Автор работы: Пользователь скрыл имя, 23 Октября 2013 в 23:36, курсовая работа
Розглянемо і проаналізуємо, спираючись на теоретичне обґрунтування явища синонімії, викладене у попередньому розділі, синонімічні одиниці, що зустрічаються у творах Г. Тютюнника.
Слова ”починати” і “заводити”
у контексті різняться
Напр.: “То ж бо директор тяг його до сьомого класу, можна сказати, за вуха: просив, умоляв, примушував – і таки вивів у люди”; “Ладку, та заграй же й нам! – улесливенько просять дівчата, бо знають, що гармоніст любить, аби його вкоськували, отак аж причучикували любенькими словами.”; “Однак минає день, два. Юхим забуває образу і нікому ні в чому не відмовляє. До того є дядьки вже знають, як легко до коваля підкотитися.
Напр.: “Знову бив верстат? – тонкоголосо напускався Свиридович на Івана. – Варвар! Лудист! Не смій! – І котився сварити ще когось”; “Артилеристи лаються, просять, погрожують, нарешті наказують чимось ім’ям – і двері відчиняються навстіж”; “Палажечка бігцем завертала теляток, картаючи їх усілякими ніжними словами”.
“Хлопці сидять на перилах, розхитують місток, дівчата верещать, наче їм справді страшно; “Так звикли, що коли хтось на когось кричить, йому кажуть: «Чого репетуєш, наче гарячого борщу вхопив?»; “Не та-а-ак! – залементувало жіноцтво.; “А давай-давай-давай! – не своїм голосом заволав Мишко, червоніючи й витріщаючи очі”.
Напр.: “Коли ти розумний, то побудувавши, приміром нову добру хату, не хвалися, а краще побідкайся...”; “Юхим любить повеличатися дітьми, як і своїм господарюванням, однак не при них”.
У контексті слова мають протилежні семантичні конотації: “хвалитися” «хвалити себе, щось своє, своїх близьких», різко негативну, а слово “величатися” підкреслює позитивну оцінку головного героя оповідання «У Кравчини обідають» Юхима Кравчини.
Вживається у значенні “розмовляти між собою дуже тихо”, напр.: “Миколко, а я ? – жалібно шепоче Соня”; “Ач, яка панська сваха у Безверхих... Котрий же з них молодий? – зашушукалися в натовпі.”
Напр.: “Кажу йому: чув, що підходив хтось, а здоровкатися не здоровкався, бо не впізнав – бачу погано”; “Забачивши Данила й Польку, він шапкує до них уклінно, бо довго не бачилися – цілу зиму.
Дієслова на позначення руху, переміщення, пересування у просторі утворюють такі синонімічні ряди:
Слова вживаються у значенні “роблячи кроки, пересуватися в просторі”, напр.: “...і йдуть. Вона попереду, з твердим притупом і по-конячому викидаючи перед себе коліна, він позаду, стеле свої дрібненькі обачні кроки, ніби не по землі йде, а по тонкому льоду, - не йде, а пливе, як тендітна дівиця”; “Федір Нестерович попрямував до своєї колишньої садиби”; “Бачу і до мене хтось чимчикує”; “Потім луки кінчаються, і вони прошкують лісовою стежиною”; “Данило цибає широко й дивиться поперед себе”; «А після дзвінка, гримаючи залізними замками на протезі, пошкандибав додом».
Вживаються у значенні “повільно або важко йти”, напр.: “Сідайте, - сказав не дуже привітно, сам з того дивуючись, і побрів у воду до корми”; “Потім йому стало холодно, і він помалу, ледь пересуваючи ноги, почовгав до хати”; “Отак і плуганимося селом, як два необ’їжджені бички в ярмі...”.
Слова даного синонімічного ряду вживаються зі значенням «рухатись в якомусь напрямі за допомогою певних засобів пересування». Напр.: “Коли ворота одчинено, машина, завиваючи, як аероплан, робить кілька стрибків, вилітає повз мене на вигін, блиснувши червоним оком «лєвого повороту», і мчить селом з таким ревом, що кури й гуси не біжать з-поперед неї, а летять”; Можна було б, звичайно, побазарувати й дядьковою машиною, інвалідською, так несправна ще з літа.
