Методологічні засади дослідження мобінгу як ефекту, що виправданий медіареальністю

У юриспруденції мобінг розглядається як протиправні дії, джерела міжособистісних та виробничих конфліктів, що трактуються як випадкові та іноді – як приховані. Ці дії мають негативні наслідки для продуктивності праці, успішної самореалізації особи, її фізичного та психічного здоров`я, тому порушують права людини у сфері вільної праці та здійснення власних свобод [12, с. 3-4].

У Європі проблемі мобінгу в службових колективах надають дуже велике значення. Так, у Німеччині та скандинавських країнах мобінг заздалегідь зазначається у трудових договорах, і у випадку, якщо він дійсно мав місце, роботодавець платить об'єкту психологічного терору матеріальне відшкодування. Цією проблемою займаються психологи, існують клініки, що спеціалізуються на лікуванні жертв мобінгу, консультаційні центри, в яких людям допомагають виходити з кризових станів.

У соціології ефект мобінгу є поки що мало вивченим через тісний зв`язок із полем діяльності психології. Під мобінгом розуміється широке коло насильницьких мір соціальної взаємодії, що застосовуються суб`єктом мобінгу по відношенню до об`єкта мобінгу з метою зміни установок об`єкта, соціального самоствердження суб`єкта через моральне пригнічення та емоційне насилля. Мобінг у соціології вивчається як процес, який застосовується у сфері міжособистісних взаємин між членами учнівського колективу (школа, університет, тощо), робочого колективу (мобінг на робочому місці), у соціальному об`єднанні. Мобінг як ефект, що виправданий медіареальністю, розглядається як результат впливу на масову свідомість зразків міжособистісних відносин, комунікативної поведінки, які формуються через медіапростір: телебачення, радіо, друковані та електронні ЗМІ, літературу. Соціологічне дослідження ефекту мобінгу вивчається з позиції конфліктологічних теорій, оскільки відноситься до агресивних стратегій поведінки особистості.  

Термін «мобінг» є загальним терміном, що описує кілька варіантів агресії на робочому місці. Розрізняють наступні види мобінгу:

1. вертикальний мобінг – вид психологічної агресії, що здійснюється у площині «керівник- трудовий коллектив», може проявлятися у двох видах: колективному тискові на керівника з боку підлеглих або ж тискові керівника на весь колектив або окремого його члена (босинг);
2. босинг (від англійського boss) – вид психологічної агресії, що полягає у зловживанні керівника владою, постійній, часто несправедливій критиці співробітників зі вказівкою на їх службову невідповідність;
3. горизонтальний мобінг – це вид психологічної агресії, що полягає у колективному тискові на одного з колег, ігнорування та цькування його;
4. буллінг (від англійського bully – задирака, забіяка, хуліган) – вид психологічної агресії, що полягає у приниженні одного члена робочого колективу іншим;

5) «сендвіч-мобінг» – вид психологічної агресії, що полягає у тиску на одного з працівників як із боку колег, так і з боку керівника.

Розрізняють також свідомий (навмисний) і неусвідомлений (стихійний) мобінг. Під свідомим розуміються цілеспрямовані дії, що мають конкретну, чітко сформульовану мету: створити людині такі умови, щоб вона звільнилась з займаної посади. Неусвідомлений – нецілеспрямовані дії, за яких людина не усвідомлює того, що займається цькуванням і які є наслідком нетолерантного ставлення, постійного роздратування, що накопичується по відношенню до когось із колег [4].

Мобінг може бути латентним і відкритим; індивідуальним і груповим; хронічним.

Щоб розрізняти медіа-витоки мобінгу від інших, можна виокремити особливості мобінгу як ефекту, виправданого реальністю. У даному контексті мобінг можна розглядати як наслідок соціально-класової та статусно-рольової нерівності, що існує у суспільстві. Така нерівність провокує виникнення почуття власної неповноцінності у об`єкта мобінгу, що змушує його вести себе у соціальній групі, колективі невпевнено або соціально ізольовано. Такий тип поведінки сам по собі створює підґрунтя для соціального невизнання у колективі, та може призвести до дій соціально-психологічного терору.

З іншого боку, об`єктивно існуюча статусно-рольова нерівність призводить до виникнення почуття власної переваги у суб`єктів мобінгу, через що також розвивається підґрунтя для здійснення соціально-психологічного тиску на людину чи групу людей, які не вписуються у загальноприйняту систему норм та цінностей серед більшості.

Мобінг як ефект, виправданий медіареальністю, бере свої витоки з популяризації тематики мобінгу у медіа-продукції (зокрема, кінофільмах та телесеріалах). Його ефект криється у тому, що транслюючись через медіареальність, ці образи сприймаються глядачами у якості розповсюдженої норми поведінки. І як наслідок, починають впроваджуватися ними у власному житті. Даний ефект був описаний ще Г. Лебоном при вивченні феномену психологічного зараження індивідів. Він вважав, що процес масового зараження призводить до масового наслідування, і індивід через зараження від маси, починає їй підражати (наслідувати) [14, c. 26]. Медіареальність як копія реальності (її симулякр) викликає в реципієнтів (глядачів) довіру і відчуття повної реальності. Медіареальність, кінофільми та телесеріали створюють референтні для людей норми та цінності поведінки. Тому описані Г. Лебоном ефекти зараження та наслідування інтенсивно сприймаються індивідами, а закладені медіа цінності та норми поведінки – активно відтворюються вже у повсякденному житті.

