Проблема соціокультурної ідентичності в сучасному суспільстві

Типи спрямованості особистості  можуть бути: на взаємодію, на завдання, на себе.

Потреби. Згадаймо класичну пірамиду Маслоу:  самореалізація, Самооцінка. Соціальні потреби, Безпека й  впевненість у майбутньому, Виживання, або біологічні потреби. Потреба у безпеці – найголовніший ідентифікаційний фактор людини.

Найрухливішим ідентифікаційним фактором є психічний стан людини, що залежить від її соціального почуття, що в  свою чергу  є наслідком тих  глибоких змін, що відбуваються в різних сферах життя суспільства, визначених рисами нестабільності та невизначеності.

Соціологічні дослідження свідчать, що населення турбує у першу чергу:

Зниження реальних доходів і  рівня життя; Необхідність постійно думати про проблеми, що раніше не турбували; Безробіття; Загальна тривожність; Втрата чітких орієнтирів і смислу життя; Зміна в нормативно-ціннісній системі суспільства для кожного індивіду є стресогенним фактором. Дефіцит довіри до влади.

. 
 

Подолання системних проблем у позитивній соціальній ідентифікації людини в українському суспільстві можливо через створення всіма суб’єктами суспільних відносин держави середовища для повноцінного життя кожного громадянина України.

Будь-яке середовище має три  рівні: інформаційний, комунікаційний (соціальний), дисциплінарний (управлінський, нормотворчий, державний).

На дисциплінарному  рівні головним завданням є розробка національної ідеології.

Досвід останніх років дозволяє зробити припущення, що подолання  проблем та завершення розбудови  незалежної держави можуть відбутися тільки за умови цілеспрямованої розробки і впровадження засад антикризової ідеології. Це повинно відбуватися не інакше, як через «пророщування» антикризовими мотиваціями усіх поверхів соціальної стратифікації. Треба зважити на те, що ідеологічна творчість може величезною мірою сприяти становленню і розвою соціальних структур демократизації тобто ідеологія  може викликати до життя і плекати соціальних агентів демократичної перебудови, ринкових трансформацій та ін. Характер поширюваної в суспільстві ідеології виконує структурозберігаючу і структуротворчу функцію. Антикризова ідеологія повинна бути проективною, структуротворчою, інноваційною.

Треба підкреслити, що ідеологію треба  тлумачити не у вузько-партійному, інструментальному сенсі (як те, із допомогою чого відбувається маніпуляція людьми поза їхньою волею). Ідеологія – це соціальний інтелект людини, певна структура фундаментальних життєвих цінностей, усвідомлення людиною своєї відповідальності за соціальні справи, образ себе і інших в контексті соціальних відносин, етнос спільного буття і співіснування.

Ідеологія змальовує  цілі розвитку і можливі (прийнятні) засоби досягнення їх.

Глибинна сутність ідеології взагалі  – бути духовною енергетикою розвитку.

Підґрунтям національної ідеології  можуть бути системні положення ноологічного знання: принципи соціального миру, злагоди, співробітництва, духовної толерантності й світоглядного плюралізму [4].

Гуманність, моральна чистота, старанність, шанобливе ставлення до батьків, старших, правдивість, працелюбність, прощення кривд, терпіння, добродійність, цнотливість, милосердя, дружба, вміння робити добрі справи – доленосний дороговказ для успішного  і щасливого життя всієї української громади.

Держава, як творець дисциплінарних положень діяльності громади повинна забезпечити некомпенсовані потреби своїх громадян (законотворчість, національна безпека, охорона довкілля, здоров’я, освіта), а всі інші потреби повинен задовольняти ринок.

У споживчому кошику кожного громадянина  повинні бути передбачені окрім  позицій фізичного виживання, позиції духовних потреб.

На комунікаційному  рівні основними завданнями є створення умов для соціального партнерства, основними суб’єктами якого є життєздатна громада, національно-орієнтований бізнес, органи місцевого самоврядування та державного управління; забезпечення відносно спрямованої та цілеспрямованої соціалізації громадян, створення умов для їх самореалізації [5].

На інформаційному рівні  головними завданнями є: створення єдиного інформаційного простору соціалізації громадянина України (стихійна соціалізація[5]); формування суспільства знань, де основним суб’єктом є носій інтелекту; захист національного виробника культурних продуктів; протидія інформаційно-гуманітарному втручанню інших держав.

Результат політики. Створення в суспільстві культури громадянської єдності та повноцінного життя, з розвинутою інфраструктурою громадянського суспільства та дієвою владою, культури, яка характеризується: наявністю відкритих організаційних систем; демократичною формою управління; партиципативною організаційною культурою; перевагою сумісно-творчих форм організації діяльності; галузь цілепокладання – законні інтереси більшості народу при врахуванні інтересів меншості; тип господарювання – інноваційне суспільство розвитку, яке орієнтоване на використання відновлюваних ресурсів, в першу чергу – людських; система влади – розподіл на основі противаг та домовленостей; основна функція – регулювання різних сторін суспільного життя; економічний механізм – розподіл за внеском й суспільно-значущим потребам; основна етична цінність – рівність всіх перед законом; базовий морально-психологічний принцип – гуманізм.

Критерієм результативності політики є підвищення індексу людського  розвитку України.

Висновки. Ідентичність – це, насамперед ідентифікація з цінностями. Кожній людині притаманна індивідуальна, специфічна ієрархія цінностей, яка формується на основі самовизначення. Завдяки самовизначенню особистість включається в ті чи інші соціальні зв’язки через індивідуальний вибір. Людина сама робить вибір, хоч не завжди його усвідомлює, обираючи з того, що їй реально зараз доступне.

Найвищими регуляторами людської діяльності, а значить і ідентифікаційними  факторами є свідомість та ціннісні орієнтації особистості. Але і суспільство (громада, держава,група) визначає свої, історично обумовлені фактори (ідентифікатори): цінності, норми, традиції, ритуали. Останні є пересторогою, базісом безпеки встановленого спільнотою порядку.

Провідними (декларованими) суспільними  цінностями, за даними численних соціологічних досліджень, є здоровя, матеріальне благополуччя, безпека, освіта, справедливість, рівність, мирне співіснування з іншими народами, державами, національностями.

2. Пошук соціальної та особистісної  ідентичності передбачає експериментування  з доступними соціальними ролями, соціальними функціями, способами спілкування, професійними орієнтаціями. При неможливості такого експериментування процес набуття ідентичності проходить більш повільно та супроводжується кризовими явищамиОтже, ідентифікація людини відбувається в процесі комунікації.

Формувати громадянську свідомість українця, це насамперед, психологічно розкріпачувати людей від роками і поколіннями насаджуваної моралі, позбавити почуття меншовартості, при цьому запобігаючи руйнації притаманного нашому народові менталітету та звичаєвості.

Творити українця: в одних виховувати, іншим  повертати національну гідність через усвідомлення величі й самобутності нації.

Сучасним  громадянином України має називатися той, хто не плаче через негаразди, очікуючи доброго пана («сильну руку»), а власноруч будує свою державу для себе та своїх дітей, стверджується у світі, починаючи з поваги самого до себе, своєї національної ідентичності.