Т. Драйзер "Американська трагедія"

                              Курсова робота

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст.

Вступ.

1. Розділ 1.Основні реалістичні напрями в літературі США.
2. Розділ 2.Теодор Драйзер – майстер реалістичної прози.
1. Концепція реалізму в творчості Т. Драйзера.
2. Проблема співвідношення середовища і характеру в романі Т.Драйзера «Американська трагедія».
3. Принципи творення образів в романі Т.Драйзера «Американська трагедія».

Висновки.

Список використаної літератури.

 

 

                                               

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                  ВСТУП

         

     Розвиток літератури невід'ємний від розвитку суспільства. Література на межі XІX-ХХ століть тісно пов'язана з усіма перипетіями свого часу. Складністю та суперечливістю історичної доби зумовлені своєрідність і розмаїття світового літературного процесу. Ідеї А. Шопенгауера,                   С. К'єркегора, Ф. Ніцше, А. Бергсона створювали філософське підґрунтя для різноманітних літературних явищ і художніх течій епохи зламу віків. Якщо романтизм починався з теорії, то шляхи становлення класичного реалізму були іншими.

       Сам термін (від лат. «тілесний», «конкретний», «матеріальний», «речовий») виникне лише наприкінці ХІХ століття, тоді коли реалізм вже досягне вершин свого розвитку. Великі реалісти ХІХ століття  (Стендаль, Бальзак, Діккенс, Теккерей ) реалістами себе не називали. Існує проблема, пов’язана із часом появи реалізму. Коли він з’явився? І чи можна вважати первісне мистецтво реалістичним, адже зображення диких тварин, які археологи знаходять у печерах, безумовно можна визнати тілесними, наслідуючими природу. Існує також проблема, пов’язана із визначенням античного мистецтва. Чи можна його вважати реалістичним? Адже воно зображувало людину і природу, не нехтуючи реальними пропорціями, було зосередженим саме на тілесному зображенні людини. Або часом появи реалізму вважати епоху Ренесансу, коли перед художниками постав вибір: яким шляхом йти – шляхом середньовічної алегорії або шляхом “природного”, “тілесного” зображення світу? Адже говорити про певний напрямок в мистецтві можна тільки тоді, коли він усвідомлює себе як напрямок, тобто має альтернативу. Альтернатива з’явилася за часи Ренесансу, попередні прояви мистецтва її не знали. Тому більшість дослідників вважає часом появи реалізму все ж таки ренесансну епоху. Незалежно від часу появи, реалізм ХІХ ст. є етапом загальносвітового розвитку реалізму.

     ХХ століття... Завершальна сторінка другого тисячоліття нової ери, поступу людської цивілізації. Початок цієї ери був датований Різдвом Христовим і освітлений його високогуманним вченням, яке стверджувало високі моральні цінності, повагу до людської особистості, принципи терпимості та милосердя, любові до ближнього, духовного порозуміння усіх людей, попри їхню станову, релігійну, расову приналежність. Але ж чи стали ці принципи тим надійним дороговказом, який безпомилково торував шлях людству в його історичне майбуття? На жаль, ні, і ХХ ст. не стало на цьому шляху якимось щасливим виключенням. Кров і війни, зневага до людської особистості, жадоба слави і збагачення, занепад моралі... Втім, слід пригадати і світлі сторінки людської історії. Висока культура античності, стрімкий злет і розкріпачення творчого духу людини в епоху Відродження, гуманістичні цінності Просвітництва, поглиблена увага до людської особистості в філософії та літературі ХІХ ст. ХХ ст. насправді  виявилось завершальним, великою мірою увібравши до себе як найкращі, так і найгірші історичні досягнення попередніх століть. Немов в чарівному дзеркалі, знайдемо у ньому відблиски  усіх культурних епох: прагнення до гармонії та досконалості, що йде з часів атичності, середньовічну жорстокість і зневагу до людської особистості, нестримний дух пізнання і творчого пошуку митців Відродження, метафізичну химерність і ускладненність світобачення представників бароко, культ освіти і науки, притаманний Просвітництву, бажання глибше пізнати себе і своє місце у суспільстві, прищеплене людству                           ХІХ століттям.

