Вивчення українських казок у початковій школі

 

 

 

Вивчення українських казок у

початковій школі

 

ЗМІСТ

 

 

Вступ…………………………………………………………………………..….3-5

Розділ 1. Українська народна казка як літературний жанр

1.1Поняття про казку………………………………………………….6-8

1.2 Класифікація казок…………………………………………...…..9-12

Розділ 2. Методика опрацювання української народної казки у початковій школі.

2.1Особливості роботи над казкою. ………………………………13-16

2.2 Значення казки у  дитячому віці. ………………………...…….16-22

2.3 Творче виховання з використанням казки ……………………22-28

Висновки…………………………………………………………………….....29-30

Література……………………………………………………………………...31-34

Додатки…………………………………………………………………….……35

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Відомо, що казка - найдавніший  жанр усної народної творчості. Вона вчить людину жити, вселяє в нього оптимізм, віру в торжество добра і справедливості. За фантастичністю казкової фабули і вимислу приховуються реальні людські відносини. Звідси і йде величезне виховне значення казкової фантастики.

Казка, що так органічно  увійшла в душу дитини, допомагає  їй вчитися і вдосконалюватися, переносити у сферу реалій вимріяне і такі бажані дива, коли долаються будь-які  труднощі й страхи, негативні імпульси.

Казка — це саме така розповідь, який краще сприймається дітьми різного  віку. Вона виховує і навчає, допомагає  з користю провести дозвілля. Яскраві  характерні образи з казок впливають  на свідомість і дають чітке уявлення дитині про добро і зло. Всі  ці фантастичні розповіді містять  якісь стереотипи поведінки в  тій чи іншій ситуації, пропонують способи вирішення проблем і  життєвих завдань.

Казковий світ магічно  впливає на дитину, манить таємницями, чудесами, чаклунством. Діти з радістю  подорожують в уявному, нереальному  світі, активно діють у ньому  творчо трансформують, перетворюють його. За допомогою казок вони здобувають знання про довкілля, про взаємостосунки людей, проблеми, які трапляються  в житті.

Казки навчають дитину знаходити  вихід із складних ситуацій, вірити в силу добра, любові, справедливості, краси. Діти дуже люблять казки, бо в  них компенсується недостатність  дій у реальному житті і  стає можливою реалізація їх творчого потенціалу.

Виховання казкою передбачає не тільки вербальний вплив на особистість  казковим змістом, а й гру в  казку, в якій поєднується драматична, образотворча, музична, поетична творчість  учнів.

Казки несуть читачам інформацію про те, що в світі існує добро  і зло, але перемагає добро; найцінніше досягається через випробування, а те що дається даром, легко втратити; навколишній світ - живий, і в будь-який момент усе в ньому може з нами заговорити.

За казковою фантастикою  завжди стоїть справжній світ народного  життя - світ великий і багатобарвний. Самі неприборкані вигадки народу виростають з його конкретного життєвого  досвіду, відбивають риси його повсякденного  побуту.

 Серед багатьох жанрів  усної прози (казки, перекази, оповіді, билини, легенди) казка  займає особливе місце. Здавна  вважалася вона не тільки самим  поширеним, а й надзвичайно  улюбленим жанром дітей різного  віку.

Казки, як і ігри, є невід’ємною  частиною розвитку і виховання кожної дитини, їхня мова не лише цікава, але  й проста для дитячого розуміння  і сприйняття. Адже до деякого вікового періоду дітям важко дається  логічне мислення, натомість казка  не потребує складних логічних роздумів. Чарівна оповідка не містить прямої настанови до дії, і викладена  в ній життєво важлива інформація сприймається малюком ненав’язливо, що є важливим аспектом, адже діти, зазвичай, не сприймають прямих повчань, роблячи  наперекір батьківським настановам. До того ж, народні казки — це певний багаж норм і моралі, який збирався по краплинах роками і передавався  від покоління до покоління.

Казковий світ магічно  впливає на дитину, манить таємницями, чудесами, чаклунством. Діти з радістю  подорожують в уявному, нереальному  світі, активно діють у ньому  творчо трансформують, перетворюють його. За допомогою казок вони здобувають знання про довкілля, про взаємостосунки людей, проблеми, які трапляються  в житті.

