Психолого - педагогічна допомога сім'ям,що виховують дітей з особливими потребами

       Завдання фахівців щодо батьків полягає в поступовому і послідовному включенні сім'ї в процес корекційної роботи. Це передбачає розширення знань батьків з проблем загального психічного розвитку дітей, їх знайомство з прийомами і методами роботи, участь у практичному навчанні і спостереженнях за динамікою розвитку дитини в процесі корекційно-навчальної взаємодії з фахівцями. Потім розробляються й уточнюються індивідуальні корекційні програми, підбираються найбільш ефективні методи і прийоми навчання, дієві форми роботи. Батьки стають активними учасниками цього процесу. Особливе значення надається встановленню психологічної взаємодії між усіма його учасниками, підвищення психолого-педагогічної компетентності батьків у питаннях виховання і навчання дітей з порушеннями розвитку. Активне та грамотне залучення батьків до роботи зі своєю дитиною вважається основним методом психотерапії сім'ї. Батьки повинні отримати інформацію про джерела допомоги: асоціаціях батьків, батьківських форумах та інших формах суспільної підтримки, про наявність реабілітаційних центрів в місті,та найближчих до району проживання.

       Для досягнення позитивних результатів необхідне проведення ряду заходів, спеціально зорієнтованих на батьків. Це можуть бути консультації, фрагменти спільної діяльності педагогів і батьків, бесіди-роз'яснення, під час яких конкретизуються цілі і завдання роботи з дітьми в домашніх умовах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Основні завдання та форми взаємодії фахівців і батьків.

2.2.1.Завдання для фахівців і батьків.

       Мета педагогічної допомоги дітям з порушеннями розвитку полягає в тому, щоб створити умови для появи у дитини досвіду подолання або розв'язання проблем, адаптації її до соціуму через процес виховання і навчання. Батьки і фахівці в процесі виховання дитини з особливими потребами навчання ставлять перед собою корекційні завдання, що відповідають віку дитини.

       Спеціаліст по роботі з сім'єю вирішує в основному завдання підвищення якості виховної роботи не тільки з дітьми, а й з батьками. Головним завданням фахівця при взаємодії з сім'єю хворої дитини є не тільки видача рекомендацій з лікування та виховання дитини, а й створення таких умов, які сприятимуть активному вирішенню виникаючих проблем. У таких випадках батьки не вважають що їм нав'язують готові рішення, вважають їх своїми і більш охоче використовують при вихованні та навчанні дитини [14, 43].

       Першочергове завдання для батьків - вибрати, разом з фахівцями, відповідну тактику допомоги, здійснювати і моделювати свої дії таким чином, щоб максимально наблизити дитину до окресленої мети, а саме - підготувати її до життя, сформувати у неї навички та вміння для облаштування свого побуту, для оволодіння якої-небудь доступною і посильною професією. Це завдання, на кожному етапі розвитку, визначається з урахуванням специфіки збережених і порушених функцій, провідного дефекту розвитку, стану інтелекту, моторики, рівня мовного розвитку та медичного діагнозу. Необхідно чітко визначати цілі, які бажано досягти в процесі навчання на найближчий час.

       Перед початком навчання дитини необхідно виявити, якими знаннями, уявленнями і вміннями в межах даної теми вона володіє і які проблеми у неї виникають.  Допомогу в цьому може надати дефектолог, логопед, корекційний педагог. У разі необхідності батьки можуть звернутися за допомогою в психолого-медико-педагогічну консультацію (комісію), де працюють фахівці різних профілів.

       На початковій стадії навчання більшість завдань можна і потрібно виконувати в процесі повсякденного догляду за дитиною.

Основними завданнями батьків так само є:

- Створення у будинку спокійної доброзичливої атмосфери з тими режимними обмеженнями, які продиктовані станом дитини;

- Забезпечення своєчасного прийому  дитиною запропонованих їй медикаментозних засобів, спостереження за їх дією та інформування про це лікаря;

- Постійне спостереження за  соматичним і психологічним станом  дитини з веденням щоденника  спостереження;

- Оволодіння основами спеціальної  педагогіки і психології, навичками  проведення в домашніх умовах  занять з раннього корекційного розвитку і виховання, а також навчання своїх дітей;

- Оволодіння основами правових  знань, що відносяться до прав  інвалідів та дітей групи ризику  за відхиленнями у розвитку;

- Участь у діяльності громадських  об'єднань та організацій батьків дітей з порушеннями у розвитку;

- Батькам необхідно знати особливості розвитку дитини; сформувати адекватну самооцінку, правильне ставлення до дефекту та сильні вольові якості; включати в життя дитини ігрову і посильну ігрову діяльність; при відвідуванні дитиною дитячого закладу батьки повинні продовжувати з ним працювати.

       Індивідуальна програма корекційно-розвиваючого навчання в сім'ї дитини складається спільно фахівцями і батьками, вона повинна враховувати особливості захворювання. Батьки повинні знати цілі і очікувані результати індивідуальної програми реабілітації дитини.

