Конфлікт: поняття та шляхи управління конфліктною ситуацією

2) міжособистісні конфлікти впливають  на відносини в колективі в  цілому або в тій частині, яка  виявилася втягнутою в конфлікт. Оцінку впливу конфлікту на  відносини в колективі можна  представити таким чином.

3) конфлікт дає можливість більш  глибоко оцінити індивідуально-психологічні  особливості тих, хто прямо або  опосередковане бере в ньому  участь. Це пояснюється тим, що  конфлікт тестує ціннісні орієнтації  особи, відносну силу його мотивів, які спрямовані на діяльність, на себе або на відносини, виявляє  психологічну сталість до стресових  факторів соціальної взаємодії. Конфлікт висвітлює такі сторони  психіки особистості, які в умовах  звичайних є непомітними для  оточуючих;

4) конфлікт в цілому справляє  позитивний вплив на ефективність  сумісної діяльності на колектив, в якому він відбувся, а також  на якість індивідуальної роботи. Через відкриту конфронтацію  конфлікт звільняє колектив в  ймовірності застою та занепаду. Крім цього, він сприяє розвитку  взаєморозуміння між учасниками  сумісної діяльності.

5) конфлікт дозволяє послабити  стан психічної напруги, який  є реакцією учасників на конфліктну  ситуацію. Конфліктна взаємодія, тим  більше, якщо воно супроводжується  сильними емоційними реакціями, рішучими діями, знімає у особи  власну емоційну напругу, призводить  до природнього подальшого зниження інтенсивності негативних емоцій. Той, хто на конфліктну ситуацію реагує бурхливо, швидко повертається до нормального стану після часткового або повного вирішення конфлікту;

6) конфлікт є важливим джерелом  розвитку особистості, міжособистісних  відносин. Конфлікт, за умови його  конструктивного вирішення, дозволяє  людині піднятися вище, розширити  та змінити сфері та способи  взаємодії з оточуючими.[14, с.288]

Деструктивні функції:

1) більшість міжособистісних конфліктів  здійснюють негативний вплив  на психологічний стан учасників  конфлікту. Оскільки він іноді  може призводити до психічного  травмування, можна сказати, що конфлікт  негативно впливає на здоров'я  людини;

2) у багатьох випадках конфлікт  погіршує відносини між його  учасниками. Ворожість, а іноді й  ненависть по відношенню до  іншої сторони, порушують або  навіть руйнують ті відносини  і взаємні зв'язки, які існували  до початку конфлікту. Дослідження  доводять, що в 56% випадків конфліктних  ситуацій відносини між сторонами  погіршуються. У 35% конфліктних ситуацій  це погіршення зберігається навіть  і після завершення конфлікту;

3) конфлікти можуть здійснювати  негативний вплив на ефективність  індивідуальної і сумісної діяльності, а також на соціально-психологічний  клімат в колективі. Це виникає  внаслідок поганого настрою та негативного психологічного почуття, що знижує якість праці окремої особи, та негативно впливає на результати сумісної праці і атмосферу в колективі;

4) слід відзначити, що конфлікти  нерідко негативно впливають  на розвиток особистості. Вони  можуть сприяти формуванню в  одній з сторін, а іноді й  у іншій, зневіру в справедливість, впевненість, що лише керівник  завжди правий, думку про те, що  в даному колективі нічого  нового і цікавого відбутися  не може.[2, с.729]

1.2. Основні типи конфлікту

Розрізняють чотири основних типи конфлікту:

1. внутрішньоособовий конфлікт,

2. міжособовий конфлікт,

3. конфлікт між особистістю і  групою,

4. міжгруповий конфлікт.

   Внутрішньоособовий конфлікт (конфлікт вимог). В даному типі конфлікту сторонами, які конфліктують, є різні компоненти духовної структури людини, причому це можуть бути компоненти одного рівня, наприклад, у ситуації боротьби мотивів або зіткнення двох життєвих принципів. Але конфлікт усередині особистості може виникати і при зіткненні різнорівневих компонентів.

   Цей тип конфлікту дещо  не відповідає визначенню, яке  було зроблено нами раніше. Однак  його потенційні дисфункціональні  наслідки аналогічні наслідкам  інших типів конфліктів. Він може  виявитися в різних формах. Одна з найпоширеніших форм – рольовий конфлікт, коли до однієї людини висуваються суперечливі вимоги з приводу того, який повинен бути результат її праці.

   Виявом внутрішньоособового  конфлікту є суперечність чи  протилежність вимог, що ставляться  до одного й того ж виконавця  різними функціональними керівниками, яким він одночасно підпорядковується. Причини такого конфлікту –  недоліки у системі делегування  повноважень, організаційній структурі, структурі апарату управління, несхожість  стилів керівництва, конфлікт інтересів (ситуація, за якої працівник має  приватний чи особистий інтерес, достатній для впливу, або цей  інтерес чинить вплив на об'єктивне  виконання працівником своїх  службових обоє 'язків).

