Митне регулювання ЗЕД підприємств

Тема 3. Митне регулювання ЗЕД підприємств.

1. Суть і принципи митного  регулювання в Україні.

2. Система митних податків  та митних зборів.

3. Види митного режиму  в Україні. 

4. Основні митні процедури  і порядок їх здійснення.

5. Організація діяльності  митних брокерів і ліцензійних  складів.

6. Діяльність магазинів  безмитної торгівлі.

С.р./ Єдиний митний тариф в Україні.

Українська класифікація товарів ЗЕД

3.1. Суть і принципи  митного регулювання ЗЕД в  Україні. Єдиний митний тариф  України

Порядок переміщення через  митний кордон України товарів та інших предметів, митне регулювання, пов'язане з установленням мита та митних зборів, процедури митного  контролю та інші засоби проведення в  життя митної політики становлять митну  справу. Митна справа в Україні  розвивається у напрямі гармонізації та уніфікації з загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами  та стандартами.

 Україна самостійно  визначає митну політику, створює  власну митну систему та здійснює  митне регулювання на своїй  території відповідно до Митного  кодексу, законів України та  міжнародних договорів за участю  України. 

Митне регулювання - це відносини, які виникають між державою і суб'єктами ЗЕД з приводу умов перетинання національного кордону товарами, капіталами, послугами, робочою силою.

Митне регулювання - це погодження регулювання питань, пов'язаних із встановленням митних податків, митних зборів, а також процедурами митного контролю, організацією діяльності митного контролю.

Існує 2 рівня митного регулювання  в практиці ЗЕД країн світу:

I. Міжнародний рівень передбачає  здійснення митного регулювання  шляхом прийняття та виконання  рішень відповідних міжнародних  спеціалізованих організацій. (наприклад, СОТ)

II. Національний рівень  базується на відповідних актах  національного законодавства. 

Митне регулювання здійснюється на основі принципів:

 — виключної юрисдикції  України на її митній території;

 — виключної компетенції  митних органів України щодо  здійснення митної справи;

 — законності;

 — єдиного порядку  переміщення товарів і транспортних  засобів через митний кордон  України;

 — системності;

 — ефективності;

 — додержання прав  та інтересів фізичних та юридичних  осіб, що охороняються законом;

 — гласності та прозорості.

 Територія України,  в тому числі території штучних  островів, установок та споруд, що  створюються в економічній (морській) зоні України, над якими Україна  має виключну юрисдикцію Щодо  митної справи, становить єдину  митну територію. Межі митної  території України є митним  кордоном України. Митний кордон  України збігається з державним  кордоном України, за винятком  меж спеціальних митних зон.  Межі території спеціальних митних  зон є складовою митного кордону  України.

 На території України  можуть створюватися спеціальні  митні зони різного типу. Статус  та територія зазначених зон  визначається Верховною Радою  України відповідно до законів  України про спеціальні митні  зони.

 Україна може укладати  з державами двосторонні та  багатосторонні договори, які на  основі взаємності встановлюють  спеціальні митні режими, що передбачають  пільгові умови для суб'єктів  зовнішньоекономічної діяльності  України та іноземних суб'єктів  господарської діяльності цих  держав.

 Митні правила мають  бути опубліковані не пізніш  як за 45 днів до дати введення  їх у дію. У разі, якщо зазначені  правила не будуть офіційно  опубліковані, вони не набирають  чинності. Якщо такі правила будуть  опубліковані невчасно, датою набрання  чинності вважатиметься сорок  шостий день з моменту офіційної  публікації.

 Регулювання митної  справи здійснюють найвищі органи  державної влади та управління  України. Так, Верховна Рада  України визначає:

 — головні напрями  митної політики України;

 — структуру системи  органів державного регулювання  митної справи;

 — розміри мита та  умови митного обкладення;

 — спеціальні митні  зони та митні режими на  території України;

 — перелік товарів,  експорт, імпорт та транзит  яких через територію України  забороняється.

 Кабінет Міністрів  України забезпечує:

 — здійснення митної  політики України відповідно  до законів України;

 — встановлення розмірів  митних зборів і плати за  митні процедури;

 — координацію діяльності  міністерств, державних комітетів  та відомств України з питань  митної справи;

 — проведення переговорів  та укладання міжнародних договорів  України з митних питань у  випадках, передбачених законами  України;

 — подання на розгляд  Верховної Ради України пропозицій  щодо системи митних органів  України.

 Спеціально уповноваженим  органом в галузі митної справи  є Державна митна служба України,  яка є центральним органом  виконавчої влади зі спеціальним  статусом. Державна митна служба  України приймає нормативні акти  тільки відповідно до Митного  кодексу та інших законів України.

