Шпаргалка по "Литературе Украины"

Наради - порівняно з багатьма іншими методами управління - мають значні переваги, оскільки дають можливість спільно аналізувати важливі проблеми, висловлювати власні думки та пропозиції, приймати узгоджені рішення.

Оптимальна кількість учасників  наради 10-12 осіб; якщо кількість перевищує 16-18 осіб, то не всі матимуть змогу  взяти участь в обговоренні, тобто  висловитися.

Залежно від мети й завдань, які  треба вирішити, службові наради поділяються  на: інформаційні (інструктивні), диспетчерські (оперативні), проблемні

Інформаційні організовують безпосередні (конкретні) виконавці з метою ознайомлення учасників з новими завданнями, положеннями, відомостями, що стосуються управлінської вертикалі чи горизонталі. Якщо це директивні матеріали, доцільно познайомити працівників з новою інформацією у письмовій формі без проведення наради. Можна попередньо роздати текст для ознайомлення, а під час наради лише обговорити його й прийняти конкретні рішення.

Диспетчерські наради скликають для отримання інформації про поточний стан справ, її аналіз і прийняття рішень. їх проводять у точно визначений час і день, що дає змогу учасникам планувати свою діяльність і вчасно готуватися до наради. Позапланові оперативні наради зумовлюють неритмічність виконання їх учасниками своїх обов'язків і створюють незручності.

Проблемні наради проводять у невеликому колі компетентних і висококваліфікованих фахівців з метою прийняття найоптимальнішого рішення з обговорюваних питань шляхом голосування.

Щоб переговори стали можливими, обов'язково мають бути наявні необхідні умови, серед них зацікавлені сторони, що залежать одна від одної, відсутність  домінування однієї із сторін, уміння чітко викладати свої думки, наявність  розумних меж, у рамках яких можна  діяти, уміння працювати в команді, реалістичний погляд на події і т.ін.

Правильне проведення переговорного  процесу передбачає проходження  декількох етапів.

1. Підготовка до початку переговорів.

2. Початок переговорів і вибір  стилю і методу їх проведення.

3. Пошук компромісного рішення.

4. Завершення переговорів. Розглянемо  кожен етап окремо.

1. Незалежно від теми майбутніх  переговорів необхідно узгодити  ряд процедурних питань.

Необхідно здійснити вибір місця  і час зустрічі. Варіантами можуть виступати, як своя "територія", почергове  проведення зустрічей на території  учасників переговорів, або вибір  нейтральної території.

Тимчасові параметри переговорів  повинні виходити з реальних можливостей  їхніх учасників.

Порядок денний переговорів уже  може стати інструментом для регулювання  ходу переговорів. У процесі його складання визначається коло питань для обговорення, установлюється порядок  їх обговорення. Розробка порядку повинна  внести системність у процедуру  проведення засідань, особливо коли проблема є багатоплановою або коли в переговорах  повинні бути задіяні кілька сторін.

Зовсім не другорядним є питання  про склад і кількість учасників  переговорів і, насамперед, хто очолить  кожну з делегацій. При виборі голів делегацій необхідно враховувати  не тільки рівень переговорів, повноваження, але і можливі особисті симпатії й антипатії опонентів.

Склад учасників повинен визначатися  цінністю кожного з його членів у  ході майбутнього переговорного  процесу.

Найважливішим елементом змістовної сторони підготовчої роботи є  аналіз проблем і інтересів конфліктуючих  сторін. Успіх у переговорах буде сумнівний без досконального  аналізу сформованої ситуації, а  так само переплетень інтересів, причому не тільки власних, але й  інтересів опонентів. У ході підготовки необхідно враховувати, що розбіжність  одних інтересів не означає, що в  опонентів не може бути загальних  інтересів. Попередній пошук можливого  збігу інтересів може бути не тільки корисний в майбутньому, але розцінюватися  протилежною стороною, як знак доброї волі.

 
9. Терміни і термінологія.

 
Термін (від латин, terminus - межа, кінець) - це слово або словосполучення, яке  позначає поняття певної галузі знань  чи діяльності людини.

Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва має свою термінологію. Виокремлюють такі основні групи  термінологічної лексики: математичну (ділене, дільник, косинус, логарифм, частка), фізичну (молекула, коливання, статика, індукція), мовознавчу (фонема, афікс, парадигма, синтаксис, метатеза), літературознавчу (лейтмотив, верлібр, хорей, сюоїсет, фабула, анапест), філософську (діалектика, гносеологія, абсолют, апріорі, інтенція), фінансову (банк, кредит, лізинг, своп, баланс), хімічну (кисень, іонізація, оксиди, хімічна реакція), біологічну (рецептор, клітика, гомеостаз, мезодерма), музичну (октава, квінтет, акорд, гармоніка), спортивну (ферзевий гамбіт, гросмейстер, аут, тайм, сет, раунд) тощо.

Серед системи термінів кожної галузі вирізняють дві складові - термінологію і терміносистему.

Термінологія - 1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово термінознавство)', 2) сукупність термінів певної мови або певної галузі. Наприклад, можемо говорити про англійську, польську, російську, українську та інші термінологію, а також про термінологію математичну, юридичну, хімічну, технічну тощо.

Галузеві термінології, тобто сукупність термінів конкретних галузей), називають  терміносистемами, або термінологічними системами.

Системність термінології зумовлена двома типами зв'язків, які надають сукупності термінів системного характеру:

o логічними (якщо між поняттями  певної галузі науки існують  системні логічні зв'язки - а вони  є в кожній науці,- то терміни,  які називають ці поняття, мають  теж бути системно пов'язаними); 
o мовними (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а відповідно їм властиві всі ті зв'язки, які характерні для загальновживаних слів - синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родо-видові тощо}.

Термінологія - це не хаотична сукупність слів, а організована на логічному  й мовному рівні система спеціальних  назв.

Науку, що вивчає термінологію, називають термінознавством. Біля витоків творення української термінології стояли науковці І. Верхратський, В . Левицький, О. Курило, О. Огоновський, І. Пулюй та інші. Вони доклали багато зусиль до вироблення фахової термінології з різних наукових і технічних ділянок, прагнули до того, щоб термінологія була "всеукраїнська і поєднувала елементи власне національного і міжнародного"⁶⁷.

Незважаючи на відмінності й  багатогранність сучасних галузей  наукового знання і властивих  їм понять, існує низка спільних ознак, які визначають суть терміна  як особливої мовної одиниці.

Основні ознаки терміна ^ Системність: кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення, а за межами своєї терміносистеми він може мати зовсім інше значення. ^ Точність: термін повинен якнайповніше й найточніше передавати зміст поняття, яке він позначає, неточний термін може бути джерелом непорозумінь між фахівцями. ^ Прагнення до однозначності у межах своєї терміносистеми: якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів - однозначні, це зумовлено їх призначенням, але повністю усунути багатозначність (найчастіше двозначність) не вдається. ^ Наявність дефініції: кожний науковий термін має дефініцію

(означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення. Деякі  термінознавці називають і такі  ознаки (або вимоги) до терміна:  нейтральність, відсутність емоційно-експресивного  забарвлення, відсутність синонімів,  інтернаціональний характер, стислість,  відкритість і динамізм системи,  що виявляється у процесах  термінологізації, ре- і детермінологізації, постійному поповненні системи  новими термінами; прозорість  внутрішньої форми терміна, що  поліпшує Його сприйняття і  збереження у терміносистемі.

Термінологія виконує такі основні  функції - позначає наукові поняття  і задовольняє потреби спілкування  фахівців - за умови, якщо вона є загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам  до термінів.

Кодифікація термінів - це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.

Значення термінів зафіксовано  у спеціальних словниках, довідниках. Розрізняють такі види: словники терміносистем, затверджені у вигляді стандартів; словники термінології (універсальні енциклопедії, галузеві енциклопедії, галузеві термінологічні словники).

Перекладні словники - найпоширеніший тип сучасних термінологічних словників. Серед двомовних термінологічних словників поряд з російсько-українськими най частоті і ішл ми є англійсько-українські, латинсько-українські тощо, окрім того, ще укладають тримовні, значно рідше - чотири-семимовними.

