Переклад ідіоматичних виразів

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………….      3

ОСНОВНА ЧАСТИНА

 

1. Поняття про ідіоми в сучасному мовознавстві……………………….5
2. Місце ідіом в системі фразеологічних одиниць мови…………..........9
3. Прагматичні ідіоми в сучасній англійській мові……………………12
4. Специфіка перекладу ідіоматичних виразів українською мовою….15

 

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….20

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………22

 

 

 

Вступ

 

Незважаючи на те, що ідіоматичні  одиниці широко застосовуються в  усному і писемному мовленні (художній літературі, публіцистиці, тощо), їхні структурно-семантичні особливості є недостатньо вивченими. Багато невирішених питань залишається і в теорії та практиці перекладу цих одиниць з англійської на українську мову. У вітчизняному перекладознавстві ще не існує комплексного дослідження і остаточного вирішення багатьох проблем, пов’язаних з особливостями перекладу англійських ідіом українською мовою в художніх творах, що й зумовило вибір даної теми та пояснює актуальність теми курсової роботи.

Об’єктом дослідження є  наукові праці присвячені вивченню ідіоматичних одиниць в англійській мові та особливості їх перекладу українською мовою.

Предметом дослідження  є теоретичні засади перекладу ідіоматичних виразів у художньому творі.

Мета курсової роботи  полягає у визначенні теоретичних засад перекладу ідіоматичних виразів в художньому творі.

Для реалізації поставленої  мети необхідно розв’язати такі конкретні  завдання:

• обґрунтувати поняття ідіом у сучасному мовознавстві;
• визначити місце ідіом в системі фразеологічних одиниць мови;
• узагальнити особливості прагматичних ідіом в сучасній англійській мові;
• виявити специфіку перекладу ідіоматичних виразів українською мовою.

Методи та прийоми  дослідження. На першому етапі дослідження використовується метод лінгвістичного спостереження, підбору та класифікації інформації, на другому етапі роботи метод аналізу та синтезу для систематизації отриманої інформації та інтерпретації результатів проведеного дослідження.

Мета та завдання дослідження визначили  його структуру. Робота складається  зі вступу, у якому окреслюються межі дослідження і підпунктів в яких розглянемо значення поняття фразеологія і власне поняття ідіома.

 

 

1. Поняття про ідіоми в сучасному мовознавстві

 

Термін «ідіома» походить від давньогрецького слова  «ídiōma», що означає «особливість,своєрідність». Ідіома — це стійкий неподільний зворот мови, що передає єдине поняття, зміст якого не визначається змістом його складових елементів. Виділяють два основні погляди на ідіоматичні одиниці – так звані «широкий підхід» та «вузький підхід» до ідіом. Згідно з останнім, ідіомами вважається лише такі «стійкі словосполучення, семантика яких не виводиться зі значень її складників, а інтегрована ними формально; виникає внаслідок утрати мотиваційних відношень» [1, с. 173].

У вітчизняному мовознавстві протягом довгого часу існувала традиція називати ідіоми «фразеологічними зрощеннями», за термінологією відомого радянського мовознавця академіка Віктора Володимировича Виноградова, який розподілив фразеологічні одиниці на фразеологічні зрощення (або ідіоми у вузькому значенні), фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення [6,          с. 56].

Традиційно ідіому визначають як нарізнооформлену одиницю з принаймні двома  повнозначними елементами, які відзначаються  повною ідіоматичністю, тобто таким  переосмисленням, яке призводить до трансформації значення одиниці в цілому О.В.Кунін. Проте низка вчених визнає також існування цільнооформлених одиниць ідіоматики – мікроідіом, або однослівних ідіом, які входять до фразеологічної системи мови поряд з нарізнооформленими одиницями, оскільки їм притаманні такі основні властивості фразеологізмів, як відтворюваність у мовленні, відносна стійкість компонентного складу і структури, ідіоматичність та граматична категоріальність. Зазначені тлумачення відображають відповідно вузький (Д. Каррі) та широкий (Л.М.Медведєва) підходи до меж фразеології.

Отже, можна  визначити ідіому як стійкий комплекс, представлений словом, словосполученням чи реченням з цілком або частково переосмисленим значенням компонентів, що має емоційне забарвлення. Наприклад, greaseball – “італієць” pearl-diver – “людина, яка миє посуд у ресторані”, milk and water – “слабка людина, яка не має власної думки”, beat the pants off somebody – “бути            кращим за когось у певній діяльності”.

Ідіоми  сучасної англійської мови, як й інші номінативні одиниці, вербалізують концепти, які складають концептуальну картину світу представників англомовного колективу, тобто їхню систему поглядів, спосіб сприйняття та організації дійсності [8, с. 109].

Ідіоматичний  простір – сукупність взаємопов’язаних концептів різного рівня абстракції, об’єднаних подібними категоріальними ознаками та актуалізованих ідіоматичними засобами мови [8, с. 122].

