Слова грецького та латинського походження у творах Л.Українки

Крім часу й  шляхів запозичення та сфер функціонування грецизмів, на характер звукових змін у них має вплив віддаленість чи близькість того чи того грецького слова до фонетичної системи української мови.

Іменники, запозичені з грецької мови, втратили артикль  та набули в українській мові того граматичного роду, формальним ознакам якого відповідають. Наслідком цього є те, що серед української лексики грецького походження майже немає слів, належних до середнього роду.

Грецизми, запозичені в українську мову як прикметники або дієслова, граматично оформляються за зразком  відповідних частин мови.

Одним із наслідків греко-українських  мовних контактів є утворення на українському словотворчому матеріалі кальок за зразком грецьких слів. Доля цих кальок неоднакова в українській мові. Одні з них витіснили прямі запозичення (самоук від автодидакт), інші застаріли або перейшли до пасивного фонду (землепис від географія); але більшість кальок співіснує з прямими запозиченнями на синонімічних засадах (з перевагою якогось із синонімів у тому чи тому стилі мовлення).

Грецизми, як і запозичення  з інших мов, як правило, семантично звужуються при засвоєнні українською  мовою. Але слова, значеннєво не дуже розгалужені в грецькій мові, при запозиченні не звужують (чи майже не звужують) своїх значень.

Отже, інтернаціоналізми  та міжнародні кальки (слова-гібриди) разом  становлять приблизно 94% від загального числа слів грецького походження в українській мові. Решта близько 6% - специфічно слов'янські. З-поміж них виділяємо такі групи: а) грецизми загальнослов'янського поширення; б) грецизми, вживані в східно- та південнослов'янських мовах і невластиві мовам західнослов'янським; в) грецизми, наявні в східно- та західнослов'янських мовах і відсутні в південнослов'янських; г) грецизми, поширені лише в східнослов'янських мовах; ґ) грецизми, що становлять специфіку української мови.

Безперечно, як і за будь-яких контактів, наслідком греко-слов'янських зв'язків є не лише однобічний вплив грецької мови, а й певний взаємовплив. Про це свідчать топоніми слов’янського походження на території Греції та слов’янізми грецької мови (наприклад: бабуся, болото, відро, бобер, Воєвода, сіно, копійка, звичай та ін.).

У творах Лесі Українки, зокрема  драматургії, ми спостерігаємо чималу кількість слів грецького походження. Найперше, варто зазначити часте  використання автором власних міфологічних назв:

 

АНТЕЙ – в давньогрецькій міфології герой, який був непереможний в бою, бо його мати Гея (богиня землі) давала йому велику силу. За міфом, Геракл відірвав А. від землі і задушив. [5, c.253]

АПОЛЛОН - 1) У давньогрецькій і давньоримській міфології бог Сонця, мудрості, покровитель мистецтв. Див. також Феб. 2) Переносно – чоловік, юнак гарної статури, красень. 3) астр. Одна з малих планет Сонячної системи. 4) Денний великий метелик родини парусникових. [6, c.255, 265; 287] -

ЕЛЛАДА – назва стародавньої, а також сучасної Греції. (С.261, 265, 281, 282, 288 [5] );

АФРОДІТА  – у давньогрецькій міфології богиня кохання і вроди. У давньоримській міфології їй відповідає Венера (КІПРІДА – у давньогрецькій міфології одне з імен богині Афродіти.). (С. 260, 261 – там же, С. 228 – „Кассандра” - Українка Леся. Драматичні твори –К.: Дніпро. 1989. – 761с);

ПАРНАС – 1) За давньогрецькою міфологією гора – одне з місць перебування Аполлона і муз. 2) Переносно – світ поезії й поетів. Звідси вираз "зійти на Парнас" – стати поетом. (С. 265,304, 305 – там же);

HIKE, HІKA – в давньогрецькій міфології богиня перемоги у боях та змаганнях; у давньоримській міфології – Вікторія. (С. 265 – там же);

