Оцінка ефективності ринку страхових послуг України

Рис 1.3. Рівні страхових виплат у 2004 – 2006 роках

За договорами перестрахування  ризиків на кінець 2006 року українські страховики (перестрахувальники) сплатили 5 621,6 млн. грн. (41% від валових страхових премій по ринку), з них:

• перестраховикам-нерезидентам - 561,07 млн. грн. (4% від валових премій по ринку),

• перестраховикам-резидентам - 5 060,55 млн. грн. (37% від валових премій по ринку).

Види страхування за якими частка перестрахування у  перестраховиків-нерезидентів становила більше 20% від валових премій отриманих за такими видами:

• страхування повітряного транспорту - 26,95%,
• страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту) - 40,80%,
• страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) - 24,77%,
• страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи

відповідальність перевізника) - 47,72%,

• страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) - 51,48%,
• обов'язкове авіаційне страхування цивільної авіації - 57,15%,
• обов'язкове страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту - 54,20%.

Українські страховики також приймали ризики на перестрахування  від перестрахувальників-нерезидентів за видами страхування іншими, ніж  страхування життя. У 2006р. від перестрахувальників  надійшло 21,5 млн. грн.

Загальна сума виплат отримана українськими страховиками, які передавали свої ризики в перестрахування становила 396,3 млн. грн. (15,2% від всіх валових страхових виплат), в тому числі отримано від:

• перестраховиків-нерезидентів -122,8 млн. грн. (4,7% від валових страхових виплат),
• перестраховиків-резидентів - 273,4 млн. грн. (10,5% від валових страхових виплат).

В порівнянні із 2005 роком, пропорційність страхових виплат у  розрізі внутрішнього перестрахування  і зовнішнього не значно змінилась  у обсягах компенсаційних виплат та у пропорціях:

- у 2005 році від перестраховиків надійшло 409,6 млн. грн. (21,6% від всіх валових страхових виплат), в тому числі від перестраховиків-нерезидентів 65,3 млн. грн. (3,45% відповідно) та від перестраховиків-резидентів - 344,3 млн. грн. (18,2%).

Таким чином, за результатами проведеного аналізу можна зробити загальний висновок, що український страховий ринок, майже скінчив перетворюватись. Він став більш класичним, поступово набирають темпи так звані соціальні види страхування (медичне страхування, страхування життя), але недостатньо розвинута законодавча база не дає змогу вийти цим видам страхування на перші позиції. Тому, без значних змін у законодавстві не слід очікувати значного зростання премій за цими видами. У той же час, слід зазначити і позитивні тенденції: зменшення обсягів перестрахування у нерезидентів та зменшення обсягів перестрахування у сукупному обсязі отриманих страхових премій.

1.2. Аналіз конкурентоспроможності сектору страхових послуг України.

Конкуренція у секторі  страхових послуг — це суперництво страхових компаній і брокерів за залучення страхувальників, мобілізацію грошових коштів у страхові фонди, вигідне їх інвестування та досягнення високих кінцевих фінансових результатів. Проте конкурентоспроможним страховим сектором можна вважати сектор, в якому, при відкритості доступу для іноземних конкурентів, зберігаються позитивні темпи залучення страхувальників, відбувається ефективне використання акумульованих коштів та зберігаються високі фінансові результати.

Оцінити конкурентоспроможність ринку страхових послуг України  можна за такими показниками як капіталізація  кластеру та концентрація капіталу, ємність  страхового ринку, структура страхового портфелю, що визначається як співвідношення корпоративного та роздрібного, особистого страхування, асортимент страхових продуктів, що пропонуються споживачу, існування кептивних компаній та псевдострахування.

Рівень співвідношення страхових премій до ВВП країни так  само, як і кількість сплачених  страхових премій на душу населення, дають загальну уяву про розвиток страхового сектору в різних країнах.

Розвиток страхування  в Європейському Союзі набагато вищий, ніж в Україні. З огляду на те, що в ЄС частка страхування  життя в загальній кількості  сплачених премій складає 62%, в Польщі — 41%, можна очікувати подальший стрімкий розвиток ринку страхування життя в Україні, частка якого сьогодні складає всього 2%.