Ідіоми  сучасної англійської мови на позначення людини як                    соціальної істоти актуалізують тридцять взаємопов’язаних концептів. Кожен концепт вербалізований ідіомами сучасної англійської мови, які позначають людину у всіх її проявах: фізіологічні ознаки (вік: the awkward age – перехідний вік”, long in the tooth – “старий”; стать: lord of creation – “чоловік”, baby doll – “жінка”), особливості внутрішнього світу (темперамент: gloomy Gus – “сумна, меланхолійна людина”; характер: have sand in one’s craw – “бути рішучою, мужньою людиною”; почуття: as happy as a lark – “дуже щасливий”) та зовнішнього вигляду (look like) a million dollars – “привабливо виглядати”, an ugly duckling – “потворна людина”), поведінку (be way) out of line – “погано”, неприйнятно поводитися”, be on the side of the angels – “поводитися згідно з високими моральними нормами”) й стосунки з оточуючими (make advances – “загравати”, take by the short hairs – “командувати, тримати у покорі”, a friend in need – “друг, який допомагає долати труднощі”). Концепти наведеної ієрархії є взаємопов’язаними, оскільки значна кількість ідіом сучасної англійської мови на позначення людини як соціальної істоти може актуалізувати два концепти одночасно. Наприклад, ідіома speak daggers – “говорити зі злістю, гнівом” вказує на емоційний стан мовця (концепт психічна діяльність), який виявляється в його вербальній поведінці (концепт поведінка). [5, с 92].

Кількість і якість ідіом, що відбивають позитивну  або негативну оцінку тих чи інших  людських якостей, можна вважати  показником етичних норм, правил соціального  життя і поведінки в суспільстві, відносини нації через її культуру і мову до світу, іншим народам і культурам.

  Треба зазначити, що в британському та американському мовознавстві більшу популярність має «широкий підхід» до проблеми ідіоми. До складу ідіом, західні лінгвісти відносять не лише фразеологізми усіх типів, а навіть і паремії – приказки, прислів’я, крилаті вислови, цитати тощо. Так, Ричард Спієрс у передмові до «Словника американських ідіом» пояснює вибірку одиниць для даного видання наступним чином: «Кожна мова має фрази або речення які не можуть бути перекладені буквально. Багато кліше, прислів'їв, сленгових виразів, фразові дієслова і загальні висловлювання пропонують такого роду проблеми. Фразу або речення такого типу зазвичай називають ідіоматичною. Цей словник являє собою набір ідіоматичних фаз і пропозицій, які часто зустрічаються в американському англійському» [4, с. 7]. Тобто ми бачимо значне розширення поняття «ідіоми» порівняно з розумінням В.В. Виноградова: адже до складу ідіом віднесені не лише словосполучення, а й речення (sentences) різного характеру: кліше, прислів’я, сленгові фрази, мовленнєві штампи (common sayings), які об’єднує одна спільна риса: їхня ідіоматичність [6, c. 132 ].

 Подібним чином укладено більшість з інших оригінальних словників та довідників ідіом англійської мови. Укладач іншого популярного словника ідіом британського варіанту англійської мови Вільям Колінз, зокрема, зазначає: «Вивчаючи ідіоми, завжди стикаєшся з двома найголовнішими проблемами. Перша – проблема походження. Навіть фахівці не в змозі чітко і впевнено пояснити значення численних ідіоматичних виразів. По-друге, існує проблема зв’язку між походженням та поточним використанням. Часто стає необхідним, вивчаючи ідіому, наявне значення якої зрозуміло і широким загалом використовується правильно, визнати, що зв’язок між походженням та значенням не є відомим» [33, c. 127].

У своїй передмові до словника Дж.Сейдл  та У .Макморді “English idioms and how to use them” (1983) проф. Мєднікова зазначає: «Слово «ідіома» не є однозначним. Ним називають і особливу фразеологічну одиницю, що має ярко виражені стилістичні особливості (власно ідіоми) та інші види фразеологічних одиниць. Ось чому Дженіфер Сейдл та У. Макморді, розуміючи слово ідіома у всій системі його значень, включили до складу посібника все те, що, на їхню думку, може вважатися специфічно англійським і те, що необхідно знати тим, хто вивчає англійську мову як іноземну. Радянська лінгвістика, яка досягла великих успіхів у своєму теоретичному розвитку, інакше розглядає проблеми класифікації фразеологічних одиниць. Наше мовлення, коли ми розмовляємо, є ідіоматичним в тому сенсі, коли ми користуємося характерними для нашої мови виразами та зворотами, що демонструють у своєму синтаксичному та семантичному складі її специфіку» [с.1 – 6 + 266 c].

