Митний контроль, суть, види методи

 

Радіологічний контроль. В Україні не створена окрема служба з радіологічного контролю. Зазначений вид контролю здійснюється всіма вказаними вище контролюючими службами відносно до підконтрольних їм об'єктів. Основна відповідальність за проведення радіологічного контролю покладена на органи Міністерства екології та природних ресурсів. Проставлення в товаро-супровідних документів дозвільних штампів цих органів щодо здійснення екологічного контролю свідчить про позитивні результати радіологічного контролю.

 

Відповідно до Положення  про екологічний контроль у пунктах  пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 08.09.99 № 204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.11.99 за № 787/4080, органи Міністерства екології та природних ресурсів здійснюють радіаційний контроль.

 

Радіаційний контроль здійснюється з метою контролю щодо додержання вимог чинного законодавства при переміщенні через державний кордон радіоактивних речовин (РР) і ядерних матеріалів (ЯМ). Радіаційний контроль всіх вантажів, що перетинають державний кордон України, у тому числі й транзитних, є обов'язковим.

 

Основними завданнями радіаційного контролю є:

 

— виявлення фактів випадкового  або навмисного несанкціонованого ввезення, вивезення та транзитного перевезення територією України джерел іонізуючого випромінювання у вигляді РР і ЯМ;

 

— контроль за виконанням вимог, норм і правил при санкціонованому  транспортуванні РР і ЯМ через  державний кордон;

 

— контроль за забезпеченням радіаційної безпеки персоналу, який здійснює перевезення РР і ЯМ, персоналу в пунктах пропуску через державний кордон та пасажирів.

 

У разі виявлення спроби несанкціонованого ввезення радіаційно небезпечного об'єкта його переміщення  через державний кордон України забороняється. Після складання акта про виявлене порушення об'єкт повертається вантажовідправнику. У разі спроби несанкціонованого вивезення радіаційно небезпечного об'єкта він до митного огляду не допускається і його переміщення через державний кордон України забороняється. Об'єкт затримується у пункті пропуску на спеціально обладнаному майданчику до визначення подальших дій з ним згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок взаємодії органів виконавчої влади та юридичних осіб, які провадять діяльність у сфері використання ядерної енергії, в разі виявлення радіонуклідних джерел іонізуючого випромінювання у незаконному обігу" від02.06.03№813.

 

Під час санкціонованого  перевезення радіаційно небезпечних  об'єктів у разі виявлення порушень норм і правил радіаційної безпеки при транспортуванні РР і ЯМ об'єкт до митного огляду не допускається і його подальший рух через державний кордон України забороняється. Об'єкт затримується в пункті пропуску до усунення порушень. При ввезенні об'єкта на територію України усунення порушень норм і правил РБ повинно проводитися на території держави-відправника.

 

Санітарно-епідеміологічний контроль. Даний вид контролю регламентується Законом України від 24.02.94 № 4004-ХИ "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення". Відповідно до ст. 16 даного законодавчого акта підприємства, установи, організації та громадяни можуть ввозити з-за кордону сировину, продукцію (вироби, обладнання, технологічні лінії тощо) і реалізовувати чи використовувати їх в Україні лише за наявності даних щодо безпеки для здоров'я населення. Перелік та зміст цих даних встановлюється головним державним санітарним лікарем України.

 

У разі відсутності зазначених даних ввезення, реалізація та використання продукції закордонного виробництва дозволяється лише після отримання позитивного висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи.

 

Тимчасовий порядок  проведення державної санітарно-гігієнічної  експертизи затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.10.2000 № 247, зареєстрований в Міністерстві юстиції У країни 10.01.01 за № 4/5195.

 

З метою запобігання  занесенню в Україну особливо небезпечних (у тому числі карантинних) і небезпечних для людей інфекційних  хвороб у прикордонних контрольних пунктах у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України, створюються і функціонують спеціальні санітарно-карантинні підрозділи.

 

Установи державної  санітарно-епідеміологічної служби здійснюють свою діяльність відповідно до Положення  про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, затвердженого постановою КМУ від 22.06.99 № 1109. Відповідно до п. 10 Положення головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст, районів та їх заступники, головні державні санітарні лікарі на водному, залізничному, повітряному транспорті та їх заступники, а також головні державні санітарні лікарі об'єктів з особливим режимом роботи у межах відповідних адміністративних територій (об'єктів) мають право видавати відповідно до законодавства дозволи на:

 

— ввезення з-за кордону  сировини, продукції (вироби, обладнання, технологічні лінії тощо) та реалізацію і використання їх в Україні;

 

— транзит через територію  України хімічних, біологічних, радіоактивних, інших небезпечних для здоров'я населення видів сировини, корисних копалин, речовин та матеріалів (у тому числі нафти і нафтопродуктів, природного газу).

