Проблема формування творчих здібностей учнів на уроках української мови

 

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………3

Розділ І. Проблема формування творчих здібностей учнів у лінгводидактиці

1.1. Формування творчих здібностей як педагогічна проблема ........................…5

1.2. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках української мови…...............9

Розділ ІІ. Методика формування в учнів творчих здібностей засобами мови ( під час вивчення морфології)

2.1.Аналіз чинних шкільних програм та підручників..........................................12

2.2.Методи та прийоми формування творчих здібностей учнів під час вивчення морфології.................................................................................................................17

Висновки…………………………………………………………………………...21

Список використаних джерел…………………………………………………...23

Додаток 1...................................................................................................................25

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Виховання творчої особистості  та процес розвитку її творчих здібностей завжди були в центрі уваги педагогічної науки (Я. Коменський, О. Духнович, К. Ушинський, В. Сухомлинський, О. Савченко та ін.), однак лінгводидактичний аспект щодо розвитку творчих здібностей засобами мови розглядався у зв'язку з дослідженнями інших проблем: розвитку зв'язного мовлення учнів (Л. Варзацька, Г. Іваницька, Г. Коваль, Т. Ладиженська, В. Капінос, І. Синиця, М. Стельмахович); лінгвістичного аналізу художнього тексту (І. Ковалик, М. Крупа, В. Мельничайко, І. Чередниченко) та ін. 

Сьогодні гостро постає потреба в розробці методичної системи навчання, заснованої на закономірностях засвоєння мови, на теорії принципів мовного розвитку, спрямованої на розвиток творчих здібностей учнів. Початковими концептами для вирішення вказаної проблеми є науково доведені положення про те, що в структурі творчих здібностей людини особливе місце займають ті, котрі пов'язані з мовленнєвою діяльністю.

Українська мова володіє  унікальними можливостями для розвитку мовленнєвої здібності школяра, образного та емоційного ладу мови, мовного чуття, а відповідно творчих  здібностей. Таким чином, для їх формування необхідна система розвиваючих  вправ, що складається з науково  обґрунтованих творчих завдань.

Потреба виховувати культурну  і творчу особистість, здатну висловлювати думки оригінально, нетрадиційно, продукувати  певні ідеї мовними засобами, відсутність  наукових і методичних доробок щодо педагогічного впливу на розвиток творчих  здібностей школярів зумовили вибір  теми курсової роботи.

Відтак, вибір теми дослідження  зумовлений потребами сучасної школи  й завданнями модернізації освіти, що передбачають розвиток творчого потенціалу особи. Це й послужило причиною створення  методичної системи розвитку творчих  здібностей учнів на уроках української  мови, під час вивчення морфології, відповідної сучасному рівню розвитку методичної науки і вимогам шкільної практики.

Звідси об'єктом роботи є процес розвитку творчих здібностей учнів на уроках української мови в школі та методичні можливості мовних засобів при творчому розвитку особистості дитини.

Предмет дослідження - система вправ(написання твору на цікаву тему, написання сценарію до фільму,вигадуванняя екскурсій, вправи розвитку як письмової, так і мислиннєвої діяльності), як засіб розвитку творчих здібностей учнів засобами мови на уроках української мови.

Мета дослідження полягає в розробці наукової роботи розвитку творчих здібностей учнів засобами мови на уроках.

Поставлена мета передбачає виконання таких завдань:

• вивчити проблему розвитку творчих здібностей  у педагогічній науці;
• розкрити питання розвитку творчих здібностей учнів засобами мови на уроках української мови під час вивчення морфології;
• розробити систему творчих вправ для учнів 6-х класів.

Теоретичне значення курсової роботи полягає у поглибленому вивченні структури творчих здібностей учнів та їх розгляді у контексті мовно-мовленнєвої діяльності учнів на уроках української мови.

Практичне значення дослідження - матеріали курсової роботи можуть бути використані для підготовки студентів та вчителів у вищих навчальних закладах, а також на практиці у школі.

Методи дослідження: теоретичні - вивчення і аналіз наукової та методичної літератури з проблеми дослідження; емпіричні - цілеспрямоване спостереження за вербальною поведінкою учнів, аналіз навчально-методичної документації, програм з навчання учнів української мови; педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний), кількісний та якісний аналіз експериментальних даних.

Структура змісту курсової роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Проблема формування творчих здібностей учнів у лінгводидактиці

1.1. Формування творчих здібностей у педагогічній науці

Сучасна психолого-педагогічна наука  розглядає творчість як постійний  супутник розвитку дитини; як діяльність, у результаті якої створюється щось принципово нове, оригінальне, що тією чи іншою мірою відбиває індивідуальні нахили і здібності людини. Психологічні основи творчості, механізм творчого мислення - уява, фантазія, інтуїція, неусвідомлена психічна активність, співвідношення чуттєвого та раціонального у творчому процесі [8, c. 50].

У наш час особливої актуальності набувають питання про те, що таке творчі здібності людини, в чому вони проявляються, чим вони обумовлені і які шляхи їх розвитку у дітей.

У наукових працях В. Біблера, Л.Виготського, Л.Масол, А. Матюшкіна, Б. Неменського, Г. Падалки, Л. Руденко, О. Рудницької та ін. підкреслюється, що мистецтво збагачує свідомість учнів прикладами високого гуманізму, формує стійку систему цінностей  у процесі творчої діяльності і породжує прагнення до творчої самореалізації [11, c. 39].

Аспекти формування творчої уяви досліджував  В. Павлов (1973р.). Також великий вклад  у розвиток науки про творчі здібності  внесли вчені Б. Тєплов, Л.Виготський, І. Лернер, С.Сисоєва, які стверджували, що навчити творчості можна практично  всіх дітей, завдяки вихованню інтересу до знань. 

Значний внесок у розвиток науки про творчі здібності вніс педагог І.Лернер, який довів, що практично всіх дітей можна навчити творчого мислення, особливо, якщо починати цю роботу в молодшому шкільному віці. Якщо до творчого мислення додати й високий рівень творчої уяви, розумові здібності, розвинуту пам’ять, точність рухів, то цей перелік і складатиме структуру загальних здібностей, які сприяють розвиткові спеціальних, творчих здібностей. Отже, у всіх дітей із нормальним розумовим розвитком можна сформувати риси творчої особистості [9,c. 9].

Важливий внесок у розвиток науки про здібності зробив психолог            Б.Теплов. Він стверджував, що творча діяльність здатна впливати на особистість дитини перетворюючи її. Творча здібність названа автором здатністю до самовираження. Це природна здібність, яку можна розвивати. Творчість розвиває дитячу схильність до свободи і відкриттів, до пригод і оригінального вираження [3, c. 5].

Саме тому всі аспекти навчання і виховання повинні бути спрямовані на розкриття обдарованості кожної дитини та розвиток творчої особистості. Розвивати творчість – означає виховувати у дітей інтерес до знань, виявляти їх нахили, самостійність у навчанні. Маленький учень добре вчиться лише тоді, коли він переживає успіх, хоча б невеликий. Якщо дитина ще в школі не навчиться самостійно творити, то такою ж безініціативною, пасивною буде вона в житті.

Сучасна психолого-педагогічна  наука розглядає творчість як постійний супутник розвитку дитини ; як особистісно-орієнтовану розливальну взаємодію суб’єктів, як похідну інтелекту, заломлену через мотиваційну структуру; як діяльність, у результаті якої створюється щось нове, оригінальне, що тією чи іншою мірою відбиває індивідуальні нахили, здібності і досвід людини [4, c.27].

Л. Горюнова підкреслює, що творчість  – це вища форма активності і  самостійності в діяльності людини, що містить елемент нового, передбачає оригінальну і високопродуктивну  діяльність, здатність до розв’язання  проблемних ситуацій, продуктивну уяву у сполученні з критичним ставленням до досягнутих результатів .

Творчість – це норма  дитячого розвитку, притаманна дитині з раннього віку, це сфера її свободи  і розкутості як індивідуальності. Тому привабливість вільного творення кожна дитина має неодмінно відчути  й пережити у своєму житті якомога  раніше. Саме початкова ланка загальноосвітньої  школи розв’язує завдання виховувати дітей засобами мистецтв, всебічно сприяє розвитку природних задатків та творчих здібностей школярів [8, c. 56].

