Проблема готовності молоді до шлюбу

                                                              ПЛАН

 

 

Вступ

Розділ I. Шлюб та дошлюбні стосунки. Їх загальна характеристика

   I.1. Поняття шлюб. Загальна характеристика

   I.2. Дошлюбні стосунки. Типи дошлюбних стосунків

Розділ II. Проблема готовності молоді до шлюбу

 II.1. Сутність проблеми готовності молоді до шлюбу

 II.2.Чинники впливу на рівень підготовки молоді до шлюбу

   II.3. Народна педагогіка про підготовку молоді до шлюбу

Розділ III. Дошлюбні стосунки очима пересічних українців

Висновки

Використана література

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

    Життя кожної людини від самого її народження і до смерті проходить серед людей. Без їхньої допомоги вона не може навчатися навіть ходити, не кажучи вже про її життєві функції. Лише у спілкуванні та міжособистісних стосунках з себе подібними вона пізнає найбільші цінності людського життя – дружбу, любов… Кожна людина з ранньої юності мріє зустріти коханого чи кохану, створити сім’ю, мати дітей.

    Вплив сім’ї на суспільство полягає у здійсненні нею таких функцій, як народження та виховання дітей, соціалізація поколінь, вироблення ціннісних орієнтирів, тому у сучасному світі інтерес до вивчення сімейних, шлюбних та дошлюбних стосунків постійно зростає.

    Для України  це питання особливо важливе, оскільки кризові явища перехідної економіки значно погіршили становище сім’ї в суспільстві, що призвело:

• до збільшення кількості розлучень, так як молоді сім’ї виявилися не готові до вимог інституту сім’ї;
• до появи нових нетрадиційних форм шлюбу, які призводять до сексуальної розбещеності і мають негативний вплив на підростаюче покоління;
• змінні пріоритетних інтересів молоді і масова поява так званих цивільних і у віковому відношенні нерівнозначних шлюбів. Особливо гострого значення ця проблема набуває сьогодні у зв’язку з невілюванням багатьох цінностей і пошуком молоддю нових ідеалів, потребою в удосконаленні системи підготовки молоді до створення сім’ї та недостатньою розробкою в психолого – педагогічній літературі цієї проблеми.

Тому тема « Проблема готовності молоді до шлюбу » є досить актуальною.

    Метою даної  роботи, визначити сутність проблеми  готовності молоді до шлюбу  та встановити значимість її  вирішення для сучасного українського  суспільства.

    Основними  завданнями роботи є :

• розкрити сутність понять шлюб та дошлюбні стосунки;
• схарактеризувати типи дошлюбних стосунків та показати їх наслідки;
• визначити, чи існує в Україні проблема готовності молоді до сім’ї;
• проаналізувати основні чинники впливу на готовність молоді до шлюбу;
• на основі вивчення української народної педагогіки, релігійних положень про підготовку молоді до шлюбу;
• на основі власних досліджень показати дошлюбні стосунки очима сучасної молоді.

    Проблема підготовки  молоді до сімейного життя  досліджувалась у роботах І.  С. Волги, Т. В. Говорун, І. С. Голода, В. П. Горелика, В. П. Кравця. В них висвітлювались проблеми сучасної сім’ї, питання про формування сімейно – шлюбних відносин. Разом з цим, спеціальних досліджень, які б торкалися вивчення особливостей процесу формування уявлень про майбутню сім’ю, не виявлено, тоді як ця проблема є важливою складовою підготовки молодого покоління до сімейного життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I. ШЛЮБ ТА ДОШЛЮБНІ СТОСУНКИ. ЇХ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

I.1. ПОНЯТТЯ ШЛЮБ ТА ЙОГО ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

   Шлюб – це визнана суспільством форма взаємовідносин між чоловіком та жінкою, якою встановлюються їхні права та обов’язки стосовно один одного та стосовно їхніх дітей. Шлюб тісно пов'язаний з сім'єю. Шлюб — сімейний союз одного чоловіка й однієї жінки (моногамний), або полігамний, який має два види: союз одного чоловіка і двох або декількох жінок (полігінний), однієї жінки і двох чи декількох чоловіків (поліандричний), закріплений законом або культурними традиціями. В українській мові жінку в шлюбі з чоловіком називають заміжньою або дружиною цього чоловіка, а чоловіка – одруженим або мужем.

