Автор работы: Пользователь скрыл имя, 19 Мая 2012 в 22:04, курсовая работа
В термінах класифікації Ж. Жeнетта основним типом інтертекстуальності для текстів-прикладів є відношення власне інтертекстуальності.
Інтертекстуальність – це “створення мовних конструкцій, “текст в тексті” й “текст про текст”, що пов’язано з активною установкою автора тексту на діалогічність, яка дозволяє йому не обмежуватися лише сферою своєї суб’єктивної, індивідуальної свідомості, а вводити у текст водночас декількох суб’єктів висловлення, які є носіями різних художніх систем”
6. О’Коннел М. Знаки и символы : иллюстрир. энцикл. / О’Коннел М., Эйри Р. / пер. И. Крупичевой. – М. : Эксмо, 2007. – 256 с.
7. Ситенька О.В. Інтертекстуальні трансформації міфологем в англомовній постмодерністській прозі // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. - С.152-157
8. Словарь сюжетов и символов в искусстве / Холл Дж. ; пер. с англ. Майкапар А. – М. : Крон-Пресс, 1999. – 655 с. : ил.
9. Тарасов А. Е. «Христианские мотивы в отечественной художественной литературе и кинематографе XXI века» //Интернет журнал сретенского монастыря. - 2008. http://www.pravoslavie.ru/
10. Фатеева Н.А. Контрапункт интертекстуальности, или Интертекст в мире текстов. – М.: Агар, 2000. – С. 301.
11. Селиванова Е.А. Основы лингвистической теории текста и коммуникативности: Монографическое учебн. пособ. – К.: ЦУЛ, “Фитосоциоцентр”, 2002. – С. 237.
12. Барнс Джулиан. История мира в 10 1/2 главах.
13. Ткачик Н. М.Вода як структуротворчий елемент художнього міфосвіту (на матеріалі сучасної української та зарубіжної прози).
Информация о работе ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІСТЬ В РОМАНІ ДЖУЛІАНА БАРНСА “ІСТОРІЯ СВІТУ В 10 1/2 РОЗДІЛАХ”