Енциклопедично-довідкові словники фіксують терміни, подають пояснення наукових понять. Словникова стаття в лексикографічних працях такого типу складається з двох частин - назви поняття і його означення (дефініції*).

Тлумачно-перекладні словники - це праці змішаного типу, які перекладають термін іноземною мовою (або кількома мовами) і подають його тлумачення. Цікавою лексикографічною працею, яку можна вважати певним символом нашого часу є "Тлумачно-термінологічний словник з ринкової економіки" (Харків, 1994), де, крім тлумачення, подано відповідники до українського терміна російською, англійською, німецькою, французькою, іспанською мовами.

Кілька років тому електронні словники перевернули свідомість лінгвістів, перекладачів, самих лексикографів  та пересічних громадян, що мають справу з іноземною мовою.Електронний словник - комп'ютерна база даних, що містить особливим чином закодовані словникові статті, які дозволяють добирати потрібні слова, часто з урахуванням морфологічних форм і особливостей поєднання слів.

Стандартизація термінології - це вироблення термінів-еталонів, термінів-зразків, унормування термінології в межах  однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована  термінологія обов'язкова для вживання в офіційних, наукових, ділових, виробничих текстах.

 
10. Лексика  за сферою вживання 
 
До складу загальновживаної лексики належать слова, використовувані всіма носіями літературної мови. Ця лексика завжди поповнюється новими словами. 
На відміну від загальновживаної спеціальній лексиці властиві обмежувальні ознаки, зумовлювані функціонуванням відповідних слів:  
1) у різних сферах професійної діяльності людей;  
2) на територіях поширення української мови, які становлять окремі діалектні ареали; 
3) у мовленні груп людей, які формуються за різними ознаками соціального плану. 
До діалектної лексики належать слова, вживання яких властиве територіальним діалектам української мови. Це, як правило, назви предметів домашнього вжитку, об’єкти рослинного і тваринного світу, продукти сільськогосподарського виробництва, народних промислів і ремесел, об’єктів природи, понять, пов’язаних з народними віруваннями, звичаями, обрядами, медициною, народною педагогікою, морально-етичними нормами тощо. Наприклад: дерга – груба, без оздоблення запаска; жур – кисла страва з вівсяного борошна, когут – півень. 
До термінологічної лексики належать слова і словосполучення, використовувані для точного визначення понять, які становлять специфіку найрізноманітніших галузей науки і техніки: відмінок – граматична категорія імені, що виражає його синтаксичні відношення до інших слів у реченні; атом – найдрібніша частинка хімічного елемента, яка утворює з атомами того ж елемента або атомами інших елементів більш складні хімічні комплекси – молекули. 
До власне професійної лексики належать слова, вживані групами осіб на позначення предметів і понять, які безпосередньо пов’язані з їх професійною діяльністю або родом занять. Наприклад, учительська професійна лексика: «вікно», крейда, дошка, указка, зошити, журнал, табель, оцінка, таблиця, двійка, учень, клас, дзвоник тощо. 
Жаргонізми – слова, вживані у мовленні групи людей, об’єднаних спільністю інтересів, занять, професійною діяльністю, соціальним станом. Так, звичайними для спілкування у студентському середовищі є такі слова, як хвіст – академічна заборгованість (залік або іспит), плавати– відповідати на запитання, не маючи належних знань, шпора – шпаргалка, зарубіжка – зарубіжна література, пара – двійка тощо. 
Арготизми – лексика, що характеризує мовлення людей, які свідомо прагнуть зробити свою мову «таємною», незрозумілою для інших. З відповідною метою вживаються спеціально створені або деформовані слова, які мають прямі відповідники в загальновживаній лексиці. 
Термін сленг запозичений з англійської мови, у якій має загальне значення «неформальна мова». Перша письмова згадка слова датована 1756 р. і супроводжується таким поясненням: «сленг – мова низького або вульгарного типу». 
Уся лексика поділяється на нормативну і ненормативну.  
Нормативною є літературна мова, загальновживані слова, професіоналізми, термінологія тощо. До ненормативної лексики належать варваризми, жаргонізми, арготизми, сленг та ін. 
 