Важливим показником кластеру страхових послуг є його капіталізація. Оскільки саме капіталізація  є кумулятивним показником, котрий дає можливість компанії брати на страхування великі ризики із меншою часткою перестрахування. Станом на 9 місяців 2006 р. сплачений статутний капітал страховиків становив 7 812,0 млн. грн., та у порівнянні з аналогічним періодом 2005 року зріс на 1,1 мільярди гривень. Частка іноземного капіталу становила 1 067,1 млн. грн., (13,4% від загальної суми сплачених статутних фондів) або 16,2% від загальної кількості компаній на ринку (всього 66 СК, створених за участю іноземного капіталу).

Станом на кінець 3 кварталу 2006 року сукупний розмір активів страховиків (валюта балансу) становив 22 498,8 млн. грн., з них активи, визначені статтею 31 Закону України "Про страхування" — 16 402,6 млн. грн., в тому числі 1 936,2 млн. грн. — права вимоги до перестраховиків.

Ще одним показником, що безпосередньо  впливає на конкурентоспроможність страхових компаній, є показник концентрації капіталу. На вітчизняному страховому ринку домінують великі компанії, а дрібні страховики практично не впливають на ринок, проте це не створює умов для появи ринку олігополістичної конкуренції, і ринок досі залишається конкурентним.

Слід наголосити, що концентрація щільно пов'язана із монополізацією, проте не обов'язково призводить до появи фірм-монополістів. Концентрація виробництва як процес має визначений рівень і динаміку, що характеризується системою показників. У країнах з розвинутою ринковою економікою склалася дієва система антимонопольного законодавства, на основі якого регулюються процеси концентрації з метою запобігання появі монополістів. Найбільшого поширення одержав показник частки фіксованого числа підприємств. Так, за антимонопольним законодавством Німеччини монопольне становище фірми чи групи підприємств на ринку виникає, якщо на одне підприємство припадає понад третини усього обігу товарної групи на ринку, на три — 50% загального обігу, на п'ять і більше підприємств — понад дві третини обігу.

Практика засвідчила, що частка фіксованого  числа підприємств має істотний недолік — показник характеризує не всю сукупність підприємств на ринку у його структурі, а тільки позиції найбільш потужних виробників. Тому за останні роки поширення одержав інший комплексний показник — індекс Херфіндаля-Хіршмана. Залежно від значень показників концентрації ринок може бути високо-, помірно — чи низькоконцентрованим.

Частка валових премій з усіх видів страхування, належна першим 3 страховикам, становить 13,1% (у січні-вересні 2005 року цей показник становив 13,0%). Першим 50 страховикам належить 73,6% зібраних премій (76,3% за 9 міс. 2005 р.). В цілому по страховому ринку індекс Херфіндаля — Хіршмана (ННІ) склав 163,0 (9 міс. 2005 р. — 177,0). Наведені дані свідчать, що на ринку видів страхування інших, ніж страхування життя, спостерігається значний рівень конкуренції (ННІ в 6 разів менше 1000), в той час як на ринку страхування життя наявна помірна монополізація (1000<ННІ< 1500). У січні-вересні 2006 року суттєвих змін рівня конкуренції на всьому страховому ринку України не спостерігалося, тоді як дещо зросла монополізація на ринку зі страхування життя.

Ще одним важливим показником конкурентоспроможності страхового сектору можна виділити структуру страхового портфелю. Це частка кожного виду страхування, що здійснюється на ринку у загальній  сумі зібраних страхових премій за рік.

Для страхового сектору важливе якнайбільше залучення фізичних осіб страхувальників до страхового портфелю, оскільки саме вони є гарантією ринкової стабільності та постійності надходження страхових премій.

Серед інших факторів, що забезпечують конкурентоспроможність страховиків, слід виділити розширення асортименту страхових продуктів, розвиток добровільного приватного медичного страхування, страхування життя, добровільне страхування відповідальності, запровадження інтегрованих систем управління ризиками та ІТ-технологій, уникнення псевдострахування та зменшення частки страхових платежів, зібраних шляхом законодавчого чи адміністративного примусу, відповідність вимогам платоспроможності в Європі та підвищення регулювання платоспроможності страхових груп.

