опереті за своєю святковіс­тю, досконалістю мелодики й оркестрування. У ній помітно відчутні народні угорські мотиви.

Одним із найвидатніших  творів композитора є оперета  «Сільва». Основу мелодійності цього  твору, який називають «оперетою  всіх ча­сів і народів», становлять романтичні арії та дуети, яскраві танцю­вальні ритми. Театралам важко уявити афішу музичного театру без ці­єї назви. Мабуть, саме тому «Сільва» не сходить з афіш світової музичної сцени з першого дня прем'єри у Відні в 1915 р.

Один з останніх шедеврів І. Кальмана — «Фіалка Монмартра» — був поставлений 1931 р. в Парижі. Цей твір угорський композитор присвятив своїй молодій дружині, російській актрисі В. Макінській.

Загалом творчий доробок  Кальмана становлять 20 оперет, серед  яких найвідоміші — «Баядера», «Маріца», «Принцеса цирку», «Ма­ленький король» та ін.

Творчість Кальмана є  дуже шанованою в Україні. Його славетні оперети входять до репертуару багатьох українських театрів музичної комедії (Київ, Одеса, Харків, Львів, Донецьк  та ін.).

Свята і традиції.  Дбайливе ставлення до традицій в усі часи було притаманне угорцям. Звичайно, сучасність диктує свої правила: деякі зі старих обрядів відходять у минуле, деякі "підлаштовуються" під реалії нового світу. І тим не менш народна культура і в наші дні є важливою складовою життя Угорщини. Крім того, тут до сих пір існують відчутні відмінності між регіонами країни в плані національних костюмів і звичаїв, пов'язаних з тим чи іншим святом.

Весняні свята та звичаї. Звичай святкувати закінчення зими і настання весни з'явився в угорців в епоху Середніх віків. Свято це родом з Німеччини, про що свідчить уже сама його назва - фаршанг. У Росії йому відповідає Масляна. Фаршанг святкувався як представниками королівського двору, так і городянами і селянством. Особливо пишні святкування проходили при дворі короля Матяша, маски для них привозилися з Італії. Саме з тих часів маскарадні бали набули великої популярності в Угорщині. ФаршангПостепенно масничні бали почали влаштовувати дворяни і буржуа, а через якийсь час вони набули повсюдного поширення серед представників різних верств і професій. Такого роду диференціація була дуже зручна, адже набагато приємніше веселитися в колі людей, близьких тобі за інтересами. У 90-ті роки XX століття відновилася традиція влаштовувати бали для юристів, лікарів, дворянських сімей і т. п. Найелегантніший і престижний з балів фаршанга проводиться в будапештському оперному театрі, в коло його почесних гостей щороку входять провідні політичні діячі та знаменитості ( в тому числі і закордонні). Дуже любив його фаршанг і в народному середовищі, оскільки це свято завжди надавав можливість повеселитися і побалагуріть. Були поширені різного роду вистави - як лялькові, так і драматичні. Останні зазвичай символізували похорон зими. Існувало безліч звичаїв, пов'язаних із заклинанням природи. Приміром, під час народних гулянь потрібно було стрибати вище - вважалося, що тоді коноплі в цьому році зросте високою. З цією ж метою під час фаршанга було прийнято варити довгу локшину.

Найцікавіше святкування  фаршанга традиційно проходило у Шаркезі. По місцевому переказами, жителі цього регіону є нащадками тих угорців, які в IX столітті прийшли на землю своєї нинішньої батьківщини. У цьому краї фаршанг починається 6 січня, на Водохреща, і триває аж до Великого посту. У вівторок перед Великим постом молодь в страхітливих масках ходила по селу, співаючи жартівливі пісні і примушуючи брати участь у свої витівки тих, хто в цей день сердився. Старовинні обряди обмивання і вигнання злих духів, що здійснюються у страсну п'ятницю, до наших днів не збереглися. Приміром, один з них полягав у тому, що хтось із членів сім'ї повинен був принести води з Дунаю, в якій все і милися. У деяких селищах вважалося, що таке обмивання сприяє красі і позбавлення від веснянок.

Хода Бушо в Мохачі. Однак найбільш колоритно і незвично святкують фаршанг в містечку Мохач. Тиждень гулянь, пов'язаних з проводами зими, традиційно завершує карнавал Бушояраш. Чоловіки, які беруть участь у ньому, вбираються у страшні костюми, - овечі шкури, вивернуті хутром догори, і страшні диявольські маски. Фаршанг в МохачеУжасние чудовиська припливають на човні з острова, розташованого посеред Дунаю, б'ють в калатала і взагалі всіляко намагаються налякати чесний народ. Щоб зрозуміти зміст цього дійства, треба звернутися до багатої подіями історії Угорщини. У XVI столітті на територію країни вторглися турецькі війська. Один за одним захопили вони майже всі великі міста, і все-таки в той період Угорщина ще не потрапила під окупацію. 29 серпня 1526 відбулася знаменита битва при Мохачі, що стала переломною подією, після якого турки змогли майже безперешкодно захопити частину, що залишилася країни.

У цій битві угорці зазнали нищівної поразки, втративши  більшу частину війська убитими  і пораненими. Король Лайош II втік з  поля битви і потонув у річці чолі. Легенда свідчить, що після того як турки захопили владу в країні, Мохачськой острів став притулком для самих відчайдушних з народу. Навіть вдень не наважувалися проникнути турки в болотисті, суцільно зарослі очеретом околиці острова. Якось увечері з'явився на острові старець, який сказав що сиділи біля вогню: «Не впадайте у відчай! Виріжте собі з дерева диявольські маски, зробіть палиці і готуйтеся до бою! Як тільки настане час, я дам вам знак! »Через деякий час після цієї події розігралася вночі на острові страшна буря. Невідомо звідки з'явився дивний вершник, закликаючи всіх слідувати за ним. Турки в Мохачі поховалися від негоди в будинку, як раптом на вулицях міста піднялися страшний стукіт, скрегіт і гуркіт. Коли турки вибігли на вулицю і побачили страшних чудовиськ в масках, то тут же пустилися тікати. З тих пір вони більше ніколи не з'являлися в Мохачі. Як бачимо, відбулося змішання народної традиції, пов'язаної зі зміною пір року, та історичної легенди.

Информация о работе Самостоятельная работа по «Країнознавству»