       У процесі навчання можуть виникнути певні труднощі, до яких батьки повинні бути готові. Наприклад, коли дитина може, але не хоче виконувати завдання. У таких випадках дитину необхідно насамперед навчити підкорятися вимогам дорослих. Часто невиконання завдань може бути пов'язано з порушеннями уваги, тому важливо правильно визначити причину небажання і застосовувати адекватні форми впливу.

       Батькам і оточуючим дорослим ніколи не можна бути причиною плачу і дискомфорту дитини. Одним з найголовніших правил сімейного виховання дитини з особливостями розвитку є попередження у нього дискомфортного стану, загального збудження, страху, реакцій протесту. Слова і справи батьків завжди повинні бути прикладом для дитини. Батькам необхідно завжди виконувати обіцянки, дані дитині. Особливо це стосується дітей з відхиленнями у розвитку, які зазвичай менше, ніж інші діти, спілкуються з навколишнім світом.

     

2.2.2 Форми роботи з підвищення рівня педагогічної компетентності у батьків, які виховують дітей з відхиленнями у розвитку

       Основою вдосконалення сімейного виховання є робота з підвищення педагогічної культури батьків, важливою складовою частиною якої виступає підготовка до виховання дитини з особливими потребами в освіті. Говорячи про користь засвоєння батьками знань про виховання дітей, не можна забувати, що їх виховна діяльність завжди відбувається на тлі устрою сімейного життя та є її частиною. Робота з батьками по формуванню педагогічної компетентності не повинна бути стихійною, епізодичною і обов'язково повинна плануватися спеціалістом по роботі з сім'єю. Основою для планування є аналіз результатів анкетування,що  вивчає дитину і батьків, рівень інформованості членів родини з питань виховання і навчання дітей, включення до річного плану роботи питань, що хвилюють батьків.

Визначивши мету і завдання роботи з сім'єю, необхідно вибрати найбільш ефективні форми організації корекційно-педагогічного процесу та співпраці фахівців з батьками. Батькам необхідно пояснити значення режиму дня і створення умов для організації діяльності дитини в сім'ї, роз'яснити роль предметно-розвиваючого середовища та взаємодії з близькими дорослими в розвитку дитини дошкільного віку [16, 7].

       Як показує багаторічний практичний досвід Г.А. Мішиної [8,135] та інших авторів, найбільш часто використовуються такі форми організації лікувально-корекційного процесу:

1) консультативно-рекомендаційна;

2) інформаційно-просвітницька;

3) практичні заняття для батьків;

4) організація «круглих столів», батьківських конференцій, семінарів, клубів, дитячих свят і ранків;

5) індивідуальні заняття з батьками  і їх дитиною;

6) психотерапія і психокорекційна  арттерапія;

7) групові заняття.

       Як свідчить практика, найбільш широко використовується консультативно-рекомендаційна форма. У таких консультаціях беруть участь фахівці різних профілів, що проводять первинне обстеження дитини і потім відстежують динаміку її розвитку. Психологічне консультування - це основа, яка повинна бути прийнята до уваги при організації будь-якого консультування.

       Можна виділити різні рівні консультування залежно від можливостей фахівців - мається на увазі, як їх підготовка, так і чисто формальні, організаторські моменти (наявність постійного пристосованого приміщення, необхідного часу, організації праці в тому чи іншому закладі та ін.) Так, консультування може вестися в ряді випадків на чисто інформаційному рівні, коли консультант в ході однієї-двох зустрічей забезпечує клієнта певними необхідними йому відомостями. Інший рівень консультування - навчання тим чи іншим навичкам, умінням - поведінковим, соціальним, навичкам найпростішої корекційної роботи, а не просто забезпечення інформацією. Третій рівень - допомога в активній перебудові системи відносин, оцінки дійсності, а не просто забезпечення інформацією або навчання.

       Педагогу важливо зорієнтувати зусилля батьків на взаємодію з дитиною в даний момент, на створення предметно-розвиваючого середовища, що враховує особливості дитини і значимість систематичного проведення корекційно-педагогічних занять в умовах сім'ї [12, 17].

       Фахівці за бажанням батьків вибирають ті чи інші питання виховання і висвітлюють їх у своїх лекціях. Лекції присвячуються знайомству батьків з закономірностями розвитку дитини, принципами первісного виховання і навчання малюка, організації предметно-розвивального простору дитини в сім'ї. У процесі лекцій бажано використовувати відео-і фотоматеріали, демонструвати розвиваючі вправи. [12, 16].

       Слухаючи лекції і питання інших батьків, слухачі краще усвідомлюють і вирішують свої проблеми. Крім того, вони мають можливість познайомитися і надати підтримку один одному. При інформуванні батьків про проблеми виховання і освіти велике значення має фактичне підтвердження слів педагога шляхом консультацій із зазначенням джерел літератури, організації або відвідування виставок.

       Поряд з лекціями проводяться практичні заняття, на яких батьки мають можливість оволодіти навичками з формування порушених функцій, умінь і навичок у своїх дітей. Це можуть бути педагогічні ігрові вправи, семінари-практикуми, педагогічні практикуми. Вони спрямовані на засвоєння батьками таких способів організації спільної діяльності з дитиною, як вправи, доручення, особистий приклад, постановка перспектив, ігри, умінням надавати співпраці виховного і розвиваючого характеру, умінням зацікавити дитину спільною діяльністю і створювати умови для прояву в ній дитиною суб'єктивної позиції.

       Добре зарекомендували себе і такі форми як організація «круглих столів», «мозковий штурм», батьківських зборів, дискусій, конференцій, дитячих свят, клубів. У їх підготовці беруть участь фахівці, діти й самі батьки.

На індивідуальних заняттях з родиною виявляються позитивні особистісні якості батьків, необхідні для співпраці. Спеціалістом спільно з батьками розробляється індивідуальна корекційно-освітня програма для дитини з урахуванням структури основного дефекту і пов'язаних з ним порушень. При плануванні програми раннього втручання дуже важливо, щоб особлива увага приділялася реакцій батьків і можливості регулярного консультування на тому чи іншому етапі надання допомоги сім'ї.

       Важливо навчити батьків проводити корекційно-розвивальну роботу одночасно з фахівцями, а також самостійно під їх керівництвом. Основна мета програм домашнього навчання полягає в стимуляції психомоторного розвитку дитини з урахуванням її індивідуальних особливостей, віку, а також структури провідного відхилення в розвитку і супутніх емоційно-поведінкових і інших порушень. Програми за участю батьків мають ряд переваг таких як:

1) Робота з програмою надає  психотерапевтичний ефект на  батьків.

2) Батьки отримують можливість  безпосередньо працювати зі своєю  дитиною.

3) Програми можуть бути легко адаптовані до індивідуальних особливостей кожної сім'ї.

4) Всі члени сім'ї виграють  від участі в програмі.

       Зміст програми включає в себе завдання, методи і прийоми роботи з малюком з урахуванням його потенційних можливостей (зони найближчого розвитку).

       До форм індивідуальної роботи з батьками належать:

1. Демонстрація матері прийомів  роботи з дитиною.

2. Конспектування матір'ю уроків, що проводяться педагогом.

3. Виконання домашніх завдань  зі своєю дитиною.

4. Читання матір'ю спеціальної літератури, рекомендованої педагогом.

5. Реалізація творчих задумів  матері в роботі з дитиною.

Спочатку від батьків потрібно фіксувати хід заняття педагога з дитиною і повторювати ці вправи вдома. Потім фахівець оцінює, що вийшло, і робить зауваження про характер і вигляд наступних занять.

       У деяких сім'ях матері пропонується брати участь в окремих епізодах заняття: спеціаліст з дитиною діє як одне ціле, а мати як партнер по грі. Потім мати і фахівець міняються місцями.

       В інших сім'ях фахівець може запропонувати мамі закінчити завдання, розпочате ним, а потім самостійно його виконати, допомагаючи у випадку невдачі.

      Для навчання батьків налагодити співпрацю між батьками, дітьми, фахівцями та іншими людьми проводять заняття з двома дітьми та їх мамами (групове заняття).

       За останнє десятиліття з'явилися нові форми допомоги батькам і дітям.

Корекційна допомога за заявою батьків та рекомендацією  психолого-медико-педагогічної комісії може проходити в групах тимчасового перебування у дошкільному освітньому закладі компенсуючого виду («Про затвердження Плану дій щодо запровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009-2012 роки» від 11.09.2009 р. №855 ). У цих групах батьки мають можливість бути присутнім на заняттях фахівця з дитиною, включаються в спільні ігри, обговорюють і планують ігрові завдання, отримують досвід створення предметно-розвиваючого середовища [5, 21].

       Ще однією новою формою допомоги батькам та дітям з обмеженими можливостями здоров'я з зі слабо вираженими відхиленнями у розвитку є інтегроване виховання (відповідно до наказу МОН України від 20.01.2010 року «Про затвердження  заходів на виконання розпорядження КМУ від 5 жовтня 2009 року №1622-р «Про затвердження плану заходів щодо розвитку загальної,середньої,дошкільної та позашкільної освіти на період  до 2012 року»). Створено новий тип дошкільного закладу комбінованого виду. У цих установах виховуються діти з відхиленнями в розвитку та діти,що нормально розвиваються. При організації корекційно-розвивального навчання в інтегрованих групах велика увага приділяється індивідуальному підходу вихователів до створення умов формування адекватних форм взаємодії кожної проблемної дитини з однолітками,що нормально розвиваються, в різних видах діяльності (на заняттях з фізичного і музичного виховання, в ході проведення занять з образотворчої діяльності та у вільній ігровій діяльності) [16, 9].