Проблема готовності молоді до шлюбу

На питання: « Чи готові ви до шлюбу ? »

Вікова категорія: 16 – 25 років (шкільна і студентська  молодь ), молоді люди відповіли:

1.Шкільна молодь:

- ні, я хочу отримати освіту і бути впевненому у своєму майбутньому;

- так, але якщо буду впевненою, що ми будемо разом назавжди;

- я вважаю, що одружуватись раніше 21 року не має сенсу, через те, що втрачаєш молодість;

- так, але якщо дуже сильно когось покохаю і буду впевненою, що він зможе забезпечити сім’ю матеріально.

2. Студентська молодь:

    - я вже у шлюбі, але не все так, як хотілося б…

    - ні, не готова, бо втрата особистої свободи буде заважати мені жити так, як до шлюбу;

    - готова, якщо до весілля все обговорю зі своїм обранцем;

    - ні, але щоб бути готовою можна пожити разом, побачити, який  мій обранець є насправді і перевірити себе, чи готова я до такої відповідальності;

    - ні, я не готова, а взагалі хочу побудувати кар’єру;

    В основному всіх хвилює почуття любові, сексуальної близькості, спільного проживання, але не шлюбних обов’язків.

    Проте на  питання « Як ви ставитесь  до дошлюбних статевих стосунків ? »,

відповіді були різними.

    Вікова категорія  : 35 – 45 років;

- зовсім негативно. Бо це безвідповідально, через це діти народжуються без батька або взагалі не народжуються; вважаю це розбещеністю;

• я взагалі не розумію, чому до шлюбу обов’язкова статева близькість. До шлюбу потрібно краще пізнати партнера, але не в такому значенні, а пізнати його внутрішній світ, бажання, почуття і т. ін;
• негативно. Цей зв'язок йде проти усіх моральних принципів та проти християнських канонів, а ще хвороби, що передаються статевим шляхом.

Вікова категорія: 25 – 35 років;

• я не розумію таких стосунків взагалі. Це не повага один до одного, але на жаль, молодь цього не розуміє;
• я вважаю, що можна спробувати, але якщо є впевненість у тому, що ви одружитесь;
• якщо це справжнє кохання, то люди можуть зачекати й до весілля, але така близькість можлива;
• Негативно, бо ніхто не дає 100 % гарантії, що весілля відбудеться, а наслідки бувають негативні і непередбачувані.

Вікова категорія: 16 – 25;

• негативно, бо це може призвести до не бажаної вагітності;
• можна спробувати, щоб підготувати себе до шлюбних статевих стосунків;
• можна, але це не розумно, через те, що характер хлопців не постійний, а отже, як тільки це трапиться, то він може мене покинути;
• я вважаю, що можна на це піти, якщо по-справжньому його кохаєш і боїшся втратити, це буде перевіркою почуттів.

Тобто, молоді люди знову в центр уваги ставлять власне « Я ». Але цікаво, що більшість чоловіків не хотіли б, щоб у їх дружин, коханих до шлюбу були статеві стосунки з іншими чоловіками.

   Після прочитаних  відповідей молоді, саме по собі  напрошується запитання: « Як же повернути  виховання підростаючого покоління та відновити історичну генетичну пам'ять, пом’якшити негативне і посилити позитивне у хромосомно - генетичні спадковості кожного новонародженого ?

    Необхідна спеціальна підготовка молоді до шлюбу.

    Молодь слід системно готувати усіма відомими засобами. Це слід робити негайно, бо сучасна молодь далеко відійшла від уявлень про шлюб, любов та вірність, порушивши генетичну спадковість українського народу.

     Як видно  із сказаного вище, що більшість населення дошлюбні стосунки ототожнює з статевими стосунками. А тому можна сказати, що статева близькість до шлюбу, особливо ранніх статевих стосунків є негативним явищем для України, де завжди переважала у виховання – виховання цнотливості.

    Разом з тим, так вважають сучасні дослідники, що ранні статеві стосунки сучасних підлітків та молоді є негативним явищем. Соціологи наводять статистичні дані і вказують на певні невтішні тенденції у життя молоді:

• більшість молодих людей мають дошлюбні статеві стосунки;
• зростає кількість позашлюбних дітей;
• зростає кількість підлітків, юнаків та дівчат, що мають захворювання, які передаються статевим шляхом;
• Україна посідає перше місце у світі зі здійснення абортів;

     близько 50 % подружжів розлучаються, 2/3 розлучень припадає на молоді        сім’ї.

