Своєрідність сюжетики «Кентерберійських оповідань»

    Тема кохання взагалі надзвичайно цікавила Чосера, якщо він у «Кентерберійських оповіданнях» удався до створення цілого циклу «шлюбних» сюжетів. І тут відмінність між розумінням почуття кохання Данте і Чосера вражаюча. Якщо «Данте добре розумів, що любов може привести або до пекла, куди вона привела Паоло і Франческу, або до раю, куди сподівалася привести Данте його кохана Беатріче» [10], і його зображення почуття серйозне,  то Чосер комічно обігрує ідеї творчого спадку свого попередника. Його сюжети про кохання більш земні, не позбавлені відвертої непристойності, як, наприклад, у оповіданні купця про молоду Маю, що, поставивши ногу на спину сліпого чоловіка, вилізає на грушу, де її зустрічає коханець.

    Отже, і в цих запозиченнях відчутна відмінність, притаманна таланту Чосера, що примушує звичний сюжет звучати по-новому.

     Дантівський Уголіно представлений грішником, що поміщений поетом до найстрашнішого кола пекла. У тому вигляді, в якому він з’являється перед читачем, гризучи свого ворога закривавленим ротом, Уголіно не викликає сумнівів як грішник, зрадник батьківщини. Але гуманність Данте спрямована  на нещасних дітей, що були приречені на муки страшної смерті від голоду єпископом Руджієрі.

    Чосерівський  оповідач звинувачує Руджієрі в тому, що відбувається. Його увага прикута до страждань самого Уголіно та його дітей. Муки чосерівського персонажа викликають у читача співчуття, батьківське горе від втрати дітей, викликає скоріше повагу, ніж осуд. У своєму гуманістичному ставленні до людини Чосер іде далі, ніж Данте, стверджуючи цінність людського життя як найвищу у світі.

    Новації оповідань Чосера порівняно з Дантівськими історіями, з точки зору Дж.Гарднера, полягають у тому, що він представив життєпис великих людей як твір «про падіння сильних і гордих» [4]. «Таким чином він підтвердив свою майстерність у вмінні писати в традиційній манері, проте вразив новою нотою інтелектуальної любові до всього сучасного» [4]. 

      Отже, із двадцяти чотирьох сюжетів багато запозичено: розповіді лицаря, юриста, "Мелібей", оповідання ченця, лікаря, студента, другої черниці, поміщика, ігумені, економа. Інші є добре відомими з поширених у той час усних мандрівних сюжетів: розповіді мельника, управителя, мореплавця, капелана, продавця індульгенцій, жінки з Бату, екзекутора, купця, зброєносця. Розповідь священика - не розповідь, а проповідь.

Сюжет лицаря про Парамона та Арсіту, розповідь другої черниці  про святу Цецілію, оповідання лікаря про невинну Лівію, сюжет юриста про  доброчинну християнку Констанцу – ці сюжети належать до запозичень із французької літератури. Джерелами є французька куртуазна література з лицарських романів циклу про короля Артура та інші твори французької середньовічної літератури.

В інших сюжетах відчутні міфологічні джерела. До таких сюжетів належить і оповідання лицаря про Парамона та Арсіту, оскільки герцогом Афін є міфологічний герой Тезей.  Чимало міфологічних персонажів згадує у своїй розповіді юрист.  

        Чимало сюжетів відчутно тяжіють до Біблії. У сюжеті студента про Гізмонду відчутний вплив біблійної легенди про Йова, у оповіданні мельника Авесалом відчуває на собі рани Христа, розповідь монаха розпочинається з коротких історій про Адама і Люцифера.

      Отже, твори французької куртуазної літератури, біблійні сюжети, міфи, твори Данте, Петрарки і Боккаччо стали джерелами сюжетів для «Кентерберійських оповідань», але в їх переосмисленні та використанні виявлявся талант англійського митця, риси його національної самосвідомості.

 

 

 

 

 

2.3 Самобутність та оригінальність англійських сюжетів у творі Чосера

 

               Найбільш самобутньою, найсміливішою у трактуванні, яскравішою і ближчою до народного життя є основна група самостійних оповідань Чосера. Хоча де в чому розповіді мельника, мажордома, шкіпера, кармеліта, пристава зобов'язані мандрівним сюжетам фабліо, але основна цінність їх в тому, що це майстерно розвинуті Чосером реалістичні новели.  

    Особливо оригінально Чосер використовує фабліо – цю покликану розвеселити читача коротку віршовану форму, сатиричну, сміливу, кумедну, поєднуючи у оповіданнях прочан ці якості. Сюжети небагатьох оригінальних англійських фабліо часом так само фантастичні, як і лицарські романи, однак обставини допускали в них реалізм, і Чосер повною мірою реалізував цю можливість.