 
 
11. Термінологічна і професійна лексика, її відмінність від загальновживаної.

 
Термінологічна лексика збагачена іншомовними словами. Звичайно, термінологія має обслуговувати потреби того народу, в мові якого створена. Але, враховуючи міжнаціональні інтереси, комунікативні функції людей, які все більше розвивається, виникає необхідність у творенні такої термінології. Поскільки спільні тенденції в розвитку термінології різних мов переплітаються, то поєднання їх в українській мові непорушує їхньої граматичної і фонетичної структури.

Творяться терміни різними способами. Найпоширенішим є афіксація: використовуються суфікси -ння, -ість, -ит (-іт, -їт), -изм (-ізм, -їзм): додавання, варіантність, детермінізм.

Продуктивним є і лексико - семантичний спосіб (перенесення значення): живучість(системи), крихкість (матеріалу). Творяться терміни шляхом абревіації: біохімія, авто- діагностика, а також за допомогою запозичених складників: супер-, фіто-, суб-, інтер-, псевдо- та ін.: фітодизайн, сепер- маркет, псевдопатріотизм.

При утворенні похідних форм терміна необхідно користуватися лише тими формами, які подаються в словнику чи довіднику, бо вільне словотворення може стати причиною неправильного використання та сприймання.

Серед частин мови у функції термінів найбільше виступають іменники, потім — прикметники (переважно субстантиновані) і рідше — прислівники та дієслова.

До речі, слово термін — запозичене з латинської мови, де означає “кордон, межа, кінець”. Отож-бо, це слово вказує на чітку межу значення, що є досить важливим для науки. Тому науковці й висувають особливі вимоги до терміна, зокрема:

трмін повинен бути однозначним у межах цієї системи термінів; точно називати поняття, риси, ознаки означуваного явища; термін завжди повинен бути стилістично нейтральним до тексту;

термін не повинен мати синоніми й омоніми (принаймні, у межах терміносистеми даної науки).

Тому й вживаються терміни — переважно у науковому й офіційно-діловому стилях. Рідше — в публіцистичному та художньому і подекуди — у розмовній лексиці.

Так, діловому стилю притаманна термінологія, яка утворюється із активної лексики(юрисдикція, юстиція); запозичується із інших мов (ультимо, рецепісса, диспонент);утворюється за допомогою власних слів та іншомовних або із запозичених складників (фотоелемент, фотомонтаж, відеокамера).

Значення термінів зафіксовані у державних стандартах, спеціальних словниках, довідниках. Ось чому вони (терміни) і повинні вживатися лише в зафіксованому значенні.

Звісно, кожна вузька галузь науки має свої терміни: економічні вживаються в економіці, правові — в юриспруденції. Проте деякі терміни мають кілька значень, зокрема в справочинстві. Наприклад: справа — означає один документ і сукупність документів, іншезначення має словосполучення юридична справа. Правильне значення того чи іншого терміна допомагає з’ясувати контекст. 
Професіоналізми — слова, що вживаються на позначення спеціальних понять у сфері тієї чи іншої професії. 
У різних галузях науки, виробництва, політики, культури професіоналізми виступають як синоніми до вже існуючих термінів. Але на відміну від термінів вони можуть мати експресивне забарвлення і досить детально характеризувати рід занять, дії чи предмети, безпосередньо пов'язані зі сферою діяльності відповідної професії. Наприклад, слова і звороти з галузі шахтарської справи (штрек, терикон, видавати на гора та ін.), зі сфери комп'ютерної технології (курсор, дискет, глосарій, вікно редактора, вінчестер, командний рядок, файл та ін.), з мовлення мисливців, рибалок (поплавок, підсака, курок, гачок, трофей та ін.) та ін. 
Виникають професіоналізми і як розмовні неофіційні замінники вже існуючих у певній галузі термінів. Це загальнозрозумілі слова, але вони не є літературними. 
У межах одного колективу, підприємства, відомства може народжуватись безліч нових професіоналізмів. Нові професіоналізми творяться за рахунок словоскладання, префіксів та суфіксів. Серед найпопулярніших префіксів є: до- (доукомплектувати, дообладнати); недо- {недопромисел, недовнесок), за- (задебетувати, заорганізувати); над-, серед- (надбудова, середвідомчий); серед суфіксів найбільш продуктивні -ість, -ат, -ація, -аж (дискваліфікація, пливучість, листаж). Такі професіоналізми вживаються здебільшого в усному мовленні. У писемному спілкуванні, зокрема в діловому, вживання таких слів небажане. 
 
