Психолого - педагогічна допомога сім'ям,що виховують дітей з особливими потребами

                                                                                                                                                                                         3              

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПІДТРИМКА СІМЇ В ПРОЦЕСІ КОМПЛЕКСНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДИТИНИ З ПОРУШЕННЯМИ РОЗВИТКУ

Курсова робота

 

ЗМІСТ

                                                                                                                                         Стор.

ВСТУП…………………………………………………………………………………………………………….       3

 

РОЗДІЛ І  Психолого- педагогічні підходи у вихованні дітей з обмеженими можливостями ………………………………………………………………………………………………      5

1.1. Погляди дослідників на проблему виховання і навчання дітей з особливими потребами………………… ……………………………………………………………       5

1.2.Компетентність батьків, як умова успішного виховання особливої

дитини …………………………………………………………………………………………………………..    10

 

РОЗДІЛ ІІ Психолого - педагогічна допомога сім'ям,що  виховують дітей з особливими потребами……………………………………………………………………………..…    16

2.1 Соціально-психологічна реабілітація  батьків як вирішальна умова  їх підготовки до виховання  особливої дитини………………………………………………..    16

2.2 Основні завдання та форми  взаємодії фахівців і батьків………………………     22

 

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………………………………….     29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………………………………     31 ДОДАТКИ……………………………………………………………………………………………………….    33

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

         Соціальна політика в Україні, зорієнтована на інвалідах, дорослих і дітях, побудована сьогодні на основі медичної моделі інвалідності. Наслідком такої орієнтації суспільства і держави на цю модель є ізоляція дитини з обмеженими можливостями від суспільства у спеціалізованому навчальному закладі, яка виключає батьків з виховного процесу і забезпечує розвиток у дитини пасивно - утриманських життєвих орієнтацій. Але де б не довелося навчатися дитині, до навчання в школі її повинні підготувати батьки. І в першу чергу, вона повинна оволодіти необхідними вміннями та навичками з самообслуговування.

        На сучасному етапі існування спеціальної освіти проблема підвищення компетентності батьків,що виховують дитину з відхиленнями у розвитку розглядається дослідниками на основі фундаментальних праць  Л.С.Виготського «Діагностика розвитку та педагогічна клініка важкого дитинства» (1931) і проблема віку »(1932). У цих роботах Л. С. Виготський висловив свою думку, що кожен вік характеризується соціальною ситуацією розвитку, з віком змінюється типова діяльність дитини. Саме в діяльності виникають і розвиваються нові психологічні функції і якості, так звані новоутворення.

         Лікарі-неонатологи припустили, що включення батьків у реабілітаційний процес повинно мати системний характер. Узагальнення отриманих даних спільного дослідження, проведеного Інститутом педіатрії РАМН та Інститутом корекційної педагогіки РАО з 1999 по 2003 р., на базі відділення з виходжування та реабілітації маловагих дітей, дозволило визначити організаційні форми і напрями роботи педагога-психолога з батьками дітей перших місяців життя.

Вітчизняні фахівці в області тифлопедагогіки (А.М.Вітковська, В.З. Денискіна, Г.В.Нікуліна) у своїх роботах підкреслюють важливість раннього початку корекції, що забезпечує успішність соціалізації, цієї категорії людей [17, 33].

         В даний час відомі серйозні роботи Є.М. Мастюкова, А.Р. Маллер        В.В. Ткачової висвітлюють проблеми дітей із середнім і важкім ступенем розумової відсталості, інвалідністю, внаслідок дитячого церебрального паралічу та їх батьків. У науковій літературі широко представлена ​​робота з батьками, які виховують «проблемних» дітей раннього та дошкільного віку (Г.А. Мішина, Є.І. Т.М. Волковська), приділяється увага сім'ям, які мають аутичних дітей (Є.Р. Баєнська, Є.К. Лютова, Г.Б. Моніна). Е.А. Єкжанова,       Є.Р. Смірнова висвітлюють особливості розвитку дітей із затримкою психічного розвитку.

          Поява в сім'ї дитини з відхиленнями у розвитку вносить корективи в звичний побут родини. Правильна оцінка батьками сімейної ситуації, сприяє адекватному встановленню оптимального клімату в сім'ї. Дитина з особливими потребами здатна під впливом виховання успішно розвиватися  психічно та у  особистісних відносинах.

         Взаємодія батьків з дитиною відбувається у побуті, в процесі передачі знань, досвіду, в ході ігрової діяльності, на корекційних і розвиваючих заняттях. Засвоєння дітьми з обмеженими можливостями соціального досвіду, включення їх в існуючу систему суспільних відносин вимагає від батьків певних знань, додаткових заходів, засобів і зусиль. Однією зі складових реабілітації є рання педагогічна допомога дитині.