    У формі фабліо дані розповіді мельника, мажордома і шкіпера.  Для прикладу наведемо історію про столяра і спритного школяра, яку розказав мельник. З фабліо її єднає сюжет - історія про те, як школяр перехитрив старого столяра і звабив його молоду дружину. У перипетіях сюжету міститься чимало малопристойних ситуацій, притаманних фабліо, але головне – те, що Чосер майстерно вибудував інтригу, увів у сюжет причетника Авесалома, і це підкреслює комізм ситуації та драматизм розв’язки.

     Новела про обдуреного столяра також не позбавлена певної грубості, але за характеристикою чотирьох діючих осіб та за майстерно розгорнутим сюжетом вона належить до кращих зразків цього жанру. Грубість у ті часи нікого не лякала, а у Чосера вона чудово служила реалістичному ефекту, як і прийом любовного трикутника, який створює введення ще одного комічного персонажу – причетника Авесалома.

     Своєрідністю сюжету згадуваного оповідання полягає в тому, що воно виявляє особливості англійських національних вірувань, що є оригінальним змішенням нового віровчення про Христа та старовинних вірувань у відьом, погані очі, порчу та інше. Дж.Гарднер, досліджуючи творчість Чосера, вказував на цю особливість його світогляду: у оповіді мельника, столяр, прагнучи розвіяти чари Ніколаса, змішує нові та старі повір’я, перехрестивши всі кути в будинку, потім тричі плюнувши і вимовивши, як навряд чи обмовився автор, «вечірнє закляття», що було молитвою до Христа та Бенедикта [4].

    У поетичних оповіданнях Чосера яскраво висвітлюється захоплення поета сільською природою. Це виявляється у початкових рядках із «Загального пролога», в описах сільського життя в розповіді лицаря, мельника, мажордома. Вони містять спостереження за природою (ріг місяця, поміч півня сонцю та інше), але ще яскравішими є спостереження за побутом сільських мешканців. Навіть другорядні персонажі, як, наприклад, бідна вдова з оповідання монастирського капелана, майстерно виписані і дають багатий матеріал для роздумів про життя: селянка, приміром, не їсть приправлених прянощами страв, від яких «животи болять», всупереч балачкам придворних про те, яке вино треба пити для здоров'я, вдова не п’є  взагалі ніякого вина, бо його в неї немає [12].

    У поетичних “Кентерберійських оповіданнях” національним було вже композиційне обрамлення - опис місця дії: таверна при дорозі, яка веде в Кентербері, натовп прочан, в якому представлено, по суті, все англійське суспільство - від феодалів до веселої натовпу ремісників і селян.

     Історія про сера Топаса за стилем є  пародією на лицарський роман, але несе в собі характерні особливості й народної балади. Балади - сюжетні пісні безіменних авторів - існували в усній передачі та структурно спиралися на приспів і повтори.  Їх сюжети прості, дія стрімка й насичена, провідна роль відводиться діалогу. Баладі притаманний драматичний сюжет та чітка динамічна інтрига. Ці особливості у великій мірі притаманні незакінченій історії про похід сера Топаса.

     У вказаній оповіді про сера Топаса чимало  суто англійських описів, які виявляють особливості побуту народу. Так, коли сер Топас збирається в бій з велетнем Олоферном, його споряджають у обладунки відповідно до звичаїв народу.

     Опис національних страв, напоїв, занять персонажа також виявляють оригінальність цієї історії. Є там  елементи національного колориту і в зображенні природи, і у виявах національного англійського гумору.

    Своєрідність Чосерівських сюжетів виявляється і у світоглядних питаннях, які турбують письменника. Його погляд на вселенський порядок світобудови виявляє розуміння обмеженості погляду людини на світ крізь призму власного характеру. Так у розповіді  мельника висловлюється твердження про те, що люди отримують те, на що  заслуговують. У розповіді лицаря божественне провидіння справедливе й милосердне. Мажордом, вчинки якого продиктовані жагою помсти, переконаний, що люди отримують максимум зла, яке їм можуть заподіяти вороги. Читач має сам вирішити питання про те, хто правий: лицар, мельник чи мажордом. Та зрозуміло, що якщо немає єдності між людьми, то «як же тоді може існувати в нашому світі справедливе, чесне, упорядковане суспільство»[12]. Це і є основною темою «Кентерберійських оповідань.   

 І Боккаччо, й Чосерові у великій мірі було властиве веселе, трохи насмішкувате, ренесансне ставлення до життя, що спиралося на широке знання світу і людей і невичерпну цікавість до подальшого їх пізнання. 

          Отже, сюжети мельника, кармеліта, мажордома, пристава, шкіпера та історія про сера Топаса належать до оригінальних англійських сюжетів у творі Дж. Чосера «Кентерберійські оповідання». Унікальності їм надають використані Чосером комедійні та фарсові ситуацій, жанрове розмаїття, а також оригінальна форма, що вказує на неординарність таланту митця.