   Типовим прикладом внутрішньоособового  конфлікту може бути також  ситуація, коли виробничі чи професійні  вимоги не збігаються з потребами  чи цінностями виконавця. Більшість  людей, що працюють на посадах, які не передбачають творчості, ініціативи та самостійного прийняття  рішень, і виконують при цьому  монотонну, рутинну та нецікаву  роботу, прагнули б звільнитися  з такої посади. Більшість з  них ненавидить справу, якою їм  доводиться займатись за необхідністю. Проте замість пошуку цікавої  роботи, що припала б їм до  душі, вони потрапляють у пастку  на все життя. При цьому вони  не можуть залишити цю посаду  і знайти більш цікаву та  змістовну роботу, оскільки тимчасово  втратять джерело фінансових  виплат (у вигляді заробітної  плати). Дуже рідко зустрінеш людину, яка дійсно займається улюбленою  справою, але цих небагатьох майже  завжди супроводжує успіх. Типовий  конфлікт, вічна тема – дехто  досягає світового визнання, а  у декого життя складається  з нескінченної черги дрібних  невдач чи розчарувань.[8, с.455]

   Такі конфлікти найбільш  докладно вивчено і описано  в психоаналітичному напрямку.

  Міжособовий конфлікт (діадний). Це більш поширений тип конфлікту, де в ролі учасників постають дві особи, кожна з яких є суб'єктом - носієм певних цінностей, інтересів та думок. Саме діадний конфлікт відрізняється емоційною запальністю та напруженістю і перебігає, як правило, у відкритій формі. Найчастіше він виникає на грунті особистих симпатій-антипатій, але за умов організації стосунки між людьми завжди виявляються тісно переплетеними з діловими, кар'єрними та іншими інтересами. Інколи особиста антипатія неправомірно переноситься на розв'язання ділових питань і, навпаки, об'єктивне протиріччя виробничих питань набуває неправомірного особистісного забарвлення. В організаціях однією з найпоширеніших причин виникнення діадних конфліктів є порушення норм статусно-рольової поведінки. У психології ця ситуації отримала назву "конфлікт рольового очікування".

   В організації міжособовий конфлікт виявляється по-різному. Найчастіше це боротьба керівників за обмежені ресурси, капітал чи робочу силу, за використання певного обладнання, за схвалення певних ідей. Кожен з цих керівників вважає, що оскільки ресурси обмежені, він повинен переконати вище начальство виділити ці ресурси саме йому, а не комусь іншому.

   Міжособовий конфлікт виявляється також як зіткнення особистостей. Виникає при будь-якому розподілі: повноважень, ресурсів, робіт, обов'язків, завдань, активів, пільг, винагород; а також через несхожість характерів, знань, запитів, кваліфікації, можливостей, кругозору, кола інтересів, ставлення до праці та психологічної сумісності людей, що працюють разом. Люди з різними рисами характеру, поглядами та цінностями інколи просто не в змозі співіснувати. Як правило, погляди і цілі таких людей дуже відрізняються.

   Конфлікт між особистістю і групою. Виробничі та навчальні групи встановлюють певні норми поведінки. Кожен повинен додержуватися, дотримуватися їх, щоб отримати визнання даною неформальною групою як її учасник і тим самим задовольнити свої соціальні потреби. Однак, якщо очікування групи заходять у суперечності з очікуваннями окремої особистості, може виникнути конфлікт.

   Причини цього виду конфлікту - дисбаланс, що існує між нормами групової поведінки та індивідуальними діями, поглядами чи звичками окремої особи; невиконання або перевиконання обов'язків, недотримання неписаного внутрішнього розпорядку, що має силу закону у даному колективі, етики взаємин тощо. Якщо очікування колективу знаходяться протиріччі з очікуваннями окремої особистості, може виникнути конфлікт. Наприклад, хтось хоче заробити більше і виконує позаурочну роботу, а група розглядає та надмірну старанність як "вистрибнути" вище групи. Отже, якщо позиція окремої особистості буде суттєво відрізнятися від позиції групи, може виникнути конфлікт.[8, с.455]

   Міжгруповий конфлікт. Будь-яка організація складається з певних формальних і неформальних груп, між якими можуть виникати конфлікти. Найчастіше конфлікт виникає через розбіжності в цілях чи інтересах функціональних структурних груп, які просто не в змозі мирно співіснувати, оскільки всередині будь-якої групи постійно відбувається динамічний розвиток, змінюються цілі, завдання, що поступово входять у суперечки з аналогічними показниками інших груп.

