Поетика позатекстуальних елементів композиції(заголовку та епіграфів) у романі Стендаля "Червоне і чорне"

               Також особливістю композиції є те , що автор будує роман так, що читач ні на хвилину не перестає пристрасно розділяти муки, надії, гіркоту головного героя, виявляється залученим в захоплюючий процес відкриття найпотаємніших глибин непересічної особистості, життєва трагедія якої — трагедія століття. Особливістю поетики роману є  роздуми про те, як зроблений роман («роман про роман»), авторські звернення до читача, характер іронії, «гра» з епіграфами, пропущеними строфами, крапками .Так звану «гру» використовує в іронічних назвах розділів (Министерство добродетели, Высоконравственная любовь), в епіграфах з «подвійним дном» і помилкової атрибуцією.

                  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

      Результати проведеного дослідження дають підставу зробити такі висновки:

              Першим завданням нашої курсової роботи було вивчити  теоретичну і літературно-критичну літературу з теми дослідження. У ході опрацювання літературних джерел  ми познайомились з працями таких літературознавців і науковців як Б.Г Реізов , Н.А Кузьміна, Л.І Вольперт , Ю.М Лотман ,Т.В Кочеткова, М.О Енштейн ect.

        Другим нашим завданням було розкрити символіку назви роману Стендаля «Червоне і Чорне». У ході опрацювання літературних джерел , найбільшу  увагу привернули праці таких літературознавців як Б.Г Реізов та Л.І Вольперт. Досить цікавою на нашу думку , була стаття Лотмана  під назвою  «Декілька слів до проблеми Стендаль і Стерн»,  яка була написана на противагу  праці Реізова . Лотман зазначив , що праця Реізова являє собою зібрання всіх міркувань, які були коли-небудь висловленні щодо назви роману «Червоне і Чорне» .  Тож ознайомившись з цими працями ми спробували розглянути декілька гіпотез щодо семантики назви твору , і найбільш вірогідною гіпотезою на нашу думку виявилась та, яка стверджує , що назва твору криється на сторінках роману . 

   Третє  завдання мало на меті з’ясувати ступінь  впливу епіграфів на сприйняття роману, їх смислове навантаження. Проаналізувавши декілька епіграфів у романі Стендаля «Червоне і Чорне» ми побачили як майстерно автор зумів охарактеризувати і надати певних відтінків за допомогою над текстуальних елементів ,також ми переконались що у кожного епіграфа є прямий зв’язок із тестом , який не лише розкриває його зміст, а й містифікує його. Також ми з’ясували , що із сімдесяти трьох епіграфів, лише п’ятнадцять належать авторам, чиїм ім’ям вони позначені. Справжніми авторами є лише Шекспір , Байрон , Барнав , Моцарт та Енній, усе решта — Полідо, Штомберк, Синее , є вигадкою автора.

      Останнім завданням було визначити  особливості побудови композиції  роману «Червоне і Чорне».  Однією з особливостей роману  було те, що автор побудував  свій роман так ,що читач  ні на хвилину не перестає  пристрасно розділяти думки , надії , гіркоту  головного героя. Внутрішні монологи  Жюльєна , дали  нам змогу добре зрозуміти і відчути його найпотаємніші бажання і зазирнути у кожний куточок його пристрасної душі. Цікавим є також манера оповіді, звернення до читача , іронія , «гра» з епіграфами  та пропущеними строфами . Новаторським для того часу є також зображення подружньої зради , де невірна дружина сама засуджує себе гірше від усякого суспільного суду.

    Отже , усі ці невеличкі на перший  погляд деталі , створюють загалом не забутню картину — зразок соціально - психологічного роману XIX століття.

