Специфіка соціальної роботи з потерпілими від наслідків на ЧАЕС

Зміст

Розділ I.Теоритичні аспекти аналізу соціальної роботи з потерпілими від наслідків на ЧАЕС.

1.1.Визначення поняття соціальної роботи з потерпілими від наслідків на ЧАЕС.

1.2.Нормативно - правові  акти, які регулюють соціальну  роботу з потерпілими від наслідків на ЧАЕС.

1.3.Типологія потерпілих  від наслідків на ЧАЕС.

Висновок по першому розділу

Розділ II.Специфіка соціальної роботи з потерпілими від наслідків на ЧАЕС.

2.1Основні соціально-психологічні  проблеми потерпілих від наслідків на ЧАЕС.

2.2.Основні напрямки соціальної роботи потерпілими від наслідків на ЧАЕС.

2.3.Шляхи вдосконалення соціальної роботи з потерпілими від наслідків на ЧАЕС.

Висновок по другому розділу

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми. Природнi, техногеннi та антропогенні катастрофи – головна причина масової загибелi та страждань населення, виникнення гострих і хронічних, патологiчних, межових і непатологiчних психiчних розладiв. Отже, перед психологічною наукою постає завдання дослідження негативних психічних наслідків катастроф, розробки ефективних засобів їх попередження та надання дійової допомоги потерпілим від них.

Актуальнiсть дослідження теоретичних та прикладних аспектів проблеми надання психологiчної допомоги потерпiлим внаслідок чорнобильської ядерної та інших катастроф зумовлена складною екологiчною ситуацiєю в Україні, а також реальною загрозою стихiйних лих (наприклад, землетрусу в Криму, повенi у басейнi Днiпра), пожеж та вибухiв на газо- та нафтопроводах, шахтах, об’єктах хiмiчної промисловостi та ядерної енергетики тощо; необхідністю підготовки психологів до практичної роботи з потерпілими від них.

Ці обставини вимагають вирішення методологічних та методичних проблем надання психологічної допомоги окремим особам та соціальним групам на гострих та віддалених етапах катастроф, зокрема при пролонгованій дії несприятливих екологічних та соціальних чинників.

 За визначенням світової  спільноти, аварія на Чорнобильській  АЕС 1986 року є найбільшою техногенною катастрофою в історії людства. З плином часу трансформуються медико-соціальні проблеми, пов'язані з цим інцидентом, і (відповідно) їх нормативно-правове забезпечення. На жаль, не обходиться без різноскерованих спекуляцій при інтерпретації радіобіологічних наслідків Чорнобильської катастрофи, що, звичайно, має предметні витоки. Навіть соціально-економічний і фаховий (медичний) виміри міжнародного співробітництва задля вивчення наслідків аварії не такі вже й однозначні.

Взагалі Чорнобильській катастрофі притаманні суттєві інформаційні викривлення. Як зазначають, зокрема, А.М. Сердюк і І.П. Лось (2006), перший етап інформаційної проблеми Чорнобилю був пов'язаний із пропагандистсько-політичними аспектами нашого життя тих часів і результувався неадекватною оцінкою ступеню небезпеки негативних чинників аварії. Секретність інформації про реальний стан речей у початковому періоді аварії лише підсилила відчуття тривоги та поглибила наслідки аварійного опромінення населення (першочергово Ї щитоподібної залози) із-за відсутності рекомендацій щодо розумних і досить простих дій (обмеження перебування на повітрі тощо). Це вже, так би мовити, другий етап інформаційної проблеми, де закриття інформації породжує слухи і домисли.

Третій етап вищезазначені автори назвали інформаційною вседозволеністю. Він тривав приблизно з 1989 по 1996 рр. та був пов'язаний із багатьма причинами: «По-перше, з політичними: перебудова, розпад Радянського Союзу, спад економіки (з одного боку) і відчуття свободи, надія на швидке покращення економічних проблем життя - з іншого. По-друге, низький рівень знань у досить складній проблемі протирадіаційного захисту у керівників всіх рівнів, різних фахівців (лікарів, журналістів, вчених…), які переважно щиро хотіли допомогти у вирішенні проблем аварії. Підтвердженням цьому є багато прийнятих рішень у нашій країні, Концепція та закони щодо захисту населення, публікації…» (А.М.Сердюк, І.П.Лось, 2006))Зараз триває, так званий, четвертий етап інформаційної проблеми Чорнобилю Ї на жаль, повної недовіри до абияких джерел.

