Комп'ютерний сленг

ВСТУП

     У всьому світі розвиткові мікропроцесорної та обчислювальної техніки, комп’ютерним технологіям приділяється велика увага. У зв’язку з чим надзвичайно активно поповнюється новою лексикою саме царина комп’ютерних технологій. Нові одиниці із закритого лексикону програмістів і розробників комп’ютерної техніки переходять до розряду загальновживаних, адже кількість людей, які мають відношення до комп’ютерів, постійно зростає. І паралельно з цим явищем відбувається утворення комп’ютерного сленгу.

     Актуальність даної курсової роботи полягає у тому, що комп’ютерний сленг – явище в українській мові досить нове, яке потребує всебічного та ґрунтовного аналізу. А дослідження такого сленгу практично відсутні в українському мовознавстві. До того ж переклад такого виду лексики може викликати певні проблеми, які необхідно вирішувати.

     Об’єктом дослідження є лексична система комп’ютерного сленгу.                                               

     Предмет  аналізу – історія дослідження субстандартних мов, особливості комп’ютерного сленгу.

     Метою дослідження є комплексний опис лексичної системи комп’ютерного сленгу, вивчення особливостей його формування та функціонування, а також визначення особливостей перекладу, що передбачає розв’язання таких завдань:

- простеження  історії вивчення соціальних  діалектів;

- виявлення  методів класифікації сленгу;

- аналіз шляхів  формування комп’ютерної сленгової  лексики;

- виявлення  особливостей функціонування одиниць  комп’ютерного сленгу;

- визначення  та пояснення особливостей перекладу комп’ютерного сленгу;

Мета і завдання роботи зумовили вибір методів дослідження. До головних методів дослідження в даній курсовій роботі відносяться:

• описовий;
• лінгвістичне спостереження;
• аналіз;
• систематизація;
• функціональний метод;
• та метод кількісних підрахунків.

     Матеріалом для дослідження є інтернет-сайти, форуми, комп’ютерні ігри, лексика з публіцистичних, художніх і наукових текстів. Крім того, опрацьовані матеріали, отримані в результаті опитувань.

     Практичне значення курсової роботи визначається тим, що його результати можуть бути застосовані при подальшому вивченні сленгової лексики, зокрема комп’ютерної та її впливу на розвиток мови. Матеріали можна використовувати у дидактичній практиці. Практична цінність дослідження випливає з доцільності використання його основних результатів у рамках спецкурсів із лексикології, психолінгвістики для студентів філологічних спеціальностей.

 

 

РОЗДІЛ І. Соціальні діалекти як об’єкт лінгвістичного дослідження.

1.1. Визначення «сленгу» та його історія

     Спеціальні дослідження, присвячені збиранню та вивченню соціальних діалектів української мови, були розпочаті ще в ХІХ столітті. Увагу дослідників привертали особливості мови жебраків, злочинців, військових, ремісників і робітників, а також молоді. Проте такі дослідження були лише поодинокими і мали звичайно вигляд окремих, часто дуже коротких, заміток і розвідок, виконаних в історичному плані. Щоправда, вже починаючи з     60-х рр. ХІХ ст., зрідка з’являються дослідження, присвячені мовному аналізу лексики соціальних діалектів, переважно жаргонів, хоч вони носили, як правило, описовий характер. Це, зокрема, студії, що стосувалися вивчення мовлення українських злодіїв (К. Естрейхер, П. Петров), жебраків (К. Студинський, В. Боржковський, Ф. Николайчик, В. Гнатюк) та молоді (К. Широцький, В. Щепотьєв).

     Активне вивчення особливостей професійного та вікового мовлення розпочинається з другої половини ХХ ст. і набуває значного розмаху наприкінці минулого століття. У 60–80-х рр. ХХ ст. тему субстандартних мов наполегливо розробляли О. Горбач і Й. Дзендзелівський. На цей же час припадають і перші теоретичні роботи, присвячені проблемі тлумачення термінів “арго”, “жаргон” і “сленг”. Значний внесок у вирішення проблеми зробили В. Балабін, В. Винник, Д. Ганич, С. Єрмоленко, Т. Ілик, Є. Кротевич, І. Олійник, С. Пиркало, і Н. Родзевич, Л. Ставицька. Однак і на сьогодні єдиної думки щодо понять “арго”, “жаргон” і “сленг” не вироблено.

     На Заході період так званого «жаргонного вибуху» вже минув (увінчавшись зокрема «Механічним апельсином» Берджеса), тоді як до України хвиля інтересу до субмов докотилась лише порівняно недавно. Досі в наукових колах почасти домінує розуміння молодіжного соціодіалекту як «мовного хуліганства». Дослідженням цього питання займаються нині лише окремі мовознавці, хоча сама тема надзвичайно багатогранна.

