Вивчення українських казок у початковій школі

Розділ 2. Методика опрацювання української народної казки у початковій школі.

2.1 Особливості роботи над казкою .

Казка відома дітям з дошкільних років. Її привабливість – у сюжетності, таємничості, фантастичності. Від дітей  не слід домагатися наукового визначення казки, адже діти не усвідомлюють його змісту, хоч запам’ятовують формулювання. У початкових класах мова йде лише про набуття загального уявлення про казку і її відмінності  від інших творів.

Текст багатьох казок піддається прочитуванні в особах.

Казка – це розповідь про якусь  незвичайну подію. В її основі –  видумка, фантазія.

Завдання вчителя – всіляко  заохочувати учнів до написання  казок. Створення казок засіб  розумового і естетичного розвитку дітей.

Казкову ситуацію вони сприймають як гру. Немає потреби повторювати  відоме їм і підкреслювати, що казковий сюжет видуманий. Дитяча увага повинна  бути зосереджена на цих моральних  і людських категоріях.

З часом вчитель назве дітям  ознаки казки: народні і авторські. На 3 році навчання увагу учнів можна  привернути до особливостей будови казки. Учні без труднощів усвідомлюють одну з важливих особливостей багатьох казок – повторення однотипних дій  чи ситуацій. Повторюючи їх, автор казки  досягає послідовного розгортання  подій. З повтором пов’язана поява  нових обставин або нових дійових  осіб казки.

Повтор епізодів визначає структуру  казки. Неодмінною частиною казки є  її кінцівка. У ній – результат  усього здійсненого героями казки. На композиційну частину треба звернути увагу: поставити питання: „Чим закінчується казка?” 

У початкових класах не дається визначення казки як жанру. У процесі читання  розкриваються їх своєрідні риси: фантастичність, змальовування незвичайних  подій з участю звірів, явищ природи  і людей, специфічний зачин, типово казковий виклад з повтором однотипних дій, кінцівка.

Істотна особливість полягає в  тому, що у казці повчальність виражена не нав’язливо, не прямолінійно. Дітей  приваблює захоплююча фабула, яскраво  намальовані образи, дотепні характеристики.

У казках міститься значний освітній і виховний потенціал. Педагогічна  цінність казки полягає в тому, що в ній перемагає справедливість. Вияв радості – виховний момент. Аналіз казок збуджує дітей до формулювання оцінюючих суджень. Це важливо для розвитку мислення дітей. При розгляді казок добре ставити  запитання для узагальнень і  роздумів.

Добір казок у читанках – пізнавальна. Працюючи над казкою, не слід випускати  з поля зору вимог, які ставляться до всіх уроків читання: домогтися усвідомлення змісту тексту. Тільки в цьому випадку  можливе здійснення освітньої і  виховної мети уроків читання.

Побудова уроків читання казок. Структура уроків читання казок  нічим не відрізняється від будови уроків опрацювання оповідань. Після  ознайомлення з текстом казки  і тлумачення (при необхідності) слів і виразів застосовуються вибіркове  читання, відповіді на запитання, складання  плану (малюнки і слова), різноманітні форми переказування. Зміст, мета і  завдання кожного з цих етапів залежить від тексту казки.

Головна увага має бути зосереджена  на тому щоб діти свідомо розуміти текст казки, чітко уявляли послідовність  розгортання подій і мотиви дій  персонажів.

У роботі над казкою широко застосовуються прийоми інсценізації і драматизації.

Інсценізація – це переробка  будь-якого твору (у тому числі  і казки) для сцени або кіно.

Під драматизацією розуміють передачу подій, розказаних у прозовому чи віршованому творі, у драматичній  формі, тобто в особах. Для драматизації підходять тексти казок „Дружні  звірі”, „Лисичка і Журавель”. (Додаток 1)

У цих випадках доречно скористатися масками, деталями костюмів героїв казок.

З програми видно, що казка займає велике місце в читанні молодших школярів. Їх виховне значення величезне. Вони вчать скромності, безкорисливості, ввічливості, висміюють вади, що зумовило їх сатиричну спрямованість.  Робота над казкою проводиться так само, як і над розповідями, але у  казок є свої особливості: бувають  чарівні, побутові, про тварин і фантастичні  казки. Існують наступні рекомендації при читанні казок.

1. Зазвичай перед читанням казки  проводиться невелика підготовча  бесіда (можна запитати, які казки  бувають, які читали; організувати  виставку казок). Перед читанням  казок про тварин можна нагадати  про звички тварин, показати ілюстрацію  цих тварин.

2. Казку читає зазвичай вчитель,  але бажано її розповідати. 

3. Роботу над казкою вести  як над реалістичним розповіддю, не растолковивая, що «так у  житті не буває», що це вигадка. 

4. Казку можна використовувати  для складання характеристик  і оцінок, так як персонажі  казок зазвичай є виразниками  однієї - двох характерних рис,  яскраво розкриваються у їхніх  вчинках. 

