Методологічні засади дослідження мобінгу як ефекту, що виправданий медіареальністю

Вітчизняні дослідження мобінгу були розпочаті генетиком В. Єфроімсоном, який у своїх працях з «родоводом альтруїзму » писав про так звану «неетичну конкуренцію». Під цим поняттям вчений мав на увазі гострі стосунки у середовищі вчених-генетиків [26]. За це В. Єфроімсон піддався переслідуванню з боку академіка Н. Дубініна. Після цього, ідея «родоводу альтруїзму» отримала широку популярність за кордоном.

Ефект мобінгу передбачає, що базовим мотивом здійснення цього процесу виступає стремління до влади (у міжособистісних або професійних відносинах). Д. Макклеланд вважав мотив влади основним аспектом потреби у досягненні. По відношенню до феномену мобінгу він виокремлював такі види влади, як соціалізована влада («socialized power») та індивідуалізовану владу («personalized power») [18, с. 305]. Перший тип мотиву влади виявляється у тому, що людина шукає можливість здійснити на інших позитивний вплив. Так, мотив влади може стояти за бажанням стати вчителем, оскільки положення вчителя дозволяє надавати конструктивний вплив на учнів. Політик може вступити в передвиборну боротьбу, керуючись конструктивним мотивом влади і бажаючи поліпшити умови життя людей. Ті ж самі мотиви, згідно Д. Макклеланда, можуть складати і основну мотивацію до мобінгу – демонстрацію власної переваги.

Д. Макклелланд стверджував, що особистість, яка прагне до індивідуалізованої влади, дивиться на життя приблизно так: «Якщо я виграю, то ти програєш», або «Я програю, якщо виграєш ти» [18, с. 306]. Він розвинув зробив важливе уточнення щодо того, що основу деструктивної поведінки у здійсненні мобінгу складає гра на факторах домінування або підпорядкування. Підпорядкування є підтвердженням власної влади. Мобінг, таким чином, виступає у формі використання влади при тісному контакті, коли реакцію жертви можна побачити або дізнатися про неї, а сама влада проявляється у домінуванні (з боку суб`єкта мобінгу) та підпорядкуванні (з боку об`єкта мобінгу).

Таким чином, історія дослідження мобінгу як ефекту, що виправданий медіареальністю, пройшла такі основні етапи. По-перше, Г. Зіммель вивів закономірності колективного розвитку, що полягають у необхідності існування антагоністичних відносин як фактору укріплення соціальних зв`язків у соціальній групі. По-друге, К. Лоренцом був виокремлений феномен пригнічення, що існує у тваринному світі. Це дозволило зробити висновок про об`єктивну притаманність процесів мобінгу усім колективним створінням у біологічному та соціальному світах. Третя фаза досліджень мобінгу пов`язана з його сучасним станом та особливостями проходження у молодіжних колективах, учнівських та студентських групах, а також у робочих колективах як фактору дестабілізації його успішного розвитку. Дана фаза ще є дуже мало дослідженою з боку соціології. Наявність у наукових доробках здебільшого соціально-психологічних теорій виникнення, походження та подолання явища мобінгу потребує активізації дослідження ефекту мобінгу у соціології з точки зору впливу медіазасобів та медіареальності.

2.2. Аналіз досліджень  мобінгу як ефекту, виправданого медіареальністю в наукових доробках російських та вітчизняних авторів

У наукових роботах вітчизняних та російських дослідників мобінг є мало розробленою проблематикою. Основні доробки з цієї проблематики містяться у сфері прикладних соціологічних досліджень. Це пояснюється сильною пов’язаністю даного феномену із конкретними умовами формування та функціонування певної малої групи. Тому теоретично проблема мобінгу у роботах вітчизняних та російських дослідників є майже не розробленою і тому потребує свого вивчення.

Внаслідок недостатньої кількості теоретичного та практичного матеріалу з проблематики мобінгу, яка існує на пост-радянському просторі, автори монографії «Сучасні проблеми управління людськими ресурсами» Л. Свиридова та В. Романова у 2011 р. провели прикладне соціологічне дослідження в усіх округах Росії на порталі «SuperJob», присвячене темі мобінгу на робочому місці. Така вузька проблематика була обрана з тієї причини, що мобінг на робочому місці, на відміну від інших видів мобінгу, спричиняє окрім негативних психологічних наслідків, також і негативні соціальні наслідки для особистості (у вигляді нездатності до професійної та творчої самореалізації), а іноді і економічні, правові (створення важких та неможливих умов для роботи, звільнення з роботи та неможливість кар`єрного зростання) [24, с. 257]. Таке широке коло негативних проблем актуалізувало проведення дослідження саме у сфері мобінгу на робочому місці.

У результаті, Л. Свиридова та В. Романова визначили гендерні особливості мобінгу. Так, на запитання «Чи доводилося Вам відчувати психологічний тиск з боку начальства або колег по роботі (так званий «мобінг» – глузування, плітки, ігнорування, образи тощо) за останні 12 місяців?» 45% респондентів відповіли, що доводилося. Слід також відзначити, що гендерна специфіка мобінгу показала незначне переважання жінок серед жертв мобінгу на робочому місці. Найбільшого поширення набули наступні мобінг-дії:

• неконструктивна критика з боку керівника (55%);
• дорікання стосовно помилок та неточностей у роботі (45%);
• доручення безглуздих завдань (44%);
• доручення завдань, що виходять за рамки професійних компетенцій (43%);
• лайка, крики, образи (36%) [24, с. 258].