    Загалом кількість  ранніх статевих стосунків дедалі  зростає. Явище ранньої сексуалізації  молоді можна назвати масовим. Воно виявляється в багатьох аспектах: політичному, демографічному, соціокультурному, моральному, медичному, педагогічному, психологічному.

     Можна сказати,що  сучасний соціум ворожий до  дитини, стимулює раннє пробудження  в неї ранніх сексуальних потягів.  Інформація, яку отримує дитина  з мас – медіа, навколишнього  середовища, свідчить про особливий інтерес суспільства до цієї сфери. Дитина може з цього зробити висновок: якщо більшість цим цікавиться й займається, отже, це норма, бути сексуальним – модно, соціально схвалено.

    Відбувається  спрощення культури загалом. Пригадаймо, що ми читаємо, дивимось по телевізору, як спілкуємось. Психологи констатують, що обсяг слів у спілкуванні молоді значно зменшився, і ця тенденція прогресує.

    А якщо навести  наслідки сексуальної революції: погіршення здоров’я ( тілесного й душевного ); демографічні проблеми ( зменшення народжуваності ); руйнування основ сім’ї та шлюбу ( розлучення як нормальне явище ); психолого – педагогічні проблеми дітей із неповних сімей, дитячої невротизації, агресії, психотравм; морально – етичні проблеми – розбещеність молоді, цинізм, збочення як норма.

  Чи є вихід із ситуації?

   Виховання цнотливості є основою профілактики ранніх сексуальних інтересів молоді. У психології цей термін не розроблено і офіційно не введено. А чому? Можна було б ввести, ще з дитячого садочку для дітей курс «Сімейного виховання», де б в іграх вчили б і готували б дітей до шлюбного життя, виховували в них почуття цнотливості, бо цнотливість – це внутрішні опори в людині для добра, нормального розвитку особистості, це фільтри душі, які оберігають її від пошкодження та руйнації.

    Умови виховання  цнотливості в сучасних підлітків: внутрішньою передумовою виховання цнотливості є природна сором’язливість дітей, чистота, любов до батьків;

1.  Саме із соціальних чинників визначальним є рівень загальної культури суспільства та сім’ї, який засвоює дитина. Культура, необхідна для здорової душі, базується на традиційних цінностях.

2.    Виховання цнотливості спирається на культуру почуттів, культуру взаємин з людьми протилежної статі. Провідними принципами тут є : виховання стриманості у взаєминах із протилежною статтю; цінності незайманості, чистоти, шлюбу; підтримка батьківського авторитету.

3. Розмови про еротику слід проводити у рамках теми підготовки до шлюбу, як складової цілісних подружніх взаємин.
4. Дотримання правил психогігієни, гігієни душі й тіла. Сюди належать: рекомендації та попередження лікарів щодо корисності режиму, правил харчування, фізкультури, особистої гігієни дітей; охорона органів чуття: зору, слуху, тактильних відчуттів дитини від перезбудження; інформація щодо питань інтимного життя має надаватися з урахуванням віку дитини та її індивідуальних особливостей; довірчі взаємини батьків із дітьми.

Початковим  є завдання відновлення у суспільній свідомості уявлення

про норму щодо питань сексуальності, розмежування педагогіки від політики пропаганди розпусти, якого вигляду вона б не набувала.

Перед батьками, педагогами, лікарями, психологами, усіма небайдужими 

людьми України зараз  стоїть завдання усвідомленої активної підтримки традиційних цінностей сім’ї та шлюбу, традиційних установок щодо дошлюбної поведінки молоді, захисту дітей і молоді від морального занепаду і деградації.

    На думку  автора роботи головна підготовка – це відносини у родині, в якій виріс підліток. Ставлення батьків один до одного, ставлення до дітей…

    В сім’ях, де щиро вірять у Бога, де зберігаються традиції, виростають діти з нормальним розумінням про життя, шлюб та ставлення до інших людей. Але в сім’ях, де головними були інші моральні принципи та цінності, виростають діти з таким же розумінням, яке було в їхній родині. Отже, батьки є зразком для підлітків. Але не завжди, деякі діти, побачивши, як жили їхні батьки, намагаються прожити зовсім інше життя.

                                                      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                   ВИСНОВКИ

 

   

    Підсумовуючи  все вище сказане, бачимо, що в Україні в останні роки відбувається скорочення народжуваності, збільшення кількості розлучень, зростання кількості дітей народжених поза шлюбом, зростання кількості громадянських шлюбів, майже повна відсутність знань у молоді про сімейне життя. Все це актуалізувало проблему підготовки молоді до шлюбу та створення власної сім’ї, а особливо старшокласників до майбутнього відповідального життя, як основну проблему розвитку майбутнього українського суспільства, збереження його генетичної пам’яті. Покращення знань молоді про соціально-психологічні процеси, які відбуваються при становленні молодої сім’ї, є однією з форм зміцнення майбутньої сім’ї. Всі вище зазначені тенденції у розвитку сучасної сім’ї обумовлюють, на наш погляд, необхідність розробки нових підходів до процесу підготовки молоді до сімейного життя, а саме, розробки спеціальних обов’язкових програм формування і розвитку усвідомленого ставлення до сімейного життя.

    Виходячи з мети даної роботи, можемо сказати, що проблема готовності молоді до шлюбу серйозно існує в Україні, тому що, як уже було сказано вище, кількість ранніх статевих стосунків дедалі зростає. Явище ранньої сексуалізації молоді можна назвати масовим. Воно виявляється в багатьох аспектах: політичному, демографічному, соціокультурному, моральному, медичному, педагогічному, психологічному.

   Характеризуючи типи дошлюбних стосунків та їх наслідки, бачимо, що сучасний соціум стимулює раннє пробудження в молоді ранніх сексуальних потягів. Інформація, яку отримує дитина з мас – медіа, навколишнього середовища, свідчить про особливий інтерес суспільства до цієї сфери. Підлітки можуть з цього зробити власні висновки: якщо більшість цим цікавиться й займається, отже, це норма, бути сексуальним – модно, соціально схвалено.

 Аналізуючи основні чинники впливу на готовність молоді до шлюбу, стає зрозумілим, що в основі готовності молоді до шлюбу основне місце відведено таким чинникам: фізична і фізіологічна зрілість; етико – психологічна готовність; акселерація або раннє статеве життя ( моральна сторона готовності, яка повністю залежить від рівня вихованості та тих моральних цінностей ( традицій, звичаїв… ) родинного життя, в якому перебуває людина від народження до створення власної сім’ї ). Більшість молодих людей не мають соціальної, моральної, матеріальної та психологічної готовності до вступу у шлюб, звичайний статевий потяг вони сприймають як готовність до шлюбу. Досліджуючи питання « Проблеми готовності молоді до шлюбу » на основі вивчення української етнопедагогіки та розглядаючи основи християнської моралі з даного питання можна зробити висновок, що важливим сьогодні для українців є відродження традиційного статусу української родини з її непорушним авторитетом, шлюбною вірністю, любов’ю до дітей і відданістю священному обов’язку їх виховання та піклування дорослих дітей про своїх стареньких батьків, з неухильним додержанням народних чеснот і норм християнської моралі у підготовці молоді до шлюбу, а саме духовно моральної підготовки молоді до сімейного життя як майбутніх чоловіків і дружин, батьків і матерів.

    На основі власних досліджень питання про готовність молоді до шлюбу, шляхом опитування пересічних українців різних вікових, соціальних, професійних, статевих категорій, можна зробити висновок, що проблема готовності молоді до шлюбу сьогодні є проблемою всього українського суспільства і потребує нагального вирішення. Тут можна запропонувати введення загальнообов’язкової системи підготовки молоді до шлюбу.

    Адже, шлюб – це школа на все життя. Отже, потрібно готуватись до нього з самого раннього дитинства. 

 

 

                                       

 

                                         ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

 

1.10 років центрам соціальних служб для молоді / Державний комітет України у справах сім'ї та молоді Державний центр соціальних служб для молоді. – Ніжин: Видавництво ДЦССМ, 2002. – 20 с. .,

2. Бех В.П. « Соціальна робота / Інститут вищої освіти АПН України Державний центр соціальних служб для молоді » .

 3. Балакірєва О.М. « Актуальні проблеми теорії і практики соціальної роботи на межі тисячоліть ».

4. Громадська думка: дослідження, аналіз, висновки

4. Артюх О., Петрунько  О. « Соціальне оточення та самопочуття підлітків: Інформаційні матеріали за результатами соціологічного дослідження / Державний центр соціальних служб для молоді Державний ін-т проблем сім'ї та молоді ».