Особливості реалізму в романі Флобера «Пані Боварі»

Особливе місце у романі посідає лихвар Лере, пересічний, буденний. «З цього крамаря був дуже спритний ділок» [16; 106]. Це дрібний хижак, павук, що тихенько і облесливо тче павутину, в якій заплутується недосвідчена Емма. Виждавши момент, він накидається на свою жертву й стає безпосередньою причиною її самогубства. Лихвар Лере доповнює картину «побуту провінції», без нього вона була б трохи площинною.

На тлі життєвої трагедії жінки, яка не знайшла себе у житті тогочасного суспільства, Флобер змальовує розлогу картину життя сучасної йому французької провінції, відтворює галерею характерних для неї людських типів. Висновки, до яких приходить автор внаслідок цього спостереження, ще більш песимістичні, ніж ті, які мав на увазі Бальзак у своїх критичних оцінках основ буржуазного суспільства. Картини провінційної рутини з її сірим, нікчемним існуванням перетворюються в романі Флобера не уособлення усієї Франції, здоровий дух якої неухильно деградує, підпорядковуючись антилюдяним законам буржуазної моралі.

Франція в романі – лише назва провінційної кав‘ярні, яку, до речі, ось-ось опишуть, бо її, як і Емму, «доконав векселями» торговець Лере. Минула слава великої держави – Наполеон – тепер спокійнісінько сидить на колінах у нового її господаря – Оме (один із синів аптекаря був названий Наполеоном). «Оме полюбляв імена, що нагадували б про якусь велику людину, славетний подвиг або благородну ідею, і за цим принципом охрестив усіх своїх чотирьох дітей» [16; 95]. А нинішній «державний корабель» представлено в романі парою «худющих шкап», що привозять на свято представника префектури. Героїчну історію Франції тепер, за пропозицією Оме замінить «список пияк», який «з точки зору статистики, це становило би своєрідний літопис, до якого можна було б звертатися по довідки» [16; 150].

Що людина може протиставити цій лаві безглуздя, що змиває на своєму шляху красиві почуття, великі держави, самовіддану працю? Звідси й непевність того враження, яке самому письменнику навіювали образи його твору і, яке у його листах вилилося у метафоричний вислів: «пишу сірим по сірому».

Ті проблеми, які підносить Флобер у своєму романі й досі залишаються актуальними. Людина в цьому світі опиняється перед вибором: або високі моральні цінності і бідність, або розлучення з найкращими властивостями душі й успіх та процвітання в суспільстві.

ВИСНОВКИ

Автор роману приголомшив читачів і критиків, заявивши: «Емма Боварі – та це ж я!» В одній паризькій газеті з‘явилася карикатура, де Флобер, майже двометровий чоловік, з широченними плечима й могутніми вусами, був зображений в легковажному дамському наряді своєї героїні. Але це був, власне, не жарт і не містифікація читачів, а зізнання автора в тому, що, створюючи образ пані Боварі, він спирався й на свій психологічний досвід. Він теж переживав розлад із навколишнім світом, невдоволенням життя, бажання іншого, того, що конкретно не існує, але все це, певна річ, він переживав на іншому, незрівнянно вищому духовному й душевному рівні.

Персонажів Флобера не можна рахувати ні на тисячі, ні на сотні. Проте в цих порівняно нечисленних героях письменник із надзвичайною майстерністю втілив типові риси своєї сучасності. Це «глибокі» герої, так як за ними ховаються тенденції суспільного розвитку, долі багатьох людей, щось близьке і знайоме всім. Це герої, які змушують роздумувати, і ці міркування приводять сучасного читача до висновків, про які не думав і сам Флобер.

Композиція і стиль «Пані Боварі» - наслідок важкої роботи письменника із самим собою: Флобер намагався перемогти свою відразу від вульгарного буржуазного світу, або поглянути на нього неупереджено й збагнути його суть. Одна сторінка протягом 5 днів, 5-6 сторінок протягом тижня, 25 сторінок за 6 тижнів, ціла ніч проведена у полюванні на єдиний епітет, - ось свідчення напруженості творчих пошуків Флобера. Така самовіддана праця не була даремною. Великій романіст залишив нащадкам один з найдосконаліших у світовій літературі витворів мистецтва, який вирізняється небаченою глибиною думки й гармонією форми і змісту.