         Психокорекційна  допомога сім'ї представлена ​​системою охорони здоров'я: відділеннями психологічної допомоги при центрах психічного здоров'я, консультаціями дитячих психіатрів, педагогічна допомога надається фахівцями дефектологами (логопед, олігофренопедагог, тифлопедагог, сурдопедагог), службою ПМПК, а також соціальними центрами.

         У відділі допомоги сім'ї та дітям ДУ «Рівненський соціальний центр» на обліку перебувають 197 сімей, які виховують 199 дітей з особливими потребами. При Центрі працює група тимчасового перебування «Особлива дитина». В даний час на психолого-педагогічному супроводі знаходяться дванадцять сімей.

        Зважаючи на вищесказане, тема курсової роботи визначилася як проблема підвищення педагогічної компетентності батьків, які виховують дітей з особливими потребами.

Об'єкт дослідження - умови підвищення педагогічної компетентності батьків.

Предмет дослідження - особливості підвищення педагогічної компетентності батьків.

Мета дослідження - виявити психолого-педагогічні аспекти підвищення педагогічної компетентності батьків.

Гіпотеза дослідження - якщо у батьків висока педагогічна компетентність, то вона забезпечує ефективну реабілітацію та соціалізацію дітей з особливими потребами.

 

 

 

РОЗДІЛ І Психолого - педагогічні підходи у вихованні дітей з обмеженими можливостями

1.1. Погляди дослідників на проблему виховання і навчання дітей з особливими потребами

         Біля витоків вітчизняної корекційної педагогіки стояли видатні вчені: А.І.Граборов, Л.К.Шлегер, К.Н.Корнілов. Активним організатором спеціальної освіти в Росії був В. П. Кащенко (1870-1943), який в 1908 році відкрив у Москві «Школу-санаторій для дефективних дітей». Його книга «Педагогічна корекція. Виправлення недоліків характеру в дітей і підлітків» була перевидана в 1994р. і до цих пір є актуальною серед педагогів, дефектологів і батьків.

Становлення державної системи спеціальної освіти в Росії почалося після 1917 р. Діти з відхиленнями у розвитку були оголошені об'єктом виключно державної турботи і опинилися в ізоляції від середовища нормально розвинутих однолітків, сім'ї, церкви, громадських благодійних ініціатив. Сформувалася система «закритих» спеціальних освітніх закладів інтернатного типу.

       В останнє десятиліття, завдяки новим установкам держави були дозволені не тільки приватні благодійні ініціативи та патронаж церкви над аномальними дітьми, а й розширені, порівняно з радянським періодом, права батьків, проголошена свобода вибору форм навчання.

      Гострою проблемою є організація ранньої діагностики та корекції відхилень у розвитку. Саме ранній і дошкільний періоди є періодами найбільш інтенсивного психічного розвитку. У ці періоди відбувається дозрівання мозку, закладається основний обсяг умовних зв'язків, що служить фундаментом для подальшого розвитку вищих психічних функцій і особистості в цілому.

        У процесі розвитку дитини функціональні системи взаємовпливають один на одного. Особливо цей вплив виражений в ранньому віці. Так, на першому році життя психічний розвиток малюка тісно пов'язаний з розвитком його сенсорних і моторних функцій. Тому емоційно-позитивна взаємодія дитини з матір'ю становить основу формування всіх психічних функцій: мови, уваги, пам'яті, цілеспрямованої діяльності, емоційної сфери, мислення і свідомості.

        Спеціальні дослідження показали, що негативні наслідки виховання дітей грудного та раннього віку в установах закритого типу виникають не через відсутність матеріального догляду, а є наслідком недостатності емоційних контактів та спільної діяльності дитини з дорослим, а також недостатність сенсорної та соціальної стимуляції дитини в подібних установах . [5,61]

        Однією з найбільш важливих для спеціальної педагогіки є концепція          Л.С. Виготського про провідну роль навчання в розвитку. Величезне значення для теорії і практики спеціальної освіти мають його ідеї про системну будову будь-якого дефекту і про наявність компенсаторних можливостей при різних відхиленнях в розвитку, про значення колективних форм діяльності (навчальної, ігрової, трудової) для становлення особистості аномальної дитини, про співвідношення інтелекту і афекту , про розвиток мислення й мови.

       Корекційна спрямованість процесу навчання припускає педагогічний вплив за допомогою спеціальних методів і прийомів, стимулюючих у дітей компенсаторні процеси розвитку пізнавальних можливостей.