 

Відповідно до законодавства  України визначено, що санітарна  охорона території України забезпечується проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів та санітарно-епідеміологічним наглядом у пунктах пропуску через державний кордон та на всій території України.

 

Підрозділи санітарно-епідеміологічного  контролю в пунктах пропуску проставляють в товаросупровідних документах такі штампи: "Ввезення на митну територію дозволено", "Ввезення дозволено без права реалізації (використання)". Для митного оформлення у вільне використання в цьому випадку необхідне отримання Висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи та штампу "Ввезення, реалізацію (використання) дозволено" за місцем надходження вантажу.

 

Висновком державної  санітарно-епідеміологічної експертизи від 28.12.02 № 5.10/47505 затверджено об'єкти зовнішньоекономічної діяльності за кодами УКТ ЗЕД, а також об'єкти, на яких проведена державна санітарно-епідеміологічна експертиза на етапі їх державної реєстрації в Україні (медична техніка, вироби медичного призначення, пестициди, агрохімікати тощо). В документах на зазначені товари штамп "Ввезення, реалізацію (використання) дозволено" проставляється безпосередньо в пункті пропуску, і цього достатньо для митного оформлення товарів у вільне використання на території України.

 

 

порушення митних правил та вiдповiдальнiсть за них

 

1. Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

 

2. Адміністративна відповідальність  за правопорушення, передбачені  цим Кодексом, настає у разі, якщо  ці правопорушення не тягнуть  за собою кримінальну відповідальність.

 

Відповідальність  за порушення митних правил

 

1. Адміністративна відповідальність  за порушення митних правил  встановлюється цим Кодексом.

 

2. Суб’єктами адміністративної  відповідальності за порушення  митних правил можуть бути  громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Стаття 460. Особливості  відповідальності за деякі види порушень митних правил

 

1. Вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

 

2. Перевізники несуть  відповідальність за переміщення  або дії, спрямовані на переміщення  товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення цих товарів документів, що містять неправдиві відомості (стаття 483 цього Кодексу), виключно у разі якщо ці відомості стосуються кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, а перевізниками не вжито заходів до перевірки правдивості зазначених відомостей або у разі неможливості такої перевірки не внесено відповідного запису до міжнародної автомобільної накладної (CMR).

 

Стаття 461. Види адміністративних стягнень за порушення митних правил

 

1. За порушення митних  правил можуть бути накладені  такі адміністративні стягнення:

 

1) попередження;

 

2) штраф;

 

3) конфіскація товарів,  транспортних засобів комерційного  призначення - безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю (крім транспортних засобів комерційного призначення, які використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до розкладу руху на підставі міжнародних договорів, укладених відповідно до закону), а також транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.

 

Стаття 462. Основні  та додаткові адміністративні стягнення

 

1. Попередження та  штраф можуть застосовуватися  тільки як основні адміністративні  стягнення за порушення митних  правил.

 

2. Конфіскація товарів,  транспортних засобів, зазначених  у пункті 3 статті 461 цього Кодексу,  може застосовуватися як основне і як додаткове адміністративне стягнення.

 

3. За одне і те  саме порушення митних правил  може накладатися тільки основне  або основне і додаткове адміністративні  стягнення. Якщо статтею, якою  встановлюється адміністративна  відповідальність за порушення митних правил, передбачається основне і додаткове адміністративні стягнення, застосування лише додаткового адміністративного стягнення без основного не допускається, крім випадку, передбаченого частиною третьою статті 467 цього Кодексу.

 

Стаття 463. Попередження

 

1. Попередження як  адміністративне стягнення за  порушення митних правил є  офіційним попередженням правопорушника  стосовно недопустимості таких  діянь у майбутньому. Попередження  виноситься у формі постанови  про накладення адміністративного стягнення.

 

Стаття 464. Штраф

 

1. Штраф як адміністративне  стягнення за порушення митних  правил полягає у покладенні  на особу, яка притягується  до адміністративної відповідальності  за таке правопорушення, обов’язку  сплатити до державного бюджету грошові кошти у сумі, яка визначається цим Кодексом залежно від виду та характеру вчиненого правопорушення.

 

2. Сплата штрафу, якщо  при цьому не застосовується  адміністративне стягнення у  вигляді конфіскації товарів,  транспортних засобів, зазначених  у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, не звільняє особу, яка вчинила порушення митних правил, від сплати митних платежів, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

 

Стаття 465. Конфіскація

 

1. Конфіскація як адміністративне  стягнення за порушення митних  правил полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, і безоплатній передачі їх у власність держави. При цьому моторні транспортні засоби та несамохідні транспортні засоби, що буксируються ними, розглядаються як самостійні об’єкти конфіскації.

 

2. Конфіскація може  бути застосована виключно за  рішенням суду у випадках, обсязі  та порядку, що визначаються  цим Кодексом та іншими законами  України.

 

3. Конфіскація товарів,  транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, застосовується незалежно від того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення.