Формування та функционуивання терминив у професийному мовленни филологив

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХЕРСОНЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  УНІВЕРСІТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ІНОЗЕМНОЇ  ФІЛОЛОГІЇ

Кафедра слов’янських мов та методик їх викладання

 

 

 

 

 

 

ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУІВАННЯ  ТЕРМІНІВ У ПРОФЕСІЙНОМУ МОВЛЕННІ ФІЛОЛОГІВ

Курсова робота

 

 

 

 

 

 

 

Херсон – 2012

 

ЗМІСТ

ВCТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ВЛАСТИВОСТІ  ТЕРМІНІВ

1.1 Основні ознаки термінів  та актуальність їх Використання………..……………..…………….………..……………..……..…5

1.2.Функції термінів ………………………………..………………..…….8

РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ТЕРМІНІВ

2.1. Походження  термінів ……..…..……………...……..…………..…...20

2.2. Семантичне термінотворення…………………………………………..25

ВИСНОВКИ………………………………………………...………………...…30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………...……………….31

ДОДАТКИ………………...……………………………………….…………….33 
Вступ

Сучасне мовне життя  соціуму пов′язане насамперед із появою значної кількості нової  лексики, якою вербалізовано динамічний позамовний світ. За цих умовах “термінологічний потік”, який часто виходить за береги вузькопрофесійного спілкування, який ставить перед фахівцями скдадну проблему впорядкування термінологічних підсистем різних галузей знань. Така робота передусім передбачає укладання термінологічних словників. За останні два десятиліття в Україні спостерігаємо значне пожвавлення лексикографічного опрацювання терміносистем природничих та гуманітарних наук, хоча цей процес ще не охопив низку сегментів наукової мови.

Актуальність  дослідження зумовлюється тим, що сучасний період розвитку суспільства в нашій державі відкриває широкі можливості для оновлення змісту освіти, що дає змогу формувати духовно багате й професійно підготовлене покоління. Реформа вищої школи, її цілеспрямованість на гуманізацію та гуманітаризацію освіти дає можливість сформувати соціальне замовлення суспільства щодо надання мовної свідомості студентам – майбутнім фахівцям філології, оскільки уміння спілкуватися мовою професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися не тільки на виробництві, а й у безпосередніх ділових контактах із колегами.

У зв’язку з цим все частіше висловлюються думки, що відповідно до принципів сучасної освіти у студентів-філологів ВНЗ повинні вироблятися певні професійні якості, у тому числі й висока лінгвістична підготовка, що передбачає вільне володіння українським фаховим мовленням. Найвищим рівнем формування мовної особистості й виявом мовної культури вважається "рівень володіння фаховою метамовою (терміносистемами, фразеологією, композиційно-жанровими формами текстотворення) та рівень мовного іміджу соціальних ролей (політика, державного діяча, керівника, ученого та ін)".

Оволодіння основами будь-якої професії розпочинається з  системи загальних і професійних  знань, тобто опанування фахівцем "наукового дискурсу професії", або професійного мовлення – галузевої фразеології та термінології, що допоможе при навчанні у ВНЗ, а також у подальшій професійній діяльності. "Для вільного володіння усною та писемною формами професійного спілкування студенти філологічних ВНЗ повинні мати чималий активний лексичний запас фахової термінології". Термінологічна лексика має велике значення для науково-виробничої комунікації, сприяючи її інтелектуалізації, полегшує процес засвоєння знань та реалізації їх у майбутній фаховій діяльності, поглиблює знання студентів про ознаки виучуваних понять, є засобом розширення активного професійно зумовленого словникового запасу, підвищує культурний рівень майбутньої української інтелігенції.

Предметом дослідження є особливості формування та функціонування термінів у професійному мовленні філологів.

Об’єктом дослідження є терміни в професійному мовленні філологів.

Метою дослідження є виявити особливості використання, формування та функціонування термінів у професійному мовленні філологів.

Завдання дослідження:

1)пояснити значення використання термінів у професійному мовленні філологів; 2)проаналізувати особливості функціонування термінів у мовленні; 3)дослідити шляхи формування термінів

Логіка дослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ, 2 розділи, висновки, список використаних джерел із 26 найменувань, 1 додатку. Загальний обсяг 40 сторінок.

 

РОЗДІЛ 1. ВЛАСТИВОСТІ ТЕРМІНІВ

1.1 Основні ознаки термінів та актуальність їх використання

Українська термінологія вже упродовж двох століть привертає  до себе увагу багатьох учених, фахівців, ентузіастів національного відродження. Адже українська мова стоїть як рівноправна серед інших мов, і є цілком придатною для творення наукового стилю. Інша справа, що через історичні обставини та політичні спекуляції вона не завжди мала право вільно і беззастережно виконувати свої прямі функції, обслуговуючи різні сфери людського життя.

