Сучасні напрями зайнятості інвалідів

В Законі України “Про зайнятість населення” ст. 5 вказано що: “У разі якщо на підприємстві (об'єднанні), в установі, організації працює 20 осіб, які належать до категорій громадян, зазначених у цій статті, квота для цих підприємств не встановлюється”.

У разі відмови у прийомі на роботу громадян із числа категорій, зазначених у цій статті (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку), у межах установленої броні з підприємств, установ та організацій державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат [4].

Порядок квотування і бронювання робочих місць та працевлаштування на них зазначених категорій громадян встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі працевлаштування безробітних з числа інвалідів дотація надається роботодавцям за умови, що для їх працевлаштування не потрібно створення спеціального робочого місця або це спеціальне робоче місце роботодавець створює за власний рахунок.

Однією з причин низького рівня зайнятості інвалідів у державі є відсутність у законодавстві положень про стимулювання і заохочення тих роботодавців, які працевлаштовують інвалідів у повному обсязі 4%-го нормативу, а також тих роботодавців, які понад цей норматив створюють нові робочі місця і працевлаштовують на них інвалідів різних категорій із різним ступенем втрати працездатності. Незважаючи на збільшення кількості підприємств, які додержуються встановлених нормативів із працевлаштування інвалідів, багато підприємств їх не виконують, за що сплачують відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. Сума коштів, які надходять до Фонду за рахунок адміністративно-господарських санкцій, щорічно зростає. Якщо у 2003 році сума адміністративно-господарських санкцій та пені, які надійшли від підприємств до Фонду, складала 135002,4 тис. грн., то у 2007 році 223219,8 тис.грн., або майже у 1,7 раза більше. У 2008 році адміністративно-господарських санкцій та пені надійшло 243308,5 тис. грн., що на 9,0% більше ніж у 2007 році [24].

 

 

2.3. Програми  сприяння зайнятості інвалідів  Державної служби зайнятості

 

Служба зайнятості сприяє працевлаштуванню осіб різного рівня кваліфікації та досвіду роботи, серед яких можуть бути особи з інвалідністю, які бажають реалізувати професійні здібності та готові приступити до праці.

Ключовим державним органом, що має сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю, є центри зайнятості, що діють у кожному регіоні України. Центр зайнятості реєструє людей з інвалідністю і допомагає їм у пошуку роботи, готує їх до працевлаштування, надає інформацію про вільні вакансії, нараховує і виплачує допомогу з безробіття тим, хто має на неї право, у разі потреби – організовує навчання тощо.

Державна служба зайнятості відповідно до законів України “Про зайнятість населення” та “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” сприяє трудовій реабілітації та працевлаштуванню громадян з особливими потребами з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) на вільні та новостворені або пристосовані для них робочі місця, заявлені підприємствами.

З цією метою постійно ведеться облік осіб з інвалідністю, які звернулися за сприянням у працевлаштуванні, та облік робочих місць, на які, за інформацією підприємства, можуть бути працевлаштовані громадяни цієї категорії.

Щоб стати на облік у центр зайнятості, особа з інвалідністю має надати наступні документи: паспорт; трудову книжку; документ про освіту; посвідчення інваліда (пенсійне посвідчення, видане органами Пенсійного фонду України); довідку до акта огляду МСЕК та індивідуальну програму реабілітації (видається при отриманні групи інвалідності). Але якщо там записано, що інвалід непрацездатний, то центр зайнятості не може взяти його на облік [23].

Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” на роботодавців покладено обов’язок створювати робочі місця для інвалідів. За цим Законом роботодавець може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів отримати дотацію на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості як безробітні.

Дотація – це кошти Фонду соціального захисту інвалідів, які спрямовані на покриття видатків на створення спеціального робочого місця для інвалідів, зареєстрованих в міськ(рай) центрах зайнятості. Спеціальне робоче місце для інваліда – окреме робоче місце або дільниця виробничої площі, які потребують здійснення додаткових заходів щодо організації праці інваліда з урахуванням його індивідуальних функціональних можливостей, шляхом пристосування загального та додаткового обладнання, технічного обладнання тощо.

Дотація надається роботодавцю за місцем його реєстрації як платника страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. Дотація надається за умовою, що трудовий договір з інвалідом, який працевлаштований на спеціальне робоче місце за направленням центру зайнятості, не буде розірваний за ініціативою роботодавця у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці протягом двох років з дня працевлаштування.

