Методологічні засади дослідження мобінгу як ефекту, що виправданий медіареальністю

 

 

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

КАФЕДРА СОЦІОЛОГІЇ

 

 

КУРСОВА РОБОТА

зі спеціалізації

соціологія реклами та масової комунікації

НА ТЕМУ:

«Методологічні засади дослідження мобінгу як ефекту, що виправданий медіареальністю»

 

 

 

 

Виконала  ст.групи  __________________                   _ Т.В.Коноваленко

                                    (шифр)                                                    (підпис і дата)                                  (П.І.П.)

Керівник  ст. викладач каф. соц.______________         Г.М. Корнієнко

                      (посада)                                                                 (підпис і дата)                              (П.І.П.)

 

 

 

 

 

 

Запоріжжя

2014

 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

Розділ І. Уточнення основних понять «медіареальність», «ефект», «мобінг»

1.1. Поняття «медіареальності» та його атрибутивні характеристики...................5

1.2. Ефект мобінгу як поняття в соціогуманітарних науках……………………...8

Розділ ІІ. Аналіз досліджень мобінгу як ефекту, що виправданий медіареальністю

2.1. Аналіз досліджень мобінгу як ефекту, виправданого медіареальністю в наукових доробках західних авторів……………………………………………..14

2.2. Аналіз досліджень мобінгу як ефекту, виправданого медіареальністю в наукових доробках російських та вітчизняних авторів…………………………19

Розділ ІІІ. Методологічні підходи дослідження мобінгу як ефекту, виправданого медіареальністю

3.1. Загальнонаукові методологічні підходи дослідження мобінгу як ефекту, виправданого медіареальністю……………………………………………………22

3.2. Конкретно наукові підходи дослідження мобінгу як ефекту, виправданого медіареальністю……………………………………………………………………23

Висновки……………………………………………………………………………25

Список літератури………………………………………………………………….28

 

 

 

ВСТУП

актуальність. Інтенсивне розгортання інформаційного суспільства у світі в цілому та в Україні зокрема актуалізує роль засобів масової комунікації у формуванні масової свідомості людей. Сукупність засобів масової комунікації, що копіює існуючу та створює нову реальність, породжує феномен медіареальності. Стереотипи поведінки транслюються через засоби масової інформації та справляють яскравий ефект на споживачів медіапродукції. Це призводить до відтворення певних стилів поведінки та життєвих практик у повсякденній реальності людей.

Поширення медіатехнологій та сформована за допомогою них медіареальність, потребують соціологічного аналізу. Так, заміна реальності як такої на віртуальну реальність актуалізує етичні проблеми та потребує досліджень у галузі вивчення світоглядних позицій, людського спілкування та міжкультурної взаємодії.

Символічність постає головною характеристикою медіареальності. Вона прискорює та полегшує процеси культурної інтеграції, засвоєння нових норм поведінки.

Формування медіапростору та медіареальності відповідає сучасному уявленню про міжнародне співтовариство та комунікацію крізь призму глобалізації. Сутність глобалізації полягає в єднанні багатоманіття локальних культур в єдиному культурному просторі. У зв’язку із цим нагальною проблемою стає збереження індивідуальності окремих культур.

Сучасна медіареальність змінює традиційні уявлення про взаємодію. Нова інформаційна та комунікаційна взаємодія відмовляється від національних, регіональних кордонів. Відтак, великої швидкості розповсюдження набувають нові тенденції соціальної комунікації, що виникають у інших культурах. Однією з таких значних тенденцій є мобінг як форма емоційного насильства над людиною. Дана соціальна практика активно транслюється у медіапросторі України, головним чином, через телевізійну та кінопродукцію виробництва США, де феномен мобінгу є особливо загостреним явищем у шкільному середовищі.

Об`єктом дослідження курсової роботи є медіареальність.

Предметом – методологічні засади дослідження мобінгу як ефекту, що виправданий медіареальністю.

Мета курсової роботи – проаналізувати методологічні засади дослідження мобінгу як ефекту, що виправданий медіареальністю.

Задля вирішення мети курсової роботи, висуваються такі завдання:

1. Уточнити основні поняття «медіареальність», «ефект», «мобінг».
2. Проаналізувати дослідження мобінгу як ефекту, що виправданий медіареальністю.
3. Визначити методологічні підходи дослідження мобінгу як ефекту, що виправданий медіареальністю.

Структура роботи:

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

 

 

РОЗДІЛ І

Уточнення основних понять «медіареальність», «ефект», «мобінг»

1.1. Поняття «медіареальності» та його атрибутивні характеристики

Наукове дослідження мобінгу як ефекту, що виправданий медіа реальністю, потребує уточнення основних понять.