З точки зору теорії М. Маклюена щодо поділу засобів масової комунікації на «гарячі» та «холодні» [28], в залежності від ступеню залучення сприйняття інформації людиною, мобінг виступає результатом дії «гарячих» медіазасобів. Оскільки соціальні ситуації, у яких застосовується мобінг, транслюються здебільшого через кіноіндустрію, слід зазначити, що феномен кіно володіє високим ступенем яскравого образного впливу на масову свідомість. Ця особливість потребує мінімальної напруги інтелектуальних сил, повідомлення цього засобу масової комунікації слабо спонукають до власних роздумів через зайнятість людського сприйняття процесом обробки великої кількості візуальної, родієвої інформації, що швидко змінюється. Завдяки цьому, даний «гарячий» канал масової комунікації легко нав`язує глядачам різні моделі поведінки та цінності, вони пасивно сприймаються ними як норма і відтворюються у реальному житті.

Отже, виникнення мобінгу як ефекту, виправданого медіареальністю, у значній мірі викликано дією на масову свідомість засобів масової комунікації у межах специфічної медіареальності. Формування у медіапросторі образів домінантної комунікативної поведінки у суспільстві веде до розповсюдження типічних уявлень про форми конкурентної поведінки у колективі, про мобінг як одну з ефективних форм такого типу. Процес соціалізації супроводжується тісним зв`язком із таким потужним каналом, як ЗМІ. Фільми та телесеріали на прикладі власних сюжетів та сценаріїв, призводять до закріплення цієї негативної форми комунікативної поведінки серед молодіжної аудиторії. Тому деструктивні норми соціальної поведінки швидко поширюються серед цієї соціальної групи, та відтворюються у інших сферах життя. Зокрема, феномен мобінгу на робочому місці виступає, з одного боку, як результат засвоєних у молодому віці деструктивних норм, а з іншої – як відтворення деструктивного досвіду комунікації попередніх поколінь.

РОЗДІЛ 2

Аналіз досліджень мобінгу як ефекту, що виправданий медіареальністю

2.1. Аналіз досліджень мобінгу як ефекту, виправданого медіареальністю, в наукових доробках західних авторів.

Теоретичне дослідження мобінгу як ефекту, що виправданий медіареальністю, потребує аналізу вже існуючих наукових досліджень з даної проблематики. Феномен мобінгу уперше почав досліджуватися у природничих науках, основні теоретичні положення згодом були перенесені у соціогуманітарне знання.

Передумови наукового аналізу ефекту мобінгу були закладені Г. Зіммелем. Він теоретично осмислив явище колективного антагонізму наступним чином: «...група як ціле може вступати в антагоністичні відносини з певною зовнішньою силою, тому що це зміцнює зв'язки між членами групи, підсилює їх згуртованість у свідомості, їх дії» [8, с. 320]. Г. Зімель, таким чином, заклав основи для вивчення рушійних причин виникнення та поширення ефекту мобінгу.

Перші значні дослідження явища мобінгу провів вчений-етолог К. Лоренц. На основі аналізу результатів великих досліджень він визначив, що мета мобінгу у тваринному світі двояка. По-перше, ворог отримує попереджуючого удару, і у нього зменшується бажання нападати. Надалі хижак, що піддався мобінгу, буде частіше полювати на інші види. Другою, і не менш важливою метою мобінгу, є навчання молодого потомства тому, як можна протистояти ворогові спільними колективними діями. На відміну від тварин, у людини мобінг – це елементи не міжвидової, а внутрішньовидової боротьби [15, с. 116]. Отже, згідно К. Лоренцу, прояв мобінгу в людському суспільстві багато в чому заснований на протиставленні «своїх» та « чужих» у боротьбі за різного роду ресурси.

Психолог і вчений-медик Х. Лейнман вперше провів дослідження цього явища на робочих місцях у Швеції на початку 1980-х, назвавши його мобінгом, і охарактеризував як «психологічний терор», що включає «систематично повторюване вороже і неетичне ставлення одного чи декількох людей, спрямоване проти іншої людини». Х. Лейнман визначив 45 варіацій поведінки, типових для мобінгу: приховування необхідної інформації, соціальна ізоляція, наклеп, критика, яка не припиняється, поширення необґрунтованих слухів, висміювання тощо [21, с. 25]. Керівництво або залишає без уваги таку поведінку своїх співробітників, інколи потурає їм або навіть провокує такі дії.