     Критичний реалізм ХІХ століття вступає в нову смугу свого розвитку, набуває ряд нових рис, що відрізняють його від класичного реалізму середини століття. На межі століть він завойовує провідні позиції в світовому літературному процесі. Письменники-реалісти діють у Франції (Мопассан, Франс, Роллан), Великобританії (Уеллс, Шоу, Голсуорсі), Німеччині (брати Манни, Гауптман), Скандинавських країнах (Ібсен, Андерсен-Ньоксе),   США (Марк Твен, Лондон, Драйзер,О.Генрі), а також в інших країнах. Піднесенню реалізму сприяв органічний зв’язок з традиціями національного мистецтва, революційним романтизмом, співзвучним письменникам нової епохи своєю спрямованістю у майбутнє. Різко підсилюється публіцистичний бік реалістичної літератури, з’являється відкрита тенденційність у захисті своїх поглядів. Прийом об’єктивної оповіді, вдосконалений Флобером, поступається прийомові, в якому оцінка явищ, полеміка, дискусія, відкритий вияв позиції письменника є звичайними речами. Широкі узагальнення, сміливі гіпотези, звернення до досягнень науки та культури - все це риси нового реалізму. Література збагачується в жанровому відношенні: багато різновидів роману, збагачення тематики і структури новели, підйом драматургії. Відбувається процес оновлення театру, на сцену виходять важливі соціальні проблеми. Одним з провідних мотивів є викриття буржуазного суспільства, боротьба за свободу творчої особистості художника, історико-революційна тема. Увага, яку реалісти приділяють особистості, допомагає їм досягти успіхів у змалюванні характерів, веде до поглиблення психологізму. Багатоманітніше стають зображальні засоби людини в літературі, засоби відкриття її внутрішного світу.                        Реалізм мав величезне значення для подальшого розвитку світової літератури. Література реалізму синтезувала досвід і увібрала до себе кращі традиції багатовікового розвитку європейської літератури, створила передумови і грунт для розвитку тих художніх тенденцій, які виявились найбільш перспективними та пріоритетними  у розвитку літератури ХХ ст.    Одна з головних заслуг реалізму кінця ХІХ ст. -  початку ХХ століття полягає у тому, що він зробив рішучий крок у напрямку зближення літератури і реального життя, значно розширив коло її тематичних пошуків, переорієнтував головну увагу письменників від історичного минулого до зображення сучасності, яка постає у творах письменників-реалістів у концентрованому вияві найбільш наболілих, злободенних проблем соціально-політичного та духовного розвитку суспільства. Вперше з усією гостротою та безкомпромісністю літературою реалізму було поставлено питання про місце людини в суспільстві та історії, про перспективи та сенс розвитку людської цивілізації. Реалізм пройнятий біллю за людину, за приниження її гідності, рішучим протестом проти соціальної несправедливості та недотримання морально-етичних норм людської поведінки. Реалізм значно розширив читацьку аудторію, зробивши літературу зрозумілою і цікавою не лише для високоосвіченої еліти, але й якнайширших верств демократичного читача. Реалізм кінця ХІХ ст.- початку ХХ ст. перетворив літературу на справжнє дзеркало життя, став голосом критичного сумління епохи, її сумнівів, розчарувань і надій.                                                    Творчий шлях Драйзера збігся з кінцем ХІХ   початком ХХ століття. Наче сама доля доручила письменнику висловлювати дух наступаючої епохи. ХХ століття - століття соціального, критичного реалізму в американській літературі, символічно відкривається романом Теодора Драйзера "Сестра Керрі". Роман був визнаний аморальним і його заборонили. Труднощі, які випали на долю романа-дебюта, немовби визначили подальший літературний шлях автора. В цей час письменником було написано вісім всесвітньо відомих романів: це "Сестра Керрі", "Дженні Герхардт", "Трилогія бажань", "Геній", "Американська трагедія", "Оплот", а також багато оповідань, статей, нарисів.                                                                                                                                                                                                            Мета роботи: Дослідити розвиток американської літератури кінця ХІХ початку ХХ століть, розкрити реалістичну направленість творчості Теодора Драйзера, показати роль суспільства в трагедії окремо взятої людини.     Актуальність теми: Викриття антигуманності соціальної системи буржуазної Америки, розвінчення ідеології так званої «американської мрії» - і шлях її перетворення на американську трагедію, висвітлення теми несумісності особистості і держави, закони якої призводять до трагедії.                     Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, трьох підрозділів, висновків, списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ РЕАЛІСТИЧНІ НАПРЯМИ В ЛІТЕРАТУРІ США 
     Західноєвропейська та американська літератури впродовж першої половини ХХ ст. розвивались під знаком двох світових війн, пов’язаної з ними кризи культури і моральних засад західного суспільства. Передчуття кризи з’явилося вже наприкінці ХІХ ст., визнаного золотою добою літератури. Про неї сигналізували деградація буржуазного ідеалу, заміна просвітницької концепції культури концепцією підприємницькою. На межі ХІХ—ХХ ст. у художнє письменство входить новий персонаж — «антигерой», філістер, позбавлений принципів дрібний «крамар», комерсант. Усі вони далекі від романтичного світосприйняття героїв ХІХ ст. Такими були герої англійського драматурга Дж.-Б. Шоу, американського прозаїка    Т. Драйзера, французького романіста Р. Роллана, німецького — Т. Манна і багатьох інших. «Антигероєві» протистоять мрійники: митець — художник, музикант, скульптор, письменник; просто «маленька людина», здатна сприймати світ витончено-хворобливо, крізь призму самоаналізу, котрий здебільшого робить її жертвою сильної, жорстокої і безпринципної особистості диктатора. Ця тема хвилювала Ф. Кафку, Г. Ібсена, Г. Гессе і багатьох інших.