Особливістю нашого часу, який межує  не лише зі століттями, а й тисячоліттями, є те, що нарешті після багатьох років поневірянь та утисків українська мова знову зайняла своє достойне місце в усіх сферах життєдіяльності, і зокрема у науковій галузі. Поступово на державну мову перейшла освіта і переходить наука. Як писав колись І. Огієнко, “українська мова здатна бути мовою науки, як і всі інші мови…"

Національна термінологія як складова частина наукової мови знаходиться на гребені свого третього національного відродження. На запити середньої і вищої освіти упродовж 1990-х років з’явилася низка термінологічних словників, які в тій чи іншій мірі заповнювали прогалину спеціальних назв і понять. Звичайно, не усі лексикографічні праці відповідали духові і завданням часу, але кожна з них по краплиночці додавала снаги нашій науковій мові, пробуджувала її від десятилітньої сонливості, заставила запрацювати на рівні найпрестижніших європейських мов, а може, й краща [17, с.38].

Мова професійного спілкування  є соціальним варіантом сучасної літературної мови, якою послуговуються переважно представники певної професії. Фахівець володіє понятійно-категоріальним апаратом певної сфери діяльності і  відповідною йому системою термінів. Слова «термін, термінологія» походять від імені латинського божества меж і кордонів – Термінуса [4].

Представники конкретних наук найчастіше аналізують змістовний бік термінів і терміносистем, як правило, у зв‘язку із загальними методологічними проблемами даної галузі знань. Логіки при аналізі термінології більше звертають увагу на строгість класифікаційних основ, відповідність термінів категоріям понять і т.п. 
Лінгвісти вивчають терміни, природно, як мовний матеріал. Лінгвістичний аспект аналізу термінології висуває низку актуальних питань, що у сумі можуть дати досить повну загальну лексикологічну, граматичну, словотворчу характеристику[22].

У процесі фахової  підготовки в університеті майбутні філологи конкретизують для себе зміст поняття про терміни. Для них це важливо тому, що, працюючи вчителями мови в середній школі, вони формуватимуть в учнів лінгвістичне мислення через опанування лінгвістичної теорії, яку становлять мовні одиниці, мовознавчі поняття, закономірності, правила, норми сучасної літературної мови. Центральне місце у цій дидактичній системі посідають поняття, кожне з яких певним чином номіноване, тобто позначене терміном. Завдання вчителя – навчити учнів співвідносити зміст виучуваного поняття із терміном, показати, що термінологічні одиниці поєднуються у струнку систему, вступають у синонімічні (флексія – закінчення), омонімічні (прямий відмінок, прямий додаток), антонімічні (сполучникове речення – безсполучникове речення), паронімічні (односкладове слово і односкладне речення) відношення. Крім того, в учнів має бути сформованим поняття про науковий стиль, основним маркером якого на лексичному рівні є терміноодиниці. Учні паралельно засвоюють терміносистеми інших навчальних дисциплін і виявляють міжгалузеві найменування понять (корінь, асиміляція), вчаться виявляти смислове їх наповнення у різних термінологічних системах[26].

Термін (включаючи науково-технічні терміни та терміни організаційно-розпорядчої  документації) - це одиниця будь-якого  конкретного природного або штучного мови (слово, словосполучення, абревіатура, символ, поєднання слова і букв-символів, сполучення слова і цифр-символів), що володіє в результаті стихійно сформованій чи особливої ​​свідомої колективної домовленості спеціальним термінологічним значенням, яке може бути виражено або у словесній формі, або в тому чи іншому формалізованому вигляді і досить точно і повно відображає основні, суттєві на даному рівні розвитку науки і техніки ознаки відповідного поняття. Термін - слово, обов'язково співвідноситься з певною одиницею відповідної логіко-понятійної системи в плані змісту.

А.А. Реформатський визначає терміни «як однозначні слова, позбавлені експресивності». М.М. Глушко констатує, що «термін - це слово чи словосполучення для вираження понять і позначення предметів, що володіє, завдяки наявності у нього суворої і точної дефініції, чіткими семантичними кордонами і тому однозначне в межах відповідної класифікаційної системи»[24].

Термін дотепер розглядається як особлива одиниця в мові. А.А.Реформатський спробував розглянути подвійність природи терміна в плані «лексис» і в плані «логос»; у результаті він дійшов висновку, що термін необхідно розглядати насамперед як одиницю лексичної системи.  
Terminus значить «границя», «межа». Отже, треба знайти, чим термін відмежований від інших слів і що його обмежує.

