Вивчення українських казок у початковій школі

  Дитина шкільного віку любить добру казку: думки і почуття, викликані нею, довго не згасають вони проявляються в наступних діях, оповіданнях, іграх, малюванні дітей.

 Що приваблює дитину  у казці? 

 Як справедливо вказує О.М. Леонтьєв (1972) , для правильного розуміння тих чи інших приватних психічних процесів необхідно враховувати характер мотивів, які спонукають дитину діяти, то, заради чого він робить дану операцію. Ці питання дуже мало висвітлені в традиційній психології. З точки зору, наприклад, психоаналітиків, інтерес дитини до казки обумовлений темними, асоціальними потягами, які через заборону дорослих не можуть виявитися в реальному житті і тому шукають собі задоволення в світі фантастичних побудов. К. Бюлер вважає, що в казці дитини приваблює спрага незвичайного, неприродного, примітивне прагнення до сенсації і диву.

  Такого роду теорії знаходяться в протиріччі з дійсністю. Величезний вплив правильно організованого естетичного сприйняття на духовний розвиток дитини полягає в тому, що це сприйняття не тільки приводить до придбання окремих знань і вмінь, до формування окремих психічних процесів, але й змінює загальне ставлення до дійсності, сприяє виникненню нових, більш високих мотивів діяльності дитини .

  У шкільному віці діяльність ускладнюється: те, на що вона спрямована, і те, заради чого вона проводиться, виявляється вже не тотожний, як було в ранньому дитинстві.

  Нові мотиви діяльності, що формуються в загальному ході розвитку дитини в результаті його виховання, вперше роблять можливим справжнє розуміння художніх творів, проникнення в їх ідейний зміст. У свою чергу, сприйняття художнього твору впливає на подальший розвиток цих мотивів.  Звичайно, маленьку дитину захоплює барвистість описів або забавності зовнішніх положень, в які потрапляють дійові особи, але вже дуже рано його починає займати також внутрішня, змістова, сторона розповіді. Поступово перед ним відкривається ідейний зміст художнього твору.

  Художній твір захоплює учнів не тільки зовнішньою стороною, а й внутрішнім, смисловим, змістом.

 Якщо діти недостатньо усвідомлюють мотиви свого ставлення до персонажа і просто заявляють, що той добрий, а цей поганий, то старші діти вже аргументують свої оцінки, вказуючи і на суспільне значення того чи іншого вчинку.

  Тут вже свідома оцінка не тільки зовнішніх вчинків, але і внутрішніх якостей людини, оцінка, яка виходить із високих соціально значущих мотивів.

 Для усвідомлення чого-небудь  дитині-дошкільнику необхідно діяти  у відношенні пізнаваного предмета. Єдина форма діяльності, доступна  преддошкольніку, - це реальне, фактичне  действованіе. Для того, щоб познайомитися  з предметом, маленька дитина  має взяти його в руки, повозитися з ним, засунути його в рот. Для учеів крім практичного контакту з дійсністю стає можливою і внутрішня діяльність уяви. Він може діяти не тільки реально, але і в думках, не тільки у безпосередньо сприймаються обставин, але і в уявних.

 Гра і слухання казки  створюють сприятливі умови для  виникнення і розвитку внутрішньої  діяльності уяви дитини. Тут є  як би перехідні форми від  реального, фактичного действования  з предметом для роздумів про  нього.  Коли дитина починає опановувати цією формою діяльності, перед його пізнанням відкриваються нові можливості. Він може осмислити й пережити ряд подій, в яких не брав безпосередньої участі, але за якими стежив за художнім розповіді. Інші положення, які не доходять до свідомості дитини, будучи піднесені йому в сухій і розумової формі, розуміються їм і глибоко його чіпають, коли вони втілюються в художній образ. Чудово показав це явище А.П.  Чехов в оповіданні «Дому» . Моральний сенс вчинку, якщо він виражений не у формі абстрактного міркування, а у формі реальних, конкретних дій, стає дуже рано доступним дитині. «Виховне значення творів мистецтва, - як справедливо відзначає Б.М. Теплов, - у тому перш за все і полягає, що вони дають можливість увійти «всередину життя», пережити шматок життя, відображеної в світі певного світогляду. І найважливіше, що в процесі цього переживання створюються певні відносини і моральні оцінки, мають незрівнянно велику примусову силу, ніж оцінки, просто повідомляються та засвоюються ».

2.3 Творче виховання з використанням казки

а) Творчі вправи, їх потенціал. Творчі вправи передбачають переносити набуті навички у змінені умови, застосовувати їх у нестандартних  обставинах, в уявних, умовно-реальних і природних ситуаціях. За О. Біляєвим, сучасна методика розрізняє вправи репродуктивні (відтворення вивченого  за зразком), конструктивні (перебудова, заміна одних мовних моделей іншими) та творчі, пов'язані з творчою  уявою й розраховані на варіантність та індивідуальність виконання (складання  речень, редагування тексту, написання переказу, твору тощо). Необхідний розвивальний потенціал містять завдання асоціативного характеру, вправи на протиставлення, деформування, створення гіпотез, вербальні ігри. Вони стимулюють активну пошукову мовленнєву діяльність учнів. Необхідним фактором також виступає забезпечення емоційного благополуччя учнів у мовленнєвій діяльності, створення ситуацій успіху.