ХАРІТИ – у давньогрецькій міфології богині краси й радості (у римлян – грації). Три X. – Євфросинія (радість), Талія (процвітання) і Аглая (блиск) вважалися доньками Зевса. (С.266 – там же);

ТАРТАР – в давньогрецькій міфології: 1) Бог, володар безодні, куди Зевс ув'язнив титанів; 2) Безодня під землею, де нібито містився потойбічний світ. (С. 270);

ПЕРСЕФОНА – у давньогрецькій міфології богиня підземного царства і родючості землі, символ щорічного пробудження рослинності. (С.270 – там же; С. 309 - „Кассандра” - Українка Леся. Драматичні твори –К.:Дніпро. 1989. – 761с);

ВАКХ – в античній міфології бог вина, виноробства й веселощів. (С.271) (Діоніс – С. 291). Звідси й:

ВАКХАНАЛІЯ – 1) В античному світі свято на честь Вакха, яке супроводилось оргіями. 2) Переносно – розгульне бенкетування, безпробудне пияцтво. (С.289);

МЕНАДА – з грец. шалена, несамовита – у Стародавній Греції жриця Вакха, вакханка. (С. 271, 314);

ТЕРПСІХОРА – у гр. міфології муза танків і хорового співу. (С. 275, 280, 282, 283, 284, 291);

ПРОМЕТЕЙ – 1) У давньогрецькій міфології один з титанів, який викрав у Зевса вогонь для людей. 2) Символ людини, яка прагне робити добро. (С.285, 299, 303; С. 231, 232 - „В катакомбах” - Українка Леся. Драматичні твори –К.: Дніпро. 1989. – 761с);

АНДРОМЕДА – 1) В давньогрецькій міфології дочка царя Ефіопії Кефея, принесена в жертву морському страховиськові й врятована Персеєм. 2) Рід вічнозелених чагарників родини вересових. Поширені в лісовій і тундровій зонах. Інша назва – кремена. 3) Сузір'я Північної півкулі неба; в його складі Велика туманність А.— одна з найближчих до Землі галактик. (С.286);

ПЕРСЕЙ – 1)У давньогрецькій міфології один з героїв, що швидко виріс у богатиря і відзначився перемогами над темними силами (відтяв голову Медузі, подолав морське страховисько тощо). 2) Сузір'я в Північній півкулі неба. (С.286);

МЕДУЗА — 1) В давньогрецькій міфології одна з трьох жінок-страховищ, серед яких лише вона була смертною. 2) Вільно-плаваючий організм, що являє собою статеву форму кишечнопорожнинних тварин. Поширена переважно в морях. (С.286);

ОЛІМП – 1) Гірський (висота – 2917 м) масив у Греції – за давньогрецькою міфологією місцеперебування богів. 2) Переносно – вибране коло, верхівка якоїсь соціальної групи. (С. 289, 305);

ХРИСТОС [грец. – помазаник (Божий)] – засновник християнства, Син Божий, який заради спокути людських гріхів прийняв смерть на хресті, потім воскрес і знісся на небеса. Інші назви – Спаситель, Спас. (С. 191,192,195,203, 211, 212, 218);

 (ХРИСТИЯНСТВО (від Христос) – одна із світових релігій (поряд з ісламом та буддизмом), що грунтується на вірі у мученицьку смерть, воскресіння і друге пришестя на Землю Ісуса Христа, вічне життя праведників.) [6]

КАССАНДРА – 1) У давньогрецькому епосі най-вродливіша дочка троянського царя Пріама, пророчиця, зловісним, але правдивим віщуванням якої ніхто не вірив. 2) Переносно – віщувальниця біди, недолі. (С. 221 – „Кассандра” – там же);

ПАРІС (грец. Парус) – 1) У давньогрецькій міфології троянський царевич, якого нібито кинули батьки і вигодувала ведмедиця. Виділявся силою і вродою. За допомогою Афродіти П. викрав дружину спартанського царя Олену, що стало приводом для троянської війни. 2) Переносно – вродливий, зніжений молодик-спокусник. (С. 221);