Творчість дітей, як зазначає Л. Виготський, визначається, насамперед, оригінальністю прийомів і організацією діяльності. Творчість дітей визначається не в об’єктивно новому кінцевому продукті, а в самостійному створенні дитиною системи власних взаємовідносин зі світом, у перетворенні навколишнього середовища і себе в цьому середовищі [3, c. 8].

Н. Ветлугіна стверджує, що для розвитку творчості кожного школяра потрібно створювати необхідні передумови. Лише в умовах різнобічної підготовки народжується інтерес до всього оточуючого, а це і є справжнє джерело для  вияву готовності до творчості, міцна  база для розвитку спеціальних здібностей .

Вона переконливо доводить, що розвиток процесу творчості залежить:

1) від появи та становлення форми діяльності (збагачення життєвими враженнями, сам акт творчості, застосування його продукції в житті);

2) від шляхів утворення художнього  образу в школярів (задум –  пошук – втілення);

3) від послідовно змінюваних стосунків між вчителями та учнями (демонстрація процесу творчості – часткова участь у ньому – самостійна творча праця школярів).

Творчі здібності в  сучасній психолого-педагогічній літературі (В. Коган, С. Сисоєва, В. Тушева) розглядаються  як індивідуально-особистісне поєднання  якостей і рис особистості, що дозволяють здійснювати пошук, використовуючи при цьому нестандартні способи  дій, вирішувати інтелектуальні й життєво  необхідні завдання з установкою на відкриття нового, незнайомого для себе [11, c. 40]

Процес творчого мислення ґрунтується на трьох основах: а) наявності мотивації до творчого мислення; б) знаннях та вміннях з  проблеми творчого мислення; в) здібностях та особливостях індивідуальності. Рівень творчого мислення визначається змістом  знань, вмінь та набором розумових  дій, котрі сформувалися в учнів  у процесі їх надбання. Тут слід зазначити, що, крім обсягу, важливою є  й якість засвоєння матеріалу, тобто  його глибина, осмисленість, динамічність. Рівень творчого мислення, на якому знаходиться даний учень, є основою для засвоєння нових знань та вмінь, виникнення й функціонування нових розумових дій. Він також відображає найбільш типові, характерні, загальні вікові особливості розумової діяльності, які стосуються як обсягу та якості знань і вмінь, так і різноманітності розумових дій та прийомів розумової діяльності [8, c. 61].

Отже, у педагогічній науці  на розвиток творчості дитини звертається  велика увага і кожен педагог  пропонує свій метод розвитку творчих  здібностей. Тобто, психолого-педагогічна наука розглядає творчість як постійний супутник розвитку дитини, як вищу форму активності та смостійності, а навчити творчості можливо практично усіх дітей завдяки правильному вихованню.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Питання розвитку  творчих здібностей учнів на  уроках української мови

 

Для успішного керівництва розвитком творчих здібностей учнів необхідно знати індивідуально-психологічні особливості дітей, постійно розвивати їх пам'ять, уяву, фантазію, а також збуджувати та підтримувати інтерес до виконання певного виду роботи. Науковість, систематичність, свідомість, наочність навчання, зв'язок теорії з практикою, прагнення до міцності знань і навичок — усі ці дидактичні принципи дадуть можливість проводити роботу над розвитком творчих умінь і навичок на високому науково-методичному рівні [1, c. 15].

Питання розвитку творчої  діяльності учнів на уроках української  мови та літератури – одне з найважливіших  завдань школи. Воно виступає системотворчим фактором об’єднання в єдине ціле знань, методів, прийомів навчання та форм роботи.

За М.Я.Плющ головним завданням сучасного вчителя є надання дитині допомоги пізнати себе, відкрити її творчий потенціал, аби згодом вона стала гармонійною особистістю. Творча діяльність дозволяє певною мірою розкрити здібності,знайти своє місце в житті, ставити цілі і досягати їх [7, c. 130].

Важливість творчих робіт  з мови в тому, що вони не тільки закріплюють  знання, але й удосконалюють здібності, прищеплюють любов до художнього слова, виховують високі моральні якості. У письмових творах поєднуються  логічні операції (аналіз, синтез, порівняння, роздуми), спостережливість, життєвий досвід, словниково-стилістична та лексико-граматична робота. Якщо твір буде результатом свідомої роботи розуму і почуттів, продуктом власної  творчості, то в ньому обов’язково відіб’ється особливість автора [5, c. 98].