     В Україні,  як і багатьох інших країнах,  існує традиція зміни прізвища. Здебільшого дружина бере прізвище свого чоловіка, але в окремих випадках чоловік може взяти собі прізвище дружини. Іноді утворюються подвійні прізвища.

    Історично  шлюб був союзом між чоловіком  і жінкою. В сучасну епоху законодавством  багатьох країн світу дозволені громадянські шлюби та в деяких країнах - шлюби між особами однієї статі.

        Шлюб – це контракт, який заключається між трьома сторонами –чоловіком, жінкою та державою. На відміну від інших формальних контрактів, які існують у суспільстві, в ньому обумовлена лише одна дата – це дата реєстрації шлюбної згоди, але не зафіксована дата кінцевої дії контракту. Тим самим мається на увазі, що шлюб поєднує людей до кінця їх життя. В багатьох країнах люди благословляють свій шлюб у церкві. Вони дають клятву один одному та беруть на себе зобов’язання. Обітниця перед церковним вівтарем вважається найсильнішою формою зміцнення шлюбу. 

    Шлюб припиняється  або внаслідок розлучення, або внаслідок смерті чоловіка чи жінки. Після смерті чоловіка дружину називають вдовою, після смерті дружини чоловіка називають вдівцем.

    Суть шлюбу визначається встановленими суспільними відносинами. Шлюб здійснюється для утворення сім'ї, народження дітей, спільного проживання і утворення спільної власності. Права і обов'язки людей, які вступають в громадянський шлюб, закріплені у законодавстві, яке може бути дуже різним.

    Законодавство  України, здебільшого передбачають  рівні права та обов'язки шлюбних  партнерів. Однак, у різні епохи  і в різних країнах, права та обов’язки чоловіка та жінки відрізнялися. Навіть у державах, де проголошена рівність партнерів, громадська мораль часто встановлює свої, відмінні від закону, норми поведінки шлюбних партнерів. Зазвичай мораль засуджує позашлюбні статеві відносини, однак, суспільство часто доволі легко пробачає подружню зраду чоловікові, й дуже строге щодо поведінки дружини. В деяких суспільствах подружня зрада з боку дружини строго карається законом. До таких суспільств належать, зокрема, суспільства, які живуть за законами шаріату.

    Матеріальні  права шлюбних партнерів теж  установлюються законом і значно  відрізняються як у різних країнах, так і навіть у різних областях однієї країни. В деяких країнах при вступі у шлюб, чоловік та жінка вкладають шлюбний контракт, який визначає їхні права під час спільного проживання та при розлучені. В більшості країнах майно, придбане за час спільного проживання, вважається спільним і при розлученні ділиться між колишніми партнерами, в інших країнах такого правила немає. У випадку розлучення суд може призначити виплату аліментів тій стороні, яка потрапляє при розлученні в скруту.

    На шлюб впливають право, мораль, політика та ін. Основа шлюбу варіюється в залежності від типу суспільства ( романтичне кохання, розрахунок, політичні інтереси та інше ), але більшість шлюбних церемоній, контрактів і звичаїв включають набір прав і обов'язків, таких як турбота і захист, продовження роду, сімейної лінії і створення спільної власності.

    Умовою для укладення шлюбу в Україні: взаємна згода осіб, які бажають укласти шлюб (адже шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка) та досягнення цими особами шлюбного віку.

    Шлюбний вік  для жінки в Україні встановлюється у 17 років, а чоловіків у 18 років, однак за заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний ознайомити осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їхніми обов’язками, як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховування перешкод до реєстрації шлюбу.

    Обмеження  на шлюб:

• жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі;
• право на повторний шлюб вони мають після припинення попереднього шлюбу;
• не можуть перебувати у шлюбі особи, які є родичами прямої лінії споріднення, рідні (повно рідні, неповно рідні) брат і сестра, двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця, усиновлювач та усиновлена ним дитина.

    Це є певною гарантією, що шлюб укладається з додержанням умов, необхідних для створення повноцінної сім'ї.

    В своєму історичному розвитку шлюб пройшов кілька етапів. Спочатку за первіснообщинного ладу його не було – це період проміскуїтету. Згодом з екзогамії й групового шлюбу поступово виникають спочатку парний шлюб, що об'єднує лише одну подружню пару, а потім патріархальна сім'я і з нею моногамний шлюб, який стає економічним осередком суспільства. В антагоністичних класових формаціях шлюб часто є майновою угодою.