     Сленг доволі поширене явище, він є засобом спілкування у найрізноманітніших прошарках населення і сягає своїм корінням у сиву давнину. Адже і століття тому різні соціальні групи мали свій стиль мовлення, притаманний саме цій групі. Крім того, розповсюдженим видом сленгу є сленг професійний, що побутує у мовленні людей певного фаху чи роду заняття. У ХVІІІ-ХІХ ст. на Полтавщині, де кобзарювання було досить поширеним явищем, сліпі бандуристи мали свій власний сленг, який називався «лебійською мовою» і був незрозумілий навколишнім, але при уважнішому розгляді бачимо, що його легко було вивчити, оскільки він ґрунтувався на певних закономірностях перекручування слів, хоча були й окремі сленгові новоутворення. Деякі номінації лебійської мови фігурують у сучасному молодіжному сленгу, зазнавши певних деформацій. Наприклад, поширене у молодіжному мовленні слово лахати (сміятися) пішло саме від мандрівників-лірників, навіть не змінивши значення: «дерти лаха» – сміятися. Слово кльово має таке саме коріння, і вимовлялось воно спершу «клево». Головний персонаж оповідання Г. Хоткевича «Сліпець» належить саме до даної соціальної групи й ось цитата: «Оце, – думаю, – клево» (у значенні «добре»).

     Загалом межа між живою, розмовною мовою та сленгом була і є дуже рухливою, перехідною. Часто статус слова змінюється, і те, що, скажімо, у 60-х, 70-х, 80-х роках ХХ століття вважалося сленгом, тепер стало частиною повсякденного словника людей.

     Мова дуже чутлива до змін у політиці, ідеології, науці, духовній культурі, тому й сленг, як один із її складників, надзвичайно швидко зазнає змін. Так, сленг молоді 50-60-х рр. фактично не зрозумілий сучасному молодому поколінню.

     Сленг кожної історичної епохи відображав риси часу. Сленг 60-х був наслідком підвищеного інтересу до наркотиків, популярної музики, постійної ейфорії. Сленг 70-х містив велику кількість епітетів, що стосувалися невдах: «wally», «nurd» тощо. У сленгу 80-х переважали слова, що стосувалися грошей та роботи.

     Єдиного і всеосяжного визначення сленгу немає і дотепер. Неодноразові спроби розмежувати сленг і загальновживану лексику або сленг і нецензурну мову не дали результатів. Дефініції сленгу, які намагаються нашвидкуруч скомпонувати у ході наукових дебатів, часто виявляються помилковими. Таким чином, у різних словниках і посібниках ми можемо зустріти безліч визначень для сленгу, таких як: «нецензурна мова», «мова неписьменних і безпутних людей», «поезія простої людини». В.О. Чеховський називає сленг «мовною грою, що допомагає особистості заявити про себе у власному мікросоціумі та водночас відокремитись разом з ним від решти суспільства».[20]

     З погляду лінгвіста, сленг – це стиль мови, що посідає місце, антитетичне занадто формальній, офіційній мові. Сленг перебуває в самому кінці можливих засобів мовного спілкування і включає різні форми мови, за допомогою яких люди можуть ототожнювати себе з певними соціальними угрупованнями, починаючи з дітей, молодих бізнесменів і хакерів і закінчуючи злочинцями, алкоголіками та наркоманами.

     Жаргонізми (сленгові слова) посідають важливе місце у культурі мовлення, їх можна зачислити до лексично-стилістичних утворень. Такі слова притаманні розмовній мові людей, які пов’язані певною спільністю інтересів. Сленг властивий різним групам людей і відіграє важливу роль у житті індивіда.

     Сленгові новоутворення можуть бути стилістично нейтральні та стилістично знижені. Саме на цих поняттях ґрунтується взаємозв’язок між культурою мовлення та сленговою лексикою. Стилістично нейтральні сленгові новоутворення не засмічують мови, а стилістично знижені вважають явищем негативним. У переважній більшості випадків, коли йдеться про молодіжний сленг, люди звертаються саме до тих лексичних одиниць, які є стилістично зниженими. Якраз через це виникає нерозуміння молодіжної субмови, її заперечення, що одночасно провокує вживання не лише даних лексем, але і перехід на нецензурну лексику.