Під творчим потенціалом, як правило, розуміють здатність  людини нестандартно мислити. В. Моляко у структурі творчого потенціалу серед інших складових вирізняє вміння комбінувати, знаходити аналогії, реконструювати. У школі треба  формувати в учнів такі вміння й починати цей процес слід з початкових класів. Йдеться про розвиток уміння учнів спрямовувати мислення, хід  своїх думок у певному напрямку: за аналогією до відомого або шляхом перестановок, об'єднання чи роз'єднання, суттєвих замін і змін, тобто шляхом комбінування. Для того щоб розвинути  мовлення учнів, треба розвинути  їх мислення. Недаремно К. Ушинський  зазначав: той, хто хоче розвивати  в учнів мовні здібності, повинен  розвивати в них насамперед уміння мислити. З проблемою розвитку мовлення тісно й органічно пов'язане  насамперед питання інтелектуального розвитку особистості. Не випадково  практично всі видатні психологи  та педагоги приділяли велику увагу  інтелектуальному розвитку дитини засобами мови. Якщо взяти таких усесвітньо відомих педагогів, як Ян Амос Коменський, К. Ушинський, В. Сухомлинський, які  були не тільки видатними педагогами, а й учителями рідної мови, методистами, авторами навчальних і художніх книг з рідної мови для молодших школярів.

Школа потребує нових нетрадиційних  ідей, теорій, що відповідали б оптимальному розвитку дитини, сучасним потребам людства. І тому важливу роль відіграє творче виховання, в основу якого потрібно покласти використання різних засобів, підходів до розвитку дитини, орієнтованих на досягнення оригінального результату. Адже В. Сухомлинський зазначав, що "...без творчого життя особистість  не може бути вихованою, без творчості  немислимі духовні, інтелектуальні, емоційні, естетичні взаємовідносини". Саме творчість стимулює розвиток мислення, інтересів, дослідницьку діяльність.

Застосування творчих  завдань у навчальному процесі  має на меті навчити учнів розв'язувати  нові незвичні завдання шляхом аналогізування й комбінування; активізувати для  цього свої інтелектуальні та творчі сили, спрямовувати їх на знаходження  рішення нового завдання, а також  вивчати й повторювати навчальний матеріал незвичним та ефективним способом.

б) Активність як обов’язкова  умова розвитку творчих здібностей. Обов'язковою умовою розвитку здібностей та обдарувань дитини, зокрема у  творчій діяльності, є її активність під час навчання. На жаль, сьогодні навчання в загальноосвітній школі  часто зводиться до механічного  запам'ятовування конкретних способів дій, правил, які учень пригадує лише під дією тих умов, які були під  час запам'ятовування. За цим механізмом діти отримують певні знання та вміння, які потім використовують для  розв'язання типових завдань. Унаслідок  такого навчання лише деякі учні за сприятливих умов досягають творчого рівня. Орієнтація на розвиток учня як активної особистості потребує від  учителя нових дій, які б сприяли  розвитку творчих здібностей молодших школярів. Саме така діяльність принесе  задоволення, яке стане джерелом енергії та натхнення. Оскільки важливим психологічним аспектом формування самостійної активності суб'єкта є  мотивація, а одним із постійних  сильних мотивів активності дитини є інтерес, то для розвитку творчих  здібностей учнів рекомендовано  використовувати такі методи та прийоми, які б зацікавлювали дітей, викликали  в них бажання спробувати свої сили, забезпечували необхідний для  творчої діяльності стан дитини (натхнення), активізуючи її емоції. Тому діяльність учня слід організовувати як процес розв'язання творчих завдань різного рівня, наповнених особистісним змістом. Така робота сприятиме пробудженню творчих  сил учнів, стимулюватиме розвиток творчих здібностей і перетворюватиме  активність і творчість у природний  стан. Такі підходи застосування мають  ураховувати особливості дітей, залучати їхні емоції до процесу творчості, спонукатиме учнів відображати свій чуттєвий досвід у повному обсязі, даватиме можливість самостійно творити.

в) Застосування казок на уроках мови та літератури. У зв’язку  з читанням казки можливе виготовлення ляльок, декорацій для лялькового театру, силуетів звірів та людей для  тіньового театру (на уроках художньої  праці чи гурткових заняттях). У  роботі над казкою широко застосовуються прийоми інсценізації й драматизації. Інсценізація — це переробка будь-якого  твору (у тому числі й казки) для  сцени або кіно. Можна запропонувати  учням інсценізувати певну казку: створити мізансцени для уявлюваної вистави чи кадри для можливого  фільму (що буде на першому кадрі, що на другому і т.  д.) У захоплюючому створенні сценарію вчитель дістане змогу працювати і над складанням плану, і над розвитком мовлення.

Під драматизацією розуміють  передачу подій, розказаних у прозовому  чи віршованому творі, у драматичній  формі, тобто в особах. У цих  випадках доречно скористатися масками, деталями костюмів героїв літературних казок. Такі вистави дуже захоплюють дітей, надають вихід їхньому  творчому потенціалу та емоціям.