Розмір дотації на створення спеціального робочого місця для інваліда не повинен перевищувати 40 мінімальних заробітних плат [11].

Центр зайнятості щоквартально разом з територіальним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів перевіряють протягом двох років відомості про виконання умов укладеного договору та використання дотації, що подає роботодавець. У разі потреби в додаткових професійних навичках, відповідно до вимог робочого місця на підприємстві, служба зайнятості організовує професійну підготовку чи перепідготовку осіб з інвалідністю. Відповідно до норм українського законодавства, державна служба зайнятості має сприяти працевлаштуванню тільки тим особам з обмеженими можливостями, які до неї звертаються, на створені та пристосовані для них робочі місця. Про такі місця підприємства повинні інформувати центри зайнятості.

Послугами державної служби зайнятості користується кожен другий реальний безробітний. У загальній чисельності незайнятих громадян, які звертаються за допомогою в працевлаштуванні до центрів зайнятості, інваліди становлять 0,2%. З метою сприяння трудовій реабілітації та працевлаштуванню інвалідів державна служба зайнятості веде облік громадян цієї категорії, котрі звернулися за сприянням у працевлаштуванні, веде облік робочих місць, на які, за інформацією підприємств, вони можуть бути працевлаштовані. В разі наявності підходящої роботи таких клієнтів направляють на підприємство для можливого працевлаштування. Для зручності доступу інвалідів до об’єктів служби зайнятості приміщення базових центрів обладнують пандусами, пристроями для виклику персоналу при вході.

Особи з обмеженими можливостями мають вільний доступ до всіх джерел інформації в центрах зайнятості. Це описи професій, відеофільми та аудіозаписи, буклети, листівки, довідники, списки рекомендованих навчальних закладів та професій з переліками медичних протипоказань до засвоєння окремих професій, паспорти підприємств, організацій тощо.

Якщо інваліду неможливо підібрати роботу, державна служба зайнятості пропонує професійне навчання з урахуванням потреб ринку праці, враховуючи висновок медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) з професійної придатності, рекомендовану індивідуальну програму соціальної реабілітації. Фахівці служби організовують зустрічі інвалідів з роботодавцями. Державною службою зайнятості у приміщеннях центрів зайнятості створено умови безробітним громадянам для навчання основам комп‘ютерної грамотності. Викладаються основи роботи у Word, Excell та в мережі Інтернет. По Україні функціонує 341 комп‘ютерний клас.

Разом з тим, важливим є забезпечення професійної конкурентності осіб з інвалідністю на ринку праці. Тому що для людини, яка в силу життєвих обставин стала інвалідом, отримання нових професійних навиків – життєва необхідність. Для людей, які тривалий час не працювали – засіб повернення до життя.

Враховуючи, що в Україні 2,5 млн. громадян мають інвалідність і являють собою значний ресурс робочої сили – надання якісних соціальних послуг громадянам, які в силу своїх обмежених можливостей не можуть на рівних конкурувати на ринку праці, завжди буде пріоритетним напрямом діяльності державної служби зайнятості [22].

ВИСНОВКИ

 

Відповідно до поставлених завдань курсової роботи нами було проаналізовано законодавчу базу щодо професійної реабілітації, професійного навчання та працевлаштування інвалідів, яка базується на застосуванні міжнародних та європейських стандартів та спрямована на захист прав людей з інвалідністю, забезпечення їх участі у житті суспільства, поліпшення їх якості життя; законодавство України гарантує рівні права на працю для усіх громадян, інвалідність не є підставою для їх обмеження.

Було проведено аналіз стану працевлаштування та зайнятості осіб з інвалідністю в Україні, який засвідчив, що загальна кількість інвалідів в Україні станом на 1 січня 2010 року становила 2 639 001 осіб, чисельність працюючих інвалідів станом на 01.10.10 становила 602 745 осіб (працює майже кожний другий інвалід працездатного віку або майже кожний четвертий інвалід від їх загальної кількості). В Україні на сьогодні передбачено такі варіанти зайнятості інвалідів:

- відкрита (конкурентна зайнятість) – зайнятість на відкритому ринку праці, робочі місця на якому відкриті і для осіб, які не мають інвалідності, і для осіб з інвалідністю;

- захищена зайнятість – зайнятість на спеціалізованих підприємствах, заснованих громадськими організаціями інвалідів, мета яких – надання можливості інвалідам займатися корисною діяльністю і готувати їх, наскільки це можливо, до роботи на відкритому ринку праці;

- зайнятість на соціально-економічних підприємствах з транзитними та постійними робочими місцями, які створені на базі міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів, та зайнятість у виробничих майстернях.