    Найважливіші  питання шлюбних і сімейних  відносин регулюються законом  - Сімейним кодексом, який визначає поняття шлюбу як сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого у державному органі реєстрації актів цивільного стану (ЗАГС). В Україні не вважається укладеним шлюб, який не зареєстрований в ЗАГС, зокрема, з точки зору законодавства не є одруженими особи, які уклали шлюб в церковних установах - до його реєстрації в ЗАГС. Умовами дійсності шлюбу є:

1. Шлюб може бути  укладений лише між чоловіком  та жінкою.

2. Досягнення обома особами шлюбного віку.

3. Дієздатність обох  осіб.

4. Добровільність чоловіка і жінки на укладання шлюбу.

5. Одна особа може  перебувати лише в одному шлюбі  одночасно, для укладання нового  шлюбу необхідно припинити будь-який попередній укладений шлюб.

6. У шлюбі між собою  не можуть перебувати особи,  які є родичами прямої лінії споріднення.

     Таким чином, бачимо, що шлюб – це добровільна згода чоловіка і жінки, що ґрунтується на взаємних почуттях або з розрахунку, з метою створення сім’ї. При цьому вони беруть на себе обов’язки членів сім’ї ( батька і матері, чоловіка і дружини ).

     У наш  час набуває широких масштабів так званий громадянський шлюб, тобто спільне проживання двох людей, без взаємних обов’язків і не завжди з метою створення сім’ї. В науковій літературі таким стосункам швидше відповідає поняття дошлюбні стосунки, так як спільне проживання, сексуальна близькість не є основними умовами створення шлюбу.

     

I.2. ДОШЛЮБНІ СТОСУНКИ. ПОНЯТТЯ ТА ЇХ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

    Як було сказано вище, шлюбу передують дошлюбні стосунки.

Дошлюбні стосунки –  це взаємовідносини двох людей ( чоловіка і жінки ), що передують або є підготовкою до заключення шлюбу та створення сім’ї. Що фактично з найдавніших часів і до наших днів є підготовкою молоді до шлюбу та створення сім’ї. Тому що проблема готовності молоді до шлюбу та до створення сім’ї була проблемою всього суспільства, так як сім’я є основною ланкою у забезпеченні його нащадками і несе повну відповідальність за їх виховання.

    Дошлюбні стосунки  поділяються на : ранні ( юнацькі ) - такі дошлюбні стосунки основою яких є дружба, рання любов ( перша любов ); так звані « дорослі » стосунки ( кохання, секс, можливе спільне проживання ); специфічні або однополі стосунки.

    Коротко розглянемо  ранні дошлюбні стосунки.

    Дружба –  це стосунки на ґрунті індивідуального вибору та особистої симпатії; форма міжособистісних стосунків, яка базується на спільності інтересів і взаємному вподобанні. Дружбу, на відміну від інших міжособистісних стосунків, характеризують близькі, довірливі стосунки, спільні інтереси, прихильності.

    Потреба в  дружбі існувала в усі часи. Існує ця проблема і у сучасних  людей. Не дивно, що сьогодні  багато молодих людей вважають  справжню дружбу рідкістю.

    Друзями можуть  бути й сусіди, й ті люди, які  живуть в інших місцях. У спілкуванні  друзів важливі спільні заняття й захоплення, дозвілля, обмін думками…

    Найчастіше  в юнацькому віці друзів шукають  серед ровесників з потребою  в інтимному спілкуванні. Пошук  друга, який вміє бути відданим, береже таємниці, з яким можна  обговорити всі проблеми, інколи буває тривалим – це залежить від типу особистості, від її вимогливості.

    Психологи твердять, що справжня дружба вимагає терпіння, уваги, часу, вміння допомогти, зрозуміти, підтримати.

     Дружба  між юнаком і дівчиною не  завжди визначаються як дошлюбні стосунки, але саме дружба найчастіше закінчується закоханістю або інтимними стосунками. Іноді переростає в любов чи глибоке кохання.

    Якщо запитати у людей, що таке любов, кожен дасть власну відповідь, але один з відтінком радості, інший з відтінком болю, третій – щастя… Проте усі визнають, що любов – найвище людське почуття. Любов допомагає вистояти усі негаразди. Від цього почуття людина становиться добрішою й щасливішою, хоча може й не приносити особистого щастя. Але без моральності, як правило, любов не сприяє щастю, вона спустошує людину, робить її слабкою.