Роман «Пані Боварі» був новаторським твором за своєю художньою структурою, її основними складовими та їхніми співвідношеннями. Одночасно Флобер відмовляється і від докладних описів, враховуючи ту психологічну закономірність, що чим далі детальніше письменник описує, тим менше читач бачить. Він замінює описання показом, при цьому цей показ розрахований не на суто візуальне сприйняття, а на «внутрішній зір» читача. Таким чином, для чіткої передачі дійсності Флобер використовує різні художні засоби, насамперед, це контраст та іронія. Автор вводить у твір різні «документи епохи» - листи, газетні статті, судові постанови. Використовує також і досвід фізіології, медицини з відповідною термінологією, пояснює ті чи інші явища з медичної точки зору. Формально, як поборник «об‘єктивного методу Флобер займає відсторонену позицію у розповіді, але насправді, сповнений емоцій, втягнутий в дійство, що розгортається в романі. Звідси його вражаюча проникливість, що виникає із відчуттів відрази й ненависті, до яких домішується співчуття, яке властиве людині. Ця суміш почуттів придає роману «Пані Боварі» вражаючу силу й надзвичайну тонкість.

Запропонувавши об‘єктивізм як принцип зображення, він сприяв розширенню можливостей реалізму. Неперевершений віртуоз стилю і майстер композиції, Флобер зумів не тільки створити правдиву картину французького життя, а й розкрити драму повсякденного існування людини новітнього часу. Майже все, написане романістом, не втратило актуальності для читачів сьогодення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Галич О.А., Назарець  В.М., Васильєв Є.М. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. О. Галича. –  Київ: Либідь, 2001. – с.378-387.

2. Дитькова С.А. «Счастье – обман, поиски которого причиняют все житейские бедствия…» Проблемное изучение романа Г. Флобера. // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України; №6, 2000. – с.29-34.

3. Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник. У 2т. Т.2: Л-Я / За ред. Н. Михальської та  Б. Щавурського. – Тернопіль: Навчальна  книга – Богдан, 2006. – с.672-678.

4. Іванов М.Г. Гірка реальність, перетворена силою слова на  високе мистецтво. // Всесвітня література, №4, 2002. – с.35-38.

5. Ковбасенко Ю.І. Гюстав  Флобер // Тема, №2, 2002. – с.61-64.

6. Моруа А. Гюстав Флобер  «Госпожа Бовари». – В кн.: Моруа А. Литературные портреты. – Кишинёв, 1974. – с.391-425.

7. Мигальчинська В.М. Провінційні історії // Зарубіжна література, №9, 2005. – с.25-26.

8. Наливайко Д.С. Роман, що  започаткував новітню прозу // Флобер  Г. «Пані Боварі». Проста душа. –  Харків, 2002, - с.3-18.

9. Наливайко Д.С. Великий  майстер художньої прози: Літературний  портрет Гюстава Флобера. – К.: Веселка, 2004. – 21с.

10. Ніколенко О.М. Від Флобера  до Аполіінера. Французька література  другої половини ХІХ – поч.ХХ  століття: Посібник. – К.: КГОВЦ «Полікультурний  світ», 2005. – 232с.

11. Пронкевич О.В. Секрет  довголіття «нецікавого сюжету»  або «Емма Боварі – це я!» // Зарубіжна література, №9, 1991. –  с.17-20.

12. Реизов Б.Г. Творчество Флобера. – М., 1955. – 523с.

13. Реизов Б.Г. Французкий  роман ХIХ века. – М., 1969. – с.171-214.

14. Рибакова О.В. Клітина живої істоти. Флобер «Пані Боварі» // Зарубіжна література, №5, 1997. – с.24-26.

15. Сташух Г.В. Соціально-психологічна  проза ХІХ століття: французька, англійська та російська // Зарубіжна  література, №6, 2005. – с.6-9.

16. Флобер Г. Твори: В 2-х  т. Т.1. Пані Боварі; Саламбо: Романи. – К.: Дніпро, 1987. – 587с.

1 Реизов Б. Г. Творчество Флобера. – М.,  1955. ст. 261.

2 Краткая Литературная Энциклопедия.  – М., 1975. т. 8. ст. 19.