Х. Лейнман провів соціологічні дослідження мобінгу. За даними досліджень, у сфері освіти мобінг зустрічається частіше, ніж в інших сферах професійної діяльності. На основі аналізу публікацій, що відносяться до дослідження мобінгу за кордоном, його послідовник К. Рекош відзначив ряд значущих характеристик мобінгу:

- тривалість – від одного до п'яти років;

- жертвами мобінгу стають 30-50% співробітників;

- відсоток поширеності мобінгу у сфері освіти є удвічі вищим, ніж у інших сферах діяльності;

- у 90 % випадків моральне переслідування, за дослідженнями К. Рекоша, ініціює начальник [22, с. 98-100]. Отже, дослідження К. Рекош засновувалися, головним чином, на вивченні мобінгу як явища повсякденного робочого життя. Їх цінність полягає у наданні статистичного матеріалу частоти випадків мобінгу на робочому місці за чіткими показниками.

Прояв мобінгу в суспільстві заснований на протиставленні «своїх» та «чужих» у боротьбі за різного роду ресурси. Н. Девенпорт, професор Державного університету Айови, фахівець в галузі управління конфліктами, зі співавторами Р. Шварцем і Г. Елліоттом у своїй книзі «Мобінг: емоційне насильство на робочих місцях у США» розглянули виникнення й динаміку цього явища, його наслідки для учасників і збиток для фірми, а також можливі шляхи його запобігання [6, с. 111-113].

Н. Девенпорт зазначив, що «хоча мобінг і босінг можуть здатися цілком нешкідливими в порівнянні зі згвалтуванням або іншими проявами фізичного насильства, ефект, який вони справляють на жертву, особливо, якщо це триває досить довго, має таку руйнівну силу, що деякі люди, подумують про те, щоб покінчити життя самогубством» [6, с. 112]. Таким чином, автор наголошує на деструктивному впливі мобінгу на нормальний соціально-психологічний розвиток особистості.

Останні роки мобінг набув поширення завдяки трансляції деструктивних комунікативних практик у молодіжних серіалах, що негативно впливає на формування соціального середовища у школах. Детальні дослідження мобінгу у шкільному середовищі були проведені К. Дамбачем та висвітлені у книзі «Мобінг в школі». Він розглядав цей процес як притаманний, у першу чергу, шкільним колективам. Вчений вивчав негативні наслідки цього ефекту медіареальності у вигляді порушення комунікативних здібностей в дітей, відсторонення від спілкування, зменшення соціальної активності особистості. Але, крім негативних наслідків, К. Дамбач відзначив і позитивну рису, яка полягає у підвищенні мотивації до успіху [11, с. 43].

К. Колодей у книзі «Мобінг. Психотерор на робочому місці і методи його подолання» розглянув мобінг як феномен, що має свою специфіку, яка змістовно відрізняє його від інших термінів (насилля, агресія, жорстокість, цькування) [9, с. 27-28]. Цими специфічними рисами виступають:

1) по-перше, об’єктом явища завжди є лише група, суб’єктом, найчастіше, окрема особа, рідше – кілька осіб, що є членами групи;

2) по-друге, мобінг завжди є довготривалим і регулярним явищем. Зміст цього поняття не включає конфлікт між двома учнями, навіть довготривалий, а також ситуації, коли кожен член колективу протягом якогось часу зачіпає дитину, дії якої завадили колективу (наприклад, підвела групу, клас в естафеті, конкурсі, в якійсь командній грі);

3) по третє, основною метою мобінгу є цілеспрямовані дії на усунення певної особи з групи, шляхом її постійного цькування, створення різних інтриг, пліток, вчинення психологічного (емоційного) насилля. Фізичне насилля, яке часто його супроводжує, використовується, переважно, як інструментарій для підкріплення приниження і спричинення емоційних страждань.

Дослідження теоретичних аспектів проблеми мобінгу як ефекту, виправданого медіареальністю, необхідно звернутися до концепцій А. Адлера,

З. Фрейда, К. Хорні, А. Точа, Е. Мегарджа. Аналізуючи кожну концепцію, можна вибрати раціональні ідеї, які допоможуть повноцінно вивчити дану проблематику. Згідно концепції А. Адлера, необхідним для аналізу ефекту мобінгу стало вчення про комплекс неповноцінності, агресію та боротьбу за лідерство, неврози, соціальні відносини. Комплекс неповноцінності аналізується як причина і наслідок мобінгу для особистості жертви. Неврози розглядаються як наслідок мобінгу. Соціальні відносини, на думку А. Адлера, розглядаються як передумова появи явища мобінгу [1, с. 116-117]. А. Фрейд та  К. Хорні проаналізували наявність захисних психологічних механізмів у психіці людини. Тобто, ті методи, які самовільно використовує психіка для того, щоб зберегти свою цілісність. За К. Хорні – це наступні захисні стратегії: «до людей», «від людей», «проти людей» [25, с. 269]. Установки «від людей», «проти людей» виступають каталізаторами мобінгу. Вивчення захисних  механізмів, що захищають психіку від травмування, наддало соціологічному дослідженню ефекту мобінгу важливу соціально-психологічну базу для аналізу особливостей психологічного переживання даного феномену.