З України свого часу вийшло кілька кандидатських і докторських дисертацій, зокрема - О.Авраменка та В.Мельника, присвячених аналізові організації медичного забезпечення ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи стосовно раннього після аварійного періоду. Парадокс, але і на сьогодні українська фахова спільнота позбавлена можливостей ознайомлення з більшістю цих матеріалів.

На тлі інформаційної проблеми першочерговими лишаються питання захисту здоров'я населення, що пов'язане не лише із радіаційним чинником, тобто з дозами опромінення, а й з соціально-економічними аспектами. Особливо наголосимо на необхідності ефективної, з урахуванням імовірної радіобіологічної компоненти, медико-соціальної експертизи захворювань, пов'язаних з аварією на ЧАЕС.

Отже, на сьогодні існує нагальна потреба у всебічному аналізі медичного забезпечення на всіх етапах (особливо Ї у віддаленому періоді) ліквідації негативних наслідків Чорнобильської катастрофи та в обґрунтуванні на цьому прикладі відповідної тактики щодо великомасштабних радіаційних аварій. Водночас отримання предметної інформації сприятиме оптимальному скеруванню подальших лікувально-профілактичних заходів для раціонального адресного розподілу державних і спонсорських коштів, а також розбудові положень радіобіології, радіаційної медицини, екологічної патології. На жаль, ці питання з плином часу майже не розроблені.

Проблемна ситуація.Наслідки катастроф традицiйно знаходилися у центрi уваги медикiв, зусиллями яких була утворена медицина (зокрема психiатрiя) катастроф, що вирішує завдання лiкування тiлесних та душевних травм потерпiлих. Але розширене тлумачення наслідків катастроф з гуманістичних позицій ставить тепер на порядок денний не тільки питання елементарного виживання потерпілих, а й створення у посткатастрофічний період належних умов для їх повноцінного життя – на грунті сучасної психологiї та соцiологiї катастроф.

Досвід надання психологічної допомоги потерпілим внаслідок залізничної катастрофи поблизу Уфи (С.М.Масгутова), вибуху в Армавірі (В.П.Вахов), землетрусу у Вірменії (Ю.І.Дерюгін, В.С.Мухіна та ін.), міжнаціональних конфліктів та воєнних дій (Р.О.Абдурахманов, В.В.Знаков, І.О.Котєнєв, В.Є.Попов) свідчить, що вітчизняна психологія не готова повною мірою задовольнити потребу потерпілих від катастроф у психологічній допомозі у концептуальному, організаційному та методичному плані. Це положення стосується не тільки психологічної допомоги потерпілим на гострому етапі катастроф. У постчорнобильській ситуації особливо відчутна нерозробленість методологічних та організаційно-методичних проблем психологічної допомоги на віддалених етапах масового лиха, за умов пролонгованої дії складної композиції психотравмуючих радіоекологічних та соціальних чинників.

Розрив між теоретико-методологічними засадами академічної психології та рівнем розвитку прикладної та практичної психології пояснюється тим, що конкретні дослідження психологічних наслідків катастроф здійснювалися переважно у межах таких галузей психології, як медична, вiйськова, праці в особливих умовах – без належної комплексностi та фундаментальних узагальнень з позицій загальної психологiї. Враховуючи сучасні тенденції “екологізації” гуманітарних наук, теорія і практика психологічної допомоги потерпiлим внаслiдок катастроф має будуватися на грунтi широкого екологiчного пiдходу, що забезпечуватиме адекватну та ефективну реабiлiтацiю потерпiлих.

Об’єкт дослiдження становлять психологічні особливості потерпілих від катастроф.

Предметом дослiдження є залежність психічного стану осіб, що потерпiли внаслідок катастроф вiд об’єктивних характеристик екстремальних подiй, їх власних iндивiдуально-психологiчних відмінностей, а також органiзацiйних форм та методiв надання їм соціально-психологiчної допомоги.

Основнi завдання курсової:

1) розкрити закономiрностi та механiзми дiї екстремальних чинникiв катастроф на психiку людини;

2) визначити теоретичнi та практичнi засади попередження та подолання негативних психічних наслідків катастроф;

3) виявити головнi чинники та особливостi динамiки психiчного стану осіб, що постраждали внаслiдок чорнобильської ядерної катастрофи;

4) визначити органiзацiйні принципи та найбільш ефективні методи психологічної допомоги потерпілим внаслідок чорнобильської катастрофи;

5) виробити рекомендації щодо мінімізації негативних психологічних наслідків надзвичайних ситуацій та катастроф.