ПАНДОРА – у давньогрецькій міфології жінка, наділена богами поряд з чарівністю також хитрістю, цікавістю й підступністю. Була нібито послана на землю Зевсом з скринею (посудом), наповненою лихом. Відкривши її з цікавості, П. дала поширитися лиху серед людей, а коли закрила – в скрині лишилася тільки оманлива надія. Вираз «скриня Пандори» – синонім джерела біди й лиха. (С. 231 – там же);

ТИТАНИ – 1) У давньогрецькій міфології людиноподібні велетні, діти Урана і Геї, що вступили в боротьбу із Зевсом за володіння небом, але зазнали поразки й були скинуті в Тартар. 2) Переносно – про найвидатніших у певній галузі науки, мистецтва людей.(С. 231);

АХІЛЛ, АХІЛЛЕС – 1) У давньогрецькій міфології найхоробріший герой Троянської війни. За міфом, єдиним вразливим місцем на тілі А. була п'ята – місце, за яке його немовлям тримала, занурюючи у води підземної річки Стиксу, мати. 2) Переносно—ахіллесова п'ята – найвразливіше місце. (С. 232);

ГЕЛІОС, ГЕЛІЙ – у давньогрецькій міфології бог Сонця, брат Селени і Еос, пізніше ототожнений з Аполлоном. (С. 232);

ПРІАМ – 1) У давньогрецькій міфології останній цар Трої, батько 50 синів і 50 дочок. 2) Переносно – батько численної родини.1 (С. 232)

ХАОС – 1) У давньогрецькій міфології – безмежний простір, безладна суміш матеріальних елементів світу, з яких начебто виникли Гея (Земля), Ерос (Любов), Ереб (Морок) та Нюкта (Ніч), що дали початок усьому існуючому. 2) У давньогрецькій філософії – першоматерія або простір (фізичне місце, потрібне для існування тіл). (С.240, 256)

АРТЕМІДА — в давньогрецькій міфології богиня – покровителька тварин і полювання. (С. 285);

ЛЕТА – 1) За давньогрецькою міфологією, річка забуття в "підземному царстві". 2) Переносно – канути в Лету – зникнути без сліду. (С.309);

ГАДЕС – У давньогрецькій міфології одна з назв бога підземного царства. (С. 309);

ГЕФЕСТ – у давньогрецькій міфології бог вогню, покровитель ковальства. У римлян – Вулкан. (С. 313);

 

Серед грецизмів, використаних письменницею у своїх творах ми зустрічаємо слова релігійно-конфесійного вжитку, назви музичних інструментів, одягу, предметів, обрядів, явищ, речовин, матеріалів:

 

ОРГІЯ – 1) Культовий обряд на честь давньосхідних, давньогрецьких і давньоримських богів (напр. Вакха). 2) Переносно – розгульний бенкет. (С. 253, 266, 269 і далі - Оргія Українка Леся. Поезія. Драматичні твори.-К.: Наук.думка, 2008. – 384с.; 198, 201, 216 - „В катакомбах”. Українка Леся. Драматичні твори –К.:дніпро. 1989. – 761с.)

МІМ (від грец. – наслідування, наслідувач) – актор пантоміми. (С. 253, 294, 295; С. 210 - „В катакомбах”. Українка Леся. Драматичні твори –К.:дніпро. 1989. – 761с.);

ХОР – 1) Колективний учасник давньогрецької вистави. 2) Співочий колектив, що виконує вокальні твори. 3) Музичний твір, призначений для хорового виконання. 4) Парні або потрійні струни у струнних інструментах. 5) Переносно – однакові думки, висловлювання багатьох людей.  (С. 253, 259, 262, 279 і далі);

ПАНЕГІРИК (панегірист у тексті) - (від грец. – урочиста похвальна промова) – 1) У давніх греків надгробне слово, в якому звеличувалися заслуги померлого діяча, пізніше – похвальне слово на честь когось. 2) У середні віки – хвалебна поезія, культивувалася при дворах монархів. 3) Переносно – надмірно хвалебний відзив про когось. (С. 253, 259, 262, 279, 294, 305);