     ХХ століття в американській літературі багате, складне і драматичне. Література Сполучених Штатів Америки молодша інших західних літератур – її історія налічує біля чотирьох століть, якщо рахунок вести від висадки перших англійських колоністів в Північній Америці, і біля двох сотень років, якщо рахувати від перших літературних передумов війни за незалежність або від створення Сполучених Штатів. Цій молодості сприяли і такі особливості літературного процесу в США, як пізній розквіт романтичної школи в ХІХ столітті, більш пізній і прискорений розвиток реалізму в кінці ХІХ і в ХХ столітті.

     Доля літератури ХХ століття складалася в Америці дуже драматично. США – найбільша держава капіталістичного світу – створила розгалуджену і діяльну систему підкорення літератури диктату капіталу. Не всі письменники могли протистояти їй. ХХ століття бачило не одну письменницьку трагедію.

     Розвиток реалістичної літератури ускладнювався виключно сильним впливом фрейдизму, модерністськими тенденціями і тим більший вклад в літературу письменників-реалістів, які, подібно Драйзеру, відстоювали гуманістичну концепцію життя, людини, мистецтва.                                                                                                                                                           На початку XX ст. з'явилися нові течії, які зробили оригінальний внесок у становлення критичного реалізму. У 1900-ті р. у США виникає творчість «розгортачів бруду». «Розгортачі бруду» - велика група американських письменників, публіцистів, соціологів, громадських діячів ліберальної орієнтації. У їхній творчості існували два тісно взаємопов'язаних потоки: публіцистичний (Л. Стеффенс, І. Тарбелл, Р. С. Бейкер) і ліературно-художній (Е. Сінклер, Р. Херрік, Р. Р. Кауффман). На окремих етапах свого творчого шляху з рухом muckrakers (як назвав їх президент Т. Рузвельт в 1906 р.) зближувалися такі великі письменники, як Д. Лондон, Т. Драйзер.

     1900-і і 1910-ті р. нашого століття ознаменувалися довгоочікуваною появою великого критико-реалістічного роману (Ф. Норріс, Д. Лондон,         Т. Драйзер,  Е. Сінклер). Вважається, що критичний реалізм у новітній літературі США склався в процесі взаємодії трьох історично визначених чинників: це - реальні елементи протесту американських романтиків, реалізм Марка Твена, що виростав на самобутньо-народній основі, і досвід американських письменників реалістичного напряму, що сприйняли в тій чи іншій мірі традицію європейського класичного роману XIX століття.

     Американський реалізм являвся літературою громадського протесту. Письменники-реалісти відмовлялися приймати дійсність як закономірний результат розвитку. Критика імперіалістичного суспільства, зображення його негативних сторін стають відмінними ознаками американського критичного реалізму. З'являються нові теми, висунуті на перший план зміненими умовами життя (руйнування і зубожіння фермерства; капіталістичне місто і маленька людина в ньому; викриття монополістичного капіталу).

