Методологічні засади дослідження мобінгу як ефекту, що виправданий медіареальністю

У дослідженні мобінгу як ефекту, виправданого медіареальністю, у курсовій роботі використовуються наступні конкретно наукові підходи.

Історико-генетичний підхід дозволяє вивчати мобінг у його історичному становленні, як явище, що укорінялося у суспільних відносинах особливо глибоко із поширенням впливу медіареальності. З цієї точки зору вивчається історія становлення даного феномену та комунікативних практик, які передували його становленню.

Структурно-функціональний методологічний підхід застосовується для розгляду мобінгу через його структуру та ті соціальні функції (позитивні та негативні), які він виконує у суспільстві. З одного боку, мобінг виступає елементом гальмування особистісного, соціально-професійного розвитку особи, що стала його жертвою. Тобто, мобінг виконує негативну функцію соціального пригнічення. З іншої сторони, він виступає каталізатором цього розвитку для особистості, яка під дією соціального пресингу посилює власний характер та волю. По-третє, з позиції структурно-функціонального методологічного підходу мобінг може виступати соціальним «фільтром» у професійному колективі, слугуючи для «відсіву» психологічно піддатливих, слабких індивідів. Незважаючи на цинізм цієї позиції, вона тільки ілюструє об’єктивне функціональне укорінення у суспільстві цієї негативної практики.

Найбільш ефективним у вивченні мобінгу як ефекту, виправданого медіареальністю, є феноменологічний підхід. Він дозволяє вивчати мобінг як феномен, породжений медіареальністю, що копіює та відтворює соціальну дійсність через засоби масової інформації. У цьому підході стає можливим проаналізувати конкретні соціальні наслідки цього ефекту у їх впливі на особистість та її життєвий світ. Крім того, феноменологічний підхід застосовується при аналізі ситуації мобінгу «за лаштунками», при виокремленні рольових функцій суб’єкта та об’єкта мобінгу. Отже, за допомогою феноменологічного підходу мобінг вивчається як явище та, водночас, як результат повсякденного життя індивідів та соціальних груп.

Таким чином, методологія дослідження мобінгу як ефекту, виправданого медіареальністю, тісно пов`язана з метою та завданнями курсової роботи. Загальнонаукові методи дослідження окреслюють найбільш загальні методи та принципи у вивченні мобінгу як ефекту, що виправданий медіареальністю. Конкретно наукові ж методи дозволяють більш глибоко дослідити даний феномен у конкретній науковій галузі дослідження. Завдяки ним задаються загальні напрямки логіки наукового аналізу, та визначаються основні аспекти уваги науковця. Використання у роботі історико-генетичного, структурно-функціонального та феноменологічного методологічних підходів дозволяють найбільш системно й комплексно дослідити історію виникнення, особливості та перспективи подолання мобінгу як ефекту, виправданого медіареальністю. Загальнонаукові методи аналізу та синтезу, індукції й дедукції, моделювання й аналогії дозволяють досягнути поставленої мети курсової роботі.

ВИСНОВКИ

Отже, актуальність соціологічного вивчення явища мобінгу обумовлена активним використанням даного явища в якості основної тематики соціальної взаємодії у «гарячих» засобах масової комунікації – в першу чергу, кіно. Завдяки цьому, мобінг постає у вигляді ефекту, що виправданий медіареальністю.

На відміну від ефекту реальності, ефект медіа у позначається як феномен, пов’язаний із поведінкою людей, які безпосередньо залежать від інформації, отриманої з масмедіа.

Ефект медіа сприймається, головним чином, як копіювання людьми зразків поведінки та соціальних норм, з якими вони стикнулися у текстах масмедіа. Цей феномен значним чином пояснює зростання різних проявів антисоціальної поведінки серед членів аудиторії медіа.

У курсовій роботі ми дійшли до висноку, що прояв мобінгу в суспільстві заснований на протиставленні «своїх» та «чужих» у боротьбі за різного роду ресурси.

Останні роки мобінг набув поширення завдяки трансляції деструктивних комунікативних практик у молодіжних серіалах, що негативно впливає на формування соціального середовища у школах.

У результаті наукового аналізу, ми виробили наступне визначення мобінгу. Мобінг у соціології розглядається як система емоційно-психологічних насильницьких мір у сфері соціальної взаємодії, що застосовуються суб`єктом мобінгу по відношенню до об`єкта мобінгу з метою зміни установок об`єкта, соціального самоствердження суб`єкта через моральне пригнічення та емоційне насилля.