 

 

Гіпотеза.Моя курсова полягає у систематизації понятійного апарату, що використовується для опису соціально-психологічних наслідків екстремальних подій та катастроф, визначенні змісту поняття полімодальна життєва криза, обгрунтована доцільність його використання для пояснення постчорнобильської феноменології, розробки типології соціально-психологічних моделей поведінки за умов пролонгованої дії психотравмуючих чинників.

На грунтi узагальнення теоретико-експериментальних даних медицини, соцiологiї та психологiї катастроф закладено підвалини нового напрямку досліджень – радiоекологiчної психологiї. Визначено її предмет, методологічні та методичні засади.

Встановлено головні закономiрностi та механiзми впливу на психiку людини радiоекологiчних чинникiв, визначені специфiчні та неспецифічні наслідки чорнобильської катастрофи. Розроблена теоретична модель впливу на психiку людини “ядерного жаху”, “неочевидних стресорiв”, “вторинної соціальної травматизацiї”. Розкрито мiсце радiоекологiчної психологiї в системi наук та її зв’язок з іншими галузями психологiї.

Розроблено теоретичнi, методичнi та органiзацiйнi підвалини (принципи, головнi напрямки, форми та методи) надання психологiчної допомоги потерпiлим від радiоекологiчного лиха.

Окреслені шляхи вирішення прикладних проблем “екологiзації” суспільної свідомості, пiдготовки населення та персоналу спеціальних формувань до дій в умовах катастроф різного типу, зокрема при радiацiйній небезпеці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Соціальна  робота з потерпілими від наслідків на ЧАЕС.

Внаслідок проведеної роботи виявлено дві найбільш гострі проблеми для постраждалого населення:

1.                 по-перше, інформаційний вакуум;

2.                 по-друге, значне погіршення психологічного стану і здоров'я.

Інформаційний вакуум призводить до появи чуток та розповсюдження викривленої та недостовірної інформації, що в свою чергу збільшує тривожність населення та ускладнює ситуацію взагалі.

Соціальними робітниками,психологами МНС України було проведено безкоштовне психологічне консультування за проблемними питаннями. Основною проблематикою звернень у населення було:               

1. страхи, пов'язані з вибухами снарядів;                 

 2.психосоматичні розлади, пов'язані з проживанням в зоні надзвичайної ситуації;                

 3.сімейні проблеми.

4.При консультуванні половина тих, хто звернувся до соціальних робітників, скаржилася на:     

 постійні головні болі,     

 нервове тремтіння,      

 зниження апетиту,     

 болі у шлунку,      

 спазми,       

 страх,      

 безсоння.

Необхідно зазначити, що у 3 рази збільшилася кількість реалізованих заспокійливих засобів та медикаментів у місцевій аптеці.

Виявлено значне зростання вживання алкогольних напоїв, як серед чоловіків, так і серед жінок.

Усе це загалом свідчить про наявність посттравматичного стресового розладу.

Особливо слід акцентувати увагу на реакції дітей на неодноразові вибухи. Так, після останніх вибухів на артилерійських складах у понад 30 % дітей (кожен третій!) реакцією на ці події стала поява:     

 заїкання,      

 енурезу,    

 страху перебування на вулиці  або вдома.

При навіть незначних запланованих вибухах, салюті, громі діти падають на підлогу та закривають голову руками, ховаються за меблі, впадають в стан ступору, плачуть.

Згідно результатів психодіагностичного обстеження 75 % молодших школярів мають високий рівень тривожності, в них спостерігається значний спад активності, високий рівень тривожності, безпорадність.

Все це свідчить про те, що потерпілі від наслідків різноманітних надзвичайних ситуацій потребують кваліфікованої соціально-психологічної допомоги.

Робота соціального працівника в осередку НС

Хотіла би поінформувати вас щодо деяких аспектів діяльності соціального працівника в осередку надзвичайної ситуації.

Ситуація роботи соціального працівника в екстремальних умовах значно відрізняється від звичайної роботи:

•  Робота із групами. Часто доводиться працювати із групами жертв, і ці групи не створюються соціальним працівником штучно, виходячи з потреб психотерапевтичного процесу, вони створюються самим життям у силу драматичної ситуації катастрофи.

•  Постраждалі часто перебувають у гострому афективному стані. Іноді доводиться працювати, коли жертви перебувають ще під ефектом ситуації, яка їх травмувала, що не зовсім звичайно для нормальної психотерапевтичної роботи.