5. Не переводити мораль казки  в область людських характерів  і взаємин.  Дидактизм казки  настільки сильний, яскравий, що  діти самі роблять висновки: «Заслужено  жабі - не треба хвалитися» (казка  «Жаба - мандрівниця»). Якщо діти  прийдуть до подібних висновків  то можна вважати, що читання  казки досягло мети.

6. Специфіка фольклорної казки  в тому, що вона створювалася  для розповідання. Тому прозові  казки переказуються якомога  ближче до тексту.  Розповідання  повинно бути виразним. Хорошим  прийомом підготовки до нього  є читання казки в особах. Інсценування  казок в позакласний час допомагає  висловлювати казковий характер, розвиває мову та творчі здібності  у дітей. 

7. Казка використовується і  для навчальних робіт зі складання  планів, так як вона чітко членується  на сцени - частини плану, заголовки  легко відшукуються в тексті казки.  Учні I - II класів охоче малюють картинний план.

8. Зазвичай читання казки про  тварин не вимагає ні якої  підготовки, але іноді слід нагадати  в бесіді про вдачі і звички  тварин.

 Якщо читається казка про  природу, близькою дітям то  використовується матеріал екскурсії,  записи в календарях природи,  тобто спостереження і досвід.

9. У зв'язку з читанням казки  можливе виготовлення ляльок, декорацій  для лялькового театру, фігурок  звірів і людей для тіньового  театру.

10. Слід вести елементарні спостереження  над особливостями композиції  казки, тому що ці спостереження  підвищують свідомість сприйняття  казки дітьми. Уже в I - II класах  діти зустрічаються з казковими  прийомами триразового повтору  і зауважують, що це допомагає  запам'ятати казку. 

 При читанні казок застосовуються  такі види робіт: 

- Підготовка до сприйняття казки; 

- Читання казки; 

- Обмін думками про прочитане; 

- Читання казки по частинах  і їх розбір;

- Підготовка до розповідання;

- Узагальнююча бесіда;

- Підведення підсумків; 

- Домашнє завдання.

2.2 Значення казки  у дитячому віці 

 Говорячи про вплив  різних видів усної народної  творчості на життя людини  в цілому, не можна не відзначити  їх особливу роль, яку вони  відіграють в дитинстві. Особливо  хочеться сказати про вплив  казки. 

  Щоб зрозуміти складну і впливову роль казок в естетичному розвитку дітей, необхідно зрозуміти те своєрідність дитячого світорозуміння, які ми можемо охарактеризувати, як дитячий міфологізм, який зближує дітей з первісною людиною і художниками. Для дітей, для первісної людини, для справжнього художника вся природа жива, сповнена внутрішньої багатого життя, - і це відчуття життя в природі не має в собі, звичайно, нічого надуманого, теоретичного, а є безпосередньо інтуїцією, живим, переконливим вихованням. Це почуття життя в природі все більше потребує інтелектуальному оформленні - і казки як раз, і відповідають цієї потреби дитини. Є ще інший корінь казок - це робота дитячої фантазії: будучи органом емоційної сфери, фантазія шукає образів, щоб виразити в них дитячі почуття, тобто через вивчення дитячих фантазій ми можемо проникати в закритий світ дитячих почуттів .

 Казки грають велику  роль в плані гармонійного  розвитку особистості. Що ж  таке гармонійне розвиток? Гармонія - це співвідношення всіх частин  цілого, їхнє взаємопроникнення  і взаємопереходів. Сильні сторони  особистості дитини як би підтягують  слабкі, піднімаючи їх на більш  високі рівні, змушуючи всю  складну систему - людську особистість  - функціонувати більш гармонійно  і цілісно.  Моральні уявлення  і думки людей не завжди  відповідають їхнім моральним  почуттям і вчинкам. Тому недостатньо  тільки знати, розуміти «головою»,  що таке бути моральним, а  також лише висловлюватися на  користь моральних вчинків, треба  виховувати себе і свою дитину  так, щоб хотіти і вміти ним  бути, а це вже галузь почуттів, переживань, емоцій .

 Казки допомагають  розвинути в дитині чуйність, доброту, роблять контрольованим  і цілеспрямованим емоційно-моральний  розвиток дитини. Чому саме казки?  Та тому, що мистецтво, література - багатюще джерело і стимул  почуттів, переживань і саме вищих  почуттів, специфічно людських (моральних,  інтелектуальних, естетичних). Казка  для дитини - це не просто вигадка,  фантазія, це особлива реальність, реальність світу почуттів. Казка  розсовує для дитини рамки  звичайного життя, тільки в  казковій формі дошкільнята стикаються  з такими складними явищами  і почуттями, як життя і смерть, любов і ненависть, гнів і  співчуття, зрада і підступність  тощо.  Форма зображення цих явищ особлива, казкова, доступна розумінню дитини, а висота проявів, моральний сенс, залишаються справжніми, «дорослими».