Наступною групою факторів, що впливає на конкурентоспроможність, виділяють чинники, що впливають на попит, — страхувальників. Серед них: покращення макроекономічних показників країни та, як наслідок, підвищення мінімально необхідного середнього рівня доходу на душу населення. Тільки за таких умов страховий сектор зможе забезпечити зростання показника сплачених страхових премій на душу населення за рік, який в Європейському союзі складає більше 2,000 дол. США, в Польщі близько 240 дол. США, а в Україні тільки 50 дол. США. Також сталі темпи зростання ВВП гарантуватимуть умови для довгострокового розміщення коштів страхових компаній у інвестиційні проекти. Оскільки особливо у страхуванні життя якнайвиразніше розкривається і реалізується інвестиційна функція страхування як інституціонального інвестора, для якого необхідні прогнозовані темпи зростання інфляції та процентної ставки НБУ.

Оскільки із розвалом СРСР та Держстрахом  зруйнувалась і довіра населення до страхових компаній. Одним із можливих способів покращення ситуації є створення страхового інституту, який би гарантував швидке та ефективне вирішення спорів між страхувальником і страховиком.

Темпи зростання українського страхового ринку продовжують відставати від  росту економіки країни і за підсумками 2006 року частка страхування у ВВП склала 2,6%, що більш ніж у два рази менше показника 2004 року. Незначно збільшилась сума страхових премій яка припадає на одного громадянина з 273,5 грн. у 2005 до майже 275 грн. у 2006, але це є у відносній мірі результатом поступового зменшення загальної кількості населення України.

В середньому в світі на душу населення  припадає USD615 страхових внесків. У  економічно розвинутих країнах ця цифра  складає більше USD1000, а в країнах  з економікою що розвивається USD100-200 та менше, виключенням з цього  є тільки Китай та Індія у яких скромні показники, на Україну припадає менш ніж один відсоток страхових премій отриманих у світі, і відставання від країн, які панують на страховому ринку, більш ніж суттєве.

Світовий ринок страхування  в останні роки набув стрімкого розвитку. Як видно з рис. 1.4, у 2006 році кількість отриманих страхових премій у світі складала USD3425,7 млрд., з них більш ніж USD1972 млрд. це премії зі страхування життя (57,6%).

Рис.1.4. Динаміка страхових премій у світі

До 2001 року динаміку зростання  світових страхових премій забезпечувало  страхування життя, а премії з  ризикових видів страхування  зростали досить повільно і навіть іноді зменшувалися (у 1997 та 1998 роках). Але в 2001 році ця тенденція змінилась: терористичні акти 11 вересня 2001 року викликали підвищення попиту та цін на ризикові види страхування, що призвело до зростання страхових премій з ризикових видів у 2002 р. на 13%, у 2003 р. на 16% - це найбільші темпи зростання отриманих премій за цими видами страхування за останні 10 років.

У 2004 році обсяги премій з ризикових видів страхування  та страхування життя зростали майже  однаково - 9% у порівнянні з 2003 роком. У 2005 році темпи зростання дещо уповільнились - 4,1% та 6,7% відповідно. В цілому обсяг  страхових премій в 2005 році у порівнянні з попереднім роком зріс на 5,6%.

Розділ IІ. Проблеми та перспективи розвитку ринку страхових послуг в Україні

      Страхування в Україні вже сформовано як сфера соціально-економічних інтересів життєдіяльності держави. Створені також передумови для подальшого розвитку галузі страхування у нашій країні. Проте існує чимало проблем, що потребують нагального розв'язання. Розвиток страхування вимагає інтеграції національних страхових систем у світову фінансову систему, яка реалізується за рахунок механізмів перестрахування.

Накопичений і збагачений досвід людства щодо організації  системи страхового захисту широко використовується багатьма державами. У будь-якому суспільстві страхування  як соціальна закономірність вимагає  правового закріплення та регулювання. Страхові системи різних держав не функціонують відокремлено одна від одної, вони перебувають у постійному взаємозв'язку, взаємодії. Проникнення капіталу із-за кордону та поява іноземного елементу в національній страховій системі тісно пов'язані з розвитком світової економіки, міжнародних відносин з приводу формування спільних стандартів страхового регулювання та транскордонного ринку страхових послуг.

Міжнародна кооперація в страхуванні необхідна для  функціонування таких секторів економіки, як міжнародна торгівля та перевезення, авіація, космонавтика, туризм тощо. Однак надмірна відкритість доступу для іноземних операторів може привести до неефективного перерозподілу акумульованих ресурсів на міжнародні фінансові ринки, придушення національних страховиків та посередників, зниження конкуренції.