При цьому, Л. Свиридова та В. Романова відзначили значне розповсюдження мобінг-дій саме з боку керівницького складу. Вивчаючи конкретно мобінг-дії, що були застосовані по відношенню до людей, дослідниці згрупували їх у наступну таблицю:

Табл. 1 «Як конкретно проявився психологічний тиск на Вас з боку керівництва або колег по роботі?» (у %)

Вітчизняні дослідження мобінгу також пов’язані із освітньою сферою. Д. Щіпанова, досліджуючи даний феномен у сфері освіти, провела прикладне соціологічне дослідження серед студентів коледжу м. Єкатеринбург. Вона наголосила на тому, що найбільш вираженими компонентами мобінгу у освітніх колективах є агресивність (характерна більш для жінок), а найменш вираженими – соціальна ізольованість та схильність до девіантної поведінки [30, с. 5]. Згідно з проведеним дослідженням, для більшості студентів (чий вік був до 21 року) характерний низький рівень агресивності, але також і середній рівень толерантності, що створює передумови для розвитку мобінгу у освітньому колективі. Домінуючим стилем поведінки у конфліктних ситуаціях вивявися компроміс. Гендерний аналіз виявив, що дівчата мають більшу схильність до агресії, негативізму, образи. Молоді люди, при цьому, проявляють схильність до демонстративного дотримання різних соціальних норм та правил. А більш високий соціометричний статус характерний також для чоловічої аудиторії.

Д. Щіпанова також провела кореляційний аналіз між компонентами мобінгу у освітньому колективі. У результаті виявилося, що більшість високо значущих зв’язків у чоловічій підгрупі спостерігається між видами агресії, суперницьким стилем поведінки у конфлікті, авторитарним та егоїстичним відношенням до людей. Тобто, чим більш яскраво у чоловіків виражена фізична та непряма агресія, роздратування та негативізм, тим більш агресивне та егоїстичне ставлення проявляється ними у самооцінці і тим характерніше використання суперницького стилю поведінки при вирішенні конфліктів у колективі [30, с. 5-6]. Д. Щіпанова також відкрила наступну особливість гендерної специфіки мобінгу у освітньому середовищі. Так, дівчата, які мають погану успішність у навчанні та не можуть компенсувати її досягненнями у сфері хобі, спорту тощо, мають більший ризик прояву агресії по відношенню до однолітків, ніж хлопчики із такою ж низькою успішністю, але такі, що беруть участь у інших поза навчальних заходах та типах активності [30, с. 6-7].

Таким чином, у вітчизняній та російській науці тематика мобінгу є недостатньо розробленою і спирається більше на прикладний аспект.

РОЗДІЛ 3

Методологічні підходи дослідження мобінгу як ефекту, що виправданий медіареальністю

3.1. Загальнонаукові методологічні підходи дослідження мобінгу як ефекту, виправданого медіареальністю

Теоретичне дослідження мобінгу як ефекту, виправданого медіареальністю, потребує визначення методологічних підходів, з позиції яких буде розглядатися дане явище.

У першу чергу, це реалізується за допомогою використання у роботі наступних загальнонаукових методів та принципів.

Метод дедукції використовується у курсовій роботі при переході від пояснення медіареальності як широкого поля до мобінгу як ефекту, що виправданий нею. Метод індукції застосовується для аналізу окремих проявів мобінгу як факторів формування цілісної системі ефектів, породжених медіареальністю. Метод аналізу дозволяє виокремити у структурі мобінгу окремі ланки та компоненти, а метод синтезу – поєднати ці елементи у цілісну систему деструктивної комунікативної практики.

Загальнонаукові методи моделювання та аналогії спрямовані на побудову схожих моделей мобінгу у людському суспільстві та у тваринному світі, що доводить об`єктивно продиктовану природу цього явища. Крім того, дані загальнонаукові методи використовуються для поширення типових характеристик ефекту мобінгу у певних країнах та сферах життя на інші за аналогією.

Наукове дослідження мобінгу як ефекту, виправданого медіареальністю, засноване на методологічних принципах комплексності, історизму, системності. Так, принцип історизму реалізується у розгляді етапів становлення явища мобінгу як ефекту, виправданого медіареальністю, у різні періоди часу.

Принцип комплексності передбачає всебічне вивчення основних сфер застосування мобінгу і вироблення загальних закономірностей цього явища. Вивчаються основні соціально-психологічні аспекти мобінгу, їх вплив на процес самореалізації індивідів. Досліджується взаємозв`язок мобінгу із характеристиками соціального статусу, ролі у колективі, із культурними чинниками. Принцип комплексності реалізується через аналіз мобінгу як ефекту, породженого та виправданого медіареальністю. Тобто, як результату трансляції через сюжети ЗМІ, теле- та кінопродукцію деструктивних форм самоствердження особистості, агресивних комунікативних практик.

За допомогою принципу системності виокремлені закономірності виникнення та розвитку, риси та види ефекту мобінгу розглядаються як цілісна система з притаманними їй функціями. Зокрема, негативними – через пригнічення особистісного розвитку об’єкту мобінгу, руйнування соціальної рівності у відносинах, гальмування творчого або кар’єрного, професійного зростання. З точки зору позитивних функцій мобінгу, виокремлюють функцію динамічного пристосування до різких змін соціального середовища, формування сили волі та характеру. Принцип системності також дозволяє вивчати мобінг у тісному взаємозв’язку із засобами медіавпливу на особистість.

3.2. Конкретно наукові підходи дослідження мобінгу як ефекту, виправданого медіареальністю