 Тому ті уроки, які  дає казка, - це уроки на все  життя і для маленьких, і  для дорослих. Для дітей це  ні з чим не порівнянні уроки  моральності, для дорослих це  уроки, в яких казка виявляє  своє, часом несподіване вплив  на дитину.

 Слухаючи казки, діти  глибоко співчувають персонажам, у них з'являється внутрішній  імпульс до сприяння, до допомоги, до захисту, але ці емоції  швидко гаснуть, бо немає умов  для їх реалізації. Правда вони  як акумулятор, заряджають душу  моральної енергією. Дуже важливо  створити умови, поле активної  діяльності, в якому знайшли б  своє застосування почуття дитини, випробувані їм під час читання  художньої літератури, щоб малюк  міг сприяти, співчувати реально. 

  Хочеться звернути увагу на образність, глибину і символіку казок. Батьків часто хвилює питання, як бути зі страшними казками, читати чи не читати їх дітям. Деякі фахівці пропонують взагалі виключити їх з «репертуару читання» для маленьких дітей. Але наші малюки не живуть під скляним ковпаком, вони не весь час знаходяться під рятівної захистом тата і мами. Вони мають зрости сміливими, стійкими і відважними, інакше вони просто не зможуть відстоювати принципи добра і справедливості. Тому, їх треба рано, але поступово і обдумано вчити стійкості і рішучості, вмінню долати власні страхи. Та діти й самі прагнуть до цього - про це свідчить «фольклор» і страшні історії, які складають і переказують один одному діти старшого дошкільного та молодшого шкільного віку .

 Дитина, вихований на  народній казці, відчуває міру, яку уяву не повинно переходити  в мистецтві, і разом з тим  у дошкільника починають складатися  реалістичні критерії естетичних  оцінок.

  У казці, особливо в чарівній, багато дозволено. Дійові особи можуть потрапляти у надзвичайні положення, тварини і навіть неживі предмети говорять і діють, як люди, роблять всілякі витівки. Але всі ці уявні обставини потрібні лише для того, щоб предмети виявили свої справжні, характерні для них властивості. Якщо типові властивості предметів і характер наданих з ними дій порушуються, дитина заявляє, що казка неправильна, що так не буває. Тут відкривається та сторона естетичного сприйняття, яка має важливе значення для розвитку пізнавальної діяльності дитини, оскільки художній твір не тільки знайомить його з новими явищами, розширює коло його уявлень, але і дозволяє йому виділити істотне, характерне в предметі.

 Реалістичний підхід  до казкової фантастики виробляється  у дитини на певному щаблі  розвитку і лише в результаті  виховання. Тільки в середньому  дошкільному віці дитина починає  впевнено судити про достоїнства  казки, виходячи з правдоподібності  зображених у ній подій. Старші  дошкільники настільки зміцнюються  в цій реалістичної позиції,  що починають любити всякі  «перевертні». Сміючись над ними, дитина виявляє і поглиблює  своє правильне розуміння навколишньої  дійсності. 

 Естетичне сприйняття, проте, не зводиться до пасивної  констатації відомих сторін дійсності,  хоча б дуже важливих і суттєвих. Воно вимагає, щоб сприймає  то ввійшов всередину зображуваних  обставин, подумки взяв участь  у діях героїв, пережив їх радості  і печалі. Такого роду активність  надзвичайно розширює сферу духовного  життя людини, має важливе значення  для його розумового і морального  розвитку. Слухання казки поряд  з творчими іграми має найважливіше  значення для формування цього  нового виду внутрішньої психічної  активності, без якої неможлива  ніяка творча діяльність. Чітка  фабула, драматизированное зображення  подій в казці сприяють тому, щоб дитина увійшов у коло  уявних обставин став подумки  сприяти героям твору. 

У преддошкольніка можна  спостерігати лише зачатки такого сприяння і співпереживання героям художнього твору. Більш складні форми сприйняття твору набуває у дошкільника. Його сприйняття художнього твору носить надзвичайно активний характер: дитина ставить себе на місце героя, подумки  діє разом з ним, бореться з  його ворогами. Діяльність, що здійснюється при цьому, особливо на початку шкільного віку, з психологічної природі дуже близька до гри. Але якщо в грі дитина реально діє в уявних обставинах, то тут і дії, і обставини уявні.

  Протягом шкільного віку розвиток відносини до художнього твору проходить шлях від безпосереднього наївного участі дитини у змальованих подіях до більш складних форм естетичного сприйняття, які для правильної оцінки явища вимагають вміння зайняти позицію поза їх, дивлячись на них як би з боку.

 Отже, шкільник в сприйнятті художнього твору не егоцентричний. Поступово він навчаються ставати на позицію героя, подумки йому сприяти, радіти його успіхам і засмучуватися через його невдач. Формування в шкільному віці цієї внутрішньої діяльності дозволяє дитині не тільки зрозуміти явища, які він безпосередньо не сприймає, але і поставитися з боку до подій, в яких він не приймав прямої участі, що має вирішальне значення для подальшого психічного розвитку.