    Оптимізм письменника, що забарвлює оповідання, є не утопічним, а вмотивованим. Повільно, та невпинно зароджувалося нове світобачення, формувалося розуміння світу і місця людини в ньому.

 

ВИСНОВКИ

    

В курсовій роботі ми розглянули сюжети «Кентерберійських оповідань» Дж. Чосера. Визначили поняття сюжетики та підходи до її класифікації та вивчення. Вказані підходи акцентують увагу на аспектах сюжету (естетичному, семантичному, структурному, психологічному, культурно-історичному), які у значній мірі притаманні й досліджуваному твору.

     За різними класифікаціями сюжету, що існують у літературознавстві, можна визначити, що типи сюжетів залежать, здебільшого, від функції, яку вони виконують у творі, від характеру конфлікту та співвідношення подій, що складають сюжет.

    «Кентерберійські оповідання» представляють собою дійсно ренесансну (за типом) енциклопедію англійського життя XIV ст., і разом з тим - енциклопедію поетичних жанрів. Типологічна функція сюжету виявляється у виборі оповідань для розповіді, у позасюжетних елементах: портретах соціальних типів, світоглядних позиціях тощо.

    Запозичення сюжетів Чосера по-перше, численні: від класиків античності і біблійних сюжетів до сучасних  автору письменників, по-друге,   сміливі і несуть у собі печатку генія  самого письменника. Усі вони виявляють перенесення запозичень на англійське підґрунтя.

    Специфіка  сюжетів «Кентерберійських оповідань» полягає у виявленні суто національних рис англійського народу, його вірувань, звичаїв, грубуватого англійського гумору.

    За типологією сюжетів «Кентерберійських оповідань» за характером запозичень, можна виділити такі сюжети:

1. італійські;
2. французькі;
3. біблійні;
4. міфологічні;
5. англійські.

    Запозичені й оригінальні сюжети, крім того, розкривають світогляд самого Чосера, його цілком своєрідну філософську формулу гуманізму, погляди, сповнені оптимізму, віри в майбутнє, але цілком реалістичні й позбавлені романтизації.

    Таким чином, Дж.Чосер розкрив перед англійською літературою всі шляхи для розквіту і долучив її до широкого руху світової літератури, давши своєму народу літературну мову.  Ось чому таким значним є його вплив на подальший розвиток англійської літератури.      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аристотель. Об искусстве поэзии / Перевод Аппельрота В.Г.- М., Худ.литература, 1937 –С.39-138.

2.   Горький М. История русской литературы. - М., 1939.- С. 38.

3. Дживелегов А. Данте и его «Комедия»: Данте Алигьери. «Божественная комедия».- Л.: Худож. литература, 1939.- С. 16.

4. Джон Гарднер. Жизнь и время Чосера /Перевод с английского Воронина В.- М.: Радуга, 1986. - 446СС.

5. История зарубежной литературы. Средние века и Возрождение / М.П.Алексеев, В.М.Жирмунский и др. – М.: Высшая школа, 1987. – С.327-332.

6. Фарыно Е. Введение в литературоведение. В 3 ч. - Катовице, 1978. Ч. 1. 338СС.

7. Хализев В.Є.. Теория литературы. -М.: «Высшая школа»,1999.-498СС.

8. Чосер Дж. Кентерберийские рассказы (отрывки) / Литература средних веков: Хрестоматия / Сост. Б.Пуришев, Р.Шор. – М.: Госучпедиздат, 1953. – С.571-582.

 

СПИСОК ОРИГІНАЛЬНИХ ДЖЕРЕЛ

          9. Боккаччо Джованні. Декамерон /Переклав М.Лукаш.- К.:Дніпро, 1985,600СС.

         10. Данте Аліг’єрі. Божественна комедія /Переклав Є. Дроб'язко. - К.: Дніпро, 1973 –С.226-245.

         11. Кашкин И. Джеффри Чосер / Чосер Дж. Кентерберийские рассказы. – М.: Художественная литература, 1973. – С.5-32.

         12. Чосер Дж. Кентерберийские рассказы. – М.: Художественная литература, 1973. – 528 СС.

        

СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ

          13. Зунделович Я. Словарь литературных терминов, т.2.- М.:Л.: Издательство Л.Д.Френкеля, 1925.-С.354.

14. The Longman Dictionary of Poetic Terms / Ed. by J. Myers, M. Simms. New York; London, 1989. Wilpert G. von. Sachw?rterbuch der Literatur. ... www.gumer.info/bibliotek_Buks/Literat/Tamar/38.php - 44k.

          15. История всемирной литературы в 9 томах. Том 3. – М.: Наука, 1984. – С.285-287.

 

ІНТЕРНЕТ РЕСУРСИ

            16. Великий англомовний ресурс «Chaucer Metapage», присвячений творчості Чосера// http://www.unc.edu/depts/chaucer.

  17.Томашевский Б.Теория литературы. Поэтика.// http://reader.boom.ru/tomash/tema.htm