 

 

1.2. Класифікація сленгу

     Термін “сленг” активно застосовується щодо досліджень субстандартної лексики англійської, російської, української, французької, німецької, чеської та інших мов. Дослідники сленгу (В. Хомяков, Л. Кудрявцева) пропонують поділяти сленг на дві групи:

1) загальновживану  і загальновідому лексику різного походження, яка має широку сферу вживання; [21]

2) лексику, що  вживається в більш-менш вузькій  сфері, пов’язану з різними  соціальними або професійними  групами.[21]

     Процес формування загального сленгу є закономірним для розвитку багатьох мов світу. Загальний сленг не є частиною загальнолітературної мови, оскільки є виключно компонентом загальнонародного просторіччя. На відміну від спеціального сленгу, загальний сленг не обумовлений соціально-професійними або корпоративними параметрами, тобто не є соціолектом у точному значенні терміна. Основна функція загального сленгу – емоційно-експресивна; лексичні одиниці, співвідносні з поняттям загального сленгу, використовуються мовцями переважно для вираження своїх почуттів та оцінок, пов’язаних з предметом мовлення .[2, 21,17 ]

     До спеціального сленгу зараховують професійні та корпоративні сленги. Професійний сленг – це спеціальне мовне середовище, обмежене кордонами певної професії й розташоване між термінологічною лексикою та просторіччям (В. Хомяков).[21] Груповий сленг – це сукупність мовних засобів зниженого мовлення, що служать для експресивного рівня спілкування (В. Жирмунський, В. Хомяков, Т. Бєляєва).[21,17] Одиниці професійного та групового сленгу мають спільне в тому, що всі вони є результатом певної  суспільної діяльності людей, підпорядкованої принципам емоційної експресивності.

     Класифікувати сленг можна за різними ознаками. Наприклад, за стилістичними ознаками слова сленгу (жаргону), як було зазначено вище, можна поділити на звичайні, тобто нейтральні, та згрубілі (нецензурна лексика).

     Важливим чинником у творенні сленгових лексем є спорідненість інтересів осіб, які формують різновид цього ненормативного утворення. За цією ознакою лексичні одиниці молодіжного сленгу можна поділити на такі, що вживаються:

– у середовищі людей, що мають справу з комп’ютерами.

     У даному колі найчастіше використовуються жаргонні слова англомовного походження. Це викликано насамперед тим, що англійська є мовою комп’ютерних технологій. У процесі роботи з комп’ютерною технікою деякі слова перейшли до української розмовної лексики. Так, у даній сфері можна почути слова:  апгрейд  (поліпшення, модернізація комп’ютера),  батони (клавіші),  масдай (скрайній ступінь невдоволення),  сидюк  (дисковод та диски CD-ROM),  юзер  (користувач).

– Свої сленгові новотвори мають люди, які цікавляться автомобілями.

Найпоширенішими лексемами цієї групи є назви  різноманітних автомобільних деталей  та іншого обладнання:  бублик, баранка  (кермо),  тачка (автомобіль),  резина,  скати (шини)  тощо;

– у середовищі підлітків, які захоплюються музикою, часто вживають такі слова:  вертушка (CD-програвач),  саундтрек (мелодія, що супроводжує відеофільм),  синґл (CD з меншою, ніж на альбомі, кількістю пісень),  солянка (збірний концерт).

     Власний сленг мають книголюби, газетярі, спортсмени та ін. До того ж у кожній з названих груп можна виділити підгрупи. Наприклад, спортивний сленг поділяється на сленг футболістів, хокеїстів, плавців та ін.

     Отож можна зробити висновок, що практично кожна група людей, яких об’єднують спільні інтереси, має свій особливий тип мовлення, який реалізується у сленгових новоутвореннях і є притаманним лише цій групі. Це свідчить про те, що молодіжний сленг не є цілісною системою і включає в себе загальномолодіжний жаргон, що характеризує мову певного покоління, і спеціальні молодіжні жаргони.

     Молодіжний сленг є неоднаковим відповідно до спілкування. Кожне з таких середовищ має свої відмінності і сленг озвучує реалії життя саме у цьому оточенні.

     Наприклад, у студентському середовищі побутують такі лексичні одиниці:  друшляти (прогулювати пари),  гуртак, братська могила  (гуртожиток),  Степанида,  Баба Степа,  стіпуха(стипендія) тощо.

     У сленговому мовленні школярів трапляються слова, що відображають шкільні буденні явища та проблеми:  хвіст (заборгованість),  шпора, шпаргалка  (зрозуміло і без пояснення),  плавати  (погано знати матеріал), йти на шпорах (списувати),  врубитись  (зрозуміти),  засипатись  (не скласти іспити).

     Окремим видом жаргонної лексики є кримінальний сленг, що вживається у відповідному середовищі, хоча завойовує позиції у розмовно-побутовому мовленні інших суспільних верств. Тут часто трапляються такі лексеми як:  бивень (розумово відстала людина),  дядя  (начальник тюрми),  дока  (знаюча людина),  квасити  (пити спиртне),  качок  (масивна людина),  мусор (міліціонер) та ін.

     Проте, якщо вищеназвані сленги вживаються лише у конкретному середовищі, то слова, що належать до інтержаргону, є загальновживаними. До таких лексем можна зачислити:  бомж (рос. абревіатура «без определенного места жительства»),  малахольний  (ненормальний),  лимон (мільйон грошових одиниць), поїхати (збожеволіти), стріляти (просити ).

     Отже, як бачимо, сленг – явище дуже поширене і за певними ознаками його можна класифікувати.