Проблема соціокультурної ідентичності в сучасному суспільстві

подолання правового нігілізму, знеособлення, меншовартості громадян України;

посилення культурної єдності суспільства, формування цілісного і гармонійного національного мовно-культурного  простору;

відродження історичної пам’яті Українського народу;

досягнення громадянського миру та злагоди, сприятливого морально-психологічного клімату в суспільстві; посилення  суспільної солідарності й толерантності, поваги до прав меншин;

соціальну мобілізацію суспільства, досягнення загальногромадянського консенсусу навколо ключових національних завдань, посилення спроможності протистояти зовнішнім загрозам та викликам;

подолання відчуженості громадян від  держави, підвищення рівня їхньої довіри і поваги до державних символів та інститутів, становлення спільної політичної культури, розвиток інститутів громадянського суспільства.

Група мезофакторів – за місцевістю, типом поселення, за належністю до аудиторії тих чи інших мереж масової комунікації, за належністю до тих чи інших субкультур (в тому числі і професійних, наприклад державні службовці).

На цьому рівні основними  ідентифікаційними факторами до яких людина формує своє відношення (група  впливає на формування) є субкультура, ціннісні орієнтації, норми поведінки, статусна структура, організаційна культура групи.

Субкультура – сукупність специфічних  соціально-психологічних ознак (норм, цінностей, стереотипів, смаків і т.і.), що впливають на стиль життя і  мислення певних номінальних і реальних груп людей, дозволяють їм усвідомити і утвердити себе, як ми відмінно від вони.

Статусна структура. Ступінь жорсткості статусної культури в групах, пов’язаний з характером субкультури, з властивими її носіям ціннісними орієнтаціями і  нормами. Статусна структура визначає повноваження тієї чи іншої дієвої особи і ролі, які відповідно до того чи іншу статусу очікуються від неї.

Організаційна культура – цінності, норми поведінки, які ухвалюють  і яки х дотримуються працівники установи. Організаційна культура виконує  охоронну, інтегруючу, регулюючу, адаптивну, орієнтуючу, мотивуючу функції, а також формує імідж організації.

Основні компоненти організаційної культури: 1. світогляд (відношення до інших людей  тощо); 2. культурні цінності; 3. характеристика поведінки (ритуали, церемонії, стереотипи поведінки) 4. норми взаємовідносин; 5. психологічний клімат.

Вищий рівень – рівень світогляду передбачає врахування етничних та релігійних уявлень персоналу.

Другий рівень – рівень культурних цінностей – включає 1. символи (висловлювання, навантажені певним смислом); 2. організаційну міфологію

Ціннісні орієнтації, життєві цілі і плани створюють ядро життєвої перспективи, без якої вони втрачають  свою головну функцію – регулятивну.

Розглянемо види культури організації, які безпосередньо впливають  на соціальну ідентифікацію (табл.2)

Таблиця 2

Тип культури	Загальна мета і очікування	Символи та рітуали	Герої (ідеал)
Культура невдач	У керівництва та підлеглих  низький  рівень взаємних очікувань. Загальна мета – пережити трудний  час з мінімальних рівнем дискомфорту	Бруд, багаточисленні випадки відміни  занять, невихід на службу, запізнення тощо	Ті, хто обманюють керівництво, витрачають мінімум ділової активності, при цьому мають високий статус
Культура успіхів	Загальне очікування – високий  рівень успіхів у всіх, переконання, що наполеглива сумісна праця принесе результати	Велика кількість інформації про  успіхи на дошках об’яв, списки кращих на видному місці, підтримка успіху, відсутність деструктивної критики. Зібрання, на яких вручаються нагороди кращим, виступи ветеранів про успіхи.	Кращі, яким вдалося  мотивувати на виконання поставлених завдань  найкращим образом при мінімальних  витратах
Успіхи підрозділів плюс особистий  розвиток особового складу	Очікування – наявність значного потенціалу у кожного командира та військовослужбовця	Демонстрація керівниками своєї професійної компетентності Більша кількість зображень  членів колективу, які досягли успіху	Переможці, але не тільки в бойовій  підготовці.
Конфлікти	Неузгодженість і поляризація  очікувань, перевага силової лексикі. Кожна група ізольована, має свої очікування. Командири різних підрозділів працюють незалежно на свій розсуд	Обмін ворожими зауваженнями, легенда  про те, як „з’їли ”, одного із командирів	керівники, що успішно реалізують жорсткий авторитарний стиль

Відповідно до цієї таблиці аналіз організаційної культури тих структур де працюю я і моє оточення дуже не втішний. Превалює культура конфліктів і невдач.

Ціннісні орієнтації носіїв тієї чи іншої субкультури визначаються цінностями і соціальною практикою суспільства, інтерпретованими і трансформованими відповідно до характеру субкультури, віковими  та іншими специфічними потребами, прагненнями і проблемами їх носіїв.

Норми поведінки, взаємодії і взаємостосунків, властиві субкультурам, суттєво відрізняються за змістом, сферами і мірою їх регулятивного впливу. Норми поведінки державних службовців визначаються (формально, декларативно) етикою державного службовця, Законом України «Про державну службу», присягою державного службовця. Але на цьому рівні вже чітко простежується неформальне відношення до визначених норм і створення неформальних норм поведінки, які сприймаються спільнотою як правильними.

 Нами було проведене опитування  студентів, що готуються на  особливий вид державної служби  – військову. Респондентам було запропоновано визначити ефективні комунікаційні практики, які не декларовані, але на їх думку стали нормою поведінки державного службовця і вони готові їх підтримувати. Результати подані в таблиці 3.

