Соціальне страхування як база захисту населення

Як підсумок – єдине поле соціальних ризиків не охоплено рівномірною « сіткою» страхування, у ньому є багато недоліків , що призведе до ослаблення і випадання зі сфери соціального захисту ( зі страхової сітки) значних прошарків населення.

Проведення економічної реформи і структурної перебудови економіки обумовлює необхідність подальшого розвитку національного страхового ринку як важливої складової частини фінансового ринку України, що сприяє створенню підґрунтя для стійкого економічного зростання.

Розвиток страхового ринку і використання його в інтересах сталого розвитку національної економіки в умовах її інтеграції у світове економічне співтовариство та посилення процесів глобалізації є важливим компонентом національної безпеки.

У сучасних умовах соціальне страхування в економіці України поступово набуває більшого значення. Воно стає важливим елементом процесу економічного розвитку і зростання, ґрунтується на економічній діяльності суспільства, підвищує його добробут, створює умови для соціального прогресу.

Різні аспекти виникнення і розвитку страхування досліджувались такими вітчизняними і зарубіжними вченими як: В.Д.Базилевич, І.Т.Балабанов С.К.Реверчук, С.А.Рибніков, В.І.Серебровський, Я.О.Чапічадзе, В.В.Шахов.

Аналіз наукової літератури дозволив визначити соціальне страхування як систему прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття в незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел.

На сьогоднішній день у науковій літературі виділено чотири види соціального страхування:

1)   пенсійне страхування;

2)   страхування у зв'язку  з тимчасовою втратою працездатності  та витратами, зумовленими народженням  та похованням;

3)   страхування від нещасного  випадку на виробництві та  професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

4)   страхування на випадок  безробіття.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ФСС ТВП).

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності. Завданнями страхування від нещасного випадку є: проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці; відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань; відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їхніх сімей.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг.

На жаль, на сьогоднішній день система соціального страхування в Україні має наступні проблеми:

1)  чинне законодавство, що регламентує функціонування страхового ринку, не є логічно завершеним;

2) немає чіткого бачення стратегічного розвитку вітчизняного ринку соціального страхування в цілому та його окремих складових;

3)  проблеми кадрового, технічного, інформаційного забезпечення тощо.

Їх вирішення дозволить не лише поліпшити соціальну політику України, а й зміцнить економіку держави, вивільнить додаткові бюджетні кошти, запобігатиме «тінізації» економіки, дозволить більш ефективно перерозподіляти грошові ресурси, за рахунок зниження навантаження на бюджет країни тощо.

Для вдосконалення системи соціального страхування в Україні необхідно:

1) вдосконалити систему правового забезпечення розвитку ринку соціального страхування та державного регулювання і нагляду за діяльністю його учасників;

2)  впровадити стимулюючу податкову політику на підприємствах;

3) створити економічну основу забезпечення відшкодування основних фінансових ризиків, що вимагає встановлення обґрунтованого розміру тарифів страхових внесків, поступового перетворення страхових фондів у фінансово-кредитні страхові компанії;

4) створити сприятливі умови для розвитку добровільного страхування, в тому числі на комерційних засадах тощо.

Формування системи обов’язкового соціального страхування в Україні вимагає концептуального і законодавчого вирішення ряду першочергових завдань національного масштабу:

1)Розробка доктрини системи  соціального страхування для  України (філософії соціального  страхування і його місця в системі соціального захисту населення, ролі соціальних суб єктів у питаннях фінансування і керування).

2)Розробка методологічних основ  для формування власного правового  поля соціального страхування, що  має чіткі законодавчі рамки, що фіксують і не допускають його змішуватися з правовими полями особистого страхування, з одного боку, і соціальною допомогою, з іншого.

3)Розмежування функцій і повноважень з організації і керування системою і окремими видами соціального страхування основних соціальних суб єктів (роботодавців, працівників і держави), рольових позицій страхувальників, застрахованих, організуючих і контролюючих органів.

4)Визначення форм, рівнів і механізмів  реалізації соціальних гарантій, які забезпечуються різними видами  соціального страхування.

5)Визначення 4-5 базових правових  інститутів соціального страхування, які  б включали всі можливі  види страхових випадків і  забезпечення координації їхньої  діяльності з метою щільного правового структурування усіх форм і видів захисту.

6)Визначення фінансових механізмів видів соціального страхування з врахуванням формування оптимального навантаження суб єктів страхування, пов язаного з політикою заробітної плати, доходів і податкової політики в країні.

7)Визначення інструментарію й  інфраструктури керування соціальним страхуванням – моделей актуарних розрахунків, інформаційної бази, статусів актуарних центрів і контрольних органів, медико-реабілітаційних служб.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури.

 

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради 28 червня 1996 року. —К.: Видавництво Право. 1996.

Плиса В. Й. Основи страхування / Плиса В. Й. – Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 144 с.

Ярошенко І. С. Право соціального забезпечення: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 232 с