Він виступає, по-перше, як відображення об`єктивної системи соціально-класової нерівності у суспільстві, яка відтворюється у відносно невеликій соціальній групі – робочому, навчальному, дружньому колективі. По-друге, мобінг виступає відображенням суб`єктивної статусно-рольової нерівності, що існує у цьому колективі. Таким чином, об`єкт мобінгу визначається членами колективу в залежності від таких характеристик, як:

1. обсяг особистого соціального, соціально-психологічного, трудового, професійного внеску у колектив;
2. ступінь замученості до участі у колективних заходах;
3. соціальна позиція, статус, рольова функція, яку виконує індивід у колективі;
4. ступінь незамінності соціального, професійного, соціально-психологічного внеску індивіда у справи колективу;
5. схильність до лідерства, аутсайдерства, активності та пасивності у діяльності;
6. психологічний «архетип» особистості, що впливає на її віднесення членами колективу до певного стереотипного образу, який транслюється засобами масової комунікації у суспільстві.

Теоретичним дослідженням проблематики мобінгу займалися такі вчені як Г.Зіммель (теоретичне підґрунтя для розробки теорії мобінгу), К.Лоренц, Л. Євтіхов, X. Лейнманн, К. Рекош, Н. Девенпорт, Р. Шварц та Г. Елліотт, К. Дамбач, К. Колодей. Історія дослідження мобінгу як ефекту, що виправданий медіареальністю, пройшла такі основні етапи. По-перше, Г. Зіммель вивів закономірності колективного розвитку, що полягають у необхідності існування антагоністичних відносин як фактору укріплення соціальних зв`язків у соціальній групі. По-друге, К. Лоренцом був виокремлений феномен пригнічення, що існує у тваринному світі. Це дозволило зробити висновок про об`єктивну притаманність процесів мобінгу усім колективним створінням у біологічному та соціальному світах. Третя фаза досліджень мобінгу пов`язана з його сучасним станом та особливостями проходження у молодіжних колективах, учнівських та студентських групах, а також у робочих колективах як фактору дестабілізації його успішного розвитку.

Виникнення мобінгу як ефекту, що виправданий медіареальністю, у значній мірі викликано дією на масову свідомість засобів масової комунікації у межах специфічної медіареальності. Формування у медіапросторі образів домінантної комунікативної поведінки у суспільстві веде до розповсюдження типічних уявлень про форми конкурентної поведінки у колективі, про мобінг як одну з ефективних форм такого типу. Процес соціалізації супроводжується тісним зв’язком із таким потужним каналом, як ЗМІ.

Тому деструктивні норми соціальної поведінки швидко поширюються серед цієї соціальної групи, та відтворюються у інших сферах життя.

Методологічною основою для вивчення мобінгу як ефекту, виправданого медіареальністю, є історико-генетичний (розглядає етапи становлення та укорінення даного явища у сучасному суспільстві) та структурно-функціональний методологічні підходи (останній застосовується для розгляду мобінгу через його структуру та ті соціальні функції, які він виконує у суспільстві).

Започатковане наукове дослідження мобінгу як ефекту, що виправданий медіареальністю, має наступні перспективи подальшого вивчення. Вони полягають у аналізі сутнісних характеристик медіареальності (елементів та функцій комунікативного простору, аналізі сучасної динаміки форм та змісту медіареальності); дослідження мобінгу як феномену соціальної взаємодії (аналізі змісту мобінгу на когнітивному, емотивному та поведінковому рівнях, умов та чинників становлення мобінгу як форми соціальної взаємоді); дослідженні особливостей виникнення та усталення мобінгу як ефекту, виправданого медіареальністю (механізмів медіа впливу на формування моделі поведінки суб’єкта, стримування, дозволяння та спонукання як виправдувальних медіафакторів мобінг-ефекту).