Вигук «ньо-ньо» відносимо до цього синонімічного ряду на підставі подібності семантичного значення і синтаксичної ролі присудка у реченні, пор.: “Так що скидаю солому, повечеряю, ляжу в сани, накрию ноги соломкою – і ньо-ньо додомцю!”
Слова «підкинути», «одтарахтарити» яскраво виявляють розмовний характер, що забезпечує відповідний контекст: “Дядько Никін... виходить на асфальт, махає рукою і каже так, немовби шофер почує: «Двох... до Полтави... підкинь... що тобі... трояк на дорозі валяється »; “Дивлюся, старе, немічне, автобуса вже не буде... «Сідайте», - кажу. І одтарахтарив. Привіз, а вона мені – маку».
До дієслівних синонімів на позначення вияву почуттів та ознак можна віднести такі:
У контексті ці слова набувають протилежних значень: «заспокоїтися» і «хвилюватися, непокоїтися», пор.: “І серце в нього б’ється рівно та лагідно, як уві сні”[31; С. 44]; “... і чим довше мовчать під бузком та біля оградки, тим гучніше гамселить у його просторих грудях велике й лагідне серце, і гаряча хвиля збудження трепетно лоскочеться в жилах” [31; С. 44].
У такому випадку віднесеність їх до одного синонімічного ряду є суперечливою (хоча й слова бити, гамселити належать до одного синонімічного ряду), проте можливість синонімічного ряду «гамселить серце», «гаряча хвиля збудження трепетно лоскочеться в жилах» (як контекстуальних авторських синонімів) видається нам більш правомірною.
Напр.: “А сам собі думаю: за чим би сьогодні забігти до сусідів, бо до вечора, либонь, не дотерплю, не доживу.
3. розсердитися - з’єрепенитися, наїжачитися, скаженіти, смола в зіницях одразу так і закипить (скаженіти), розперізатися (розв’язний, безсоромний, зухвалий).
Напр.: “Митро ні сіло ні впало з’єрепенився, що перед ним не поставили, як перед директором, коньяку, розсердився, пив домашню горілку чарку за чаркою”[31; С. 119]; “Кі вікна, кі короби! – наїжачився враз (тоді його саме “мордувала якась лиха година”). – Всі стіни будуть глухі”; “одказує Софійка і легенько прикушує зубами нижню губу, щоб не сказати Санькові нічого образливого..., бо він же скажений, смола в зіницях одразу так і закипить”; “Чого ти тут розперізуєшся? – почав найсміливіший”.
4. соромитися - почервоніти, пих (почервоніла), цвісти (щоками), щоки, як дві ружі.
До складу синонімічного ряду (основу якого утворюють контекстуальні синоніми) із домінантою «соромитися» входять не тільки дієслова, а й вигук у синтаксичній функції присудка та порівняльний зворот: “А молодиця на мене зирк-зирк. Почервоніла - страх”[31; С. 35]; “Видно ж, соромиться, що я їх з дідом на слизькому застав”[31; С. 35] ; “Чи знає вона хоч, од кого та дитина, х-га-га!..сидить, цвіте щоками. Аж іздалека видно”[31; С.152]; “А Софійка пих – і щоки враз, як дві ружі. Така вона: тільки обізветься до неї хтось чи сама до когось, так і почервоніла”.
5. радіти - лоскочеться[хвиля збудження в жилах], хмеліти раптовою радістю(радіти), цвісти(радіти, контекст.).
Напр.: “Оце тобі обнова, - кажуть і цвітуть: раді”[31; С. 64]; “А-а! – хмеліє раптовою радістю Ладко.”
6. терпнути(зомліти) - ноги стають, як мотузяні, дубіти(зомліти), в’янути(ноги), перестали гнутися(ноги).
Напр.: “У мене починають терпнути ноги і стають, як мотузяні”[31; С.5]; “А що, - думаю, - як я її поцілую, а вона мене – в пику?” – і шия перестає гнутися, дубіє”
7. стало поночіше - сніги огорнула печальна синювата імла.
Синонімічний ряд, який відбиває стан природи:“Сонце, напевно, бо зайшло під брезентом стало поночіше, сніги огорнула печальна синювати імла, і дві чорні колії позаду нас, котрі щойно було видно аж до небокраю, зникли”.