     Доречно сказати про стильову різноманітність і жанрове новаторство в американському реалізмі. Розвиваються жанри психологічної та соціальної новели, соціально-психологічного роману, роману-епопеї, філософського роману, широкого поширення набуває жанр соціальної утопії (Белламі «Погляд назад», 1888), створюється жанр наукового роману (С. Льюїс «Ероусміт»). При цьому письменники-реалісти часто використовували нові естетичні принципи, особливий погляд «зсередини» на навколишнє життя. Дійсність зображувалася як об'єкт психологічного та філософського осмислення людського існування.

     Типологічною рисою американського реалізму являлася достовірність. Відштовхуючись від традицій пізньої романтичної літератури і літератури перехідного періоду, письменники-реалісти прагнули зображати тільки правду, без прикрас і замовчувань. Іншою типологічною особливістю являлася соціальна спрямованість, підкреслено соціальний характер романів та оповідань. Ще одна типологічна особливість американської літератури XX ст. - притаманна їй публіцистичність. Письменники у своїх творах різко й чітко розмежовують свої симпатії і антипатії.

     У ХХ столітті  американська література переживає стрімкий підйом, пов’язаний у першу чергу, з розквітом реалістичного мистецтва 20-30-х років. У цей час друкують свої твори такі класики світового мистецтва, як    Т. Драйзер, Е.Сінклер, Е.Хемінгуей, Ш. Андерсон та інші. Соціальні умови розвитку країни схиляють письменників виступити з критичною переоцінкою буржуазних цінностей.

      Письменники-реалісти чітко усвідомили, що криється за блискучим фасадом найбагатшої країни світу. Яскравим поясненням цього стала символічна назва найбільшого твору Т. Драйзера  - «Американська трагедія».

      Внутрішнім  трагізмомом  просякнута література американських письменників «втраченого покоління». У творах, які розкривають цю тему, відобразилась реалістична точність у описах доль покоління, чия юність та молодість пройшли у роки війни.

      Незважаючи на це, у літературі також з’являється метод соціалістичного реалізму у творах Т.Драйзера, Д.Ріда, Ф.Боноскі та інших. У ХХ столітті американська поезія та проза висувають такі важливі теми, як становище робітничого класу, расова дискримінація, соціальна боротьба, імперіалістична війна, небезпека фашизму та інші. Значний вплив на розвиток літератури справили такі прогресивні журнали як «Ліберейтор», «Уоркес манслі», «Нью Мессіз».

     Одночасно незрозумілість ліберально налаштованої інтелігенції перед обличчям соціальних катаклізмів століття приводить деяких письменників у глухий кут модернізму та авангардизму (група «імажистів», Е.Паунд). Вагомий вплив на розвиток модерністських  течій мав фрейдизм. Ідеалістичні концепції покладені також в основу творчості Томаса Стернза Еліота та Гертруди Стайн.

      Намагаючись повернути втрачені позиції в галузі ідеології, американська буржуазія використовує засоби масової інформації для реклами модерністських творів і всіляко підтримує розвиток власне розважальної літератури. Тому в кінці 20-х років розквітає «масова література», центром якої став Голлівуд.

      Література США до 1945 року пройшла декілька етапів свого розвитку. У 20-ті роки у творах  прогресивних письменників важливе місце посідають теми соціалістичного протесту та «втраченого покоління». Світова економічна криза, що розвивалася у 1929 році, призводить до появи нових тенденцій в літературі. Активізується літературна і публіцистична діяльність письменників соціалістичної орієнтації. З’являються твори «жорстокого реалізму». У цей час посилюється антифашистська боротьба прогресивних письменників США.

Висновок: в цілому розвиток американської літератури першої половини характеризується домінуванням реалістичного методу зображення дійсності.

РОЗДІЛ 2. ТЕОДОР ДРАЙЗЕР – МАЙСТЕР РЕАЛІСТИЧНОЇ ПРОЗИ

2.1. Концепція реалізму в творчості Т. Драйзера

Теодор Драйзер (1871 – 1945) зробив значний внесок у розвиток американської літератури, розширивши горизонти реалістичного мистецтва.

      Відомий американський критик і публіцист Генрі Менкен писав після смерті Драйзера у 1945 році: «Он был великий художник, ни один другой американец его поколения не оставил такого прочного и прекрасного следа в нашей национальной словесности… Он был человеком огромной оригинальности, глубокой отзывчивости и непоколебимой храбрости. Всем нам, кто пишет, легче от того,  что он жил, работал и надеялся» [3, ст. 209].