Уміння шукати аналогії в  мовленнєвому матеріалі допоможе учням  побачити особливості рідної мови. Спочатку учням треба показати аналоги, акцентуючи їхню увагу на спільних ознаках, потім запропонувати самостійно їх відшукати, а згодом учитись придумувати  нове за аналогією до відомого. Аналогами  можуть бути спільнокореневі слова, слова з однаковим префіксом, а також схема слова або  речення. Тобто важливо показати дітям, що аналоги треба вміти  побачити й доцільніше використати. Аналоги добирають залежно від  того, яку тему вивчають або повторюють на уроці. Розкрити сутність пошуку аналогів можна, складаючи описи малюнків. Так, можна описати за аналогією  до одного фрагмента малюнка; за аналогією  до кількох фрагментів малюнка; до цілісного  образу малюнка. Педагогічний досвід В. Сухомлинського теж став багатогранною  та глибокою спадщиною, що значною метою визначила погляди сучасних дослідників творчої мовленнєвої діяльності. Педагог переконував, що поетична творчість доступна кожному і не є привілеєм особливо обдарованих, що вона - таке саме закономірне явище, як малювання, через яке проходить кожна дитина. У своїх творах В. Сухомлинський неодноразово підкреслював, що дитяче бачення світу - це водночас своєрідна художня творчість. "Казка, гра, фантазія - це животворне джерело дитячого мислення, благородних почуттів і бажань. Воно стає сферою духовного життя дитини, засобом вираження думок і почуттів - живою реальністю мислення. Під впливом почуттів, що пробуджують казкові образи, дитина вчиться мислити словами". Він учив дітей вдивлятись у навколишній світ. Таким чином, у кожного пробуджувався інтерес, без якого немає радості пізнання, радості наукового відкриття. Кожному педагогу треба вірити в те, що кожна дитина розумна, талановита по-своєму, однак у кожної дитини думка розвивається своєрідним шліхом.

г) казки на уроках музики. Казки можна також використовувати  на уроках музики, адже особливі емоції під час вивчення казки викликає саме музика. Вона здатна відтворити те, що непосильно мові, розкрити найглибші, найтонші дитячі почуття, настрої, переживання, дає змогу повернутися в минуле. Музика мимоволі відтворює почуття  і емоції. Вона може збентежити, заспокоїти, примусити радіти і сумувати; і, як завжди, спонукає до переживань та думок. Можна навпаки, використовувати  музику на інших уроках, пов’язуючи з казкою. Наприклад, попросити учнів  дібрати музику для різних казок, або різних частин казки. Для цього  вчителю потрібні записи музики та програвач.

Т. І. Гризоглазова, як і В. О. Сухомлинський, зауважує, що музика в казці виконує внутрішню  функцію: за допомогою інтонації, динаміки, темпу передає почуття, які стимулюють психологічні процеси сприйняття. Використовуючи музичну казку як засіб виховання, вона розробила організаційно-методичну  систему, що складається з трьох  рівнів: емоцій но-чуттєвого; емоцій но-пізнавального; емоційно-діяльнісного. Систему рекомендовано використовувати для збагачення емоційного досвіду школярів, для кращого засвоєння матеріалу та підвищення мотивації учнів.

д) Дидактична гра. Майже  на будь-якому уроці може використовуватися  дидактична гра. Її можна сміливо  пов’язувати з казкою. Це і дитячий  театр, командні ігри на швидкість думки, на краще знання казок чи окремої  казки по програмі, на кращу складену учнями казку тощо. Педагогічні можливості гри дуже широкі. Гра не тільки готує  дитину до навчання і праці, а разом  з ними сама є навчанням і працею. С.А.Шмаков дуже образно говорить про  значення гри, називаючи її "восьмим" чудом світу: " Про знамениту  піраміду Хеопса знають всі… А гра? Гра – одне з найцікавіших явищ культури… Гра, як тінь, народилася разом з людиною, стала її супутником, вірним товаришем. Вона заслуговує більшої  людської уваги, значно більше, ніж  віддають їй люди сьогодні, за ті колосальні навчальні та виховні резерви, за великі педагогічні можливості, що в ній закладено".

Дидактичні ігри, з одного боку, сприяють формуванню уваги, спостережливості, розвитку пам'яті, мислення, самостійності  та ініціативності. З іншого, розв'язують чітке дидактичне завдання: сприяють засвоєнню нового матеріалу чи повторенню та закріпленню вивченого, формуванню навчальних умінь і навичок. Гра  стимулює пізнавальну активність учнів, викликаючи в них позитивні емоції у процесі навчальної діяльності, сприяє розвитку асоціативного мислення та фантазії.

е) Казки на уроках образотворчого мистецтва. Я би хотіла звернути вашу увагу на використання казок на уроках образотворчого мистецтва. За допомогою  іллюстрацій до казок можна більше заглибитись у зміст тексту, легше  сприймається його сутність та деталі. Але наше завдання – навчити дітей  мислити творчо.