Казка, що так органічно  увійшла в душу дитини, допомагає  їй вчитися і вдосконалюватися, переносити у сферу реалій вимріяне і такі бажані дива, коли долаються будь-які  труднощі й страхи, негативні імпульси.

Казки навчають дитину знаходити  вихід із складних ситуацій, вірити в силу добра, любові, справедливості, краси. Діти дуже люблять казки, бо в  них компенсується недостатність  дій у реальному житті і  стає можливою реалізація їх творчого потенціалу.

 Різноманітні аспекти  виховної системи казок, їх  педагогічна спрямованість знайшли  глибоке осмислення у творчості  таких українських письменників  і педагогів, як Г. Сковорода,  І. Франко, С. Русова, Н. Забіла, О. Іваненко, В. Сухомлинський. 

З давніх-давен батьки виховували своїх дітей за допомогою казок. «Казка на ніч» стала своєрідним невід’ємним  ритуалом для кожного малюка. З  одного боку — це можливість укотре почути улюблену історію чи познайомитися  з новою чарівною оповідкою, з  іншого — шанс відтягнути час, коли так не хочеться вкладатися спати.

У сучасному світі, з розвитком  телебачення, відеоігор і різноманітних  медійних пристроїв, казки почали припадати  порохом на верхніх полицях домашніх бібліотек. Чи добре це? Яку роль відіграють чарівні розповіді в  розвитку наших дітей? На ці та багато інших запитань я  вирішила  відповісти.

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Українська народна казка як літературний жанр

1.1Поняття про казку.

Казка - це вид усної народної творчості. Сюди також належать міфи, легенди, метафори, прислів'я та інше. Казка - це одна з форм естетичної творчості  у дітей. Один з її коренів - це робота дитячої фантазії: будучи органом  емоційної сфери, фантазія шукає  образів, щоб виразити в них дитячі почуття.

Слово "казка" у його сучасному розумінні з'явилося  лише у 17 столітті. До цього говорили "байка" чи "байок" (від слова "баять" - розповідати).  
 Казка - вельми популярний жанр усної народної творчості, жанр епічний, прозовий, сюжетний. Вона не співається, як пісня, а розповідається. Предметом розповіді в ній служать незвичайні, дивні, а нерідко таємничі і дивні події: дія має пригодницький характер. Сюжет відрізняється драматичною напруженістю, чіткістю і динамічністю розвитку дії.  Казка відрізняється строгою формою, обов'язковістю певних моментів . Зачин веде слухачів у світ казки з дійсності, а кінцівка повертає їх назад. Вона жартівливо підкреслює, що казка - вигадка.  
 Від інших прозових жанрів казка відрізняється розвиненішою естетичною стороною. Естетичний  початок виявляється в ідеалізації позитивних героїв, і в яскравому зображенні "казкового світу",   і романтичної забарвленням подій.  
Казки на Русі відомі з давніх часів. У древній писемності є сюжети, мотиви і образи, що нагадують казкові. Розповідання казок - старий російський звичай. Ще в давні часи виконання казок було доступно кожному: і чоловікам, і жінкам, і дітям, і дорослим. Були такі люди, які берегли і розвивали своє казкову спадщину. Вони завжди користувалися повагою в народі.

Існує безперечна і глибокий зв'язок між іграми і казками; можна  було б навіть сказати, що всяка казка, у своїй суті, є не що інше, як фабула гри - незалежно від того, чи була ця гра зіграна чи ні. Слухаючи казки, дитина насолоджується тієї ж свободою у грі образів, який він насолоджується в грі рухів.  Гра - це є втілена, драматизированная, інсценована казка, а казка - це гра до своєї інсценування. Але як гра психологічно відмінна, так би мовити, «дієвим міфологізму», живим перетворенням чого-небудь дійсного, що повинно бути в наявності, так і казка, що може обійтися навіть без краплі реальності, відмінна загальним міфологічним свідомістю, загальної міфологічної перспективою, в яку дивиться тут дитяча душа [6]. Але необхідно сказати про відмінність міфу, як такого, від казки.