12.Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. 
 
Омоніми становлять неабияку трудність у практиці слововживання. Тому основна вимога до тексту з омонімом - чіткість, виразність, повнота інформації, точність контексту. 
Існує також явище міжмовної омонімії – продукт взаємодії близькоспоріднених мов, сплутування однакових за звучанням слів, що позначають різні поняття у різних мовах. Це дало змогу називати міжмовні омоніми "фальшивими друзями перекладача", "підводними рифами у мовленні", "ключами, що відмикають зовсім різну дійсність". 
Провокаційна близькість слів – однаковість (чи приблизна однаковість) звучання - створює проблему в міжкультурній комунікації, є причиною двозначних ситуацій або словесною пасткою під час перекладу. 
Результатом досліджень явища російсько-української міжмовної омонімії став словник, який нараховує близько 2,5 тисяч омонімічних пар31. Причиною прикрих помилок у щоденному мовленні є сплутування слів, однакових за звучанням у російській та українській мовах. Дібрала та докладно пояснила правильне вживання таких омонімів І. Фаріон: Ми часто боліємо за „Шахтар" (замість уболіваємо); називаємо по фамілії (замість на прізвище, а фамілія живе у селі); губимо чужу долю (замість занапащаємо, а губимо речі); мішаємо працювати (замість заважаємо, а мішаємо кашу); їмо обід з трьох блюд (замість із трьох страв на різних блюдах); лишаємо когось прав (замість позбавляємо, а лишаємо напризволяще); відказуємо у послузі (замість відмовляємо, а відказуємо на запитання). 
Міжмовна омонімія може стосуватися й віддалених від української мов. Найчастіше це зумовлює помилки під час перекладу текстів. Перекладачі залишають поза увагою окремі відтінки значень слів, напр., з англійської: accurate (точний), magazine (журнал), figure (цифра), dramatic (несподіваний, яскравий), decade (десятиріччя), formal (офіційний), nation (народ, країна), sabotage (диверсійний акт), popular (народний), з французької: artiste (художник) та ін. Звичайно, для того, щоб уникати таких помилок, треба знати предмет перекладу, досконало володіти мовою оригіналу та його лексико-граматичними особливостями у зіставленні з рідною, частіше звертатися до перекладного словника рідною, частіше звертатися до перекладного словника. 
Омоніми можуть застосовуватися у різних функціональних стилях, але лише в художньому - з певною стилістичною метою. Науковий і офіційно-діловий вимагає точності контексту, тому омоніми у них не мають стилістичних функцій. 
 Пароніми 
Непорозуміння у результаті неправильного вживання слів-паронімів Неправильне вживання слів-паронімів у повсякденному мовленні призводить до непорозуміння, іноді створює комічний ефект (сплутування слів уява/уявлення, компанія/кампанія, плутати / путати; поява незрозумілих слів, замість фотогенічний — фотогігієнічний та ін.). 
Ось деякі приклади неправильного слововживання: Стан хворого задоволений (замість задовільний); Посольство Японії в Україні засвічує (замість засвідчує) свою повагу і має честь повідомити про Програму надання ґрантів... Посольство також висловлює прохання уважно познайомитись (замість - ознайомитись) з умовами і донести інформацію усім зацікавленим; Класична "економічна людина " найчастіше являється нам (замість - ми уявляємо класичну "економічну людину") в образі підприємця, що максимізує прибуток. 
 
13. Багатозначні слова і контексти. Синонімічний вибір слова.