   Часто можна спостерігати, як співробітники забувають про свої міжособистісні проблеми і об'єднуються у справді монолітну групу, що відстоює свої інтереси. Така ситуація є надзвичайно небезпеченою для керівника: або він змушений відстоювати інтереси колективу перед вищим керівництвом і тим самим увійти з ним у конфлікт, або він відмовляється репрезентувати інтереси колективу й тоді потрапляє в ситуацію групового неприйняття.

   Міжгруповий конфлікт може виникнути також у ході боротьбі між структурними підрозділами за матеріальні, трудові чи фінансові ресурси.

   Наприклад, відділ збуту (служба маркетингу) і виробничий підрозділ не можуть мирно існувати, тому що:

– віддліл збуту – орієнтований на потреби споживача готової продукції, робіт чи послуг організації. Він прагне постійної модернізації, технологічних нововведень, досконалого технічного рівня, розширення номенклатури та асортименту, диференціації виробництва, досконалого дизайну, надійності в експлуатації та ін.    Відділ збуту керується метою – максимізувати збут, а це веде до врахування вимог покупців і до зростання собівартості виробництва;

– виробничий підрозділ – піклується про співвідношення витрат до результатів виробництва, намагається стандартизувати продукцію, що випускається, досягти "ефекту масштабу", скоротити статті собівартості, зробити виріб максимально дешевим для виробництва.

   Зіткнення інтересів різних груп є причиною міжгрупового конфлікту. Його вияв – конкуренція, груповий тиск, лобізм та ін.

   Іноді зустрічається також класифікація конфліктних ситуацій, що пропонує їх поділ на ділові та емоційні. Ділові конфлікти, як правило, зумовлені об'єктивними факторами взаємодії складових зовнішнього та внутрішнього середовища організації, а емоційні – людськими стосунками у колективі.[8, с.465]

  Деякі дослідники-конфліктологи виділяють ще один, п'ятий, тип конфлікту:

   Міжорганізаційний конфлікт. Цей конфлікт розгортається як конкуренція між організаціями. Тут основними носіями і виразниками конфлікту є власники та керівники вищої ланки. Рядові співробітники дуже рідко втягуються в такий конфлікт, але це можливо й буває дуже продуктивно на короткочасний період необхідності мобілізації зусиль та здібностей всіх співробітників.

1.3.Структура і динаміка  конфлікту 

   Першоджерелом конфлікту  або умовою його виникнення  вважається конфліктна ситуація  – тобто ситуація, у якій одна  із складових змінює свої кількісні  чи якісні значення, що призводить  до загострення стосунків між  конфліктуючими сторонами. Тут вступає  у силу ще один з основних  законів філософії – закон  переходу кількісних змін у  якісні. Конфлікт не виявляється  доти, поки існуюча ситуація або  влаштовує усі задіяні чи зацікавлені  сторони, або ж ці сторони ще  не в змозі вплинути на розвиток  ситуації, не володіють достатнім  потенціалом (тобто конфлікт прихований).

   Конфліктна ситуація, що  вимагає вирішення, передбачає існування  кількох обов'язкових елементів:

• учасників конфлікту (дві або більше сторони, що переслідують несхожі чи прямо протилежні цілі);
• об'єкт конфлікту (конкретне явище, причина, стан справ, навколо якого розгортається суперечка);
• рушійну силу – інцидент (факт зіткнення протилежних сил).

   Об'єкт конфлікту та його  учасники у своїй сукупності  утворюють предмет конфлікту, тобто  вони розглядаються як необхідні  обов'язкові умови виникнення  конфліктної ситуації. Інцидент  призводить до початку конфлікту, відіграє роль каталізатора. Конфліктна  ситуація визначається об'єктивними  обставинами, а інцидент виникає  випадково, коли створені необхідні  передумови. Усі конфліктні ситуації  розподіляються за ознакою результатів:

а) функціональні – такі, що сприяють ефективній діяль-ності організацій, є позитивними за змістом, містять раціональне зерно та мають еволюційну спрямованість;

б) дисфункціональні – паралізують нормальне функціонування організацій, обмежують перспективи розвитку, не сприяють максимально ефективному використанню власних і залучених ресурсів.

   У структурі конфлікту  деякі вчені-психологи також виділяють  такі основні поняття: учасники  конфлікту, умови перебігу конфлікту, образи конфліктної ситуації, можливі  дії учасників конфлікту, наслідки  конфліктних дій. Учасниками конфлікту  можуть бути окремі індивіди, соціальні групи, організації, держави  й т.д. З точки зору соціальної  психології, що досліджує особистісні, міжособистісні та міжгрупові конфлікти, найтиповішими сторонами конфлікту є окремі аспекти (риси) особистості, самі особистості та соціальні групи. За такої класифікації учасників можливі конфлікти типу: риса особистості – риса особистості, особистість – особистість, особистість - група, група – група. В соціально-психологічному плані учасники конфлікту характеризуються передусім мотивами, цілями, цінностями, установками тощо.