       У спеціальній психології та педагогіці сім'я як об'єкт дослідження вивчена вкрай мало. Увага в основному приділяється науковому вивченню сімей, що мають дітей з найбільш важкими аномаліями розвитку, а саме з середньою і важкою ступенем розумової відсталості, інвалідністю, внаслідок дитячого церебрального паралічу (ДЦП). Розглянуто психологічний клімат сімей, розроблені корекційні заходи, призначені для реалізації конкретної допомоги сім'ям. В даний час відомі серйозні роботи Є.М. Мастюкова,               А.Р. Маллер, В.В. Ткачової, що висвітлюють проблеми таких дітей та їхніх батьків.

       «Успішна корекційна робота з дитиною неможлива без певної спеціальної освіти батьків. Вся робота установи має бути спрямована на те, щоб батьки з пасивних спостерігачів стали активними учасниками виховання і навчання своїх дітей »- вважає А.Р. Маллер [7, 172].

       Є.М. Мастюкова наполягає на тому, що всю психотерапевтичну роботу з матір'ю необхідно проводити одночасно з навчанням її конкретним прийомам корекційної роботи. [6, 281].

       В.В. Ткачова також розглядає роботу з сім'ями, що мають дітей з відхиленнями в розвитку. Вона розробила методику психолого-педагогічної допомоги батькам, у якій виділяється два напрямки роботи: педагогічний (вплив засобами педагогіки); психологічний (корекція батьківських установок, яка представлена ​​індивідуальною та груповою формами).               В.В. Ткачова висловлює думку, що «досягнення психокорекційного ефекту здійснюється внаслідок особистої участі матері хворої дитини в її освітньо-виховному процесі» [9, 29]

       У науковій літературі приділяється увага сім'ям, які мають аутичних дітей (Є.Р. Баєнська, Є.К. Лютова, Г.Б. Моніна), розглядаються основні проблеми виховання, описуються способи навчання батьків методам корекційної роботи з дитиною з аутизмом. Є.Р. Баєнська аналізує основні проблеми взаємодії батьків з дитиною з аутизмом дошкільного віку: проблеми організації дитини, обумовлені її швидкою виснажливістю; проблеми залучення уваги; відсутність постійної реакції на звертання; особливості мовного і моторного розвитку; невиразність наслідування; відсутність або слабкість емоційної прихильності.

       Є. К. Лютова пропонує конкретні прийоми взаємодії батьків з дитиною з аутизмом: сімейне читання, спільне малювання, створення сімейних ритуалів. Г.Б. Моніна рекомендує батькам першочергові напрямки корекційної роботи.

       У науковій літературі широко представлена ​​робота з батьками, які виховують «проблемних» дітей раннього та дошкільного віку (Г.А. Мішина, Є.І. Морозова, Т.Н. Волковська).  Так, Г.А Мішина розглядає форми організації корекційно-педагогічної роботи фахівця-дефектолога з сім'єю, яка виховує дитину раннього віку з порушеннями психофізичного розвитку. Вона пропонує такі форми організації: консультативно-рекомендаційну; лекційно-просвітницьку; організацію «круглих столів», батьківських конференцій; індивідуальні заняття з батьками і їх дитиною; групові заняття.

Т.М. Волковська вважає індивідуальні форми впливу, зокрема, індивідуальне консультування найбільш продуктивними формами роботи з сім'ями. Серед форм індивідуального впливу пропонуються наступні:

- Спільне обговорення з батьками  ходу і результатів корекційної  роботи;

- Аналіз причин незначного просування  у розвитку окремих сторін  психічної діяльності і спільне  вироблення рекомендацій щодо  подолання негативних тенденцій у розвитку дитини;

- Індивідуальні практикуми з  навчання батьків спільним формам діяльності з дітьми, що носять корекційну спрямованість.

       Групова форма роботи представлена у Т.М. Волковської - семінар-практикум,  сприяє оволодінню більш широким колом знань з проблеми, а також необхідними практичними навичками. Мати дитини з відхиленнями у розвитку навчається за допомогою фахівця певного набору спеціальних методичних прийомів, необхідних для проведення занять з дитиною в домашніх умовах. [11].

       Є.А. Єкжанова розглядає групові та індивідуальні форми роботи з батьками, що мають дітей з затримкою психічного розвитку. «Не варто нехтувати таким широко відомим видом взаємодії, як щомісячні батьківські збори. Ефективність їх проведення безпосередньо залежить від рівня їх підготовки, а також від важливості та актуальності запропонованої для обговорення теми »- пише Є.А. Єкжанова »[1, 201]. Суттєву допомогу батькам надають індивідуальні консультації. Добре зарекомендували себе, на думку Є.А. Єкжанової, такі активні форми роботи з батьками, як семінари-практикуми, консультації, психологічні тренінги.