 

   

 

 

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури:

1. Анненкова О. С. Французька література ХІХ століття: від Стендаля до Мопассана / Університет Сучасних Знань. – К. : Купріянова О.О., 2008. – 160с. – Бібліогр.: с.18 – 21
2. Аристотель  Этика. Политика. Риторика. Поэтика. Категории. Минск:      Литература, 1998. - С. 1064-1112.
3. Буало Н. Мистецтво поетичне. К., 1967;  переклад М.Т. Рильського – 136с.
4. Веселова, Н.А. Заглавие литературно-художественного текста (Антология и поэтика)/Н.А. Веселова. Автореф. дис. ... канд. филол. наук. - М., 2005.
5. Вольперт Л.И. Пушкин в роли Пушкина. Творческая игра по моделям французской литературы  Пушкин и Стендаль / Языки русской культуры. – М. – 1998 . – 327с.
6. Вольперт Л.И . Пушкин и Стендаль. ГЛ 8 Тайна названия « Красное и Черное» . Л.1986. – 327с.
7. Галич О,Назарець В,Васильєв Є Теорія літератури: Підручник./ За наук. ред. Олександра Галича.- 3-тє вид., стереотип.-К.: Либідь, 2006. – 488с.
8. Дератани Н.Ф , Тимофеева Н.А Греческая литература. М., "Просвещение", 1965; перевод В.Аппельрота 
9. Джанджакова Е. О поэтике заглавий // Лингвистика и поэтика. – М., 1979. – С. 208.
10. Эпштейн М. О стилевых началах реализма: Поэтика Стендаля и Бальзака // Вопросы литературы. 1977. № 8. С. 109.
11. Івашин В.П. Нариси з теорії літератури . Навчальний посібник / Академія. – К. –2010. С – 264
12. Кржижановский С.Д. Искусство эпиграфа: Пушкин // Лит. учеба. - 1989. -        №3. - С. 102-112
13. Кржижановский С.Д  Поэтика заглавий. – М., 1931. – С. 21.
14. Кузьмина Н.А. Эпиграф как лингвостилистическое средство и его роль в композиции стихотворения // Композиционное членение и языковые особенности художественного произведения. М.,1987.
15. Кочеткова Т. В. Стендаль в личной библиотеке Пушкина. — Учен. записки Латв. гос. университета. Т. 106. Пушкинский сборник. Рига, 1968, с. 114—123.
16. Литературная энциклопедия: Словарь литературных терминов: В 2 т. / Под ред. Бродского Н.Л. - М.; Л.: Изд-во Л.Д.Френкель, 1925.
17. Лотман Ю.М Избранные статьи. В 3 тт. Т. 3. Таллинн, 1993. С. 428—429.
18. Нямцу А. Поэтика традиционных сюжетов. – Черновцы, 1999. – С. 79.
19. Основина, Г.А. О взаимодействии заглавия и текста (на материале       рассказа А.П. Чехова «Устрицы»)/Г.А. Основина//РЯШ. – 2000. - №4
20. Остолопов Н.Ф. Словарь древней и новой поэзии: В 3 т. - СПб.: Типография имперской Российской Академии, 1821. - Т.3. - С.398.
21. Реизов Б.Г Из истории европейских литератур. Л.: Издательство Ленинградского университета, 1970. С. 170—186.
22. Ружевич Т.М., Ружевич Я.І. У погоню за щастям (за романом Стендаля "Червоне і чорне")  // Зарубіжна література в школах України. – К. – 2006. – №78 – с.22-24
23. Свердлов Реалистический роман : "Магическое зеркало"/Михаил Свердлов // Литература, 2005. т.№ 2 С.27-32.
24. Стендаль Ф . Красное и Черное / Правда  – М.1978 
25. Цыбульник Ю.С Крылатые латинские выражения. — М.:: ООО "Издательство АСТ", 2003. — С. 73. — 830 с
26. Arrous M. Stendhal et Latouche au «Mercure». Publicité pour les «Promenades dans Rome». — Stendhal Club, N: 99, 1983, p. 415.
27. Crouzet M. Nature et société chez Stendhal: la révolte romantique. Lille, 1985. P.36.
28. Del Litto V. Stendhal lecteur d'Armance. (Exemplaire interfolié Bucci). (II). — Stendhal Club, N: 72, 1976, p. 278.