Перше обмеження полягає в тому, що термінологія - це властивість науки, техніки, політики, економіки, тобто  сфер інтелектуально організованої соціальної дійсності. У змісті другого обмеження терміна - насамперед варто сказати про те, як зв‘язані термін і поняття. У технічній термінології, де першенствують речі, номінативна спрямованість термінів виходить на перше місце; дійсно, якщо дана машина має скільки-то тисяч деталей і кожна з них має свою назву, то це не означає, що є стільки ж понять. 
У науці ж співвіднесеність терміна і поняття виступає на перший план [20, с.46].

Отже, Термін (від лат. terminus — межа, кордон) — слово або словосполучення, яке точно і однозначно визначає чітко окреслене спеціальне поняття будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо і його співвідношення з іншими поняттями в межах спеціальної сфери. Володіння ними свідчить про глибоке розуміння професійних понять і явищ. Водночас процес опрацювання термінів у вищих закладах педагогічного профілю – досить складний, що зумовлено стрімким розвитком шкільної освіти й методичної науки в останні десятиліття, зміною пріоритетів і підходів до навчання мови. Він пов’язаний із вивченням не тільки курсу методики української мови, а й суміжних дисциплін. Лінгвістична компетентність-філолога означає володіння знаннями з мови як суспільного феномена і знакової системи, її розвиток, будову та функціонування; застосування української мови на основі літературних норм; збагачення лексичного запасу; формування здібностей щодо аналізу мовних фактів з фонетики, лексикології, фразеології, морфології, синтаксису, стилістики; осмислення зв'язків між різними лінгвістичними науками.

1.2. Функції термінів

Терміни мають точне, конкретне значення й тому позбавлені образності, емоційно-експресивного  забарвлення. Значення термінів зафіксовані у державних стандартах, спеціальних словниках, довідниках. Ось чому вони (терміни) і повинні вживатися лише в зафіксованому значенні.

Кожна вузька галузь науки  має свої терміни: медичні вживаються у медицині, технологічні — в техніці і т. д. Проте деякі терміни мають кілька значень, зокрема в діловодстві. Наприклад: справа — означає один документ і сукупність документів, інше значення має словосполучення юридична справа. Правильне значення того чи іншого терміна допомагає з'ясувати контекст. При утворенні похідних форм терміна необхідно користуватися лише тими формами, які подаються в словнику чи довіднику, бо вільне словотворення може стати причиною неправильного використання та сприймання.

Слід уникати використання застарілих, нестандартних термінів, що перейшли до повсякденного вжитку і втратили своє термінологічне значення, наприклад: фронт, фактор. Це ускладнює розуміння змісту документа.

Отже, терміни кожної сфери науки потребують особливої  уваги, постійної роботи зі словниками й довідниками.

Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва має свою термінологію.

Можна виділити такі основні  групи термінологічної лексики: математичну (множення, кут, дільник, квадрат); фізичну (молекула, електрон, калорія, енергія, вольт); електротехнічну (контакт, струм, заземлення, ізоляція); радіотехнічну (антена, радіоцентр, радіоприймач); літературознавчу (драма, поема, анапест, сюжет, персонаж); лінгвістичну (фонема, фонологія, афікс, іменник, сполучник, синтаксис, лексикологія, пароніми, діалект, метатеза, гіпотаксис, парадигма); філософську (метафізика, базис, діалектика); фінансову (банк, кредит, дебет, баланс, фінансувати); хімічну (азот, водень, кисень, іонізація, хімічна реакція, оксиди); біологічну (рецептор, клітина, тичинка); медичну (хірургія, ін'єкція, пеніцилін, грип, термометр); музичну (соло, тріо, квінтет, октава, балалайка); морську (катер, боцман, кубрик, капітан); залізничну (купе, експрес, провідник, тамбур, начальник тяги); спортивну (футбол, тайм, гол, аут, шахи, гросмейстер, шах, ферзевий гамбіт) та ін. [10].

Термін не потребує контекста, як звичайне слово, так він 1) член певної термінології, що і виступає замість контексту; 2) може вживатися ізольовано, наприклад, у текстах реєстрів або замовлень в техніці, 3) для чого і повинен бути однозначним не взагалі в мові, а в межах даної термінології.

У межах лексичної  системи мови терміни проявляють ті ж властивості, що й інші слова, тобто їм властива і антонімія, і  ідіоматика. Наприклад, термін «valve» в машинознавства позначає «клапан», в радіотехніці «електронна лампа», в гідравліці «затвор»; термін «power» у фізиці означає «потужність», «енергія», у математиці - «ступінь», в оптиці - «сила збільшення лінзи».