 Зазвичай вважають, що  різниця полягає в тому, що, слухаючи  казку, ми усвідомлюємо, що в  ній ідеться про щось недійсному  і «казковому», тоді як міф  є лише наївна форма наукового  пояснення, що приймається цілком  серйозно. У цій характеристиці  показано різницю казки і міфу  в їх зрілу пору; правильно  висувається на перший план  різна психічна установка в  обох випадках. Проте було б  помилкою не помічати саме  генетичної близькості казки  і міфу - і це має особливе  значення для того, щоб увійти  в розуміння дитячого світу.  Міф і казка ростуть з одного  кореня, взаємно впливають один  на одного, і їх відмінність  пов'язана з більш визначеним  свідомістю відмінності світу  дійсності та світу фантазії .

 Казка не є для  дитини чиста вигадка, герої  казки живуть для дитини своїм  особливим життям, як і для  нас, дорослих, було б не точним  сказати, що будь-який художній  образ «вигаданий». Різниця між  «казкової» і «пізнавальної»  установкою йде не по лінії  дійсного і недійсного, навпаки,  саме ця відмінність є продуктом  психічного розвитку під впливом  гри (і казки). Казковий світ, сфера  гри виникає в результаті психічної  роботи, що спирається на «установку на гру».

 Говорячи про казці  взагалі, не можна не згадати  про перші казках, в яких відбувається  тісне переплетення дійсного  і чудесного. Перші казки, пов'язані  з особистістю самої дитини: матері, няні добре це відчувають і  починають перші казки так:  «жив-був хлопчик такий, як  ти ...». У цих казках мимоволі  розповідається про те, що переживає дитя - казка як би втілює в образі те, що є в душі дитини. У казковому матеріалі виступають люди, тварини, речі - знайомі дитині - і ці казки звучать для дитини, як розповідь про щось цілком реальному.   Казки цілком пов'язані з роботою фантазії, саме як органу емоційної сфери: казковий світ об'єктивує для дитини ті чи інші почуття, і в цьому таємниця живучості в нашій душі казкових образів і таємниці їх впливу на дитячу душу. Завдання казки - дати образи, в яких виражаються, якими харчуються почуття.  Казка допускає значні відступи від буквальною передачі реальності, відкриваючи простір для творчої уяви.

 В даний час існує  два основних види казок: народні  і авторські. І народні, і  авторські казки у свою чергу  можуть бути розділені на казки  про тварин, побутові, страшні й  чарівні казки. Крім цього авторські  казки можуть мати дидактичний,  психокорекційні, психотерапевтичний  і медитативний характер.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Класифікація казок.

Найважливіші ідеї, основна  проблематика, сюжетні стрижні і - головне - розстановка сил, що здійснюють добро і зло, по суті, єдині у  казках різних народів. У цьому сенсі  будь-яка казка не знає кордонів, вона для всього людства.  
 Фольклористика присвятила казці безліч досліджень, але визначення її як одного з жанрів УНТ до цих пір залишається відкритою проблемою. Неоднорідність казок, великий тематичний діапазон, різноманіття мотивів та персонажів, у них ув'язнених, незліченну кількість способів вирішення конфліктів дійсно роблять завдання жанрового визначення казки дуже складною.  
 І все-таки розходження в поглядах на казку пов'язане з тим, що розцінюється в ній як основне: установка на вигадку чи прагнення відобразити дійсність за допомогою вимислу. Наведу два визначення, належать фахівцям.  
Одні вважають, що казки - це епічні, переважно художні прозові твори чарівного, авантюрного характеру з установкою на вигадку ...  
Цей основний принцип художнього методу казки не позбавляє її, однак, зв'язки з дійсністю, визначальною ідейний зміст, тематику, мову, характер сюжетів, деталей розповіді.  
 На думку інших, не установка на вигадку є головною рисою казки, а установка на розкриття життєвої правди за допомогою підносить або знижує реальність умовно-поетичного вимислу.  
 Однак, як це часто буває в науці, відсутність класичного визначення абсолютно не відображається на самому явищі і дуже мало впливає на життя в суспільній свідомості. Німецький фольклорист К.Ю. Обенауер, наприклад, побічно стверджував принципову нерозв'язність проблеми визначення казки і не вбачаючи в цьому трагедії, зауважив: "Діти знають, що таке казки".  
 Суть і життєздатність казки, таємниця її чарівного буття в постійному поєднанні двох елементів сенсу: фантазії і правди.  
 На цій основі виникає класифікація видів казок, хоча і не цілком однакова. Так, при проблемно-тематичному підході виділяються казки, присвячені тваринам, казки про незвичайних і надприродні події, пригодницькі казки, соціально-побутові, казки-анекдоти, казки-перевертні та інші.  
 Різко окреслених кордонів групи казок не мають, але незважаючи на хиткість розмежування, така класифікація дозволяє почати з дитиною предметна розмова про казки в рамках умовної "системи" - що, безумовно, полегшує роботу батьків, вихователя або вчителя.  
 Про казки, що входять в коло читання молодших школярів можна сказати наступне.