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Адлер А. Очерки по индивидуальной психологии / А. Адлер. – М.: «Когито-центр», 2002. – 219 с.
2. Балаш Б. Кино. Становление и сущность нового искусства / Б. Балаш. – М.: Прогресс, 1968. – 328 с.
3. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика / Р. Барт. – М.: Прогресс, 1989. – 616 с.
4. Безпека праці та промислова санітарія: курс охорони праці для студентів інженерно-економічного напряму підготовки / [К.Н. Ткачук, О.Л. Гуменюк, Бивойно Т.П., Денисова Н.М. та інші]. – Чернігів: ЧДТУ, 2010. – 368 с.
5. Белых-Силаев Д. Проблема моббинга в работах зарубежных исследователей / Д. Белых-Силаев // Юридическая психология. – 2008. – №1. – С. 46-48.
6. Дэвенпорт Н. Эмоциональное насилие на работе: молчаливое увлечение? / Н. Дэвенпорт // Отдел кадров. – 2005. – № 9. – С. 111-113.
7. Землянова Л. Зарубежная коммуникативистика в преддверии информационного общества: толковый словарь терминов и концепций / Л. Землянова. – М.: Изд-во Московского университета, 1999. – 301 с.
8. Зиммель Г. Избранные работы / Г. Зиммель. – К.: Ника-Центр, 2006. – 440 с.
9. Колодей К. Моббинг. Психотеррор на рабочем месте и его преодоление / К. Колодей. – Харьков: Изд-во «Гуманитарный центр», 2007. – 368 с.
10. Колодей К. Психотеррор на рабочем месте и методы его преодоления / К. Колодей. – М.: Гуманитарный центр, 2007. – 366 с.
11. Кораблева О. Мобінг як соціально-педагогічна проблема малої групи школярів / О. Кораблева // Матеріали науково-практичної конференції Інституту проблем виховання НАПН України (за результатами науково-дослідної роботи у 2010 році). – Івано-Франківськ: Видавництво «Тіповіт», 201. – Випуск 1. – С. 41-42.
12. Корыстина Е. Моббинг в успешности персонала: механизм и методика предотвращения / Е. Корыстина // Автореф. дис… на соискание уч. степени канд. эконом. наук спец. 08.00.05 – экономика и управление народным хозяйством (экономика труда). – Воронеж: ВГУ, 2013. – 21 с.
13. Кузнецова Е. Медиареальность как коммуникативный медиум / Е. Кузнецова // Медиафилосфия II. Границы дисциплины / ред. В. Савчука, М. Степанова. – СПб. : СПб. философское общество, 2009. – С. 67-80.
14. Лебон Г. Психология народов и масс / Г. Лебон. – СПб.: Макет, 1995. – 311 с.
15. Лоренц К. Так называемое зло. К естественной теории агрессии / К. Лоренц // Психология мотивации и эмоций / ред. Ю. Гиппенрейтер. – М.: ACT, Астрель, 2009. – С. 116-137.
16. Лотман Ю. Семиосфера / Ю. Лотман. – СПб.: Искусство-СПБ, 2001. – 703 с.
17. Макаров М. Массовая коммуникация в современном мире / М. Макаров. М: Аспект-пресс, 2000. – 203 с.
18. Макклеланд Д. Мотивация человека / Д. Макклеланд. – СПб.: Питер, 2007. – 672 с.
19. Моль А. Социодинамика культуры / А. Моль. – М.: Изд-во ЛКИ, 2008. – 416 с.
20. Новейший социологический словарь / сост. А. Грицанов. – Мн.: Книжный дом, 2010. – 1312 с.
21. Почебут Л., Чикер В. Организационная психология: учебное пособие / Л. Почебут, В. Чикер. – СПб.: Изд. «Речь», 2002. – 298 с.
22. Рекош К. Моббинг и проблема его преодоления во Франции / К. Рекош // Труд за рубежом. – 2002. – №2. – С. 97-105.
23. Різун В. Теорія масової комунікації / В. Різун. – К.: Видавничий центр «Просвіта», 2008. – 260 с.
24. Современные проблемы управления человеческими ресурсами: монография / ред. Л. Свиридовой, В. Романовой. – Н. Новогород: Изд-во Волго-Вятской академии гос. службы, 2011. – 372 с.
25. Хорни К. Самоанализ / К. Хорни. – М.: Изд-во «ЭКСМО-Пресс», 2002. – 448 с.
26. Дружилов С. Психологический террор (моббинг) на кафедре вуза как форма профессиональных деструкций / С. Дружилов // Психологические исследования: электронный научный журнал. – 2011. - №3 (17). [WWW Документ]. URL http:// psystudy.ru/index.php/num/2011n3-17/485-druzhilov17.html.
27. Евтихов О. Моббинг: фазы развития и его профилактика [WWW Документ]. URL http://www.elitarium.ru/2010/11/24/mobbing_profilaktika.html
28. Маклюэн М. Понимание медиа: внешние расширения человека / М. Маклюэн. – М.; Жуковский: «КАНОН-пресс-Ц», «Кучково поле», 2003. – 464 с. [WWW Документ]. URL http://yanko.lib.ru/books/cultur/mcluhan-understanding_media=ann.htm.
29. Ним Е. Социологический анализ медиареальности: пространственный подход / Е. Ним // Современные исследования социальных проблем. – 2011. – №4. [WWW Документ]. URL http://sisp.nkras.ru/issues/2011/4/nim.pdf
30. Щипанова Д. Моббинг в образовательной среде / Д. Щипанова. [WWW Документ]. URL www.sworld.com.ua/konfer33/629.pdf.