Нами було розглянуто Програму сприяння зайнятості інвалідів Державної служби зайнятості. Служба зайнятості сприяє працевлаштуванню осіб різного рівня кваліфікації та досвіду роботи, серед яких можуть бути особи з інвалідністю, які бажають реалізувати професійні здібності та готові приступити до праці.

Ключовим державним органом, що має сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю, є центри зайнятості, що діють у кожному регіоні України. Центр зайнятості реєструє людей з інвалідністю і допомагає їм у пошуку роботи, готує їх до працевлаштування, надає інформацію про вільні вакансії, нараховує і виплачує допомогу з безробіття тим, хто має на неї право, у разі потреби – організовує навчання. Враховуючи, що в Україні 2,5 млн. громадян мають інвалідність і являють собою значний ресурс робочої сили – надання якісних соціальних послуг громадянам, які в силу своїх обмежених можливостей не можуть на рівних конкурувати на ринку праці, завжди буде пріоритетним напрямом діяльності державної служби зайнятості.

Отже, не зважаючи на сформовану законодавчу базу щодо професійної реабілітації; професійного навчання та працевлаштування інвалідів, велика кількість осіб з інвалідністю залишаються не зайнятими на ринку праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Богданова І.М. Соціальна педагогіка / І.М. Богданова // – К. : Знання, 2008. – 125 с. – (Бібліотека соціального педагога).

2. Введення у соціальну роботу: Навч. посібник. – К. : Фенікс, 2001. – 201 с.

3. Загальна декларація прав людини. – №217 A (III). – 1948 рік.

4. Закон України “Про зайнятість населення”. – 1991 року N 803-XII. [Електроний ресурс]: Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5067-17

5. Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Закони України. – Том 1. – К. : АТ “Книга”, 1996. – С. 301-309.

6. Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21 березня 1991 p. №. 875-12. [Електроний ресурс]: Режим доступу: http:/zakon2.rada.gov.ua/laws/show/875-12

7. Закон України “Про реабілітацію інвалідів в Україні” від 6 жовтня 2005 року № 2961IV. [Електроний ресурс]: Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show /2961-15

8. Закон України “Про пенсійне забезпечення”. Закони України, Том 2. – К. : АТ “Книга”, 1996. – С. 254-285.

9. Інструкція про встановлення груп інвалідів (від 28.12.91 МОЗ). [Електроний ресурс]: Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1295-11

10. Мкртчан М. В. Соціальні аспекти ринку праці / М. В. Мкртчан, І. О. Чистяков. // Суспільство й економіка. – №9. – 1999. – С. 11-13.

11. Наказ Міністерства праці та соціальної політики №. 563 від 17.10.2007, №. 88 від 27.02.2008 “Про затвердження Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, у тому числі молоді на перше робоче місце”.

12. Наказ “Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності МОЗ України; Наказ, Інструкція від 07.04.2004 № 183”

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 716 “Про затвердження Державної програми розвитку системи реабілітації та трудової зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями, психічними захворюваннями та розумовою відсталістю на період до 2011 року”.

14. Стульпінас Н. К. Соціальна робота з людьми з особливими потребами: проблеми професійної самореалізації на ринку праці / Н. К. Ступільнас // Ринок праці та зайнятість населення. – 2008. – № 3. – С. 31–33.

15. Терюханова І. Н. Інваліди на ринку праці: шляхи підвищення конкурентоспроможності / Н. І. Терюханова // Формування ринкових відносин в Україні – 2007. – №7. – С. 149-152.

16. Терюханова І. Стимулювання роботодавців до працевлаштування інвалідів: зарубіжний досвід та вітчизняна практика / І. Терюханова, Н. Стульпінас, О. Терещук // Соціальний захист. – 2008. – № 11. – 134 с.

17. Тюптя Л. Т., Іванова І. Б. Соціальна робота (Теорія і практика). Навч. Посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Л. Т. Тюптя, І. Б. Іванова. – К. : ВМУРОЛ “Україна”, 2004. – 348 с.