ГІНЕКЕЙ – 1) У Стародавній Греції частина будинку, відведена для жінок. 2) В пізній Римській імперії і Візантії державні або приватні майстерні (переважно ткацькі), де працювали раби. (С. 253, 261, 266, 277,286, 309; С. 223, 293, 307 -„Кассанндра”. Українка Леся. Драматичні твори –К.: Дніпро. 1989. – 761с. );

МІСТЕРІЇ (від грец. – таємниця, таїнство) – 1) У країнах античного світу (Греція, Рим) та Стародавнього Сходу (Єгипет, Персія) таємні релігійні обряди, церемонії на честь деяких богів, до участі в яких допускалися лише посвячені. 2) Релігійні процесії з елементами вистави у східних релігіях. 3) Популярний жанр середньовічного релігійного театру в Західній Європі 14—15 ст. (С. 255);

КРИШТАЛЬ – 1) Сорт скла, до складу якого входить значна кількість оксиду свинцю або оксиду барію; прозорий, відзначається міцністю, особливим блиском і дзвоном. 2) Гірський к. – мінерал класу силікатів, прозорий безбарвний різновид кварцу; застосовується в оптиці, радіотехніці, при виготовленні прикрас. (С. 256);

ПОЕЗІЯ (від грец. – творення, творчість) – 1) Мистецтво слова, що художніми образами впливає на уяву й почуття читача; літературний жанр. 2) У вузькому значенні – віршована, ритмічно побудована мова (на відміну від прози). 3) Всі віршовані твори якогось автора, народу, епохи. 4) Переносно – чарівність, привабливість. (С.258, 295, 298);

ПОЕТ (від грец. – творець, автор) – 1) Письменник, що працює в жанрі поезії, автор віршованих творів. 2) Переносно – людина, яка поетично сприймає дійсність. (С. 266);

РИТОР – 1) У Стародавній Греції та Римі оратор і учитель красномовства. 2) Промовець, який говорить гарно, але малозмістовно, вдається до штучних прийомів красномовства. 3) Учитель риторики в братських школах на Україні, в духовних семінаріях у Росії. (С. 259)

ТЕАТР (від грец. – місце для видовищ) ― 1) Вид мистецтва, особливістю якого є художнє відображення життя за допомогою драматичної дії, виконуваної акторами перед глядачами. 2) Видовище, спектакль. 3) Будинок, де відбуваються вистави. 4) Переносно – місце, де розгортаються, відбуваються якісь події (напр., Т. воєнних дій). ( С. 269);

АКАДЕМІЯ (грец. – назва садів поблизу Афін, які, згідно з легендою, належали міфічному герою Академу) – 1) Первісна назва філософської школи, заснованої Платоном (4 ст. до н. е.). 2) Вищий науковий або художній заклад. 3) Назва деяких вищих навчальних закладів (напр. сільськогосподарська а.). (С. 259,297)

МУЗА – 1) У давньогрецькій міфології кожна з дев'яти богинь – покровительок мистецтв і наук (Кліо, Евтерпа, Талія, Мельпомена, Терпсіхора, Ерато, Полігімнія, Уранія та Калліопа). Храми на їх честь називали мусейонами (звідси – "музей" та "музика"). 2) Переносно – джерело поетичного натхнення; творчість поета з його індивідуальними особливостями. (С. 301, 305, 306, 315);

ГЕТЕРІЇ (грец. – товариство, співдружність) – 1) Політичні союзи, групи громадян у Стародавній Греції. 2) Таємні національно-визвольні товариства в Греції у 18 – на поч. 19 ст., метою яких була боротьба за визволення країни від турецького панування. (С, 270, 304, 305; С223, 293, 307);

КРАТЕР (грец. — чаша) – 1) Чашо- або лійкоподібна западина на вершині чи схилі вулкана. 2) Округлої форми гори на поверхні Місяця діаметром до сотні і більше кілометрів. 3) Заглиблення, що утворюється у вугільному електроді електричною дугою постійного струму. (С. 271);