Чарівні казки . 
 Казки чарівного типу містять у собі чарівні, пригодницькі, героїчні. В основі таких казок лежить чудовий світ. Чудовий світ - це предметний, фантастичний, необмежений світ. Завдяки необмеженої фантастиці і чудовому принципом організації матеріалу в казках з дивовижним світом можливого "перетворення", що вражають своєю швидкістю (діти ростуть не по днях, а по годинах, з кожним днем ​​все сильніше або краше стають). Не тільки швидкість процесу ірреальна, але і сам його характер (з казки "Снігуронька". "Зирк, у Снігуроньки губи порожевіли, очі відкрилися. Потім посипались з себе сніг і вийшла із замету жива дівчинка". "Звернення" в казках чудесного типу, як правило, відбуваються з допомогою чарівних істот або предметів. Так, у казці О. С. Пушкіна, князь Гвідон звертається за допомогою до своєї помічниці і вона звертає його то в комара, то в муху, то в джмеля.  
 В основному чарівні казки древнє інших, вони несуть сліди первинного знайомства людини зі світом, що оточують його.  

Побутові  казки.  
 Характерною прикметою побутових казок стає відтворення в них повсякденного життя. Конфлікт побутової казки часто полягає в тому, що порядність, чесність, благородство під маскою простакуватість і наївності протистоїть тим якостям особистості, які завжди викликали у народу різке неприйняття (жадібність, злість, заздрість).  
 Як правило, в побутових казках більше іронії та самоіронії, оскільки Ласкаво торжествує, але акцентовані випадковість або одиничність його перемоги.  
 Характерна строкатість "побутових" казок: соціально-побутові, сатирико-побутові, новеллістіческіе та інші. На відміну від чарівних казок, побутова казка містить більш значущий елемент соціальної і моральної критики, вона виразніше у своїх громадських перевагах. Похвала і засудження в побутових казках звучать сильніше.

Казки про тварин.  
 Народна поезія обіймала цілий світ, її об'єктом став не тільки людина, але також і все живе на планеті. Зображуючи тварин, казка надає їм людські риси, але в той же час фіксує і характеризує повадки, "спосіб життя" і т.д. Звідси живий, напружений текст казок.  
 Людина здавна відчував спорідненість з природою, він дійсно був її часткою, борючись з нею, шукав у неї захисту, співчуваючи і розуміючи. Очевидним є і пізніше привнесений байок, притчевий зміст багатьох казок про тварин. 
Казки змішаного типу.  
 Останнім часом у методичній літературі стали з'являтися відомості про новий тип казок - про казки змішаного типу. Звичайно, казки цього типу існують давно, але їм не надавали великого значення, тому що забули, наскільки вони можуть допомогти в досягненні виховних, освітніх і розвиваючих цілей. Взагалі, казки змішаного типу - це казки перехідного типу.  
 У них поєднуються ознаки притаманні як казкам з дивовижним світом, побутовим казок. Виявляються також елементи чудесного у вигляді чарівних предметів, навколо яких групується основна дія.  
Казка в різних формах і масштабах прагне до втілення ідеалу людського існування.  
 Віра казки в самоцінність благородних людських якостей, безкомпромісне перевагу Добра засновані так само і на заклику до мудрості, активності, до справжньої людяності.  
 Казки нашої блакитної планети розширюють кругозір, пробуджують інтерес до життя і творчості інших народів, виховують почуття довіри до всіх мешканцям нашої Землі, зайнятим чесною працею