8. пахнути(молоко) - пахне, тягне духом, підіймався дух, пашить (теплом).
Напр.: “Од загороди пашить теплом, молоко пахне”[31; С.160]; “Надворі пахне молодим осокорячим листям, а з грядок тягне теплим гнійком, торішніми бур’янами і мокрим попелом” [31; С. 4]; “З-під землі, розмитої дощем, з-під бур’янячого коріння підіймався над узліссям ледь відчутний, гіркуватий дух мокрої сажі й старої обкаленої цегли. Дихали трухлявиною старі пні”.
9. тхнути (пахнути) – смердіти(горілкою).
На відміну від попереднього цей синонімічний ряд має негативне забарвлення: якщо «пахнути» означає «видавати запах переважно приємний» то «тхнути», «смердіти» - «мати запах чого-небудь, переважно неприємний». Порівн.: “З кожного закутка так і тхнуло пусткою”; “Од них смерділо горілкою, тютюном і брудним одягом”.
10. холонути - вичахнути.
Напр.: “...брав жменею крижалки смаженої картоплі, розкладені рядочком на газеті, аби швидше холонули, і мовчки, зосереджено спроваджував у рот”; “Жижа! А як вичахне, тоді гам”.
11. цвісти (молодий бузок) - киплять[квіти](рясно квітнуть, буяють).
Напр.: “А крізь тин, поза плечима у неї, пнеться до сонця бузок молодий і теж цвіте”; “Ідуть, а довкола квіти аж киплять”.
12. блищати(крапельки поту) – блиснути (червоним оком), блись-блись[калоші](блискати, виблискувати), поблискувати, полискувати(колеса під ліхтарями).
Напр.: “Коли Іван повертався в токарний, біля верстата вже вештався начальник депо... у якого на скронях завжди блищали крапельки пота”; “Зазираю в кошик, а там калоші. Головками не мене блись-блись. Нові, аж сміються; “...вони (очі) поблискували в густих, зведених до перенісся бровах і на плечах”[31; С. 166]; “Лише в котельні за складальним цехом сичала пара і тьмяно полискували під ліхтарями вагонні колеса”.
13. сміються [калощі нові, аж сміються] - новий, аж сміється.
Інші лексико-семантичні групи не такі численні, тому розглянемо їх усі в окремому пункті.
1. братися - цупити (тачку), хапати, рвицькати , рвиць(вигук).
Напр.: “Ого, коли б ні! – вигукую , хапаючи її з тоненький поперек; “Беруся рукою за кущ і, твердіше, ніж треба, упираючись ногами в кручу, деруся на гору”; “За двором я трохи наджидаю, поки дядько впорається з ворітьми, а далі цупимо тачку вдвох”[31; С. 93]; “...дядько рвицькає дишло на себе”; “А мама рушники з кошика – рвиць...”.
2. їсти - гамочки (їсти), спроваджувати у рот (їсти), ласувати(їсти, але смачне, витончене), пополасувати, хлам-хлам-хлам(їсти).
Напр.: “Тільки Борько вже не їв, а мовчки ліз дідові на коліна”; “Їде в місто. Дурна... Чим ти там ласуватимеш?”; “О, мишка писнула!.. Он кому тепло та добро! І їсти є що: там колосочок невим’ятий знайде, там зернятко ... Хлам-хлам-хлам – уже й не голодна”.
3. надудлитися (напитися, сп’яніти) - накубрячитися(напитися, захміліти), на доброму підпитку(напитися, захмеліти), чути у голові джемеликів(захмеліти, сп’яніти), його вже розхитує.
Народна фантазія невичерпна, коли йдеться про процес вживання спиртних напоїв і відповідно його наслідки – сп’яніння: “Ти зранку надудлився, то тобі й байдуже, а матері, може, й поплакати хочеться ”; “О, почули. Човкуть до вікна, заточуються: видно, вже накубрячилися”; “З села Степан повернувся на доброму підпитку, і так йому стало шкода Катрі та себе з жінкою, що він аж заплакав”
“Степан на те змовчав, ба таки чув у голові джмеликів”; “Ви б краще хлопця посадили, бо його вже розхитує”.
4. померти - вмерти, на
моїх доблесних грудях
Информация о работе Лексична синонімія в творчості Г. Тютюнника