Отже, ідіоми сучасної англійської мови, як й інші номінативні одиниці, вербалізують концепти, які складають концептуальну картину світу представників англомовного колективу, тобто їхню систему поглядів, спосіб сприйняття та організації дійсності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Місце  ідіом в системі фразеологічних  одиниць мови

 

Сфера фразеології усвідомлюється по-різному у різних теоретичних  концепціях. Проте більшість дослідників  сходяться в тому, що фразеологізми  повинні характеризуватися трьома найважливішими параметрами: неоднослівністю, стійкістю та ідіоматичністю. Перший з цих параметрів можна вважати єдиним відносно ясним та операційним поняттям, хоча й тут виникають проблеми, пов’язані з наявністю або відсутністю в тій чи іншій мові орфографічної традиції, розрізненням слів і словосполучень, слів та речень в даному морфологічному типі мови, тощо. Категорія стійкості є вже менш визначеною, але найбільші запитання викликає поняття ідіоматичності. В найбільш загальному розумінні ідіоматичність позначає «властивість мовних одиниць формувати цілісне значення не із суми значень її складників або незалежно від них» [19, с. 5-6] Фразеологія виявляється лише одним з проявів ідіоматичності.

Розглянемо фактори, які можна  розглядати як причину стійкості  ідіоматичних одиниць. Вочевидь, достеменно виявити справжні причини формування стійких зворотів тільки в рамках лінгвістики неможливо, адже найчастіше причини стійкості носять екстралінгвістичний характер. Тут може виявитися важливою культурна значущість вихідного тексту (пор. численні ідіоми-біблеїзми, ідіоми літературного походження з відомих художніх творів, зокрема, з творів В. Шекспіра в англійській мові); підвищення престижності та/або поширення сфери функціонування певних фахових мов або жаргонів (поширення сленгізмів через розмовне мовлення та ЗМІ до художньої літератури). Культурно-історичний контекст (так, за даними Альберта Швейцера, внаслідок контактів з представниками інших народів протягом колонізації Північної Америки, в американському варіанті англійської мови опинилися ідіоми не лише британського, а й індіанського, французького, голандського, німецького та іспанського походження) [9, с. 38-40]. Втім, багато з причин узуалізації залишаються незрозумілими.

Роль власно лінгвістичних факторів узуалізації, вочевидь, є невеликою, однак суто лінгвістичні особливості мовних виразів, що сприяють узуалізації, безсумнівно, існують. Можна впевнено вказати лише один з них – ускладненість форми. Найчастіше – це рима, пор. укр. «не сіло, не впало», «часто-густо», «попав на ліки – пропав навіки», «ні сват ні брат»; англ. “high and dry”, “by hook or by crook”, “at sixes and sevens”. До цього ж типу ідіоматичних утворень належить також подвоєння основи на зразок: «вік вікувати», «дурень дурнем», “in bag and baggage”. До числа прийомів ускладнення форми належать також алітерації (характерні для германських мов), асонанси тощо. Зокрема, В. Колінз зазначає: “Sometimes a dominating factor in the formation or the popularity of an idiom must have been a desire for euphony, alliteration, rhyme, repetition” [33, c. 236].

Зауважимо, що в сучасній лінгвістиці поняття  «ідіоматичності» пов’язується не лише з фразеологією. Ідіоматичність проявляє себе також у морфології та синтаксисі. Так, у словотворі ідіоматичність представлена простим чи складним словом, формальні складники якого не беруть участі у формуванні його семантики. Такі слова характеризуються умовною мотивацією (псевдомотивацією). Причинами такої ідіоматичності значення є формальні зміни, утрата значень слів-мотиваторів або їхнє переосмислення, руйнування первісного образу, покладеного в основу творення слова, невірне калькування, ефективність вибору мотиваторів, які є випадковими, що надає слову особливої експресивності й увиразнює мовлення. У синтаксисі ідіоматичність розглядається на підставі фразеологізованих неподільних речень [12, c. 93-94].

Слід додати, що статус ідіом, як складової частини фразеологічної системи, ніколи не було поставлено під сумнів, на відміну від прислів’їв, приказок, крилатих слів, яким багато вчених відмовляють у приналежності до фразеології, вважаючи, що подібні одиниці утворюють так званий пареміологічний фонд, який є предметом дослідження специфічної маргінальної наукової галузі – пареміології, яка межується з лінгвістикою та фольклористикою, або так званих кліше, чи мовних штампів, на зразок «добрий день», «шановне товариство», тощо. Звернемо увагу також на величезний лінгвокультурознавчий потенціал фразеології, адже саме в ідіоматичних одиницях мови відбито багатовікову історію народу, своєрідність його культури та побуту. Внаслідок того, що в ідіоматичних виразах чітко відображається національний характер народу, їхнє активне засвоєння необхідно кожному, хто вивчає мову. Також необхідно розвивати вміння коректно вживати ідіоми в мовленні, правильно відчуваючи їхній стилістичний регістр – чи належать вони до просторіччя, або вульгаризмів, канцеляризмів або книжкового стилю [15, с. 389].