У соціології медіа розглядаються як технологія опосередкування соціальних взаємодій, як культурна форма, що породжує смисли та значення. Також медіа є інструментом політичного та ідеологічного впливу. Уся сукупність медіа-засобів та ефектів, які вони здійснюють на масову свідомість, утворює феномен медіапростору. Російська дослідниця Є. Ним виокремила наступні смислові значення даного феномену:

1. Медіапростір як будь-який тип соціальної взаємодії, що передбачає використання технічних засобів зв’язку  комунікативних практиках агентів, що діють у межах даного простору;
2. Медіапростір як матеріальний простір інформаційно-комунікативних мереж та потоків (традиційні ЗМІ та їх інтернет-версії тощо);
3. Медіапростір як простір, представлений фізичними та соціальними медіа (тобто, медіаобрази та медіатексти) [29].

Виходячи з цього, медіапростір формує свою специфічну реальність, що відображається й виражається через засоби масової комунікації. У тлумачному словнику з комунікативістики термін «медіа реальність» ототожнюється з поняттям «медіатована реальність» (mediated reality) та пояснюється як «образи реальності, що виникають під впливом ЗМІ та в першу чергу – телебачення» [7, с. 125]. Найважливішою характеристикою даного визначення виступає акцент на тому, що сутністю медіареальності постають медійні образи дійсності. На думку, Н. Лумана, сама медіареальність виникає як один з механізмів управління та здійснення соціального контролю через символічну медіа владу [13, с. 67].

Інтерпретацію поняття «медіареальність» доречно розглядати через співставлення із художньою реальністю, яка також оперує візуальними образами. Якщо художня реальність як така, що моделює світ, розглядається у категоріях естетичної духовної культури, то медіареальність у першу чергу розглядається у якості фактору «масовизації» індивіда. Тобто, фрагментації його свідомості , стандартизації та викривлення реальності.

Отже, медіареальность постає у формі суб’єктивного світу, фрагменту об’єктивної дійсності, сконструйованого засобами масової інформації та комунікації, що викривляє та відчужує індивідів від реального світу за допомогою трансляції образів через знаки, символи, візуальні мотиви. Основними атрибутивними характеристиками медіареальності виступають:

• принцип «монтажу» як основи конструювання художньої виразної форми (за Б. Балаш [2, с. 38]);
• надання подіям першочергового значення та перетворення культури суспільства на зібрання різних історій, подієвість як основа (за Є. Кузнєцовою [13, с. 71]);
• формування новин на основі критерію непередбачуваності події (за А. Молєм [19, с. 101]);
• створення сконструйованого образу зовнішнього світу;
• мозаїчність як основна риса телевізійної технології (за Ю. Лотманом [16, с. 530]).

Сучасна медіареальність змінює класичне уявлення про час та простір. По-перше, нова інформаційна та комунікаційна взаємодія відмовляється від національних, регіональних кордонів. По-друге, деформуються часові вимоги, адже передача та отримання інформації за допомогою сучасних медіатехнологій потребують мінімального часу. У зв’язку із цим, можна говорити про зміну смислового навантаження самого поняття «подія». Будь-яка подія в медіареальності завжди є трансформованою у слово, образ, текст, адже саме ці форми повідомлення дозволяють долати просторову та часову дистанцію між подією, засобами масової комунікації та індивідами. Символічність, таким чином, є головною характеристикою медіареальності.

Функціонування медіареальності сприяє виникненню певних ефектів як результату впливу засобів масової комунікації на масову свідомість людей. У площині медіареальності виділяють ефекти реальності та ефекти медіа. Р. Барт розумів під ефектом реальності феномен, що виникає внаслідок поглинання референтом означуваного та перетворення означуваного на те, що означає поняття «реалізм» [3, с. 393]. На відміну від ефекту реальності, ефект медіа у позначається як феномен, пов'язаний із поведінкою людей, які безпосередньо залежать від інформації, отриманої з масмедіа [20, с. 1282]. Ефект медіа сприймається, головним чином, як копіювання людьми зразків поведінки та соціальних норм, з якими вони стикнулися у текстах масмедіа. Цей феномен значним чином пояснює зростання різних проявів антисоціальної поведінки серед членів аудиторії медіа.