 Безпосереднє здійснення  митної справи покладається на  митні органи України. Система  митних органів України складається  з Державної митної служби  України, регіональних митниць,  митниць, спеціалізованих митних управлінь та організацій, установ і навчальних закладів. Митні органи України, здійснюючи митну політику, розв'язують такі головні завдання:

 Митне регулювання  ЗЕД підприємств 

 — захист економічних  інтересів України;

 — контроль за додержанням  законодавства України про митну  справу;

 — забезпечення виконання  зобов'язань, які випливають з  міжнародних договорів за участю  України стосовно митної справи;

 — використання засобів  митно-тарифного та позатарифного  регулювання при переміщенні  через митний кордон України  товарів та інших предметів;

 — вдосконалення митного  контролю і оформлення товарів  та інших предметів, що переміщуються  через митний кордон України;

 — комплексний контроль  разом з Національним банком  України за валютними операціями;

 — здійснення заходів  щодо захисту інтересів споживачів  товарів і додержання учасниками  зовнішньоекономічних зв'язків державних  інтересів на зовнішньому ринку  за участю відповідних міністерств;

 — створення сприятливих  умов для прискорення товарообігу  та пасажиропотоку через митний  кордон країни;

 — боротьба з контрабандою  та порушеннями митних правил;

 — співробітництво  з митними та іншими органами  зарубіжних країн, а також з  міжнародними організаціями з  питань митної справи;

 — ведення митної  статистики.

 Товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію  України і вивозяться за межі  цієї території, підлягають обкладенню  митом. Мито нараховується митним  органом України відповідно до  положень Закону "Про Єдиний  митний тариф" і ставок Єдиного  митного тарифу України. Мито  йде до державного бюджету  України.

 Єдиний митний тариф України — це систематизований перелік ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України, вивозяться за межі цієї території або переміщуються транзитом по цій території. Ставки Єдиного митного тарифу України єдині для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності і територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та міжнародними договорами за її участю.

3.2. Система митних  податків та митних зборів.

Мито, що стягується митницею, — це податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. Залежно від способу стягнення в Україні застосовуються такі види мита:

 — адвалорне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

 — специфічне, що нараховується  у встановленому грошовому розмірі  на одиницю товарів та інших  предметів, які обкладаються митом;

 — комбіноване, що  поєднує обидва ці види мита.

 Надання пільг та  зміна ставок мита, в тому числі  на предмети особистого користування, здійснюються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Забороняється застосовувати інші види мита, крім тих, що встановлені законом. Залежно від об'єкта обкладення мито буває: ввізне, вивізне і транзитне. Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України. Це мито є диференційованим:

 — до товарів та  інших предметів, що походять  з держав, які входять разом  з Україною до митних союзів  або утворюють з нею спеціальні  митні зони, і в разі встановлення  будь-якого спеціального преференційного  митного режиму згідно з міжнародними  договорами за участю України,  застосовуються преференційні ставки  ввізного мита, передбачені Єдиним  митним тарифом України;

 — до товарів та  інших предметів, що походять  з країн або економічних союзів, які користуються в Україні  режимом найбільшого сприяння, котрий  означає, що іноземні суб'єкти  господарської діяльності цих  країн або союзів мають пільги  щодо мита, за винятком випадків, коли зазначені мито та пільги  щодо них встановлюються в  рамках спеціального преференційного  митного режиму, застосовуються  пільгові ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом  України;

 — до решти товарів  та інших предметів застосовуються  повні (загальні) ставки ввізного  мита, передбачені Єдиним митним  тарифом України.

 Вивізне мито нараховується  на товари та інші предмети  при їх вивезенні за межі  митної території України. Вивізне  мито нараховується за ставками, передбаченими Єдиним митним  тарифом України.

 На окремі товари  та інші предмети може встановлюватися  сезонне ввізне і вивізне мито  на строк не більше чотирьох  місяців з моменту їх встановлення. З метою захисту економічних  інтересів України, українських  виробників та у випадках, передбачених  законами України, у разі ввезення  на митну територію України  і вивезення за межі цієї  території товарів незалежно  від інших видів мита можуть  застосовуватися особливі види  мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне.

 Спеціальне мито застосовується:

 — як засіб захисту  українських виробників;

 — як засіб захисту  національного товаровиробника  у разі, коли товари ввозяться  на митну територію України  в таких обсягах та (або) за  таких умов, що завдають значної  шкоди або створюють загрозу  заподіяння значної шкоди національному  товаровиробнику;

 — як запобіжний  засіб щодо учасників зовнішньоекономічної  діяльності, які порушують національні  інтереси у сфері зовнішньоекономічної  діяльності;

 — як заходи у  відповідь на дискримінаційні  та (або) недружні дії інших  держав, митних союзів та економічних  угруповань, які обмежують реалізацію  законних прав та інтересів  суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності та (або) ущемляють  інтереси України.

 Антидемпінгове мито  застосовується:

 — відповідно до  Закону України "Про захист  національного товаровиробника  від демпінгового імпорту"  у разі ввезення на митну  територію України товарів, які  є об'єктом демпінгу, яке заподіює  шкоду національному товаровиробнику;

 — у разі вивезення  за межі митної території України  товарів за ціною, істотно нижчою  за ціни інших експортерів  подібних товарів, або таких,  що безпосередньо конкурують, на  момент цього вивезення, якщо  таке вивезення завдає шкоди.

 Компенсаційне мито  застосовується:

 — відповідно до  Закону України "Про захист  національного товаровиробника  від субсидованого імпорту"  в разі ввезення на митну  територію України товарів, які  є об'єктом субсидованого імпорту,  що завдає шкоди національному  товаровиробнику;

 — у разі вивезення  за межі митної території України  товарів, для виробництва, переробки,  продажу, транспортування, експорту  або споживання яких безпосередньо  або опосередковано надавалася  субсидія, якщо таке вивезення  завдає шкоди.