 

 

Роль комунікаційних практик державних службовців (за результами анонімного опитування студентів)

Вид  комунікативної практики	Оцінка комунікативної практики
	добрий спосіб вирішення проблем, (%)	Норма відносин державного службовця (%)	Негативна, практика, (%)
Організація сумісного бізнесу	3,8	2,3	1,1
Хабарництво	3,9	15,8	2,3
Вирішення службових питань через  ресторан (вживання алкогольних напоїв)	4,6	18,2	3,2
Вігідні знайомства (телефоне право)	6,7	6,0	2,3
Подарунки	3,3	10	1,6
Надання послуг	5,0	9,5	0,3
Всього	27,3	61,8	10,8

Аналіз даних дослідження дозволяє стверджувати про негативну тенеденцію, що встановлена у неформальних відносинах в державній службі, нормою яких є хабарництво, вирішення питань через вживання алкогольних напоїв, подарунки (скритий хабар).  А отже ці норми є ідентифікаційними факторами для громадян України, які нажаль їх вже сприймають.

 

Група мікрофакторів – фактори, що безпосередньо впливають на конкретних людей, які з ними взаємодіють: сім’я, сусідство, група ровесників, співробітників, різні громадські, державні, релігійні, приватні організації.

Найважливішу роль відіграють люди, в безпосередній взаємодії яких відбувається процес ідентифікації (агенти).

На цьому рівні ідентифікаційними  факторами є психологічний клімат, показники колективу (команди):

Психологічний клімат. Сумісна мета діяльності повинна прийматися більшістю членів колективу як особистісно значима.

У справжньому колективі поважається  особистість і їй створються всі  умови для прояву творчості у  професійній діяльності.

Взаємовідносини  в істинному колективі – це взаємовідносини живих людей , що спираються не тільки на формальні правила професійних відносин, а й на неформальні правила, що враховують як індивідуальні особливості окремих членів колективу, так і специфіку конкретних професійних груп.

Показники колективу:   склад  групи - як ступінь схожості особистостей і точок зору, підходів, які вони проявляють при рішенні проблем; групові норми; згуртованість як міра тяжіння членів один до одного і до групи.

Групове однакомислення – тенденція  подавлення окремою особистістю своїх дійсних поглядів на яке-небудь явище, з тим щоб не порушувати гармонію групи; конфліктність; статус членів групи.

Важливим завданням соціальної ідентифікації на цьому рівні  є формування громадянської свідомості населення України (за умов значного його етнокультурного різноманіття). Це передбачає створення умов для усвідомлення спільності цінностей, прав, обов’язків та економічних інтересів та прагнення сумісного їх вирішення. Отже, створення елементів громадянського суспільства, основою якого є життєздатна громада.

Створення життєздатної громади –  головна форма залучення до демократичного управління країною пересічного  громадянина. Але для них, на сьогодні вона є найпершою і найважчою  проблемою. Ситуацію, яку ми маємо  в Україні сьогодні, виражає себе здебільшого у діяльності державних структур на тлі незграбно сконструйованої багатопартійності, де практично жодна з партій не уособлює реальних інтересів громадян.

Довідково. В Україні сформувались наявні дві політичні сили (Партія регіонів та БЮТ) і декілька дрібних гравців, які для виживання власної долі (соціалістична партія, комуністична партія) стають прибічниками то однієї, то іншої сторони. Але головна діяльність останнім часом цих партій – тільки влада заради влади.

Слід взяти до уваги, що кризовість ситуації істотно посилюється тим, що за роки перебудови і незалежності у свідомості значної кількості громадян саме слово “демократія” (народовладдя) піддалося дискредитації і набуло вже відверто негативного сенсу. Зневірені і апатичні люди не тільки не вважають демократію цінністю, – сама демократія повстає у їхній спотвореній випробуваннями і нещастями уяві одним з страхітливих вершників Апокаліпсісу (один із факторів очікування «сильної руки»).

Самоорганізація громадян (створення місцевих общин-громад) є ключовою формою трансформативної демокрaтії у перехідному суспільстві. Докорінно значуща соціальність (звичайно, в інших категоріях: “сусідство”, “спілкування”, “взаємопідтримка”, “взаємодопомога” тощо) глибоко вкорінена в ментальних глибинах українського населення. І це потрібно використовувати.

Залучення усіх громадян до дійової  участі у вирішенні своїх буденних справ – одне з актуальних завдань, що стоїть на порядку денному. Одна з вирішально-значущих форм соціального  розвитку за існуючих умов, а також формою адаптації громадян до кризового існування є процес ефективної самоорганізації – зокрема, процес створення громади (общини), всебічне сприяння розгортання місцевих (в межах вулиці, кварталу, населеного пункту в цілому, тобто на муніципальному рівні) ініціатив та інші форми громадянської участі. Треба оцінювати цей процес здебільшого як процес головним чином ціннісно-духовної трансформації, як процес змін, які відбуваються у особистості, в її поведінці і ставленні до інших.

Всі зазначені вище групи факторів є важливими соціальним ідентифікаторами. Але однією, самою важливою групою факторів є особистісна оболонка людини – Я-концепція. Це її соціо, психотип, богом данні здібності, професійна і соціальна спрямованість, рівень локус контролю (табл.2).

Таблиця 2

Підструктури	Зміст	Співвідношення соціального і  біологічного	Умови розвитку
Спрямованість особистості	Переконання, світогляд, ідеали, цінності, інтереси, бажання, прагнення	Біологічного немає	Виховання
Досвід	Знання, навички, уміння	Більше соціального	Навчання
Особливості психічних процесів	Воля, почуття, память, сприйняття, мислення я, чуття, емоції	більше соціального, ніж біологічного	Вправи
Біопсихічні властивості	Темперамент, полові, вікові особливості	Соціального немає	Тренування