Ефект медіа виступає як будь-який результат впливу медіа на свідомість індивідів. Ідея про те, що у сфері інформації людина свідомо й автономно робить вибір, у найзавершенішій формі висловлює парадигму обмеженого впливу засобів масової комунікації. П. Лазарсфельд вивев її у вигляді «доктрини підсилення». Згідно з нею, засоби масової комунікації виступають агентом скоріше підсилення, ніж зміни установок аудиторії, тобто здатні підкріпити наявні в індивідів когнітивні й емотивні ресурси. Поривання реципієнта уникнути дискомфорту від несумісних цінностей і переконань сприяє спростуванню чи неприйняттю відомостей, які суперечать його поглядам [17, с. 58]. Так, згідно його досліджень, інформація, що містила расові упередження, сприймалася й утримувалася у пам'яті лише тоді, коли реципієнт демонстрував схильність до них.

У соціології виокремлюють наступну класифікацію ефектів масової комунікації, які можна розповсюдити і на медіареальність. В. Різун виокремив наступні ефекти:

1. ефект гуртування – виникає у періоди суспільної загрози. Мас-медіа послаблюють критику відносно посадових осіб, намагаючись виконувати посередницьку роль між владою і громадою з метою згуртувати людей;
2. ефект довіри – виникає, коли ЗМІ намагаються викликати довіру до себе або предмета опису і застосовують для цього відповідні засоби та техніки і стратегії впливуналюдей;
3. ефект ореолу – як наслідок «розкрутки» медіазасобами того чи іншого образу, наприклад, політика. У масовій свідомості образ політика набуває великої суспільної значущості, та важливості;
4. ефект самодостатності у прийнятті рішень – полягає у створенні

 показової незалежності, неупередженості й об’єктивності засобів масової комунікації;

5. ефект праймінгу – полягає у тому, що під впливом медіа у свідомості індивіда оживають старі асоціації, які впливають на розуміння отримуваної інформації. Праймінг може мотивувати поведінку людини, спонукати до певних дій, іноді асоціальних. Сприймаючи певну інформацію і згадуючи та переживаючи асоціативно певні події, пов’язані з цією інформацією, люди можуть реагувати на неї не так, як вимагають реальні умови, а як вони реагували колись;
6. ефект десенсибілізації – тобто, поступова зміна нормі цінностей, під час якої попередньо табуйована поведінка стає прийнятною внаслідок постійного впливу ЗМІ на індивіда [23, с. 180-182].

 

1.2. Ефект мобінгу як поняття в соціогуманітарних науках

Ефект десенсибілізації, що був розглянутий у попередньому підрозділі, має найбільше значення при розгляді феномену мобінгу, оскільки полягає в трансляції різних форм емоційного насилля, в першу чергу, через молодіжні телесеріали, як норми соціальної комунікації у колективі.

Поняття «мобінг» (від англ. «mob» - натовп) використовується для позначення явищ колективного психологічного та соціального тиску на особистість. Поняття з`явилося у 80-ті роки ХХ ст. для позначення форми психологічного насильства, що призводить до реальних загроз фізичного виживання конкретної людини. Якщо доросла людина може здійснювати певні методи самозахисту проти мобінгу, то в дитячому колективі мобінг є високо небезпечним явищем внаслідок низького рівня індивідуального самоконтролю.

Отже, науковий термін «mobbing» перекладається як «бунтуючий натовп». Дане поняття було введено у науковий оборот К. Лоренцом для позначення агресивної поведінки одних тварин по відношенню до інших [5, с. 46-48].

Мобінг має генетичну основу і широко поширений у тваринному світі. Л. Євтіхов відзначив, що у біології під мобінгом розуміється демонстративна дія тварин чи птахів проти можливого ворога переважно іншого виду [27].

У психології мобінг розглядається здебільшого як цілеспрямований психологічний терор, що відбувається на робочому місці. Мобінг визначається як дратівливі дії, що постійно повторюються. Одинична негативна дія ще не є мобінгом. «Зухвале зауваження, зроблене одного разу, є і залишається нахабним зауваженням. Але якщо його повторюють щодня кілька разів поспіль, то мова йде про мобінг», – зазначав дослідник у даній сфері X. Лейнманн [10, с. 117-118]. Про мобінг можна говорити в тому випадку, якщо хоча б одна з дратівливих для «жертви» дій відбувається, щонайменше, раз на тиждень протягом шести місяців або довше. При цьому буває складно визначити, хто з учасників є суб'єктом мобінгу («злочинцем», «мобером»), а хто – його об'єктом («жертвою»). Мобінг, таким чином, це динамічне коливання атак і самозахисту, при якому тільки наприкінці можна визначити переможця і переможеного.